Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 903/254/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Фізичної особи-підприємця Ковальчука Юрія Олександровича

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 (головуючий суддя Савченко Г.І., судді Миханюк М.В., Павлюк І. Ю.) та ухвалу Господарського суду Волинської області від 02.11.2017 (суддя Костюк С.В.)

за заявою Фізичної особи-підприємця Ковальчука Юрія Олександровича про перегляд рішення господарського суду Волинської області від 01.10.2014 за нововиявленими обставинами у справі №903/254/14

за позовом Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави, в особі: 1) Міністерства інфраструктури України, 2) Державної адміністрації залізничного транспорту, 3) Державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень"

до Рожищенської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фізичної особи - підприємця Ковальчука Юрія Олександровича

про визнання незаконним та скасування розпорядження і рішення Рожищенської міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року Волинська прокуратура з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України (далі - Позивач-1), Державної адміністрації залізничного транспорту (далі - Позивач-2), Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень» (далі - Позивач-3) звернулася в Господарський суд Волинської області з позовом до Рожищенської міської ради (далі - Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізична особа-підприємець Ковальчук Юрій Олександрович (далі - Третя особа) про визнання незаконним та скасування розпорядження і рішення Рожищенської міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 01.10.2014 позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Рожищенської міської ради № 189-рв від 27.10.2003; визнано незаконним та скасовано в частині продовження дії договору оренди земельної ділянки підприємцю Ковальчуку Ю.О. рішення Рожищенської міської ради №22/7 від 30.10.2012; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 32,54 кв. м, яка знаходиться по АДРЕСА_1, укладений між Рожищенською міською радою та фізичною особою-підприємцем Ковальчуком Ю.О. від 31.01.2013.

04.10.2017 ФОП Ковальчук Ю.О. звернувся в Господарський суд Волинської області з заявою про перегляд рішення Господарського суду Волинської області від 01.10.2014 за нововиявленими обставинами.

Заява обґрунтована тим, що при прийнятті рішення у справі суд керувався тим, що передана ФОП Ковальчуку Ю.О. у строкове платне користування земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДГТО «Львівська залізниця». Заявник зазначає, що ДТГО «Львівська залізниця» не мала права користуватися земельною ділянкою, переданою їй в постійне користування, оскільки її межі не були виділені в натурі, а відомості, які слугували основою для висновку експерта при проведенні судової земельно-технічної експертизи та взяті за основу при винесенні рішення у справі, не відповідають дійсності та є недостовірними. Як на нововиявлені обставини, заявник посилається на матеріали кримінального провадження №12016030010003352, внесеного до ЄРДР 18.07.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та інформацію ФОП Денисюка О.В., надану на адвокатський запит, якою підтверджено, що матеріали топографо-геодезичних робіт, які були взяті за основу при прийнятті оскаржуваного рішення не відповідають дійсності. Про дані обставини заявнику стало відомо під час розгляду справи №903/840/16 за позовом ПАТ "Українська залізниця" до Рожищенської міської ради, треті особи: Ковальчук Ю.О., Петрук Е.М. про визнання недійсним рішення від 18.02.2011 №21 "Про дозвіл на розміщення торгового павільйону".

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 02.11.2017, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2018, заяву ФОП Ковальчука Ю.О. про перегляд рішення Господарського суду Волинської області від 01.10.2014 за нововиявленими обставинами у справі №903/254/14 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області від 01.10.2014 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що заявником не доведено факт наявності обставин, що визначені процесуальним законом у якості нововиявлених, зокрема, відомості, які містяться у матеріалах кримінального провадження №12016030010003352 від 18.07.2017, а саме, матеріали топографо-геодезичних робіт, не можуть вважатися нововиявленими обставинами, оскільки вказаних обставин не існувало на момент прийняття рішення господарського суду Волинської області від 01.10.2014, а також вони ґрунтуються на переоцінці доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи.

ФОП Ковальчуком Ю.О. подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати ухвалу та постанову, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, долучити до матеріалів справи докази, що не могли бути подані під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, оскільки останні не існували на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами ст.112 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) з огляду на те, що:

- долученими до матеріалів справи доказами було встановлено, проте не враховано судами попередніх інстанцій при винесенні рішення, що технічний звіт про виконані топографо-геодезичні роботи є нововиявленою обставиною, оскільки в ході проведення топографо-геодезичних робіт було виявлено невідповідність фактичного розташування земельної ділянки, що перебуває в користуванні ДГТО "Львівська залізниця", даним, що вказані в державному акті, а також відомостям актів поворотних точок, що були взяті за основу при прийнятті експертного висновку та рішення від 01.10.2014;

- судами не взято до уваги докази, які підтверджують неможливість визначення чи входить спірна земельна ділянка в межу відводу Львівської залізниці, оскільки державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Львівської залізниці виготовлений в умовній системі координат, що унеможливлює її внесення до автоматичної системи ведення Державного земельного кадастру, без розроблення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості;

- обставини, на які посилається заявник як на нововиявлені, існували на час винесення оскаржуваного рішення, оскільки топографо-геодезична зйомка, при винесенні оскаржуваного рішення та проведення земельно-технічної експертизи не проводилась, хоча розташування спірних земельних ділянок не змінювалось та їх межі склалися історично;

- ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, оскільки при розгляді даної справи Держгеокадастр не залучався та не досліджувалося питання можливості встановлення накладення меж земельних ділянок без розроблення технічної документації;

- ці обставини є істотними, оскільки в справі №903/840/16 встановлено, що підтвердити чи спростувати факт розташування в межах земельної ділянки іншої земельної ділянки можливо при здійсненні землеустрою (встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)) розробниками документації із землеустрою;

- проведена топографо-геодезична зйомка не є новим доказом, а встановлює окремий факт, зокрема проведення обмірів земельної ділянки із застосуванням сучасної техніки та спеціальних приладів та встановлення меж земельної ділянки в натурі, як це було необхідно у 2014 році, а також у зв'язку із визначеною законом необхідністю внесення земельних ділянок у Національну кадастрову систему.

Міністерство інфраструктури України подало відзив, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу та постанову - без змін. У відзиві Позивач-1 посилається на те, що обставини, на які посилається Третя особа, як на нововиявлені, не можуть бути нововиявленими обставинами в розумінні ст. 112 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), оскільки вони не існували на час розгляду справи Господарським судом Волинської області та за своєю правовою природою є новими доказами.

Заступник прокурора Волинської області подав відзив, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу та постанову - без змін. У відзиві Прокурор посилається на те, що: обставини, на які посилається Третя особа, як на нововиявлені, не можуть бути нововиявленими обставинами в розумінні ст. 112 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), оскільки не існували на час розгляду Господарським судом Волинської області справи №903/254/14; кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, будь-якого кінцевого процесуального рішення по ньому не прийнято; інформація ФОП Денисюка О.В., звіт про виконані топографо-геодезичні роботи за своєю правовою природою є новими доказами. Також, Прокурор зазначає, що клопотання про долучення доказів у суді касаційної інстанції є безпідставним, оскільки дані документи не стосуються предмету доказування та є матеріалами іншої цивільної справи №167/766/16-ц, в якій позов залишено без розгляду ухвалою Рожищенського районного суду від 17.04.2018.

ДТГО "Львівська Залізниця" подало відзив, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. У відзиві Позивач-3 посилається на те, що Третьою особою не дотримано вимог ч.ч.2,3 ст.320 ГПК України, а заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами зводиться до переоцінки доказів доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, що підставі ч.4 ст. 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

04.05.2018 Рожищенська міська рада подала відзив, який колегією суддів залишається без розгляду на підставі ч.2 ст. 118 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), оскільки поданий після закінчення строку встановленого в ухвалі суду.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень, виходить з такого.

Відповідно до статті 112 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Вказаною ст. 112 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

Також не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. Не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з рішення Господарського суду Волинської області від 01.10.2014, яке сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили, вбачається, що задовольняючи позов та скасовуючи розпорядження Рожищенської міської ради №189-рв від 27.10.2003 та рішення №22/7 від 30.10.2012 в частині продовження дії договору оренди земельної ділянки підприємцю Ковальчуку Ю.О., визнаючи недійсним договір оренди земельної ділянки площею 32,54 кв.м між міською радою та ФОП Ковальчуком Ю.О. від 31.01.2013, суд виходив з того, що земельна ділянка, щодо якої укладено договір оренди землі від 31.01.2013 на підставі рішення Рожищенської міської ради №22/7 від 30.10.2012, належить ДТГО "Львівська залізниця" на праві постійного користування, що підтверджується державним актом серії І-ВЛ №001965 від 11.03.2002, який відповідно до ст. 126 ЗК України є документом, що посвідчує відповідне право, яке згідно із ст.125 ЗК України виникло з моменту його державної реєстрації Рожищенською міською радою.

Місцевим господарським судом призначалась судова земельно-технічна експертиза. Зокрема, у висновку експерта від 09.09.2014 вказано, що має місце порушення землекористування, зокрема порушення меж та накладення земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки. Земельна ділянка, яка знаходиться в оренді ФОП Ковальчука Ю.О., накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні у ДТГО "Львівська залізниця". Площа перетину становить 0,0029 га.

В матеріалах справи відсутні клопотання Третьої особи про проведення повторної (додаткової) судової експертизи, а також про виклик експерта для дачі пояснень у зв'язку із сумнівами щодо об'єктивності та правильності висновку судової експертизи.

В заяві про перегляд вищезазначеного рішення за нововиявленими обставинами, як на нововиявлені обставини, заявник посилається на матеріали кримінального провадження №12016030010003352, внесеного до ЄРДР 18.07.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та інформацію ФОП Денисюка О.В., надану на адвокатський запит, якою підтверджено, що матеріали топографо-геодезичних робіт, які були взяті за основу при прийнятті оскаржуваного рішення, не відповідають дійсності. Про дані обставини заявнику стало відомо під час розгляду справи №903/840/16.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відомості, які містяться у матеріалах кримінального провадження №12016030010003352 від 18.07.2017, зокрема, матеріали топографо-геодезичних робіт, не можуть вважатися нововиявленими обставинами, оскільки вказані обставини не існували на момент прийняття рішення господарського суду Волинської області від 01.10.2014 у даній справі.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що оскільки вказаних обставин на час винесення рішення Господарським судом Волинської області не існувало, отже вони не можуть вважатись нововиявленими в розумінні ст. 112 ГПК України (в редакції до 15.12.2017).

Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що посилання скаржника на технічний звіт про виконані топографо-геодезичні роботи із застосуванням сучасної техніки та спеціальних приладів, ґрунтуються на переоцінці доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, зокрема, проведеної судової експертизи.

Водночас, посилаючись на проведення судової земельно-технічної експертизи у справі №167/766/16-ц, заявником не надано суду рішення у цивільній справі, яке набрало законної сили, та яким би були встановленні факти, які можуть бути нововиявленими обставини для даної справи.

Посилання скаржника на те, що звіт про виконані топографо-геодезичні роботи за адресою: м. Рожище, вул. Привокзальна, 13, Волинська область, підпадає під ознаки матеріально-правового факту та є нововиявленою обставиною, колегія суддів відхиляє, оскільки останні зводяться до помилкового ототожнення таких понять, як "новий доказ" та "нововиявлена обставина" (як факт).

Аргументи касаційної скарги щодо порушення судами першої та апеляційної інстанції норм ст. 112 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду, повторюють доводи апеляційної скарги та заяви про перегляд рішення Господарського суду Волинської області від 01.10.2014 за нововиявленими обставинами, висновків господарських судів не спростовують.

Клопотання скаржника про долучення до матеріалів справи доказів, що не могли бути подані під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, оскільки останні не існували на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, колегією суддів відхиляється, оскільки відповідно до ч.2 ст. 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції не має права збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти їх.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Третьої особи без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ковальчука Юрія Олександровича залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 02.11.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 у справі №903/254/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.