Історія справи

Постанова ВГСУ від 01.04.2015 року у справі №911/3396/14
Ухвала КГС ВП від 10.06.2019 року у справі №911/3396/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/3396/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О, Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

за участю представників:

позивача - Гребеник І. А.

відповідача-1 - Золотарьов О. М.

відповідача-2 - Борщевський Ю. В.

третьої особи-1 - не з'явилися

третьої особи-2 - Іваха О. П.

третьої особи-3 - не з'явилися

третьої особи-4 - не з'явилися

третьої особи-5 - не з'явилися

третьої особи-6 - не з'явилися

третьої особи-7 - не з'явилися

третьої особи-8 - не з'явилися

третьої особи-9 - не з'явилися

третьої особи-10 - не з'явилися

третьої особи-11 - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2018 (головуючий суддя Янюк О. С., судді Конюх О. В., Лилак Т. Д. )

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 (головуючий суддя Разіна Т. І., судді Михальська Ю. Б., Чорна Л. В. ) у справі № 911/3396/14

за позовом Прокурора Обухівського району Київської області

до 1) Підгірцівської сільської ради, 2) Фонду Адміністративне Бюро LVV ("Stichting Flminisratiekantoor LVV")

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: 1) Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції, 2) дочірнього підприємства "Стак ЛВВ", 3) ОСОБА_1,4) ОСОБА_2,5) ОСОБА_3,6) ОСОБА_4,7) ОСОБА_5,8) ОСОБА_6,9) ОСОБА_7,10) ОСОБА_8,11) ОСОБА_9

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання незаконним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки, витребування з незаконного володіння земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2014 року прокурор Обухівського району Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Підгірцівської сільської ради (далі - відповідач-1, Підгірцівська сільрада), Фонду Адміністративне Бюро LVV ("Stichting Flminisratiekantoor LVV") (далі - відповідач-2, Фонд), посилаючись на те, що за результатами проведеної в 2014 році перевірки встановлено, що у 2003 році на підставі незаконних рішень виконавчого комітету Підгірцівської сільради у власність громадян передано земельні ділянки на території с. Романків Обухівського району Київської області та видано акти на право приватної власності на ці земельні ділянки. Земельні ділянки неодноразово відчужувалися, у подальшому були об'єднані в одну земельну ділянку із присвоєнням кадастрового номера. Оскільки рішення прийнято Виконавчим комітетом Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області (далі - виконком), який не мав права розпоряджатися земельними ділянками, державні акти на право власності отримано громадянами незаконно, землі вибули із власності держави поза її волею, прокурор просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення від 27.06.2003 № 29 (далі - рішення № 29), рішення від 27.06.2003 № 30 (далі - рішення № 30), від 28.03.2003 рішення № 4 (далі - рішення від № 4) виконкому;

- визнати незаконним Державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3223186800:03:006:0009 серія ЯЛ № 261103, зареєстрований за № 322318681000394 від 07.04.2011, виданий на ОСОБА_2, з відміткою про перехід права власності до Фонду;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3223186800:03:006:0009 за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна № 199246932231 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- витребувати на користь територіальної громади села Романків в особі Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області з незаконного володіння Фонду земельну ділянку загальною площею 0,8610 га вартістю 387 450,00 грн кадастровий номер 3223186800:03:006:0009, за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати за територіальною громадою села Романків в особі Підгірцівської сільської ради право власності на земельну ділянку загальною площею 0,8610 га вартістю 387 450,00грн кадастровий номер 3223186800:03:006:0009 за адресою: АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Київської області від 13.11.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 і постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2015, у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Постановою Верховного Суду України від 30.09.2015 скасовано рішення Господарського суду Київської області від 13.11.2014, постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 і постанову Вищого господарського суду України від 01.04.2015, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

4. Скасовуючи судові рішення і передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд України щодо питання наявності повноважень у виконавчого органу сільської ради розпоряджатися спірними земельними ділянками зазначив, що розширений перелік повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин наведено у статті 12 Земельного кодексу України, згідно з яким виключно до компетенції сільської ради належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб. Можливості делегування таких повноважень від органів місцевого самоврядування до їх виконавчих органів законом не передбачено.

5. Рішенням Господарського суду Київської області від 26.12.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017, позовні вимоги задоволено частково.

6. Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 і рішення Господарського суду Київської області від 26.12.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

7. Направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України зазначив про те, що в порушення вимог статті 32 ГПК України (в редакції, чинній до
15.12.2017), частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України суди не встановили початку перебігу позовної давності, наявності чи відсутності поважних причин його пропуску, а також не навели у рішеннях власних висновків щодо додержання критеріїв правомірного втручання держави у право власності Фонду на земельну ділянку.

8. За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Київської області від 12.03.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019, у задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено в повному обсязі.

9. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора з огляду на те, що повноваження щодо розпорядження землями територіальних громад та щодо передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян належали до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад і можливість делегувати такі повноваження від органів місцевого самоврядування до їх виконавчих органів законом не передбачена.

10. Разом з тим, суди встановили, що прокурор звернувся з цим позовом поза межами позовної давності, у зв'язку з чим дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

11. Суди зазначили, що спірні рішення Підгірцівської сільради прийняті у червні-липні 2003 року, прокурор зазначає, що про допущені порушення відповідача-1 йому стало відомо за результатами проведеної перевірки на підставі постанови від 25.04.2014 № 26. Однак, суди зазначили, що жодного документа, складеного під час проведеної перевірки та за результатом вказаної перевірки прокурором суду надано не було.

12. Керуючись положеннями статті 1 Закону України "Про прокуратуру" від
05.11.1991, а також врахувавши накази Генерального прокурора України від
19.09.2005 № 3гн, від 18.10.2010 № 3гн, від 12.04.2011 № 3гн, від 07.11.2012 № 3гн, суди дійшли висновку, що нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими органами місцевого самоврядування рішеннями, який органи прокуратури були зобов'язані проводити як на момент виникнення спірних правовідносин так і після, позбавляє прокурора права посилатися на відсутність можливості дізнатися про наявність спірних рішень до спливу позовної давності.

13. Суди дійшли висновку, що прокурор не надав доказів на підтвердження неможливості звернутися з цим позовом до суду в межах позовної давності, а наявна в матеріалах справи постанова від 25.04.2014 № 26 не є тим єдиним і беззаперечним доказом, який підтверджує викладені прокурором обставини.

14. Також, суди дійшли висновку, що прокурор не довів та не обґрунтував дотримання розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства, що, в свою чергу, є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв'язку з чим, відсутні правові підстави для задоволення вимог прокурора в частині витребування спірної земельної ділянки на користь Підгірцівській сільради та визнання за нею права власності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. Перший заступник прокурора Київської області подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким позов прокурора задовольнити в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

16. Суди припустилися неправильного застосування положень частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також порушення вимог частин 1 -3 статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і не встановили обставин, які свідчать про те, що прокурор міг довідатися про порушене право держави до 2014 року.

17. Суди в порушення приписів частини 4 статті 236 ГПК України не врахували правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 488/5476/14-ц; апеляційний господарський суд не врахував правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 469/1203/15-ц, № 372/1387/13-ц, № 697/2751/14-ц.

18. Суд апеляційної інстанції безпідставно послався на положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції з 15.07.2015), оскільки на час пред'явлення позову вказана норма не існувала.

19. Прокурор посилається на приписи пункту 3 частини п'ятої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" № 4176-VI від 20.12.2011 на підтвердження того, що позовна давність у цій справі не пропущена.

20. Прокурор наголошує на відсутності порушення приписів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і зазначає про можливість набувачам спірної земельної ділянки отримати справедливу і обґрунтовану компенсації від осіб, які здійснили незаконне відчуження цієї земельної ділянки.

Позиція інших учасників справи, викладена у відзивах на касаційну скаргу

21. Від ОСОБА_5 надійшов відзив, у якому вона наголошує на тому, що рішення суду першої інстанції і постанова суду апеляційної інстанції є законними, обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

22. Дочірнє підприємство "Стак ЛВВ" направило відзив, у якому погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, які такі, що прийняті з дотриманням норм процесуального права і правильним застосуванням норм матеріального права.

23. Фонд подав відзив, у якому просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Відповідач-2 наголошує на правильності висновків судів про пропуск прокурором позовної давності при звернені з цим позовом і зазначає, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, на підтвердження того, що прокурор міг та мав отримати інформацію про порушення раніше ніж він зазначає.

24. Відповідач-1 подав відзив, у якому зазначає, що рішення суду першої інстанції і постанова апеляційної інстанції прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а касаційна скарга прокурора є безпідставною і необґрунтованою, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

25. Рішенням виконкому від 27.06.2003 № 29 вирішено надати ОСОБА_7 земельну ділянку із земель забудови в с. Романків Обухівського району Київської області по вул. Лісова, площею 0,289 га для будівництва індивідуального житлового будинку та господарських будівель, тощо.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_7 отримав Державний акт серії Р2 № 361786 на право приватної власності на вказану земельну ділянку, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1127 від 25.07.2003.

26. Рішенням виконкому від 27.06.2003 № 30 вирішено надати ОСОБА_8 земельну ділянку із земель забудови в с. Романків Обухівського району Київської області по вул. Лісова, площею 0,172 га для будівництва індивідуального житлового будинку та господарських будівель, тощо.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_8 отримала Державний акт серії Р2 № 361785 на право приватної власності на вказану земельну ділянку, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1126 від 25.07.2003.

27. Також на підставі рішення виконкому від 28.03.2003 (протокол № 4):

- ОСОБА_10 отримав Державний акт серії Р3 № 270537 на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,200 га, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд, розташовану за адресою: с. Романків Обухівського району Київської області по вул. Лісова.

Вказаний Державний акт був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1083 від 07.05.2003;

- ОСОБА_9. отримала Державний акт серії Р3 № 270526 на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,200га, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд, розташовану за адресою: с. Романків Обухівського району Київської області по вул. Лісова.

Вказаний державний акт був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1067 від 25.04.2003.

28. На підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 20.01.2004 № 73,75,77,79 ОСОБА_5 придбала вищезазначені земельні ділянки у власність від вказаних фізичних осіб загальною площею 0,861га.

29. Рішенням виконкому від 30.03.2004 (протокол № 3) Бондарчук Т. В. надано дозвіл на переоформлення єдиного Державного акту на право приватної власності на земельні ділянки загальною площею 0,8610 га, розташовані на одному масиві, та які знаходиться за адресою: с. Романків Обухівського району Київської області по вул. Лісова. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_5 отримала Державний акт серії КВ № 043164 на право власності на вказану земельну ділянку (кадастровий номер 3223186800:03:006:0009) для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 1126 від 25.06.2004.

30. Обухівським бюро технічної інвентаризації 21.02.2007 зареєстровано за Бондарчук Т. В. право власності на незавершений жилий будинок, який розміщеній на вказаній земельній ділянці.

31. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.01.2008 № 109 ОСОБА_5 продала в рівних частинах ОСОБА_3 та громадянину США Белсон Гері земельну ділянку загальною площею 0,8610 га для будівництва та обслуговування житловою будинку та господарських споруд, що знаходиться за адресою: Обухівський район, с. Романків, вул. Лісова, кадастровий номер undefined.

32. На підставі зазначеного договору ОСОБА_3 та громадянин США Белсон Гері отримали Державний акт серії ЯЖ № 677497 на право власності на вказану земельну ділянку, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 010833100722 від 18.08.2008.

33.02.10.2008 ОСОБА_3 та громадянин США Белсон Гері на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки № 5866 відчужив вищенаведену земельну ділянку ОСОБА_2, у зв'язку з чим останньому було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 261103 від 07.04.2011 (номер реєстрації 322318681000394).

34.02.09.2011 ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1120 відчужили спірну земельну ділянку Захарченко Л. В., про що у Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 261103 зроблено відповідну відмітку. Крім того, із змісту пункту 1.2 вказаного договору вбачається, що на відчужуваній земельній ділянці розташований житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1299,4кв. м, житловою площею 148,5кв. м, та належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія САВ № 635803, виданого 12.03.2011 Підгірцівською сільрадою на підставі рішення Виконавчого комітету Підгірцівської сільради від
11.03.2011 № 3, та зареєстрованого в КП КОР "Обухівське бюро технічної інвентаризації" 12.03.2011, № запису 875.

35.21.09.2012 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу відчужив спірну земельну ділянку відповідачу-2, про що на Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 261103 зроблено відповідну відмітку.

36.07.12.2013 між відповідачем-2 і ДП "Стак ЛВВ" укладено договір управління нерухомим майном, згідно з умовами якого, в порядку та на умовах визначених договором, відповідач-2 (установник управління) передає ДП "Стак ЛВВ" (управитель), зазначене у договорі майно, у тому числі спірну земельну ділянку, на строк, визначений договором, а ДП "Стак ЛВВ" зобов'язується здійснювати від свого імені управління вказаним майном в інтересах відповідача-2.

37.25.04.2014 прокурором Обухівського району прийнято постанову № 26 про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, зокрема, додержання вимог земельного законодавства Управлінням Дерземагенства в Обухівському районі Київської області та Підгірцівською сільською радою із залученням спеціалістів Державної інспекції сільського господарства в Київській області, за результатами якої були встановлені відповідні порушення, у зв'язку з чим прокурор звернувся із цим позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

38. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

39. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

40. З урахуванням визначених меж розгляду справи судом касаційної інстанції, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про неправильну оцінку судами попередніх інстанцій доказів, наявних у справі, необхідність надання повторної оцінки доказам та повторного встановлення фактичних обставин справи.

Щодо суті касаційної скарги

41. Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

42. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

43. Відповідно до частин 3 , 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

44. За загальним правилом частин 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

45. Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Це правило пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

46. Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (постанови Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц та від
22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц).

47. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі N 362/44/17).

48. Разом з тим, порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

49. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на час прийняття спірних рішень) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

50. На підставі встановлених фактичних обставин справи, а також враховуючи відповідні визначеними законодавчими приписами повноваженнями органів прокуратури, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведення прокурором обставин об'єктивної неможливості для здійснення перевірки законності спірних рішень і звернення до суду в межах позовної давності; натомість нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру", призводить до наслідків, визначених частиною 4 статті 267 ЦК України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади.

Суд звертається до власних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 911/2280/16, від 16.07.2019 у справі № 926/1326/15.

51. Доводи скаржника, викладені у пункті 19 цієї постанови були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції, який вірно зазначив, що з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень положення пункту 4 частини 1 статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності або іншого речового права держави, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі статті 257 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення своїх прав і законних інтересів.

52. Доводи скаржника, викладені у пункті 17 цієї постанови колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що визначення початку перебігу позовної давності має здійснюватися під час розгляду конкретної справи господарським судом, зважаючи на фактичні обставини справи на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів. Разом з тим, рішення у справах на які посилається прокурор, було ухвалено за інших фактичних обставин, ніж ті, що наявні у цій справі, зокрема щодо моменту з якого визначено початок перебігу позовної давності, а також особи, щодо якої слід визначити такий момент, а тому колегія суддів не приймає їх до уваги.

53. Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення Суду у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від
23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний ", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

54. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", " публічного" інтересу. Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

55. Таким чином, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи може бути припинено, зокрема у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

56. Однак, пославшись при зверненні з позовом на необхідність захисту суспільного інтересу щодо повернення з приватної власності на користь територіальної громади земельної ділянки, прокурор не обґрунтував та не довів, що вказані заходи втручання в право особи на мирне володіння майном є сумісними із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

57. З огляду на викладене висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови в задоволенні позову у зв'язку із зверненням прокурора до суду з пропуском позовної давності відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи цими судами.

Доводи касаційної скарги відповідних висновків не спростовують.

58. Доводи скаржника, викладені у пункті 18 цієї постанови, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини не вплинули на правильність висновків апеляційного господарського суду по суті вирішення спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Звертаючись із касаційною скаргою, прокурор не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі.

60. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Розподіл судових витрат

61. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 у справі № 911/3396/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил