Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.06.2019 року у справі №914/1680/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/1680/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників сторін:

позивача: Шнир Я . Б.,

відповідача: Бережна Т. В., Стельмащук А. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕ Львів"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2019

у складі колегії суддів: Бойко С. М. (доповідач), Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.

та рішення Господарського суду Львівської області від 24.01.2019

у складі судді Ділай У. І.

за позовом Фермерського господарства "Агро Захід Буг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕ Львів"

про стягнення заборгованості за договором № А-З/010318-ТР від 15.03.2018 про надання транспортних послуг в розмірі 8 257 099,80 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Фермерське господарство "Агро Захід Буг" звернулося до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕ Львів" про стягнення 8 257 099,80 грн суми заборгованості за надані послуги (за період із червня по вересень 2018 року) з перевезення твердих побутових відходів на підставі укладеного між сторонами договору № А-3/010318-ТР від 15.03.2018 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

2. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № А-3/010318-ТР від 15.03.2018 щодо оплати за надання послуг з перевезення та організації перевезення твердих побутових відходів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.01.2019 у справі № 914/1680/18 позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕ Львів" на користь Фермерського господарства "Агро Захід Буг" 8 257 099,80 грн - основний борг, 123 856,50 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору та 18 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

4. Рішення суду першої інстанції з посиланням на статті 11, 525, 538, 610, 612, 614, 617, 629, 909 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, мотивовано обґрунтованістю позовних вимог, а саме порушенням відповідачем умов договору в частині оплати за наданні послуги з перевезення твердих побутових відходів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2019 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

6. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками та рішенням місцевого господарського суду.

7. Під час розгляду справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено:

7.1. 15.03.2018 між Фермерським господарством "Агро Захід Буг" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВЕ ЛЬВІВ" (замовник) укладений договір № А-3/010318-ТР про надання послуг з перевезення, організації перевезення відходів, відповідно до умов якого виконавець від свого імені та за рахунок замовника зобов`язався організувати та виконати перевезення твердих побутових відходів (надалі-вантаж) автомобільним транспортом у приміському й міжміському сполученні (далі - послуги).

7.2. Відповідно до п. 4.1 договору замовник оплачує фактично надані виконавцем послуги протягом 12 (дванадцяти) банківських днів з дня отримання належним чином оформлених оригіналів усіх необхідних документів (актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, рахунків, засвідчених належним чином витягів з системи GPS-моніторингу по здійсненому маршруту).

7.3. Акт наданих послуг підписується сторонами після фактично наданих Виконавцем послуг (п. 4.5 договору).

7.4. Згідно з п. 9.1 умови цього договору застосовуються до відносин між виконавцем та замовником, які виникли з 01.03.2018 (згідно з п. 3 ст. 631 ЦК України) та цей договір діє до 31.12.2019.

7.5. На виконання умов договору в період з червня по вересень 2018 року позивач надав відповідачу послуги щодо перевезення вантажу на загальну суму 8 257 099,80 грн., що підтверджується первинними документами: актами наданих послуг із вказівкою, що роботи виконані згідно договору № А-3/010318-ТР від 15.03.2018, а також, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має; товарно-транспортними накладними в період з червня по вересень 2018 року, які підтверджують факт перевезення Фермерським господарством "Агро Захід Буг".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 24.01.2019 та постановою апеляційної інстанції від 30.05.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "АВЕ Львів" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/1680/18 визначено склад колегії суддів: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2019.

10. Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕ Львів"; датою проведення судового засідання визначено 11.07.2019.

11. У зв`язку з відпусткою судді Катеринчук Л. Й., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/1680/18 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Васьковського О. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2019.

12. Ухвалою Верховного Суду від 11.07.2019 справу № 914/1680/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕ Львів" на рішення Господарського суду Львівської області від 24.01.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2019 новим складом суду прийнято до свого провадження.

13. 02.07.2019 до Верховного Суду від Фермерського господарства "Агро Захід Буг" надійшов відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

14. У судовому засіданні 11.07.2019 в порядку приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 12.07.2019.

15. Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2019 визнано необґрунтованим відвід Фермерського господарства "Агро Захід Буг" заявлений судді Пєскову В. Г. 12.07.219, справу № 914/1680/18 передано для розгляду заявленого відводу іншим суддею в порядку частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України та зупинено провадження до вирішення питання про відвід.

16. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу заяви між суддями Касаційного господарського суду від 19.07.2019 для вирішення питання про відвід судді Пєскова В. Г. у справі № 914/1680/18 визначено суддю Краснова Є. В.

17. Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2019 відмовлено у задоволенні заяви Фермерського господарства "Агро Захід Буг" про відвід судді Пєскова В. Г. від розгляду справи № 914/1680/18.

18. Ухвалою Верховного Суду від 24.07.2019 поновлено касаційне провадження у справі № 914/1680/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕ Львів" на рішення Господарського суду Львівської області від 24.01.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2019; датою проведення судового засідання визначено 15.08.2019.

15. 11.07.2019 та 15.08.2019 до Верховного Суду від скаржника надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги.

16. У засідання суду касаційної інстанції 15.08.2019 з`явились представники позивача та відповідача, які надали пояснення у справі.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕ Львів")

17. Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції відмовив у відкладенні розгляду справи до моменту, коли відповідач отримує відповідь на адвокатський запит та докази, які спростовують перевезення твердих побутових відходів до місць захоронення та ухвалив рішення у справі без встановлення всіх обставин справи.

18. Також скаржник зазначає, що після завершення розгляду справи в суді першої інстанції відповідач на адвокатський запит, поданий під час розгляду справи в суді першої інстанції, отримав копії витягів із системи GPS-моніторингу руху транспорту позивача та звернувся до спеціаліста - Приватного підприємства "Комп`ютерінфо та сучасні технології" для дослідження таких витягів. У відповіді на адвокатський запит відповідача Приватне підприємство "Комп`ютерінфо та сучасні технології" зазначило стосовно перевезення твердих побутових відходів до місць захоронення, що 365 з 387 рейсів, які автомобілі Фермерського господарства "Агро Захід Буг" мали б здійснювати з перевантажувальної станції на вул. Північній м. Львова до місць захоронення (полігонів) ТПВ у Київській, Чернігівській, Дніпропетровській областей відповідно до витягів із системи GPS-моніторингу руху транспорту, здійснено не було. Таким чином, на переконання скаржника, позивач не отримував тверді побутові відходи за товарно-транспортними накладними, а тому не надав відповідачеві послуги у заявленому періоді.

19. Також скаржник доводить, що обставина щодо ненадання позивачем послуг мала суттєве значення для розгляду даної справи, оскільки відповідач як на підставу для відмови у позові посилався на те, що на момент звернення до суду відповідач безпідставно оплатив начебто надані позивачем послуги у період з березня по травень 2018 року і коштів, які були переплачені, достатньо для оплати послуг позивача за період з червня до вересня 2018 року.

20. Крім того, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги витяги із системи GPS-моніторингу руху транспорту, які мають значення для розгляду даної справи, оскільки підтверджують, що позивач не надавав жодних послуг відповідачу, а тому останній не міг оплатити послуги, які не надавалися.

21. Скаржник вказує на те, що відповідач звернувся до правоохоронних органів для надання правової оцінки діям посадових осіб Фермерського господарства "Агро Захід Буг" стосовно підробки документів. Бориспільським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Київській області розпочато досудове розслідування за вказаними фактами.

Доводи позивача

(Фермерського господарства "Агро Захід Буг")

22. Позивач посилається на те, що правова позиція скаржника побудована на переоцінці даних Приватного підприємства "Комп`ютерінфо та сучасні технології" - відповіді на адвокатських запит Бережної Т. В. - інформації, що не входить до предмета спору та стосується інших договорів і актів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

23. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

25. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

26. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

А.2. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

27. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

28. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

29. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

30. Такі ж самі положення містяться й у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України за якими зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

31. Стаття 3 Цивільного кодексу України визначає однією із засад цивільного законодавства свободу договору.

32. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

33. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

34. Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором;

35. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

36. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

37. Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

38. Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

39. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

40. Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

41. Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

42. Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

43. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

44. Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

45. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява N 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

46. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

47. Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

48. Причиною спору у справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення заявленої позивачем суми заборгованості за надання послуг з перевезення, організації перевезення відходів за укладеним між сторонами договором.

49. Вирішуючи спір у даній справі місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що позивачем надано послуги з перевезення твердих побутових відходів у період з червня по вересень 2018 року, строк оплати за ці послуги настав, а доказів оплати відповідачем цих послуг суду не надано.

50. Проте Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

51. Так, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції відповідач неодноразово звертав увагу судів на те, що фактично позивачем не було надано послуг за договором у період, за який відповідачем були сплачені кошти, проте, ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій обмежилися формальним підходом до розгляду справи та достеменно не встановили, з урахуванням специфіки триваючих правовідносин між сторонами, фактичних обставин справи, необхідних для ухвалення обґрунтованого та справедливого рішення.

52. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що ті доводи, що їх наводив відповідач при розгляді справи, не є очевидно необґрунтованими, що вимагало від суду першої та апеляційної інстанцій їх повного дослідження, надання їм оцінки і відображення у судових рішеннях.

53. Так, судами попередніх інстанцій достеменно не встановлено таке: чи надавалися реально послуги позивачем за договором; якщо надавалися, то в який період та в якому обсязі такі послуги були надані з огляду на триваючий характер правовідносин сторін; чи було сплачено відповідачем кошти за всі фактично надані послуги за договором, чи лише щодо частини таких послуг, і якщо так, то за які саме періоди; чи існували між сторонами до укладення договору від 15.03.2018 правовідносини із аналогічним предметом і якщо так то чи існувала заборгованість у відповідача за ними станом на 15.03.2018; чи здійснювалось про проведенні оплат зарахування у погашення раніше існуючого боргу тощо.

54. Відповідно до положень частин 1, 2 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

55. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

56. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Суду у справі "Олюджіч проти Хорватії" від 05.02.2009, заява № 22330/05). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07, "Богатова проти України" від 07.10.2010, заява № 5231/04). Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (див. рішення Суду у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Суду у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001, заява № 49684/99).

57. Однак у цій справі судами не надано відповідь на всі істотні питання, які мають значення для правильного вирішення спору, та неповно досліджено доводи відповідача.

58. На порушення принципу повноти зазначені вище обставини не були встановлені судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови, господарськими судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим суди дійшли передчасних висновків, а оскаржувані рішення та постанову не можна визнати законними та обґрунтованими.

А.3. Щодо суті касаційної скарги

59. Ураховуючи наведене вище суд касаційної інстанцій дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

61. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

62. За таких обставин відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

63. Під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

В. Судові витрати

64. У зв`язку зі скасуванням постанови апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕ Львів" задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 24.01.2019 у справі № 914/1680/18 скасувати.

3. Справу № 914/1680/18 направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько Судді О. В. Васьковський В. Г. Пєсков