Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.03.2018 року у справі №922/2885/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/2885/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Гетьман Р.А., Слободін М.М., Хачатрян В.С.

від 09.01.2018 року

за позовом Первомайської місцевої прокуратури Харківської області

в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області

до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

в особі філії Бурове управління "Укрбургаз"

про стягнення коштів в розмірі 1285845,00 грн. -

за участю представників:

за участю представників:

позивача - не з'явився.

відповідача - Горошко Т.М.

прокуратури - Попенко О.С.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року Керівник Первомайської місцевої прокуратури (надалі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (надалі - Держекоінспекція Харківської області, позивач) до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" (надалі - ПАТ "Укргазвидобування", відповідач) про стягнення шкоди в розмірі 1285845,00 грн., заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства (забір води з артезіанської свердловини та використання її у власній господарській діяльності без отримання спеціального дозволу на користування надрами).

В обґрунтування позову прокурор послався на те, що в період з 05.09.2013 року по 25.09.2013 року державний інспектор Держекоінспекції Харківської області провів перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої склав акт №1194/01-03/06-11, в якому зафіксовано, що протягом 01.07.2012 року - 30.06.2013 року відповідач без отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) здійснює забір води з артезіанських свердловин на виробниче та господарсько-питне водокористування за адресою: Харківська область, Красноградський район, с. Наталине, вул. Червоноармійська, 7, що є порушеннями вимог ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра. У зв'язку з чим, інспектором зроблено розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного користування надрами (підземні води), виходячи з того, що відповідно до звітів за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року було забрано 17300 куб. м води, а за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року було забрано 10300 куб. м води.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.10.2016 року у справі №922/2885/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 року (колегія у складі головуючого судді Крестьянінова О.О., суддів: Фоміної В. О., Шевель О. В.), позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2017 року рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 року у справі №922/2885/16 скасовано. Справу №922/2885/16 направлено на розгляд до Господарського суду Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.10.2017 року у справі №922/2885/16 (суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії бурового управління "Укрбургаз" шкоду заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 482552,00 грн., перерахувавши вказані кошти на розрахунковий рахунок 33112331700308, УДКСУ у Красноградському районі, Харківської області, код 37886402, МФО 851011 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища господарської та іншої діяльності". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії бурового управління "Укрбургаз" на користь Прокуратури Харківської області судовий збір у розмірі 7238,28 грн. В решті позовних вимог - відмовлено.

Дане рішення мотивоване тим, що законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання. Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу. Вказане дає підстави дійти висновку, що без отримання спеціального дозволу відповідачем було видобуто на виробничі потреби води в обсязі 9,8 тис. м. куб. Таким чином, із загального об'єму води 27600 куб. м., що визначений позивачем, як самовільно використаний, лише 9800 куб.м. води було використано відповідачем для виробничих потреб, 17800 куб.м. використано саме для господарських потреб населення, тому цей обсяг не може вважатися таким, що використаний самовільно без дозвільних документів. Відповідачем в порушення вимог діючого законодавства, а саме без отримання спеціального дозволу, було видобуто на виробничі потреби води в обсязі 9,8 тис. м.куб. А отже, у діях відповідача наявні всі підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду. Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення з відповідача шкоди заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства у розмірі 482552,00 грн. В решті позовних вимог, суд відмовив, оскільки вони є необґрунтованими та заявленими безпідставно.

Заступник прокурора Харківської області із зазначеним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог на суму 803293,00 грн., в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити; судові витрати відшкодувати на користь Прокуратури Харківської області.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 року апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2017 року у справі №922/2885/16 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 803293,00 грн. В цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2017 року у справі №922/2885/16 залишено без змін.

Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2017 року у справі №922/2885/16 в наступній редакції:

"Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії бурового управління "Укрбургаз" (63304, Харківська область, м. Красноград, вул. Полтавська, 86, код ЄДРПОУ 00156392) шкоду заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 1285845,00 грн., перерахувавши вказані кошти на розрахунковий рахунок 33112331700308, УДКСУ у Красноградському районі, Харківської області, код 37886402, МФО 851011 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища господарської та іншої діяльності".

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії бурового управління "Укрбургаз" (63304, Харківська область, м. Красноград, вул. Полтавська, 86, код ЄДРПОУ 00156392) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 19287,69 грн."

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії бурового управління "Укрбургаз" (63304, Харківська область, м. Красноград, вул. Полтавська, 86, код ЄДРПОУ 00156392) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 21216,46 грн.

В даній постанові апеляційний господарський суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено яким самим чином здійснюється розподіл води на виробничі потреби та на господарсько-побутові, оскільки як підтвердили учасники провадження у справі розподіл води за різними напрямками її використання не здійснюється, відповідні лічильники не встановлювались. З огляду на викладене є неможливим дійсно встановити, яка частина води була використана для господарсько-побутових потреб. Відображення у звітах, на які посилається позивач на використання води у різних цілях є діяльністю, що ведеться певною відповідальною особою, не може бути достовірним доказом, на підстав якого можна встановити дійсні обставини у даній справі, з огляду на пояснення отримані судом в ході слухання справи. Матеріалами справи не підтверджено, використання води у власних господарсько-побутових потребах з підстав, оголошених відповідачем, зокрема, не надано доказів надання для використання населенню вказаного об'єму води для господарських потреб. Отже, суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин сторін у справі положення ст. 23 Кодексу про надра, з огляду на те, що матеріалами справи не підтверджено належними та достовірними доказами використання води для господарсько-побутових потреб. В даному випадку у діях відповідача наявні всі підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду: протиправна поведінка, яка полягає у самовільному надрокористуванні. Вина, що підтверджується актом перевірки, приписом, а також наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року №389 та причинний зв'язок, що виражений у заподіяні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача. Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційних вимог, скасування рішення суду в частині відмови в позові з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 року Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 року і залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2017 року.

В касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом: п. 2 ч. 3 ст. 2, ст. 7 ГПК України, а також основні засади судочинства, гарантовані п. 1 ст. 129 Конституції України. Перевіркою встановлено та підтверджено факт видобування і використання води на власні господарсько-побутові потреби в обсязі 17,8 тис.м.куб., а на виробничі потреби в обсязі - 9,8 тис.м.куб. Однак, розрахунок завданих збитків здійснено Позивачем без урахування положень ст. 23 Кодексу України про надра, на весь обсяг води видобутої відповідачем як правомірно так і самовільно. Проте, суд апеляційної інстанції, у порушення норм процесуального права: ст. 73, ч. 1, ч. 4, ч .5 ст. 269 ГПК України, прийняв рішення всупереч наявним у матеріалах справи доказам, поза межами доводів апеляційної скарги, за відсутності факту встановлення порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права. Припущення щодо фактичного обсягу води, що використана самовільно без дозвільних документів, не можуть бути покладені в основу розрахунку завданої шкоди та збитків завданих державі самовільним водокористуванням, а мають ґрунтуватись та підтверджуватись документальними даними.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 26.03.2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09 січня 2018 року у справі №922/2885/16. Призначено розгляд касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09 січня 2018 року у справі №922/2885/16 на 15 травня 2018 року.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 року залишити без задоволення. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 залишити без змін.

Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 4, 5, 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та згідно з наказом Державної екологічної інспекції у Харківській області від 04.09.2013 року №1194/01-03, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Харківської області у період з 05 по 25 вересня 2013 року було проведено планову перевірку щодо додержання вимог природоохоронного законодавства в діяльності Хрестищенського відділення бурових робіт філії БУ "Укрбургаз" ПАТ "Укргазвидобування", за результатами якої було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №1194/01-03/06-11.

Згідно зазначеного Акту перевірки №1194/01-03/06-11 від 05.09.2013 року -25.09.2013 року встановлено, що Хрестищенським відділенням бурових робіт БУ "Укрбургаз" ПАТ "Укргазвидобування" в період 01.07.2012 року - 31.12.2012 року без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) здійснювався для виробничого та господарсько-питного водокористування забір підземних вод з 2 артезіанських свердловин по вул. Червоноармійська, 7 в с. Наталине Красноградського району, що є порушеннями вимог ст.ст. 16 19 21 Кодексу України про надра.

Відповідно до звітів про використання води за формою 2-тп водгосп за III- ІV квартал 2012 року та І-ІІ квартал 2013 року, журналу обліку водоспоживання за формою ПОД-11 та журналу витрати води ПЦВ Хрестищенського відділення бурових робіт БУ "Укрбургаз" за період з 01.07.2012року по 31.12.2012 року з 2-х артезіанських свердловин підприємством було забрано 17300 куб.м. води, а в період з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року забрано 10300 куб.м. води.

За наслідками перевірки Державною екологічною інспекцією в Харківській області винесено припис від 01.10.2013 року №06-22-229 про усунення порушень природоохоронного законодавства, який до цього часу Хрестищенським відділенням бурових робіт БУ "Укрбургаз" не виконано.

У зв'язку з допущеними порушеннями природоохоронного законодавства згідно з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, нанесених державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року №389, Державною екологічною інспекцією у Харківській області розраховано матеріальну шкоду, заподіяну державі внаслідок використання Хрестищенським відділенням бурових робіт БУ "Укрбургаз" ПАТ "Укргазвидобування" для виробничих потреб підземних вод з артезіанських свердловин без спеціального дозволу на користування надрами, що складає 1285845,00 грн.

В подальшому, з метою добровільного відшкодування збитків, Державною екологічною інспекцією у Харківській області надіслано до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" претензію від 15.01.2014 року №18 про відшкодування завданих державі збитків внаслідок порушення природоохоронного законодавствами в сумі 1285845,00 грн., яка була залишена відповідачем без задоволення.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Частиною 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994).

Ст. 1 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Положеннями ст. ст. 2, 3 Кодексу України про надра встановлено, що його завданням є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто, прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

За ст. ст. 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу.

Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Враховуючи викладене, для застосування до спірних правовідносин положень ст. 23 Кодексу України про надра необхідно встановити наявність всіх умов передбачених цією статтею.

Право відповідача на земельну ділянку підтверджується актом на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ №305534 від 30.12.2005 року.

Згідно дозволів на спеціальне водокористування від 19.12.2011 року Укр №5581 та 06.02.2013 року Укр. №6568А/Хар. метою водокористування є виробниче та господарське питне водовикористання. Водокористування дозволяється при дотриманні таких умов: забір свіжої води із підземних вод не більше 313,88 куб.м./доб., об'єми і категорії переданої води іншим підприємствам і організаціям, які скидаються на ЗПЗ, накопичувачі та інше: питна вода передається абонентам - 104 куб. м/добу, 37,9 тис. куб. м/рік.

Відповідно до Дозволу на спеціальне водовикористання від 19.12.2011 року Укр.№5581А/Хар, однією з умов водовикористання є надання до Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області щоквартального статистичного звіту по формі 2-ТП (водгосп).

П. 1.7. наказу Державного комітету статистики України "Про затвердження форми державної статистичної звітності №2-ТП (водгосп)" від 30.09.1997 року №230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.10.1997 року за №480/2284, показники форми № 2-ТП (водгосп) відображаються наростаючим підсумком по кварталам в межах звітнього року.

Відповідно до звітів про використання води за формою 2-тп водгосп за III- ІV квартал 2012 року та І-ІІ квартал 2013 року, журналу обліку водоспоживання за формою ПОД-11 та журналу витрати води ПЦВ Хрестищенського відділення бурових робіт БУ "Укрбургаз" за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року з 2-х артезіанських свердловин підприємством було забрано 17300 куб.м. води, а в період з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року забрано 10300 куб.м. води.

Також, зі Звітів про використання води за формою 2-тп водгосп за III- ІV квартал 2012 року та І-ІІ квартал 2013 року вбачається, що відповідач за III квартал 2012 року добув та використав на виробничі потреби 5,3 тис. куб.м. води, а за ІV квартал 2012 року - 4,5 тис. куб.м. води. У І та ІІ кварталах 2013 року видобування води на виробничі потреби відповідачем не проводились.

Отже, як вказано у даних звітах на виробничі потреби було добуто води в обсязі 9,8 тис. м. куб.

Відповідно до Міждержавного стандарту "ГОСТ 17.1.1.04-80", затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 31.03.1980 року №1452, який діє в Україні, до господарсько-побутових потреб належать: господарське-питне водопостачання (централізоване та нецентралізоване) територій житлової забудови та громадських будівель міських, промислових районів та сільськогосподарських районів; кондиціонування повітря в громадських та житлових будівлях; полив та миття територій населених пунктів (вулиць, площ, зелених насаджень), робота фонтанів тощо; полив посадок в міських та селищних теплицях і парниках; інші потреби (в тому числі гасіння пожеж, промивання водопровідних та каналізаційних мереж).

Отже, використання води у господарсько-побутових потребах повинно бути підтверджено належними доказами у справі.

Проте, матеріалами справи не підтверджено яким самим чином здійснюється розподіл води на виробничі потреби та на господарсько-побутові, оскільки як підтвердили учасники провадження у справі розподіл води за різними напрямками її використання не здійснюється, відповідні лічильники не встановлювались. З огляду на викладене є неможливим дійсно встановити, яка частина води була використана для господарсько-побутових потреб. Відображення у звітах, на які посилається позивач на використання води у різних цілях є діяльністю, що ведеться певною відповідальною особою, не може бути достовірним доказом, на підставі якого можна встановити дійсні обставини у даній справі, з огляду на пояснення отримані в ході слухання справи. Також, матеріалами справи не підтверджено, використання води у власних господарсько-побутових потребах з підстав, оголошених відповідачем, зокрема, не надано доказів надання для використання населенню вказаного об'єму води для господарських потреб.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про безпідставне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин сторін у справі положення ст. 23 Кодексу про надра, з огляду на те, що матеріалами справи не підтверджено належними та достовірними доказами використання води для господарсько-побутових потреб.

Статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст. ст. 110, 111 Водного кодексу України встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 65 Кодексу України "Про надра" передбачено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні утому числі у самовільному користуванні надрами.

Відповідно до статті 67 Кодексу України "Про надра" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. У деліктних зобов'язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявністю вини заподіювана шкоди.

Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

В даному випадку у діях відповідача наявні всі підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду:

- протиправна поведінка, яка полягає у самовільному надрокористуванні;

- вина, що підтверджується актом перевірки, приписом, а також наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року №389 та причинний зв'язок, що виражений у заподіяні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла вірного висновку про скасування рішення суду в частині відмови в позові з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09 січня 2018 року у справі №922/2885/16 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець