Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/16205/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,

за участю представників:

позивача - Разумова М.А.,

відповідача - Завірюхи М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Край Проперті"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 (судді: Мартюк А.І., Пономаренко Є.Ю., Зеленін В.О.) та рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 (суддя Курдельчук І.Д.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

до Дочірнього підприємства "Край Проперті",

про стягнення 100 000 доларів США,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - ПАТ "Сбербанк") звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Край Проперті" (далі - ДП "Край Проперті") про стягнення заборгованості у сумі 100 000 доларів США, яка утворилася у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору про відкриття кредитної лінії від 22.09.2011 № 120-В/11/55/КЛ, посилаючись на положення статей 509, 525, 526, 530, 549, 553, 554, 610, 611, 1050, 10561 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.11.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018, позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ДП "Край Проперті" на користь ПАТ "Сбербанк" 100 000 (сто тисяч) доларів США заборгованості з огляду на встановлення обставин щодо правомірності та доведеності позовних вимог.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, ДП "Край Проперті" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 і рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2017 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на необґрунтованості вимог позивача, неправомірності здійснення ним розрахунку суми, заявленої до стягнення, а також залишенні судами поза увагою доводів, аргументів і розрахунку відповідача. Скаржник зазначає, що приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій вирішили стягнути з відповідача кошти у сумі 100 000,00 доларів США, проте жодного обґрунтування на підтвердження того, чому саме така сума підлягає стягненню, судами не зазначено, як і не наведено за який період, за якими відсотками тощо стягується спірна сума.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Сбербанк" заперечило щодо її задоволення з підстав правомірності висновків судів першої та апеляційної інстанцій і недоведеності доводів скаржника.

Представником ДП "Край Проперті" у судовому засіданні заявлено про відмову від розгляду клопотання ДП "Край Проперті" від 14.05.2018 про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судами, 22.09.2011 між ПАТ "Сбербанк" (далі - Банк) і ДП "Край Проперті" (далі - позичальник) укладено кредитний договір, до якого було внесено зміни згідно з додатковими договорами, а саме: від 19.12.2011 № 1; від 28.03.2014 № 2; від 24.06.2014 № 3; від 31.07.2014 № 4; від 29.08.2014 № 5; від 30.09.2014 № 6; від 28.11.2014 № 7; від 31.03.2015 № 8; від 22.04.2015 № 9; від 30.06.2015 № 10; від 22.09.2015 № 11; від 23.12.2016 № 12). Кредитним договором (з урахуванням відповідних змін) визначено такі умови:

- Банк відкриває позичальникові відновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті - доларах США та надає позичальникові кредитні кошти у порядку і на умовах, визначених кредитним договором, а позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, зазначені у пункті 1.5 кредитного договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, а також повернути Банку кредит у терміни, встановлені кредитним договором, і виконати інші умови (пункт 1.1 договору);

- ліміт кредитної лінії становить 5 000 000 доларів США (пункт 1.2 договору);

- розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом, починаючи з другого року кредитування, визначається як сума погодженого сторонами індексу (базова процентна ставка) і маржі Банку та розраховується за формулою: R = Базова процентна ставка + М, де "R" - розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом у відсотках річних; "Базова процентна ставка" - це погоджений сторонами індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки та дорівнює розміру індикативної процентної ставки; "М" - маржа Банку (підпункт 1.3.1 пункту 1.3 договору);

- останній день дії кредитної лінії - 31.03.2017 (пункт 1.4 договору);

- позичальник зобов'язується сплачувати Банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому кредитним договором. Проценти за кредитом нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією у валюті заборгованості. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії Кредитного договору із розрахунку 360 днів у році (пункти 6.1, 6.2 договору);

- кредитний договір набирає чинності з дати його підписання Банком і позичальником, скріплення печатками сторін і діє до повного виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором (пункт 11.3 Кредитного договору).

Суди попередніх інстанцій установили, що кредитний договір підписано уповноваженими особами ті скріплено печатками. Крім того, судами установлено, що цей договір є чинним, сторонами його не оспорено, недійсним не визнано та не розірвано.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Згідно зі статтями 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 зазначеного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суди попередніх інстанцій установили, що на виконання умов кредитного договору ПАТ "Сбербанк" передало ДП "Край Проперті" кредитні кошти, що підтверджується банківськими виписками, а також не заперечують сторони. Натомість, відповідач належним чином умов кредитного договору не виконував, внаслідок чого станом на 18.09.2017 заборгованість за кредитним договором становить 5 000 000 доларів США простроченого кредиту та 1 392 993,38 доларів США прострочених процентів за користування кредитною лінією.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (стаття 529 цього Кодексу).

Відповідно до частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, за змістом статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Предметом спору у цій справі є вимога ПАТ "Сбербанк" про стягнення з ДП "Край Проперті" частини кредиту у сумі 100 000,00 доларів США у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо своєчасного повернення коштів.

Заперечуючи проти стягнення спірної суми, ДП "Край Проперті", зокрема, посилалося на те, що договір про відкриття кредитної лінії від 22.09.2011 № 120-В/11/55/КЛ не містить положень щодо обов'язку відповідача повертати кредит частинами.

Проте, доводи ДП "Край Проперті" про відсутність у ПАТ "Сбербанк" підстав вимоги саме частини кредиту не приймаються до уваги з огляду на встановлення судами обставин стосовно того, що за умовами пункту 1.4 договору кредиту останнім днем дії кредитної лінії є 31.03.2017, а за змістом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, як убачається зі змісту договору про відкриття кредитної лінії, у розділі 8 сторонами визначено порядок повернення кредиту, а у пункті 8.1 передбачено, що позичальник зобов'язується здійснювати повернення кредиту, наданого в межах встановленого ліміту кредитної лінії таким чином, щоб загальна заборгованість за кредитною лінією не перевищувала відповідного розміру ліміту кредитної лінії, визначеного у пункті 1.2 цього договору, станом на відповідну дату, з якої ліміт кредитної лінії зменшується.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили факт невиконання ДП "Край Проперті" умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, що підтверджується розрахунком заборгованості та банківськими виписками.

Натомість у порушення вимог статей 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017), які кореспондуються з положеннями статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла станом на день подання позову) ДП "Край Проперті" не надано належних і допустимих доказів на підтвердження його доводів, які б доводили неправомірність вимог позивача про стягнення з відповідача частини заборгованості за кредитним договором у зв'язку із невиконанням саме відповідачем умов цього договору.

Викладені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не спростовують висновків суду і фактично зводяться до переоцінки обставин справи.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017, що діяла на час здійснення касаційного провадження), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування немає.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Край Проперті" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 і рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/16205/17 залишити без змін.

3. Поновити виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 і рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017, зупинене ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак