Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.02.2018 року у справі №903/123/15
Постанова ВГСУ від 06.10.2015 року у справі №903/123/15
Ухвала КГС ВП від 16.04.2018 року у справі №903/123/15
Постанова ВГСУ від 31.05.2016 року у справі №903/123/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 903/123/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Сільськогосподарське приватне підприємство "Рать"

боржник - Державне підприємство "Луцький комбінат хлібопродуктів №2"

кредитор - Державне агентство резерву України

представник - ОСОБА_4 (довіреність за вих. №632/0/4-18 від 06.03.2018)

арбітражний керуючий Михайловський Сергій Володимирович

розглянув заяву Державного агентства резерву України

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 31.10.2017

у складі колегії суддів: Панова І.Ю. (головуючий), Погребняк В.Я., Поляков Б.М.

за заявою Сільськогосподарського приватного підприємства "Рать"

про банкрутство

ПРОЦЕДУРА ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 14.12.2017 поштовим відправленням Державне агентство резерву України (далі - Держрезерв України) звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 31.10.2017 у справі №903/123/15.

2. 28.12.2017 на розгляд Верховного Суду у складі визначеної автоматизованою системою документообігу суду колегії суддів Касаційного господарського суду: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я. передано заяву Держрезерву України про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 31.10.2017 у справі №903/123/15 в порядку Розділу XII-2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15.12.2017, з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 111-16 ГПК України.

3. 03.01.2018 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з ухвалою про самовідвід судді Погребняка В.Я., склад колегії змінено на: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.

4. Ухвалою Верховного Суду від 05.01.2018 заяву Держрезерву України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 31.10.2017 у справі №903/123/15 залишено без руху з підстав недодержання заявником вимог частини 3 статті 111-18 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, щодо надання належно засвідченої фотокопії довіреності за №1025/0/4-17 від 16.03.2017 про уповноваження ОСОБА_4 на представництво інтересів Держрезерву України при поданні зазначеної заяви, а також з підстав долучення до заяви за №137/юр від 12.12.2017 копії постанови Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі №908/3667/13, яка не містить колонтитулів з відповідним посиланням на офіційний веб-портал Єдиного державного реєстру судових рішень, тому не може бути використана судом при розгляді такої заяви; надано заявнику строк на усунення зазначених недоліків заяви до 22.01.2018.

5. Ухвалою Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №903/123/15 заяву Держрезерву України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 31.10.2017 з доданими до неї матеріалами повернено заявнику у зв'язку з невиконанням вимог ухвали Верховного Суду від 05.01.2018 у даній справі у встановлений Судом строк.

6. Ухвалою Верховного Суду від 20.03.2018 заяву Держрезерву України про перегляд ухвали Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №903/123/15 за нововиявленими обставинами задоволено, ухвалу Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №903/123/15 скасовано, допущено справу №903/123/15 до провадження Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, відкрито провадження за заявою Держрезерву України про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 31.10.2017 у справі №903/123/15, витребувано матеріали справи №903/123/15 Господарського суду Волинської області за заявою Сільськогосподарського приватного підприємства "Рать" про банкрутство Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2".

7. Ухвалою Верховного Суду від 16.04.2018 справу №903/123/15 за заявою Сільськогосподарського приватного підприємства "Рать" про банкрутство Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" призначено до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду на 15.05.2018 о 15 год. 15 хв.

8. В обґрунтування підстав для перегляду постанови суду касаційної інстанції відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 111-16 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991 заявник зазначив про неоднакове застосування Вищим господарським судом України частини 4 статті 96 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство) та статей 5, 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції Закону України №2163-XII від 04.03.1992 при вирішенні питання про можливість введення ліквідаційної процедури щодо підприємств, які є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ, АПЕЛЯЦІЙНОЇ ТА КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Фактичні обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та прийняті ними рішення

9. У провадженні Господарського суду Волинської області перебуває справа №903/123/15 про банкрутство Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2", порушена ухвалою суду від 10.03.2015 за заявою Сільськогосподарського приватного підприємства "Рать" за загальною процедурою відповідно до Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011; цією ж ухвалою суду введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Михайловського С.В.

10. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 26.05.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2", в тому числі з грошовими вимогами Держрезерву України.

11. Постановою Господарського суду Волинської області від 10.04.2017, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.06.2017, припинено процедуру розпорядження майном у справі про банкрутство Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" та повноваження розпорядника майном Михайловського С.В., боржника визнано банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Михайловського С.В.

11.1. Приймаючи рішення про визнання боржника банкрутом та введення щодо нього ліквідаційної процедури, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що до державного підприємства-боржника не застосовуються передбачені частиною 4 статті 96 Закону про банкрутство обмеження щодо введення процедур санації та ліквідації, оскільки Державне підприємство "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" відсутнє в переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, пропозиції щодо введення процедури санації боржника чи укладення мирової угоди у справі про банкрутство не надходили, тоді як комітетом кредиторів прийнято рішення про перехід з процедури розпорядження майном боржника до його ліквідації.

Постанова Вищого господарського суду України та її обґрунтування

12. 31.10.2017 Вищий господарський суд України касаційні скарги Міністерства аграрної політики та продовольства України та Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" задовольнив, постанову Господарського суду Волинської області від 10.04.2017 та постанову Рівненького апеляційного господарського суду від 26.06.2017 у справі №903/123/15 скасував, справу передав на новий розгляд на стадію розпорядження майном боржника до суду першої інстанції в іншому складі суду.

12.1. Суд касаційної інстанції виходив з того, що приймаючи рішення про застосування до державного підприємства ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, суди попередніх інстанцій в порушення вимог статей 33, 34, 43, 84 ГПК України та статей 5, 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції Закону України №2163-XII від 04.03.1992 не обґрунтували, якими доказами підтверджується відсутність Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" в переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, та не дослідили, чи наявне в матеріалах справи рішення Кабінету Міністрів України про приватизацію об'єктів групи "Г", зокрема, щодо підприємства-боржника, як необхідних передумов для введення ліквідаційної процедури юридичних осіб-підприємств, які є об'єктами права державної власності, що не підлягають приватизації, в силу частини 4 статті 96 Закону про банкрутство, яка застосовується в процедурі банкрутства Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2".

12.2. Касаційний суд зазначив, що в порушення вимог статті 27 Закону про банкрутство, судами не з'ясовано, коли було проведено збори кредиторів підприємства-боржника для вирішення питання про перехід до наступної судової процедури банкрутства зі стадії розпорядження майном, чи приймалось на таких зборах рішення про ініціювання перед господарським судом введення ліквідаційної процедури боржника та чи наявний в матеріалах справи протокол з даними про прийняття зборами кредиторів відповідного рішення, що свідчить про неповноту розгляду судами справи про банкрутство на стадії розпорядження майном Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2".

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи заявника (Держрезерву України)

13. Звертаючись із заявою про перегляд судового рішення у справі №903/123/15, конкурсний кредитор доводив неоднакове застосування Вищим господарським судом України положень частини 4 статті 96 Закону про банкрутство та статей 5, 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції Закону України №2163-XII від 04.03.1992 у подібних правовідносинах при вирішенні питання про можливість введення ліквідаційної процедури щодо підприємств, які є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, а також невідповідність висновків суду касаційної інстанції відповідно до постанови від 31.10.2017 у справі №903/123/15 викладеному у Постанові Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі №908/3667/13 висновку щодо застосування зазначених норм права. Зазначене, на думку Держрезерву України, є підставою для перегляду постанови суду касаційної інстанції від 31.10.2017 відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 111-16 ГПК України.

14. Заявник доводив, що матеріалами справи не підтверджуються обставини перебування Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" в переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, тому висновок Вищого господарського суду України у справі №903/123/15 відповідно до постанови від 31.10.2017 про передчасність введення ліквідаційної процедури щодо державного підприємства-боржника зроблений за умов неповноти дослідження обставин справи в їх сукупності.

15. На думку заявника, суд касаційної інстанції у справі №903/123/15, скасувавши введення ліквідаційної процедури Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" з переданням справи до місцевого господарського суду для розгляду на стадію розпорядження майном боржника, допустив неоднакове застосування положень частини 4 статті 96 Закону про банкрутство та статей 5, 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції Закону України №2163-XII від 04.03.1992, а його висновки не узгоджуються із застосуванням зазначених норм права судом касаційної інстанції при прийнятті постанови від 27.02.2013 у справі №7/1-08.

16. Також, заявник доводить невідповідність висновків суду касаційної інстанції у постанові від 31.10.2017 у справі №903/123/15, про перегляд якої подано заяву, висновкам Верховного Суду України у Постанові від 10.02.2016 у справі №908/3667/13 про можливість введення ліквідаційної процедури Публічного акціонерного товариства "Азовські мастила і оливи", яке не включено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ТА ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Пунктом 1 частини 1 статті 111-16 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991 передбачено, що заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

18. Виходячи з положень частини 1 статті 111-26 ГПК України (в зазначеній редакції), непідтвердження обставин, які стали підставою для перегляду судового рішення у справі, має наслідком відмову у задоволенні заяви про перегляд судових рішень господарських судів.

19. Предметом касаційного оскарження за касаційними скаргами Міністерства аграрної політики та продовольства України та Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" у справі №903/123/15, в якій подано заяву про перегляд, були судові рішення, прийняті у підсумковому засіданні на стадії розпорядження майном Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" про визнання боржника банкрутом та введення щодо нього ліквідаційної процедури.

20. З аналізу змісту постанови Вищого господарського суду від 27.02.2013 у справі №7/1-08 та постанови Вищого господарського суду України від 31.10.2017 у справі №903/123/15, про перегляд якої подано заяву, вбачається, що їх прийнято судом касаційної інстанції із встановленням різних фактичних обставин справи та нетотожних предметів спору, що виключає можливість їх перегляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 111-16 ГПК України в редакції до 15.12.2017.

Так, у справі №7/1-08 про банкрутство Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів", суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про припинення провадження у справі про банкрутство з огляду на встановлені судами обставини перебування державного підприємства-боржника в переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, здійснення процедури його банкрутства на стадії розпорядження майном впродовж тривалого періоду часу (понад чотири роки) та ненадання кредиторами доказів щодо термінів можливого виключення підприємства-боржника із зазначеного переліку, що надавало б можливість господарському суду застосувати до боржника ліквідаційну процедуру.

В той час, як у справі №903/123/15 суд касаційної інстанції зазначив про передчасність висновків судів про здійснення переходу від процедури розпорядження майном до ліквідаційної процедури державного підприємства-боржника, зважаючи на неповноту дослідження судами обставин справи на предмет того чи перебуває боржник, як державне підприємство, що підпорядковувалось ДАК "Хліб України", в переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, та чи приймалось щодо нього Кабінетом Міністрів України рішення про можливість здійснення приватизації, як підприємства, підпорядкованого ДАК "Хліб України", щодо якої приватизація заборонена.

21. Отже, не вбачається неоднакового застосування судом касаційної інстанції у справах №7/1-08 та №903/123/15 положень частини 4 статті 96 Закону про банкрутство та статей 5, 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції Закону України №2163-XII від 04.03.1992 при вирішенні питання про можливість введення ліквідаційної процедури щодо підприємств, які є об'єктами права державної власності, що не підлягають приватизації, з огляду на встановлення судами різних фактичних обставин у зазначених справах.

22. За змістом постанови Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі №908/3667/13 та постанови Вищого господарського суду України від 31.10.2017 у справі №903/123/15, про перегляд якої подано заяву, вбачається, що правовідносини у зазначених справах не є подібними, оскільки у справі №908/3667/13 Верховний Суд України зробив висновок про правомірність введення судом першої інстанції ліквідаційної процедури Публічного акціонерного товариства "Азовські мастила і оливи", зважаючи на те, що підприємство-боржник корпоратизовано та не включено до переліку об'єктів права державної власності, які не підлягають приватизації, а комітетом кредиторів боржника прийнято рішення про перехід від процедури розпорядження майном до ліквідаційної процедури боржника з призначенням ліквідатора банкрута.

При цьому, у справі про банкрутство №903/123/15 за результатами перегляду рішень судів попередніх інстанцій про введення ліквідаційної процедури Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" Вищий господарський суд України зазначив про передчасність висновків судів з огляду на неповноту встановлених ними обставин щодо необхідності дослідження факту прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про приватизацію об'єктів групи "Г", зокрема, державного підприємства-боржника відповідно до статей 5, 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції Закону України №2163-XII від 04.03.1992, та прийняття зборами кредиторів рішення про перехід до його ліквідаційної процедури.

Отже, Держрезервом України не підтверджено наявності підстав для перегляду Верховним Судом постанови Вищого господарського суду України від 31.10.2017 у справі №903/123/15 відповідно до пункту 3 частини 1 статті 111-16 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017.

23. За результатами перегляду рішення суду касаційної інстанції в порядку Розділу XII-2 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991 Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Державного агентства резерву України про перегляд Верховним Судом України Вищого господарського суду України від 31.10.2017 у справі №903/123/15.

Судові витрати

24. З огляду на те, що Суд відмовляє у задоволенні заяви про перегляд постанови суду касаційної інстанції, Суд покладає на заявника витрати зі сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, статтями 111-23 111-24 111-26 Господарського процесуального кодексу України в редакції до набрання чинності Законом України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Державного агентства резерву України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 31.10.2017 у справі №903/123/15.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 111-16 ГПК України.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.В. Білоус

В.Г. Пєсков