Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.02.2021 року у справі №910/17693/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/17693/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Кузьменка С. О., Овчинникова О. В. (у порядку самопредставництва),

відповідача - Друченка А. Ю. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 (суддя Смирнова Ю. М. ) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 (головуючий - Пономаренко Є. Ю., судді Дідиченко М. А., Кропивна Л. В. ) у справі

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Укрбудмонтаж"

про стягнення 316968651,58 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У грудні 2019 року Міністерство оборони України (далі - Міноборони України, Міністерство, замовник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Укрбудмонтаж" (далі - ТОВ "БК " Укрбудмонтаж", Товариство, підрядник) про стягнення з відповідача 316968651,58
грн, з яких: 307561676,99 грн попередньої оплати, 9406974,59 грн штрафних санкцій, з посиланням на положення статей 509, 525, 530, 610, 611, 612, 629, 853, 854 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 193, 230, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

2. Позовна заява обґрунтовується порушенням відповідачем зобов'язань за державним контрактом від 07.08.2018 № 362/5/18/7 (далі - Контракт) у частині використання авансу у строки, визначені рішеннями заступника Міністра оборони України.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "БК "Укрбудмонтаж" на користь Міноборони України 3991676,99 грн попередньої оплати і 323002,20 грн штрафних санкцій. В іншій частині позову відмовлено.

4. Рішення та постанова мотивовані частковою обґрунтованістю позовних вимог з огляду на невикористання підрядником авансу в строк, установлений рішенням заступника Міністра оборони України, та зумовлений цим обов'язок Товариства повернути отриманий аванс замовнику. При цьому, відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції, ураховуючи лист Міноборони України від
12.10.2019 № 362/2/3338, зазначив, що самим замовником фактично визнано неможливість подальшого виконання передбачених Контрактом підрядних робіт через необхідність коригування проектної документації, як наслідок, визначено підряднику строк для підтвердження факту використання отриманої ним суми авансу вже після проведення державної експертизи відкоригованих проектів, а оскільки доказів проведення державної експертизи відкоригованих проектів позивачем до суду не подано, тому строк звітування відповідачем за отриману суму авансу у розмірі 303570000 грн станом на момент звернення до суду з цим позовом не настав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, Міністерство звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме положень статей 82, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наголошуючи на наявності підстав касаційного оскарження, передбачених ГПК України, оскільки: 1) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 2) суди не врахували викладеної у постанові Вищого господарського суду України від 01.04.2008 у справі № 2-15/8186-2007 правової позиції про те, що пункт 14 Контракту має пряму дію, і не залежить від будь-яких обставин, що зумовили невикористання відповідачем одержаного авансу протягом строку, вказаного у відповідному рішенні Міністра оборони України; 3) суди повно та всебічно не дослідили зібрані у справі докази, а їх висновки зроблені без системного аналізу обставин справи та дослідження кожного окремого факту порушення підрядником своїх зобов'язань; 4) суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про дослідження рішення заступника Міністра оборони України від 06.02.2020 № 13878/з/9-2019, як додаткового доказу, задля встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
16.03.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міноборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 у справі № 910/17693/19 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 13.04.2021 о 15:00.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9.07.08.2018 між Міноборони України (замовник) і ТОВ "БК "Укрбудмонтаж" (виконавець) було укладено державний контракт № 362/5/18/7 на виконання робіт за державним оборонним замовленням з "Реконструкції технічної території арсеналу" (шифр-РТ-К19), за умовами пунктів 1,3,4,5 якого виконавець зобов'язується за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати роботи з "Реконструкції технічної території арсеналу" (шифр-РТ-К19) (далі - роботи) за етапами в обсягах та у строки, що зазначені в календарному плані виконання робіт за державним оборонним замовленням згідно з додатком № 1 до Контракту (далі - календарний план), а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх. Технічні, економічні та інші вимоги до якості робіт зазначені у проектно кошторисній документації. Обсяг робіт і календарний план за Контрактом на кожний наступний бюджетний період уточняються після затвердження основних показників державного оборонного замовлення на даний період. Обсяги робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

10. Відповідно до пунктів 6,7 Контракту договірна ціна робіт є динамічною і встановлена сторонами під час проведення переговорів щодо укладення Контракту (протокол переговорів № 22 від 30.07.2018), зафіксована у Протоколі погодження договірної ціни № 23 від 30.07.2018 на підставі розробленого виконавцем кошторису на виконання робіт та становить 1950002415,18 грн, в тому числі ПДВ 325000402,53 грн. Договірна вартість робіт за Контрактом не може бути перевищена виконавцем без узгодження з замовником. При зміні тарифів, цін на матеріали та покупні комплектуючі вироби, інші складові робіт, разі якщо вплив на такі зміни знаходяться поза межами компетенції сторін Контракту, або обумовлений прийняттям відповідних законодавчих та нормативно-правовими актами, актами, виданими органами виконавчої влади, та призводить до перевищення погодженої договірної ціни за вмотивованим рішенням замовника, як виключення, ціна Контракту можу бути переглянута з метою недопущення зриву виконання контракту шляхом укладання додаткової угоди.

11. Пунктами 9 і 12 Контракту передбачено, що замовник оплачує виконані роботи відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3). За письмовим погодженням між сторонами, відповідно до належним чином оформленого рішення Міністра оборони України або заступника Міністра оборони України та на підставі наданого виконавцем рахунку-фактури, замовник має право здійснити попередню оплату для виконання робіт, відповідно до абзацу 30 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2011 № 1764 "Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва" (із змінами і доповненнями), у розмірі, що не перевищує 80 % вартості робіт за Контрактом, не більше 18 місяців, але не пізніше та у межах призначень, передбачених державним оборонним замовленням на поточний рік.

12. Згідно з пунктом 14 Контракту (в редакції додаткової угоди від 20.12.2018 № 3) у разі надання попередньої оплати виконавець, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2011 № 1764 "Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва" (із змінами і доповненнями) у якості звіту за отримані кошти, зобов'язаний у термін, який визначений у рішенні Міністра оборони України або заступника Міністра оборони України, надати відповідно оформлені акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), які засвідчують фактичне використання коштів, наданих в якості попередньої оплати.

По закінченню визначеного терміну, невикористані кошти, які надавалися у якості попередньої оплати, виконавець повертає замовнику протягом п'яти банківських днів.

13. Листом від 05.12.2018 № 217/18 підрядник, з посиланням на пункт 12 Контракту, звернувся до замовника з проханням перерахувати попередню оплату у розмірі 8888028,12 грн.

14. Відповідно до рішення заступника Міністра оборони України від 20.12.2018 № 22417/з Товариству надано попередню оплату у сумі 8888028,12 грн з терміном погашення - не пізніше 30.09.2019.

15. У подальшому, листом від 20.12.2019 № 236/18 ТОВ "БК "Укрбудмонтаж" звернулося до Міністерства з проханням надати попередню оплату для виконання робіт за Контрактом у розмірі 303570000 грн.

16.21.12.2018 заступник Міністра оборони України прийняв рішення № 22566/з про здійснення Товариству попередньої оплати в сумі 303570000 грн з терміном погашення - не пізніше 30.10.2019.

17. Факт отримання попередньої оплати у сумі 8888028,12 грн (згідно з рішенням заступника Міністра оборони України від 20.12.2018 № 22417/з) та у сумі 303570000 грн (згідно з рішенням заступника Міністра оборони України від
21.12.2018 № 22566/з) відповідачем не заперечується.

Позиція Верховного Суду

18. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

20. Позивач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3 і 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктами 3 і 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

21. Зокрема, Міністерство посилається на відсутність повного та всебічного дослідження судами зібраних у справі доказів, а також на необґрунтоване відхилення судом апеляційної інстанції клопотання позивача про дослідження рішення заступника Міністра оборони України від 06.02.2020 № 13878/з/9-2019, як додаткового доказу, задля встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

У розумінні пунктів 1, 3 частини 3 статті 310 ГПК України зазначені порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд і водночас є складовою частиною підстави касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

22. Однак слід зауважити, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України недослідження судами зібраних у справі доказів є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України, тобто у разі підтвердження хоча б однієї із зазначених підстав.

23. Дослідивши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення оскаржуваних судових рішень без змін з огляду на таке.

24. Щодо наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Міністерство посилається на порушення судом норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

25. Проте Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену позивачем підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки: 1) ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору; 2) у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/800/19).

26. Натомість у поданій касаційній скарзі Міністерство взагалі не зазначило будь-якої конкретної норми матеріального або процесуального права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, що свідчить про непідтвердження позивачем підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, та, як наслідок, виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови з цієї підстави.

27. Відповідно до частини 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені частини 4 статті 300 ГПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

28. З огляду на те, що постанову Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/800/19 офіційно оприлюднено 02.03.2021, тобто вже після подання касаційної скарги у цій справі (28.12.2020), касаційна інстанція вбачає правові підстави для застосування положень частини 4 статті 300 ГПК України шляхом виходу за межі доводів касаційної скарги з метою врахування висновку щодо застосування норми процесуального права, а саме пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

29. Касаційна інстанція не бере до уваги посилання скаржника на правову позицію, викладену в постанові Вищого господарського суду України від 01.04.2008 у справі № 2-15/8186-2007, оскільки за змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме у постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 916/806/19, від 10.06.2020 у справі № 914/2259/17, від 18.06.2020 у справі № 910/7707/19, від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17).

30. Водночас стосовно іншої зазначеної скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

31. Так, Міністерство посилається на відсутність повного та всебічного дослідження судами зібраних у справі доказів, а також на необґрунтоване відхилення судом апеляційної інстанції клопотання позивача про дослідження рішення заступника Міністра оборони України від 06.02.2020 № 13878/з/9-2019, як додаткового доказу, задля встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

32. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України.

33. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не само по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України.

34. Натомість зміст поданої позивачем касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи Міністерства зводяться виключно до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але скаржник при цьому належним чином не обґрунтував у касаційній скарзі наявність хоча б однієї з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, позаяк з мотивів, викладених у пунктах 25-28 цієї постанови, підстава, визначена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

35. В основу оскаржуваного рішення про часткове задоволення позову судом першої інстанції покладено обґрунтований висновок про те, що самим замовником фактично визнано неможливість подальшого виконання передбачених Контрактом підрядних робіт через необхідність коригування проектної документації, як наслідок, визначено підряднику строк для підтвердження факту використання отриманої ним суми авансу вже після проведення державної експертизи відкоригованих проектів, а оскільки доказів проведення державної експертизи відкоригованих проектів позивачем до суду не подано, тому строк звітування відповідачем за отриману суму авансу розмірі 303570000 грн станом на момент звернення до суду з цим позовом не настав.

36. За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

37. Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

38. Дійсно, у розумінні пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження є, зокрема, визначене пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України процесуальне порушення, яке полягає у необґрунтованому відхиленні судом клопотань про витребування, дослідження або огляд доказів або іншого клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

39. На обґрунтування вказаної підстави скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні клопотання про дослідження рішення заступника Міністра оборони України від 06.02.2020 № 13878/з/9-2019, як додаткового доказу, задля встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

40. Касаційна інстанція вважає, що відхиляючи зазначене клопотання позивача, апеляційний суд цілком правомірно виходив з того, що: 1) апелянт не надав жодних доказів на підтвердження неможливості подання до суду першої інстанції документів, які датовані лютим, березнем і квітнем 2020 року, тобто до ухвалення рішення від 05.08.2020, з незалежних від скаржника причин; 2) вказані листи виготовлено безпосередньо самим позивачем, чим спростовується твердження апелянта про відсутність у нього вказаних доказів станом на момент подання позову; 3) надаючи додаткові докази та посилаючись на обставини одностороннього розірвання Контракту, позивач просить повернути кошти попередньої оплати у зв'язку тим, що підстави їх утримання відповідачем відсутні, чим фактичної змінює підстави позову, що у силу вимог частини 5 статті 269 ГПК України є неприпустимим на стадії апеляційного провадження.

41. Отже, інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, також не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови саме з цієї підстави.

42. Колегія суддів зауважує, що статтею 296 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав закриття касаційного провадження, серед яких відсутня така підстава, як непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої статтею 296 ГПК України, якою (підставою) у розумінні пунктів 1, 3 частини 3 статті 310 ГПК України є недослідження судом зібраних у справі доказів та необґрунтоване відхилення судом клопотання про дослідження доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

43. За таких обставин у разі, коли після відкриття касаційного провадження виявилося, що передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України підстава не отримала підтвердження, Верховний Суд має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а не закривати касаційне провадження.

44. Наведене випливає з положень другого речення пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України, за змістом якого, якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

45. Верховний Суд погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами Товариства, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується раніше наведеними висновками.

46. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

48. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

49. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

50. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення і постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

51. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позову.

52. З огляду на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3 і 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Розподіл судових витрат

53. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення у Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 у справі № 910/17693/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв