Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.02.2019 року у справі №910/7608/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/7608/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Вронська Г.О., Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Волошина Григорія Васильовича,

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Зубець Л.П., судді - Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.)

від 17.01.2019,

у справі за позовом фізичної особи - підприємця Волошина Григорія Васильовича,

до публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна",

про стягнення 184 235,07 грн,

В С Т А Н О В И В:

фізична особа - підприємець Волошин Григорій Васильович (надалі - ФОП Волошин Г.В.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (надалі - ПАТ "СК "Універсальна") про стягнення 184 235,07 грн страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника наземним транспортом № 6012/249/000302 від 26.04.2017 та ст. ст. 15, 16, ч. 1 ст. 617, 988, 992 Цивільного кодексу України не було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 184 235,07 грн, що становить вартість викраденого на стоянці вантажу. При цьому позивач наголошував, що зупинка автомобіля була викликана фізичним станом водія і узгоджувалась з вимогами ч. 5 ст. 12, ст. 13 "Закону Литовської Республіки про безпеку дорожнього руху".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №910/7608/18 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 178908, 70 грн - страхового відшкодування, 2683, 64 грн - судового збору, 550, 00 грн - витрат на послуги перекладу довідок поліції Литовської Республіки.

Рішення Господарського суду міста Києва мотивовано тим, що невиконання позивачем вимог п. 9.3.9 договору в розумінні статті 617 Цивільного кодексу України є випадком, що пояснюється фізичним станом водія позивача, який не давав йому можливості реально оцінювати дорожню обстановку та продовжувати подальший дорожній рух, у зв'язку з чим водій позивача здійснив зупинку.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

Скасовуючи рішення, суд апеляційної інстанції вказав, що висновки суду першої інстанції зроблені з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції визнав встановленими обставини справи, які не доведені належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, застосував норми процесуального права з порушенням та неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ФОП Волошин Г.В. подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у залученні до участі в справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача водія автомобіля ОСОБА_2, який перевозив викрадений вантаж. Також заявник вказує, що суд апеляційної інстанції вийшовши за межі перегляду справи не дослідив зібрані у справі докази, чим допустив порушення принципу змагальності сторін, оскільки прийняв до уваги доводи апеляційної скарги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, при цьому не надавши можливості касатору спростувати відповідні обставини. Крім того, заявник стверджує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано частину 1 статті 617 Цивільного кодексу України, оскільки різка фізична втома є непередбачуваною обставиною в розумінні вищевказаної норми.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 26.04.2017 між позивачем (страхувальником) та відповідачем (страховиком) був укладений договір № 6012/249/000302 добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника наземним транспортом (далі - договір № 6012/249/000302 від 26.04.2017).

Предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди третій особі при здійсненні перевезень вантажів на умовах Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956 р. (КДПВ/CMR) зі змінами та доповненнями внесеними протоколом від 05.07.1978 р. (п. 1.1 № 6012/249/000302 від 26.04.2017).

Згідно з п. 2. договору № 6012/249/000302 від 26.04.2017 страховим випадком є факт настання цивільної відповідальності страхувальника, визнаної ним добровільно, за попередньою згодою страховика, чи встановленої чинним рішенням суду за зобов'язаннями, що виникають при заподіянні шкоди потерпілим третім особам внаслідок настання страхових ризиків, зокрема: відповідальність за вантаж.

Підпунктом 9.3.8 п. 9.3 договору № 6012/249/000302 від 26.04.2017 визначено, що страхувальник зобов'язаний ознайомити всіх працівників, що допущені до організації перевезень, з умовами договору та інструкціями страховика і вимагати їх виконання.

Згідно з підпунктом 9.3.9 п. 9.3 договору № 6012/249/000302 від 26.04.2017, страхувальник зобов'язаний під час довготривалої зупинки (більше 20 хвилин) залишати авто потяг/транспортний засіб лише на спеціально обладнаній стоянці для автомобільних перевізників (TIR Parking), або стоянці під охороною (уважно віднестися до місця вибору стоянки та обов'язково отримати квитанцію) або на території діючих дорожніх постів поліції. При залишенні транспортного засобу під час довготривалої зупинки обов'язково паркувати його так (впритул до інших, або до стін будівлі) щоб зменшити можливість доступу третіх осіб до вантажу через проріз у тенті, а також застосовувати всі наявні засоби безпеки, включити сигналізацію, закрити всі двері, не залишати в транспортному засобі ключі, документи та інші речі. Даний обов'язок покладається також на перевізника, що здійснює перевезення застрахованого вантажу.

Крім того, додатком № 2 до договору № 6012/249/000302 від 26.04.2017 сторони узгодили Інструкцію для водіїв, в якій передбачили, зокрема пунктом 1.5, що водій повинен заздалегідь потурбуватися про маршрут руху, а також наявність валюти, особистих речей та документів, щоб уникнути зупинок з вантажем в місцях, котрі не охороняються; пунктом 2.2 передбачено, що під час довготривалої зупинки (більше 30 хвилин) залишати автопотяг/транспортний засіб лише на спеціально обладнаній стоянці для автомобільних перевізників (TIR Parking), або стоянці під охороною (уважно віднестися до місця вибору стоянки та обов'язково отримати квитанцію) або на території діючих дорожніх постів поліції.

Відповідно до транспортного замовлення № 20171208-0324 від 08.12.2017 позивач автомобілем під керуванням водія ОСОБА_2 здійснював перевезення вантажу за маршрутом м. Рига (Латвія) - м. Київ (Україна) транзитом через Литовську Республіку, перевезення якого також підтверджується товарно -транспортною накладною на перевезення № 470292.

Згідно з довідкою Головного комісаріату поліції Паневежського округу від 12.12.2017 зафіксовано, що 12.12.2017 на шляху слідування (м. Рига (Латвія) - м. Київ (Україна) в смт. Рамігалос, Паневежский район, вул. Венкеміо, 1В, під час стоянки з напівпричепа "Lamberet" LVFS - 3F, номерний знак НОМЕР_1 було викрадено частину вантажу: 522 пляшок алкогольного напою "Bushmiles", ємністю 0,7 л кожна, при цьому ще 1 (одна) пляшка була залишена розбитою на місці злочину.

За фактом виявлення крадіжки водій повідомив відділ управління головного комісаріату Паневежського округу. Старший слідчий відділу реєстрації злочинів комісаріату Паневежського округу зафіксував факт крадіжки, оформивши довідку про початок досудового розслідування № 0117000689478, згідно ч. 2 ст. 178 Кримінального кодексу Литовської Республіки.

В подальшому, слідчі органи Литовської Республіки вилучили у водія товаросупровідні документи на вантаж та 1 (одну) пляшку алкогольного напою "Bushmiles", ємністю 0,7 л для подальшого проведення слідчих дій, що підтверджується протоколом від 12.12.2017.

Також, 12.12.2017 на підставі п. 10.1.1 договору № 6012/249/000302 від 26.04.2017 позивач повідомив відповідача про вказаний страховий випадок, що засвідчується копією заяви від 12.12.2017.

Листом від 12.12.2017 № 1494/09-203 відповідач повідомив позивача про перелік документів необхідних для підтвердження причин та обставин страхового випадку.

Надавши відповідачу перелік документів, який відповідач зазначив у своєму листі, позивач звернувся до останнього з листом від 27.02.2018 № 1/2702/2018, в якому просив останнього повідомити про документи, яких не вистачає для прийняття рішення по вказаному страховому випадку.

06.03.2018 позивач отримав від відповідача лист № 195/09-203, в якому останній відмовив у здійсненні виплати страхового відшкодування з тих підстав, що позивач не виконав умови п. 9.3.8 та п. 9.3.9 договору, а саме - здійснив стоянку транспортного засобу на паркінгу відкритого типу, яка жодним чином не була захищеною.

10.05.2018 згідно виставленого Astra Forwarding AG інвойсу № 20180426-0209-І від 26.04.2018, позивач оплатив суму збитків в розмірі 5919,77 Євро, що еквівалентно 184235,07 грн, згідно з офіційним курсом гривні до євро, встановленим НБУ на 10.05.2018 (курс 1,00 Євро становив 31,121998 грн), і сума яких заявлена позивачем до стягнення як сума страхового відшкодування за договором № 6012/249/000302 від 26.04.2017.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що згідно відомостей транспортного замовлення № 20171208-0324 від 08.12.2017, позивач виступив перевізником вантажу: лікеро-горілчаних виробів до 33 палет, до 21000 кг. Вартість вантажу у транспортному замовленні не зазначена, як не зазначена і кількість (поштучно) пляшок вантажу, що перевозився.

Дослідивши умови договору № 6012/249/000302 від 26.04.2017, укладеного між позивачем та відповідачем, суд апеляційної інстанції встановив, що розділом 11 наведеного договору визначено умови здійснення страхової виплати, зокрема, у пункті 11.6.2.11 передбачено умови відшкодування шкоди за знищення, пошкодження чи втрату вантажу, згідно яких страхове відшкодування здійснюється в разі повного знищення/втрати вантажу (його частини) - у розмірі документально підтвердженої вартості пошкодженого, знищеного чи втраченого вантажу (або його частини) згідно транспортної накладної та документів, що до неї додаються, документів, що в ній зазначені, на момент настання страхового випадку за вирахуванням франшизи та вартості придатних до використання залишків, визначеної на основі висновків експерта.

Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції, проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, вказав, що позивач не надав належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували заявлену вартість втраченого вантажу в сумі 5919,77 Євро, що еквівалентно 184235,07 грн., згідно офіційного курсу гривні до євро, встановленого НБУ на 10.05.2018 ( курс 1,00 Євро становив 31,121998 грн).

Північний апеляційний господарський суд також не погодився з висновком суду першої інстанції, що невиконання позивачем вимог п. 9.3.9 договору № 6012/249/000302 від 26.04.2017 в розумінні статті 617 Цивільного кодексу України є випадком, що пояснюється фізичним станом водія позивача, який не давав йому можливості реально оцінювати дорожню обстановку та продовжувати подальший дорожній рух, оскільки фізичний стан водія є передбачуваною обставиною, і довготривала зупинка водія на неохоронюваній зупинці не сталася внаслідок випадку (тобто, обставини, яка сталося незалежно від волі особи) або непереборної сили (сила, яку неможливо зупинити або відвернути).

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з статтею 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про страхування", страхова виплата -це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 20 "Угоди між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом" передбачено, що перевізники однієї з договірних сторін під час свого перебування на території іншої договірної сторони повинні додержуватись діючих на цій території правил і норм.

Частиною 5 ст. 12 (загальні обов'язки учасників руху) "Закону Литовської Республіки про безпеку дорожнього руху" від 22.11.2007, № Х-1337 передбачено, що учасники руху зобов'язані дотримуватися всіх необхідних заходів обережності, не викликати небезпеку для інших учасників руху, для безпеки інших осіб або їх майна, а також для навколишнього середовища і, з метою уникнення збитків або для його зменшення, зобов'язані вживати всіх необхідних заходів, за винятком випадків, якщо у зв'язку з цим виникла б небезпека для життя чи здоров'я їх самих, інших людей або такі заходи принесли б ще більше шкоди в порівнянні з тим, якого можна було б уникнути.

Згідно з ч. 1 ст. 13 (загальні обов'язки водіїв транспортних засобів) "Закону Литовської Республіки передбачено, що забороняється керувати моторним транспортним засобом, трактором, самохідної машиною особам, які не мають на це право, а також в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись під впливом діючих на психіку речовин або не скористався встановленим правовими актами обов'язковим щоденним відпочинком. Також забороняється керувати в хворобливому стані або стані втоми, якщо внаслідок цього може виникнути небезпека для безпеки руху, передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають під впливом хоча б одного зі згаданих раніше факторів або не мають права на керування цим транспортним засобом.

Згідно з ч. 3 ст. 14 (обов'язки водіїв, які перевозять пасажирів і вантаж) "Закону Литовської Республіки передбачено, що водієві забороняється їхати (продовжувати рух), якщо існують (виникли під час руху) небезпечні порушення вимог порядку перевезення пасажирів (вантажів), які викликають небезпеку для людей і навколишнього середовища, до тих пір поки вони не будуть усунені.

Судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що подібні вимоги до водія транспортного засобу передбачені і чинним законодавством України, зокрема підпунктом б) п. 2.9 " Правила дорожнього руху ", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 ( водієві забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу).

Верховний Суд погоджується з правильними висновками Північного апеляційного господарського суду, що виконання водієм перевізника позивача вимог "Угоди між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом" та "Закону Литовської Республіки про безпеку дорожнього руху" від 22.11.2007, № Х-1337, жодним чином не звільняє позивача від виконання покладених на нього обов'язків згідно з умовами укладеного з відповідачем договору № 6012/249/000302 від 26.04.2017, зокрема, п. п. 9.3.8, 9.3.9 щодо необхідності довготривалої зупинки автомобіля лише на спеціально обладнаній стоянці для автомобільних перевізників (TIR Parking), або стоянці під охороною (обов'язково отримати квитанцію) або на території діючих дорожніх постів поліції. Аналогічні вимоги до водіїв викладені також в Інструкції, яка узгоджена та підписана сторонами.

Враховуючи викладене та беручи до уваги встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем не було доведено належними, допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обумовлених законом та договором підстав для виплати страхового відшкодування в сумі 184235,07 грн.

Доводи заявника, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано частину 1 статті 617 Цивільного кодексу України, колегією суддів Касаційного господарського суду не приймається, оскільки невиконання позивачем вимог п. 9.3.9 договору не є випадком, що пояснюється фізичним станом водія позивача, який не давав йому можливості реально оцінювати дорожню обстановку та продовжувати подальший дорожній рух.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що фізичний стан водія є передбачуваною обставиною, і довготривала зупинка водія на не охоронюваній зупинці не сталася внаслідок випадку або непереборної сили.

Розглянувши доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив його клопотання про долучення до матеріалів справи копії електронних доказів, а саме: електронних листів від 19.01.2018, від 22.11.2018 та від 30.01.2018 з роздруківками з цифрового тифографу, колегія суддів їх відхиляє, оскільки Північний апеляційний господарський суд правильно вказав, що зазначені докази не подавались до суду першої інстанції, судом першої інстанції не досліджувались та позивач не навів поважних причин неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції, та не зазначав у відзиві, що ці докази підлягають дослідженню чи оцінці, в той час, як на момент постановлення оскаржуваного рішення та подання апеляційної скарги позивачу було відомо про їх існування, і позивачем не наведено обставин, які б свідчили винятковість випадку щодо неподання відповідних доказів з причин, що об'єктивно не залежали від позивача.

Щодо доводів позивача, що суд апеляційної інстанції вийшовши за межі перегляду справи не дослідив зібрані у справі докази, чим допустив порушення принципу змагальності сторін та прийняв до уваги доводи апеляційної скарги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, при цьому не надавши можливості заявнику спростувати відповідні обставини, суд касаційної інстанції зауважує, що Північний апеляційний господарський суд відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України переглянув справу за наявними у ній доказами та перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а підстав для її зміни чи скасування не має.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Волошина Григорія Васильовича залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 у справі № 910/7608/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді Г. Вронська

І. Ткач