Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.01.2019 року у справі №910/11811/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 910/11811/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Банк професійного фінансування"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2018

(головуючий суддя Разіна Т.І., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2018

(суддя Ковтун С.А.)

у справі №910/11811/18

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Банк професійного фінансування"

до 1) ОСОБА_4,

2) ОСОБА_5,

3) ОСОБА_6,

4) ОСОБА_7,

5) ОСОБА_8,

6) ОСОБА_9,

7) ОСОБА_10,

8) ОСОБА_11,

9) ОСОБА_12,

10) ОСОБА_13,

11) ОСОБА_14,

12) ОСОБА_15,

13) ОСОБА_16,

14) ОСОБА_17,

15) ОСОБА_18,

16) ОСОБА_19,

17) ОСОБА_20,

18) ОСОБА_21

про відшкодування шкоди у розмірі 431 889 445,39 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У вересні 2018 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Банк професійного фінансування", звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, в якому Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просив:

- стягнути солідарно з ОСОБА_22, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_11 шкоду, заподіяну ПАТ "Банк професійного фінансування" та його кредиторам, в розмірі 51 104 338,90 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ "Банк професійного фінансування";

- стягнути солідарно з ОСОБА_22, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_13 шкоду, заподіяну ПАТ "Банк професійного фінансування" та його кредиторам, в розмірі 54 586 365,62 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ "Банк професійного фінансування";

- стягнути солідарно з ОСОБА_22, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_13 шкоду, заподіяну ПАТ "Банк професійного фінансування" та його кредиторам, в розмірі 26 968 730,44 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ "Банк професійного фінансування";

- стягнути солідарно з ОСОБА_22, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_21 шкоду, ПАТ "Банк професійного фінансування" та його кредиторам, в розмірі 37 960 544,37 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ "Банк професійного фінансування";

- стягнути солідарно з ОСОБА_22, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_11 шкоду, заподіяну ПАТ "Банк професійного фінансування" та його кредиторам, в розмірі 60 892 142,66 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ "Банк професійного фінансування";

- стягнути солідарно з ОСОБА_22, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_14 шкоду, заподіяну ПАТ "Банк професійного фінансування" та його кредиторам, в розмірі 51 724 373,44 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ "Банк професійного фінансування";

- стягнути солідарно з ОСОБА_22, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_20 шкоду, заподіяну ПАТ "Банк професійного фінансування" та його кредиторам, в розмірі 26 202 830,08 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ "Банк професійного фінансування";

- стягнути солідарно з ОСОБА_22, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 шкоду, заподіяну ПАТ "Банк професійного фінансування" та його кредиторам, в розмірі 45 152 689,84 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ "Банк професійного фінансування";

- стягнути солідарно з ОСОБА_22, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_14 шкоду, заподіяну ПАТ "Банк професійного фінансування" та його кредиторам, в розмірі 57 052 684,58 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ "Банк професійного фінансування";

- стягнути солідарно з ОСОБА_22, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_19, ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_20 шкоду, заподіяну ПАТ "Банк професійного фінансування" та його кредиторам, в розмірі 14 244 746,46 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ "Банк професійного фінансування".

1.2. Позов мотивований тим, що операції з кредитування позичальників: ТОВ "БАУЕН-СТРОЙ", ТОВ "ВАЙТ РОЯЛ", ТОВ "РЕНТ МОТОРС ГРУП", ТОВ "ВАЛІО ГРУП", ТОВ "ВАЛЬКУІРІЯ ПЛЮС", ТОВ "ВІП МОТОРС ГРУП", ТОВ "КОРН ГРУП", ТОВ "СТРЕНД", ТОВ "УКРТРЕЙДВИН", ТОВ "ГЕРМЕСБУТМАТЕРІАЛ" - були завідомо збитковими для ПАТ "Банк професійного фінансування", здійснені з чисельними порушеннями, кредити позичальниками заздалегідь отримувались без намірів щодо їх повернення, єдиною метою їх отримання було виведення коштів за межі банку в інтересах позичальників, швидкого збільшення доходів банку та нарощування розмірів завідомо проблемних активів з метою формального дотримання вимог нормативно-правових актів Національного банку України щодо цього.

На думку позивача, шкода, заподіяна кредитуванням вказаних вище позичальників, підлягає відшкодуванню посадовими особами ПАТ "Банк професійного фінансування", які прийняли рішення щодо проведення операцій з кредитування цих позичальників.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. 17 вересня 2018 року ухвалою Господарського суду міста Києва повернуто Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позовну заяву і додані до неї документи на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України у зв'язку з порушенням позивачем правил об'єднання позовних вимог.

2.2. 28 листопада 2018 року постановою Північного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2018 залишено без змін.

2.3. Рішення господарських судів попередніх інстанцій мотивовані таким.

Шкода, яку просить стягнути позивач, заподіяна внаслідок надання кредитів за десятьма кредитними операціями, в рамках яких були укладені окремі кредитні договори з кожним із відповідних позичальників, і ці операції забезпечені самостійними заставами. Кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків, а тому порушення, які були допущені як при його виникненні, так і при виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового прововідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (кредитні договори, договори забезпечення тощо).

Отже, господарські суди дійшли висновку, що кожна з вимог про стягнення шкоди до певного кола відповідачів є самостійною вимогою, які не пов'язані ні підставами виникнення, ні поданими доказами, та не є основними і похідними одна стосовно одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2018, а позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб передати на розгляд Господарського суду міста Києва.

3.2. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення постановлені з порушенням ст. 5, ч. 1 ст. 173, п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, ст.ст. 543, 1190 ЦК України, ст. 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, що призвело до помилкового повернення позову без розгляду.

3.3. На думку скаржника, позивачем заявлено кілька вимог, які пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту порушених прав і законних інтересів (стягнення шкоди), що свідчить про однорідність таких позовних вимог. Позовні вимоги є спільними, оскільки пов'язані між собою як фактичними обставинами, так і поданими доказами.

3.4. Внаслідок неповного з'ясування обставин справи, суди не врахували, що позовні вимоги ґрунтуються на одних і тих самих підставах - наявності в діях/бездіяльності/рішеннях відповідачів факту заподіяння ПАТ "Банк професійного фінансування" та його кредиторам шкоди внаслідок вчинення зазначеними особами цивільною правопорушення, що і становить єдиний предмет доказування у справі №910/11811/18.

3.5. Таким чином, позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб об'єднані підставою їх виникнення - протиправними діями відповідачів - пов'язаних осіб неплатоспроможного банку (членами правління, спостережної ради, кредитного комітету), щодо незабезпечення здійснення банком своєї діяльності відповідно до нормативів Національного банку України, вимог законодавства, а також протиправне проведення активних операцій, направлених на задоволення потреб групи компаній, які пов'язані між собою, що призвело до втрати банком ліквідності, неможливості виконання зобов'язань перед вкладниками та визнання банку неплатоспроможним.

3.6. На думку скаржника, об'єднання позовних вимог в даному випадку дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

3.7. 05 лютого 2019 року ОСОБА_19 подала відзив на касаційну скаргу в якому заперечує у повному обсязі проти доводів та вимог касаційної скарги з підстав їх необґрунтованості та просить відмовити у її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 - залишити без змін.

3.8. ОСОБА_19 вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що підставою начебто нанесеної шкоди банку відповідачами є операції з надання кредитів різним 10-ти юридичним особам під окремі забезпечення. Ці договори містить відповідні умови, що передбачають суму кредиту, термін повернення кредиту, проценту ставку за користування кредитом тощо. Кредитування позичальників приймались посадовими особами банку окремими рішеннями в різні дати, різними колегіальними органами, на підставі окремих висновків профільних служб банку тощо. Зокрема, позивачем згідно з позовною заявою пред'явлені вимоги до ОСОБА_19 за двома епізодами, що стосуються кредитування TOB "ВАЙТ РОЯЛ" та TOB "ВІП МОТОРС ГРУП". Отже, на думку ОСОБА_19, доводи скаржника, що обставини, викладені в позовній заяві, об'єднані взаємопов'язаними сукупними (спільними) діями усіх відповідачів, не відповідають дійсності. Сумісний розгляд таких позовних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і відносин сторін та суттєво ускладнить вирішення спору в межах однієї справи та у строки, передбачені ст. 195 ГПК України.

3.9. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

3.10. 12 лютого 2019 року скаржником подано до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у якому по суті продубльовано позицію скаржника, викладену у касаційній скарзі.

Скаржник стверджує, що справа №910/11811/19 містить виключну правову проблему щодо правильного застосування ст. 173 ГПК України у її систематичному взаємозв'язку з положеннями ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.ст. 1166, 1190 ЦК України у правовідносинах щодо солідарного відшкодування шкоди з пов'язаними з неплатоспроможним банком особами.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

4.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про повернення позивачу позовної заяви на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, у зв'язку з порушенням позивачем правил об'єднання позовних вимог.

4.2.2. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 173 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

4.2.3. Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

4.2.4. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

4.2.5. Господарські суди встановили, що як на правову підставу вимоги про стягнення шкоди позивач посилається в тому числі на ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка надає право Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або його уповноваженій особі звертатись до пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредитором та/або банку шкоди, та/або пов'язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банком.

При цьому, на думку позивача, шкода банку заподіяна внаслідок надання кредитів за десятьма кредитними операціями, в рамках яких були укладені окремі кредитні договори самостійно з кожним з позичальників (ТОВ "БАУЕН-СТРОЙ", ТОВ "ВАЙТ РОЯЛ", ТОВ "РЕНТ МОТОРС ГРУП", ТОВ "ВАЛІО ГРУП", ТОВ "ВАЛЬКУІРІЯ ПЛЮС", ТОВ "ВІП МОТОРС ГРУП", ТОВ "КОРН ГРУП", ТОВ "СТРЕНД", ТОВ "УКРТРЕЙДВИН", ТОВ "ГЕРМЕСБУТМАТЕРІАЛ"), і ці операції забезпечені самостійними забезпечувальними договорами.

4.2.6. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового прововідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (кредитні договори, договори забезпечення тощо).

Отже, кожна із вимог про стягнення шкоди є самостійною вимогою, які не пов'язані ні підставами виникнення та поданими доказам, та не є основними і похідними одна стосовно одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших.

Критерій пов'язаності позичальників між собою та схожості переважної більшості забезпечень цих кредитів, що наводить позивач в обґрунтування об'єднання вимог в одному позові, не є достатніми для застосування правил об'єднання позовів у розумінні ст. 173 ГПК України.

4.2.7. Верховний Суд вбачає, що мотивувальна та прохальна частини позовної заяви умовно складаються з декількох самостійних блоків, у яких пред'явлено вимоги про стягнення грошових коштів до декількох груп відповідачів, що частково співпадають за складом. У той же час, кожна вимога до певного кола відповідачів, зазначених у різних пунктах прохальної частини позову, різниться не тільки за суб'єктним складом та заявленим розміром шкоди, а за тими обставинами та наданими доказами, на підставі яких позивачем пред'явлено грошову вимогу про стягнення грошових коштів в тому, чи іншому розмірі.

4.2.8. Верховний Суд зауважує, що об'єднання позовних вимог може мати негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов'язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи. Об'єднання позовів є правом, а не обов'язком суду.

В свою чергу, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що сумісний розгляд позовних вимог перешкоджатиме з'ясуванню взаємних прав і обов'язків сторін та суттєво ускладнить вирішення спору, оскільки у даному випадку під час розгляду справи суд повинен буде надати оцінку умовам кожного з укладених договорів та правової природи кожного з них, а також встановити обставини щодо виконання/невиконання сторонами умов вказаних договорів, мети та обставин укладення договорів, дотримання їх умов сторонами, а також правомірність заявлених до стягнення сум. Зазначене свідчить про те, що по кожному з договорів та по кожному окремому епізоду, щодо яких, як зазначає позивач, конкретним колом відповідачів було нанесено шкоду банку в різних розмірах, суду необхідно проводити окрему процесуальну процедуру з визначенням та дослідженням різного кола доказів, пов'язаних зі встановленням обставин, на які посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, що також суттєво утруднить вирішення спору в межах однієї справи.

Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що обставини, викладені в позовній заяві, об'єднані взаємопов'язаними сукупними (спільними) діями усіх відповідачів.

4.2.9. Отже, Верховний Суд погоджується з висновками обох судових інстанцій, що по суті позивачем заявлено 10 окремих позовних вимог до різних відповідачів, які по мірі відповідальності та ступеня вини кожного визначені позивачем як солідарні боржники.

4.2.10. Більш того, судом апеляційної інстанції враховано посилання скаржника на те, що до позову було додано відповідні судові рішення, якими підтверджується факт заподіяння збитків ПАТ "Банк професійного фінансування" та встановлено їх розмір. Однак, надані судові рішення не встановлюють факт заподіяння збитків ПАТ "Банк професійного фінансування", а стосуються стягнення заборгованості за кредитними договорами на користь банку внаслідок порушення позичальниками своїх кредитних зобов'язань. Натомість шкода, про яку йде мова у позові по даній справі, має іншу правову природу і не всі відповідачі мають відношення до наданих до позову рішень.

4.2.11. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем при поданні позову було порушено правила ст. 173 ГПК України щодо об'єднання позовних вимог, оскільки у даному випадку між сторонами у справі було укладено десять кредитних договорів з окремими до них договорами на забезпечення виконання зобов'язання, які є різними за предметом, обсягом зобов'язань та строками виконання, що має наслідком дослідження окремо кожного договору та окремо - заборгованості, яка виникла з різних підстав, що повинно підтверджуватися окремими, не пов'язаними між собою доказами.

Сумісний розгляд таких позовних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво ускладнить вирішення спору в межах однієї справи та у строки, передбачені ст. 195 ГПК України, що свідчить про порушення правил об'єднання позовних вимог.

4.2.12. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про порушення господарськими судами ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, що призвело до помилкового повернення позову без розгляду, оскільки в цьому випадку позивач може розраховувати на захист своїх прав та доступ до правосуддя з огляду на передбачену в ч. 8 ст. 174 ГПК України процесуальну можливість повторного подання позовної заяви після усунення допущених порушень.

4.2.13. Клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ст. 302 ГПК України суд касаційної інстанції вважає необґрунтованим та відмовляє у його задоволенні з огляду на таке.

Як зазначено у п. 3.10 цієї постанови, зазначене клопотання скаржника обґрунтоване тими ж доводами, що і касаційна скарга. Клопотання не містять посилання на конкретні справи, або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами було сформовано різну правову позицію при вирішенні справ з подібними правовідносинами, а передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Питання застосування ст. 173 ГПК України у її систематичному взаємозв'язку з положеннями ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.ст. 1166, 1190 ЦК України у правовідносинах щодо солідарного відшкодування шкоди з пов'язаними з неплатоспроможним банком особами вирішено судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги скаржника відповідно до його повноважень.

Отже, Верховний Суд вважає, що справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. За змістом частини 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.2. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Банк професійного фінансування" без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються - без змін.

6. Судові витрати

6.1. Відповідно до статті 315 ГПК України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

6.2. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Банк професійного фінансування" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 302, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Банк професійного фінансування", залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2018 у справі №910/11811/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Мамалуй

Л. Стратієнко