Історія справи

Постанова КГС ВП від 14.12.2023 року у справі №916/2550/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/2550/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.

та представників:

позивача - Лисенко В.О.

відповідача - Сідєльніков А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" і Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 (головуючий - Таран С.В., судді Богатир К.В., Поліщук Л. В.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 09.05.2023 (суддя - Демешин О. А.)

у справі №916/2550/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ"

про стягнення 1 592 588 055,29 грн

ВСТАНОВИВ:

У зв`язку з відпусткою судді Вронської Г.О. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2023.

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальній сумі 1 592 588 055,29 грн, з яких: 1 128 285 617,12 грн основної заборгованості, 198 578 962,76 грн пені, 175 574 313,34 грн штрафу, 75 348 234,05 грн інфляційних втрат та 14 800 928,02 грн 3% річних

2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за індивідуальним договором №БГр-21/22-ОГП від 01.11.2021 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ОГП від 01.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати вартості природного газу, поставленого у період з 01.11.2021 по 30.04.2022.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.05.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 1 128 285 617,12 грн боргу, 40 000 000 грн пені, 40 000 000 грн штрафу, 75 348 234,05 грн інфляційних втрат та 14 800 928,02 грн 3% річних.

4. Судові рішення мотивовані доведеністю позивачем факту неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" прийнятих на себе зобов`язань за індивідуальним договором №БГр-21/22-ОГП від 01.11.2021 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ОГП від 01.11.2021, що зумовлює правомірність заявлення вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості, пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних,

5. При цьому суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, врахував наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми штрафних санкцій (пені та штрафу).

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення їх доводів

6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (скаржник 1) звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 і рішення Господарського суду Одеської області від 09.05.2023 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 158.578.962,76 грн пені і 135.574.313,34 грн штрафу та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

7. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає про необхідність відступлення від правових висновків, щодо застосування положень статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України викладених у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 904/12429/16, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 09.08.2023 у справі № 921/100/22 та від 20.04.2023 у справі № 904/124/22.

8. Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" (скаржник 2) звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 і рішення Господарського суду Одеської області від 09.05.2023 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

9. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 509, частини першої статті 655, частин першої, другої статті 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини першої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) з урахуванням положень пунктів 4-6 глави 2 Розділу ХІІ та пунктів 2-3 глави 7 Розділу ХІІ Кодексу Газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), у подібних правовідносинах.

10. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема щодо змісту спірних кредитних зобов`язань, сум заборгованості, строків її погашення (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

11. Разом з цим, 20.11.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" до Верховного Суду надійшли додаткові письмові пояснення до касаційної скарги, які зокрема містять додаткові обґрунтування касаційної скарги та посилання на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові, зазначеній скаржником у вказаних поясненнях, що по своїй суті є доповненнями до касаційної скарги.

12. Відповідно до частини першої статті 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

13. Згідно з частиною четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

14. Відповідно до положень статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

15. Отже скористатися таким правом на подачу доповнень до касаційної скарги особа може лише протягом вказаного строку, а суд касаційної інстанції не уповноважений під час розгляду касаційної скарги змінювати такий строк.

16. Водночас доповнення до касаційної скарги, викладені у наведених письмових поясненнях, подані ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" з пропуском передбаченого законом строку на касаційне оскарження, тому залишаються Судом без розгляду.

Позиція інших учасників справи

17. ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" подало відзив на касаційну скаргу ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у якому відповідач не погоджується з доводами касаційної скарги позивача, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

18. ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" подало відзив на касаційну скаргу ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" у якому позивач не погоджується з доводами касаційної скарги відповідача, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

19. 01.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" (покупець) укладено рамковий договір купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ОГП (далі - договір № 2рд_БГр-ОГП від 01.11.2021), відповідно до пункту 1.1 якого цей рамковий договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що наділі іменується "індивідуальний договір". Форма індивідуального договору наведена у додатку 1, що є невід`ємною частиною договору.

20. Згідно з пунктом 1.2 Договору №2рд_БГр-ОГП від 01.11.2021 індивідуальний договір повинен бути укладений з урахуванням умов цього договору у письмовій формі та підписаний уповноваженими представниками сторін і складає невід`ємну частину цього договору.

21. Умовами індивідуального договору визначається договірна ціна, договірна вартість, договірний обсяг, періоди поставки, порядок оплати, пункт поставки та інші умови, визначені згідно з цим договором. У разі, якщо інше не передбачено умовами індивідуального договору, застосовуються положення цього рамкового договору (пункт 1.3 Договору №2рд_БГр-ОГП від 01.11.2021).

22. У пунктах 1.4, 2.1 Договору №2рд_БГр-ОГП від 01.11.2021 узгоджено, що продавець зобов`язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах та у строки, що погоджені сторонами у відповідному індивідуальному договорі, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені відповідним індивідуальним договором та цим рамковим договором. Загальна кількість природного газу, що передається продавцем покупцю на виконання цього договору, дорівнює обсягу природного газу, що передається відповідно до умов індивідуального договору за цим договором, та визначається на підставі комерційних актів.

23. В силу пунктів 3.1, 3.2 Договору №2рд_БГр-ОГП від 01.11.2021 продавець передає покупцеві природний газ у порядку та на умовах, визначених у індивідуальному договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим договором, якщо інше не передбачено індивідуальним договором. Передача договірного обсягу газу здійснюється протягом кожного періоду поставки, узгодженого сторонами в індивідуальному договорі.

24. За умовами пункту 3.3 Договору №2рд_БГр-ОГП від 01.11.2021 передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами Оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС. У торгових сповіщеннях, зокрема, зазначається обсяг природного газу, що передається/приймається сторонами відповідно до індивідуального договору, та портфоліо балансування для постачання природного газу побутовим споживачам, що перебачено Кодексом ГТС. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ.

25. Пунктами 3.9-3.11 Договору №2рд_БГр-ОГП від 01.11.2021 передбачено, що після закінчення періоду поставки, в якому була здійснена передача газу, але не пізніше 8-го числа місяця, наступного за періодом поставки, якщо інше не передбачено відповідним індивідуальним договором, продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою комерційний акт та направляє на підпис покупцю його скановану копію на електронну адресу покупця, вказану у розділі 11 цього договору. Комерційний акт вважається отриманим покупцем в день направлення його продавцем на електронну адресу покупця, також продавець надсилає на підпис покупцю оригінали комерційного акту у двох примірниках, підписані та скріплені печаткою продавця, на поштову адресу покупця, вказану у розділі 11 цього договору. Покупець підписує, скріплює печаткою (за наявності) отриману скановану копію комерційного акту та направляє підписану ним скановану копію на електронну адресу продавця, вказану у розділі 11 цього договору. Покупець також підписує оригінал отриманого від продавця комерційного акту та повертає один примірник підписаного покупцем комерційного акту продавцю не пізніше 12-го числа місяця, наступного за період поставки на поштову адресу продавця, вказану у розділі 11 цього договору. Сторони погодили, що скан-копії підписаних сторонами комерційних актів, що надіслані електронною поштою на адреси, визначені у розділі 11 цього договору, мають повну юридичну силу на рівні з оригіналами до моменту фактичного обміну оригіналами, можуть бути подані в якості належних доказів і не можуть заперечуватися стороною, від імені якої вони бути відправлені. У разі неповернення підписаного покупцем переданого йому комерційного акту у визначений договором строк такий акт вважається підписаним покупцем.

26. Відповідно до пунктів 4.2, 4.4 Договору №2рд_БГр-ОГП від 01.11.2021 продаж природного газу здійснюється за договірною ціною, що встановлюється між продавцем та покупцем на умовах індивідуального договору. Покупець має здійснити оплату за природний газ на умовах, передбачених індивідуальним договором.

27. Згідно з пунктом 6.3 Договору №2рд_БГр-ОГП від 01.11.2021 за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених рамковим договором та/або індивідуальним договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 робочих днів, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.

28. Договір набуває чинності з дати підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного здійснення, а в частині передачі газу покупцю по 30.04.2022 включно (пункт 9.1 Договору № 2рд_БГр-ОГП від 01.11.2021).

29. 01.11.2021 між сторонами було укладено індивідуальний договір № БГр-21/22-ОГП до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ОГП від 01.11.2021 (далі - індивідуальний договір №БГр-21/22-ОГП від 01.11.2021), у пунктах 1-3 якого визначено, що загальний період поставки становить з 01.12.2021 до 30.04.2022 року (включно). Договірний обсяг природного газу за загальний період поставки, що передається на умовах індивідуального договору, складається з суми усіх договірних обсягів за кожний період поставки, які формуються на підставі додаткових угод, укладених відповідно до пункту 7 цього індивідуального договору та заявок покупця про обсяг природного газу. Плановий договірний обсяг газу за загальний період поставки складає 409 700,00 тис. куб. м та встановлюється на кожний період поставки по місяцях.

30. У пунктах 8-10 індивідуального договору №БГр-21/22-ОГП від 01.11.2021 узгоджено, що договірна вартість газу за період поставки розраховується як добуток договірного обсягу відповідно до укладеної сторонами додаткової угоди та наданої покупцем заявки і договірної ціни, визначеної в пункті 10 Індивідуального договору. Договірна вартість за загальний період поставки розраховується як сума договірних вартостей за всі періоди поставки протягом загального періоду поставки. Договірна ціна природного газу, який буде придбаний покупцем на умовах цього індивідуального договору, за загальний період поставки буде становити 7 420 грн з ПДВ за 1 000 куб. м.

31. В силу пункту 12 індивідуального договору №БГр-21/22-ОГП від 01.11.2021 оплата договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця протягом 45 календарних днів, починаючи з дня наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.

32. За умовами пункту 16 індивідуального договору № БГр-21/22-ОГП від 01.11.2021 будь-які зміни щодо планового договірного обсягу природного газу за загальний період поставки та/або договірного обсягу, зазначеного у додатковій угоді, укладеній на відповідний період поставки, передбачений пунктом 3 індивідуального договору, можуть вноситися тільки за погодженням сторін шляхом підписання додаткової угоди до індивідуального договору.

33. Пунктом 20 індивідуального договору №БГр-21/22-ОГП від 01.11.2021 передбачено, що цей індивідуальний договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності).

34. В подальшому між сторонами було укладено низку додаткових угод до індивідуального договору № БГр-21/22-ОГП від 01.11.2021, а саме:

- додаткову угоду №11-БГр-ОГП від 01.11.2021, згідно з якою обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у листопаді місяці 2021 року, складає 63 750,000 тис. куб. м; договірна ціна природного газу за загальний період поставки становить 7 420 грн з ПДВ за 1 000 куб. м; договірна вартість за поставку у листопаді місяці 2021 року складає 394 187 500 грн, крім того ПДВ 78 837 500 грн, разом 473 025 000 грн;

- додаткову угоду № 12-БГр-ОГП від 17.11.2021, відповідно до якої обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у грудні місяці 2021 року, складає 85 000,000 тис. куб. м; договірна ціна природного газу за загальний період поставки становить 7420 грн з ПДВ за 1000 куб. м; договірна вартість за поставку у грудні місяці 2021 року складає 525 583 333,33 грн, крім того ПДВ 105 116 666,67 грн, разом 630 700 000 грн;

- додаткову угоду № 1 від 30.11.2021 до додаткової угоди №11-БГр-ОГП від 01.11.2021, за умовами якої обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у листопаді місяці 2021 року, складає 34 840,000 тис. куб. м; договірна вартість за поставку у листопаді місяці 2021 року складає 215 427 333,33 грн, крім того ПДВ 43 085 466,67 грн, разом 258 512 800 грн;

- додаткову угоду №01-БГр-ОГП від 16.12.2021, в якій узгоджено, що обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у січні місяці 2022 року, складає 85 000,000 тис. куб. м; договірна ціна природного газу за загальний період поставки становить 7 420 грн з ПДВ за 1 000 куб. м; договірна вартість за поставку у січні місяці 2022 року складає 525 583 333,33 грн, крім того ПДВ 105 116 666,67 грн, разом 630 700 000 грн;

- додаткову угоду № 1 від 31.12.2021 до додаткової угоди №12-БГр-ОГП від 17.11.2021, в якій визначено, що обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у грудні місяці 2021 року, складає 52 900,000 тис. куб. м; договірна вартість за поставку у грудні місяці 2021 року складає 327 098 333,33 грн, крім того ПДВ 65 419 666,67 грн, разом 392 518 000 грн;

- додаткову угоду №02-БГр-ОГП від 17.01.2022, згідно з якою обсяг природного газу який буде прийнятий покупцем від продавця у лютому місяці 2022 року, складає 80 000,000 тис. куб. м; договірна ціна природного газу за загальний період поставки становить 7 420 грн з ПДВ за 1000 куб. м; договірна вартість за період постави лютий місяць 2022 року складає 494 666 666,67 грн, крім того ПДВ 98 933 333,33 грн, разом 593 600 000 грн;

- додаткову угоду №1 від 31.01.2022 до додаткової угоди № 01-БГР-ОГП від 16.12.2021, якою передбачено, що обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у січні місяці 2022 року, складає 62 990,000 тис. куб. м; договірна вартість за поставку у січні місяці 2022 року складає 389 488 166,67 грн, крім того ПДВ 77 897 633,33 грн, разом 467 385 800 грн;

- додаткову угоду №03-БГр-ОГП від 14.02.2022, відповідно до якої обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у березні місяці 2022 року, складає 51 000,000 тис. куб. м; договірна ціна природного газу за загальний період поставки становить 7420 грн з ПДВ за 1000 куб. м; договірна вартість за поставку у березні місяці 2022 року складає 315 350 000 грн, крім того ПДВ 63 070 000 грн, разом 378 420 000 грн;

- додаткову угоду № 1 від 28.02.2022 до додаткової угоди № 02-БГР-ОГП від 17.01.2022, за умовами якої обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у лютому місяці 2022 року, складає 46 400,000 тис. куб. м; договірна вартість за період поставки у лютому місяці 2022 року складає 286 906 666,67 грн, крім того ПДВ 57 381 333,33 грн, разом 344 288 000 грн;

- додаткову угоду №04-БГр-ОГП від 15.03.2022, в якій узгоджено, що обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у квітні місяці 2022 року, складає 31 450,000 тис. куб. м; договірна ціна природного газу за загальний період поставки становить 7 420 грн з ПДВ за 1 000 куб. м; договірна вартість за поставку у квітні місяці 2022 року складає 194 465 833,33 грн, крім того ПДВ 38 893 166,67 грн, разом 233 359 000 грн;

- додаткову угоду № 1 від 18.03.2022 до додаткової угоди № 03-БГР-ОГП від 14.02.2022, в якій визначено, що обсяг природного газу, який буде прийнято покупцем від продавця у березні місяці 2022 року, складає 62000,000 тис. куб. м; договірна вартість за поставку у березні місяці 2022 року складає 383 366 666,67 грн, крім того ПДВ 76 673 333,33 грн, разом 460 040 000 грн.

35. На виконання індивідуального договору №БГр-21/22-ОГП від 01.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у період з листопада місяця 2021 року по квітень місяць 2022 року передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" прийняло природний газ на загальну суму 2 156 103 600 грн, що підтверджується підписаними сторонами без зауважень та скріпленими печатками останніх комерційними актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, від 31.12.2021, від 31.01.2022, від 28.02.2022, від 31.03.2022 та 30.04.2022.

36. 12.05.2022 позивач на підставі та в порядку статті 601 ЦК України вчинив правочин про зарахування однорідних вимог, відповідно до якого зобов`язання відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з оплати боргу за індивідуальним договором №БГр-21/22-ОГП від 01.11.2021 на суму 132 213 385 грн припинено шляхом зарахування однорідних зустрічних зобов`язань позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" на вказану суму за договором про утворення балансуючої групи № Бгp-NGT від 30.09.2021.

37. 22.06.2022 позивач на підставі та в порядку статті 601 ЦК України вчинив правочин про зарахування однорідних вимог, згідно з якої зобов`язання відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з оплати боргу за рамковим договором №2рд_БГр-ОГП від 01.11.2021 на суму 76 978 079,94 грн припинено шляхом зарахування однорідних зустрічних зобов`язань позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" на вказану суму за договором про утворення балансуючої групи №Бгp-NGT від 30.09.2021.

38. Як вбачається з розрахунку заборгованості, реєстру платежів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" за період 28.04.2021-16.08.2022 та виписки операцій по Товариству з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" за період 01.11.2021-19.09.2022, вартість поставленого за індивідуальним договором №БГр-21/22-ОГП від 01.11.2021 природного газу відповідачем сплачувалася несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим станом на 19.09.2022 основна заборгованість останнього з оплати природного газу за вказаним договором склала 1 128 285 617,12 грн.

39. Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу у загальній сумі 1 592 588 055,29 грн, з яких: 1 128 285 617,12 грн основної заборгованості, 198 578 962,76 грн пені, 175 574 313,34 грн штрафу, 75 348 234,05 грн інфляційних втрат та 14 800 928,02 грн 3% річних, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" прийнятих на себе зобов`язань за індивідуальним договором № БГр-21/22-ОГП від 01.11.2021.

Позиція Верховного Суду

40. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та відзивах, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" і Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

41. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

42. Щодо касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" Верховний Суд зазначає таке.

43. Позивачем постанова суду апеляційної інстанції і рішення місцевого господарського суду у справі, яка переглядається оскаржуються в частині висновків щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 158 578 962,76 грн пені і 135 574 313,34 грн штрафу за порушення прийнятих на себе зобов`язань за індивідуальним договором № БГр-21/22-ОГП від 01.11.2021 з огляду на висновки судів щодо наявності підстав для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій в порядку статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.

44. Так, правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями ГК України та ЦК України.

45. Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

46. Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

47. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

48. Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

49. Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

50. За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

51. Подібні норми також містить частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

52. Положення частини третьої статті 551 ЦК України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

53. Тобто зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).

54. Окрім того, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 22.05.2019 у справі №910/11733/18 та від 04.06.2019 у справі №904/3551/18.

55. Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

56. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

57. Водночас закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

58. Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

59. За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

60. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

61. За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

62. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

63. Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

64. У справі, яка переглядається, вирішуючи питання зменшення пені і штрафу, суди попередніх інстанцій оцінили обставини справи, врахували ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання та період прострочення (зокрема, часткову сплату вартості поставленого йому на підставі вищенаведеного договору природного газу, а саме: сплачено майже половину такої вартості), об`єктивно наявну значну різницю у масштабах господарської діяльності сторін (за обсягами надання послуг та їх видами, територією здійснення господарської діяльності та категоріями споживачів), відсутність доказів понесення позивачем чи іншими учасниками господарських відносин негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань у спірних правовідносинах, а також суспільну значимість діяльності ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ", оскільки природний газ використовувався відповідачем для постачання його населенню (у зв`язку з чим своєчасність розрахунків відповідача за отриманий від позивача природний газ безпосередньо залежить від своєчасності та повноти надходжень грошових коштів від споживачів населення).

65. Також суди попередніх інстанцій звернули увагу, що збитками, заподіяними позивачу внаслідок прострочення оплати за отриманий газ, є лише збитки від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, позовні вимоги про стягнення яких також заявлені у даній справі та задоволені судом у повному обсязі, а також те, що господарські санкції спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника, і не повинні розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів.

66. З урахуванням наведеного, Суд відхиляє доводи скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України, якими передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки суди, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази в сукупності обґрунтовано визначили, що такі обставини є винятковими та достатніми для зменшення пені. Переоцінка цих обставин в силу визначених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи судом касаційної інстанції не входить до компетенції Верховного Суду, як суду права.

67. З огляду на викладене, Суд вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували у цій справі надане статтею 233 ГК України та частиною третьою статті 551 ЦК України право щодо зменшення розміру пені і штрафу.

68. Так, Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

69. Відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

70. Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

71. Зважаючи на це, у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.

72. Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема, 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

73. Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

74. Зважаючи на викладене, у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього необхідно відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин справи.

75. Однак скаржником у касаційній скарзі не наведено вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про помилковість висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, викладеного у постановах від 25.04.2018 у справі № 904/12429/16, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 09.08.2023 у справі №921/100/22 та від 20.04.2023 у справі №904/124/22 (який було враховано судами попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи), а також не зазначено, у чому саме полягає необхідність відступлення від такого висновку. Касаційна скарга не містить фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу від правової позиції, яка міститься у вищенаведеній постанові, а доводи касаційної скарги по суті зводяться до вільного тлумачення скаржником положень статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.

76. При цьому відхиляючи аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", Суд вважає за необхідне звернути увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

В контексті наведеного Суд також звертається до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 09.11.20123 у справі №902/919/22 та від 916/3232/22, які ухвалені після подання позивачем касаційної скарги у цій справі та підлягають врахуванню на підставі частини четвертої статті 300 ГПК України.

77. З огляду на викладене, Суд не вбачає підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 904/12429/16, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 09.08.2023 у справі № 921/100/22 та від 20.04.2023 у справі № 904/124/22, щодо застосування положень статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.

78. За таких обставин наведена Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, а тому касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

79. Щодо касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" Верховний Суд зазначає таке.

80. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

81. Так самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

82. Проаналізувавши доводи касаційної скарги відповідача, Верховним Судом визначено, що скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з останнього 1 128 285 617,12 грн боргу, 40 000 000 грн пені, 40 000000 грн штрафу, 75 348 234,05 грн інфляційних втрат та 14 800 928,02 грн 3% річних.

83. Так, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій приймаючи рішення неправильно застосували положення частини першої статті 509, частини першої статті 655, частин першої, другої статті 692 ЦК України, частини першої статті 173 ГК України з урахуванням положень пунктів 4-6 глави 2 Розділу ХІІ та пунктів 2-3 глави 7 Розділу ХІІ Кодексу ГТС, при цьому, скаржник посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що на теперішній час відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах.

84. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

85. За змістом пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведені положення спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

86. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

87. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, з урахуванням вищезазначеного, касаційний суд зазначає наступне.

88. Правові засади функціонування ринку природного газу України регламентовані Законом України "Про ринок природного газу".

89. За умовами частин першої, третьої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

90. Відповідно до статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

91. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, також регулюються Цивільним кодексом України.

92. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

93. Згідно з положеннями статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

94. Отже, статтею 629 ЦК України закріплено фундаментальний принцип обов`язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Схожий за змістом висновок міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17.

95. Верховний Суд зауважує, що положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства.

96. Так, пунктами 3, 6 частини першої статті 3 ЦК України, визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

97. Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

98. Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

99. Частиною першою статті 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

100. У силу приписів статей 525 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

101. За приписами частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

102. Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

103. Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

104. Як встановлено судами попередніх інстанцій між сторонами укладено індивідуальний договір №БГр-21/22-ОГП від 01.11.2021 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ОГП від 01.11.2021, за яким ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" зобов`язалось поставити природний газ ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ", а останнє, в свою чергу, зобов`язалось прийняти і оплатити його.

105. Суди встановили, що сторонами безпосередньо у рамковому договорі купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ОГП від 01.11.2021 року узгоджено, що факт поставки природного газу позивачем та його отримання відповідачем на підставі цього договору підтверджується первинною документацією, а саме: відповідними комерційними актами, в яких зазначаються, зокрема, договірна ціна, фактичний обсяг газу, що був переданий продавцем покупцеві протягом періоду доставки, та вартість природного газу, яка визначається шляхом множення фактичного обсягу природного газу на договірну ціну.

106. В силу приписів частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

107. Відповідно до пункту 12 індивідуального договору № БГр-21/22-ОГП від 01.11.2021 оплата договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця протягом 45 календарних днів, починаючи з дня наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.

108. При цьому, суди встановили, що у матеріалах справи наявні підписані між сторонами без зауважень та скріплені печатками комерційні акти приймання-передачі природного газу на загальну суму 2 156 103 600 грн, складені на виконання індивідуального договору №БГр-21/22-ОГП від 01.11.2021 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ОГП від 01.11.2021 за період з листопада місяця 2021 року по квітень місяць 2022 року. У вказаних комерційних актах містяться відомості щодо фактичного обсягу переданого газу, договірної ціни та вартості поставленого природного газу. Водночас інформація щодо фактичного обсягу переданого газу та договірної ціни вказана і у відповідних додаткових угодах до вищенаведеного договору, які також підписані сторонами без зауважень та скріплені їх печатками.

109. Так, з урахуванням проведених відповідачем платежів та проведеного позивачем зарахування, суди попередніх інстанцій встановили, що загальний розмір грошового зобов`язання відповідача складає 1 128 285 617,12 грн.

110. При цьому, суди першої і апеляційної інстанцій зазначили, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем до місцевого господарського суду не подано жодного доказу на підтвердження тверджень про невідповідність обсягів природного газу, зазначених в комерційних актах, фактичним обсягам спожитого газу.

111. За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

112. Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

113. Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

114. Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

115. З урахуванням вищезазначених положень законодавства, та зважаючи, що судами було встановлено факт постачання ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" природного газу ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" за укладеним між сторонами договором, відповідно до поданих суду комерційних актів приймання-передачі природного газу на загальну суму 2 156 103 600 грн, за спірний період, тоді як, ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" не було доведено суду належного виконання свого обов`язку щодо повної та своєчасної оплати отриманого газу, суди обґрунтовано визнали правомірним заявлення позивачем вимог про стягнення основної заборгованості та нарахованих 3% річних, інфляційних втрат, пені і штрафу.

116. Таким чином, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій у межах наданих їм повноважень та вимог чинного ГПК України обґрунтовано зазначили про наявність підстав для задоволення позову, при цьому, судом касаційної інстанції не було встановлено неправильного застосування судами положень частини першої статті 509, частини першої статті 655, частин першої, другої статті 692 ЦК України та частини першої статті 173 ГК України, отже, Верховний Суд, в даному випадку, не вбачає підстав для надання правового висновку щодо застосування наведених статей Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України.

117. Стосовно доводів касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" про необхідність формування правового висновку, щодо застосування положень пунктів 4-6 глави 2 Розділу ХІІ та пунктів 2-3 глави 7 Розділу ХІІ Кодексу ГТС, Верховний Суд зазначає таке.

118. Зі змісту пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що вказана норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

119. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

120. Разом з тим, скаржник, обґрунтовуючи свої посилання на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та посилаючись на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування пунктів 4-6 глави 2 Розділу ХІІ та пунктів 2-3 глави 7 Розділу ХІІ Кодексу ГТС у подібних правовідносинах, належним чином не обґрунтував необхідність формування висновку щодо зазначених норм, в контексті спірних правовідносин, з урахуванням встановлених обставин цієї справи та підстав для задоволення позову.

121. При цьому, доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів першої і апеляційної інстанцій та до необхідності встановлення інших обставин, ніж встановлені судом, та стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, а відтак, з огляду на встановлені фактичні обставини справи та підстави для задоволення позову, зокрема, щодо доведеності позивачем факту порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений природній газ та підтвердження цих обставин відповідними належними і допустимими доказами, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для формування правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 4-6 глави 2 Розділу ХІІ та пунктів 2-3 глави 7 Розділу ХІІ Кодексу ГТС в правовідносинах, що склалися в цій справі, а тому касаційна скарга у цій частині задоволенню не підлягає.

122. З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження щодо підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з наведеної підстави.

123. Щодо іншої заявленої ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.

124. Згаданим пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

125. У свою чергу, у пункті 1 частини третьої статті 310 ГПК України (на нього посилається відповідач у касаційній скарзі) вказано, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

126. Таким чином, в силу наведеного припису процесуального права скасування оскаржуваних рішень судом касаційної інстанції з подальшим направленням судової справи для нового розгляду можливе виключно у тому випадку, коли суд дійде висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

127. За таких обставин, оскільки Судом визначену відповідачем підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України вже визнано необґрунтованою, тому і підстави для скасування оскаржуваних рішення і постанови та направлення цієї справи на новий розгляд з підстави встановленої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України у Суду також відсутні.

128. Верховний Суд зазначає, що інші аргументи скаржників не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій за результатом розгляду вимог у цій справі.

129. Відхиляючи доводи скаржників Суд також враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

130. Верховний Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України")

131. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарг ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" і ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

132. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

133. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

134. Звертаючись із касаційними скаргами, скаржники не спростували наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довели неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

135. За таких обставин, доводи касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" і Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення і постанова- без змін.

Розподіл судових витрат

136. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційних скарг на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржників.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" і Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 і рішення Господарського суду Одеської області від 09.05.2023 у справі № 916/2550/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

Н. М. Губенко