Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.09.2019 року у справі №914/111/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 914/111/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І. В. - головуючий, Кондратова І. Д., Стратієнко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання Співака С. В.,

представники учасників справи:

позивача - Сєрова О. О., Дожджанюк О. І.,

відповідача-1 - не з'явився,

відповідача-2 - Тарасенко О. В.,

третьої особи-1 - не з'явився,

третьої особи-2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2019

(головуючий суддя Слободін М. М., судді Терещенко О. І., Сіверін В. І.)

та ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.07.2019

(суддя Сальнікова Г. І.)

у справі №914/111/19

за позовом ОСОБА_1

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ідалія", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:
1. Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лук'янова Олена Борисівна, 2. Спільне Українсько-Американське підприємство "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю,

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та зобов'язання повернути нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. У січні 2019 року ОСОБА_1 звернуся до Господарського суду Львівської області з позовом до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ідалія" (далі - ТОВ фірма "Ідалія") 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" (далі - ТОВ "Діадема Батерфляй") про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ фірмою "Ідалія" та ТОВ "Діадема Батерфляй" від 24.03.2016, які зареєстровані за №571, №572, №573, №574, №575, №576, №577, №578, та про зобов'язання ТОВ "Діадема Батерфляй" повернути ТОВ фірмі "Ідалія" нерухоме майно.

1.2. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.02.2019, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 позовну заяву у справі №914/111/19 передано за підсудністю на розгляд Господарського суду Харківської області.

1.3. Позивач з посиланням на те, що оспорювані правочини порушують його корпоративні права як учасника ТОВ фірма "Ідалія" просить визнати їх недійсними на підставі ч. 3 ст. 238 ЦК України, ч. 3 ст. 92 ЦК України, ч. 1 ст. 203 ЦК України, ч. 3 ст. 203 ЦК України, оскільки вважає, що наведені правочини купівлі-продажу укладені за заниженою вартістю на економічно невигідних для товариства умовах. За цими договорами було відчужено більше як 50% усього майна товариства без відповідного рішення загальних зборів товариства. У цьому зв'язку позивач зазначає про недобросовісність дій директора при призначенні виконуючого обов'язки директора та вчинення спірних договорів представником ТОВ фірма "Ідалія" у своїх власних інтересах.

Крім того, позивач надав докази, що обґрунтовують позов, а саме попередній договір купівлі-продажу майна за вартістю, значно вищою за вартість продажу за спірними договорами; пропозицію про придбання майна за вартістю, значно вищою за вартість продажу за спірними договорами; наказ Фонду державного майна України, яким оцінювача, який проводив оцінку нерухомого майна перед продажем, позбавлено свідоцтва на право зайняття професійною діяльністю.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. У травні 2016 року ОСОБА_1 як засновник ТОВ фірми "Ідалія" звертався до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до: 1) засновника ТОВ "Діадема Батерфляй" ОСОБА_3,2) ТОВ "Діадема Батерфляй", 3) приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Лук'янової Олени Борисівни, 4) Головного територіального управління юстиції у Харківській області, 5) ТОВ "Ідалія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ТОВ "Ятрань Плюс" про визнання недійсними договорів, визнання противними дій приватного нотаріуса та зобов'язання вчинити певні дії.

2.2. Предметом позову у справі №922/1579/16 було:

- визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 24.03.2016, укладених між ТОВ "Ідалія" та ТОВ "Діадема Батерфляй", посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лук'яновою Оленою Борисівною та зареєстрованих в реєстрі за №571, №572, №573, №574, №575, №576, №577, №578;

- визнання протиправними дій приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лук'янової Олени Борисівни щодо посвідчення зазначених вище договорів купівлі-продажу від 24.03.2016;

- зобов'язання уповноваженої особи Головного територіального управління юстиції у Харківській області скасувати записи про реєстрацію за ТОВ "Діадема Батерфляй" права власності на нерухоме майно, відчужене за спірними договорами.

2.3. В обґрунтування правових підстав позову позивач посилався на те, що спірні договори порушують його корпоративні права та інтереси як засновника ТОВ фірми "Ідалія", а також суперечать ст.ст. 203, 215 ЦК України з таких підстав:

- вартість відчуженого майна за договорами перевищує 50% вартості майна товариства і договори були укладені за відсутності рішення загальних зборів учасників ТОВ фірма "Ідалія" про їх укладення;

- особа, яка уклала спірні договори від імені ТОВ фірма "Ідалія" не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності;

- розрахунки за договорами не здійснювались, кошти за відчужене майно на рахунки ТОВ фірма "Ідалія" не надходили;

- договори були укладені без згоди ТОВ "Ятрань Плюс" як співвласника реалізованого за договорами майна, що порушує його переважне право на купівлю такого майна.

2.4. Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.07.2016 у справі №922/1579/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2016, в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених 24.03.2016 між ТОВ фірма "Ідалія" та ТОВ "Діадема Батерфляй", які посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лук'яновою Оленою Борисівною та зареєстровані в реєстрі за №571-578, відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2017 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 у справі №922/1579/16 залишено без змін.

3. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.09 липня 2019 року ухвалою Господарського суду Харківської області задоволено заяву ТОВ "Діадема Батерфляй" про закриття провадження у справі.

Провадження у справі №914/111/19 закрито.

3.2.12 серпня 2019 року постановою Східного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.07.2019 залишено без змін.

3.3. Господарські суди попередніх інстанцій, проаналізувавши зміст позовної заяви, яка є предметом розгляду у справі №914/111/19 та зміст позовної заяви, яка була предметом розгляду у справі №922/1579/16, дійшли висновку, що склад сторін, предмет та підстави позову у цій справі та у справі №922/1579/16 є тотожними, при цьому рішення Господарського суду Харківської області від
04.07.2016 у справі №922/1579/16 є таким, що набрало законної сили.

4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2019, ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.07.2019 про закриття провадження, а справу №914/111/19 направити для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.

4.2. Скаржник зазначає, що позивач у позові, який розглядається у цій справі, не заявляв таку підставу позову як недобросовісність в. о. директора ТОВ фірма "Ідалія" при укладенні договорів, що оспорюються.

Позивач наголошує, що у позові, який розглядається у справі №914/111/19, позивач посилається на недобросовісність дій директора ТОВ фірма "Ідалія" ОСОБА_2 (зовсім іншої особи) при призначенні виконуючого обов'язки директора ОСОБА_3, що є порушенням ч. 3 ст. 92 ЦК України. Також наведена підстава позову не є тотожною підставі відсутності повноважень у ОСОБА_3 діяти від товариства під час укладення оспорюваних договорів і не входила у склад підстав позову, розглянутого у справі №922/1579/16.

4.3. Скаржник звертає увагу суду, що обставина щодо недостовірної оцінки нерухомого майна не входила в підстави позову №922/1579/16.

Так, у позові, який розглядається у справі №914/111/19, позивач посилається на те, що директор товариства ОСОБА_2, призначаючи виконуючого обов'язки директора, діяла недобросовісно (при цьому не ставиться під сумнів наявність повноважень у директора товариства призначати виконуючого обов'язки директора).

Натомість, у позові, розглянутому у справі №922/1579/16, ОСОБА_1 посилався на те, що директор товариства ОСОБА_2 не мала права призначати виконуючого обов'язки директора ТОВ фірма "Ідалія". Це у свою чергу свідчить про те, що наведена підстава позову у цій справі та підстава позову №922/1579/16 є взаємовиключними.

4.4. На думку позивача, суди неправильно трактують поняття "підстави позову".

У цьому зв'язку скаржник посилається на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.03.2019 у справі №910/3948/18, у якій Верховний Суд окрему увагу звертає на відмінності "правового характеру" у підставах позову.

Також позивач посилається на те, що у постанові від 11.04.2019 у справі №910/13266/18 Верховний Суд зазначає, що підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

З огляду на викладене, на думку скаржника, для встановлення тотожності підстав позову, який розглядається у даній справі, підставам позову №922/1579/16 та подальшого застосування п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України судам попередніх інстанцій належало аналізувати саме зміст позову №922/1579/16, а не зміст судових рішень у зазначеній справі.

4.5. Позивач вважає, що у постанові суд апеляційної інстанції не надав жодної правової оцінки тому чи заявлялась позивачем при зверненні із позовом у справі №922/1579/16 така підстава як укладення ОСОБА_3 оскаржуваних договорів у своїх власних інтересах.

Суди не врахували, що правовою підставою позову у цій справі позивач визначив ч. 3 ст. 203 ЦК України, яка не була підставою позову у справі №922/1579/16.

4.6. Суд апеляційної інстанції не зазначив жодних мотивів відхилення ряду аргументів позивача, що є порушенням ст. 282 ГПК України.

4.7. ТОВ "Діадема Батерфляй" подало відзив на касаційну скаргу, в якому воно заперечуючи проти доводів касаційної скарги, просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.07.2019 про закриття провадження залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відповідач-2 вважає, що суди попередніх інстанцій, здійснивши порівняльний аналіз суб'єктного складу сторін, предметів та підстав позовів у цій справі та у справі №922/1579/16, правильно встановили, що суб'єктний склад сторін у зазначених справах щодо позовної вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 24.03.2016, укладених між ТОВ фірмою "Ідалія" та ТОВ "Діадема Батерфляй", які зареєстровані в реєстрі за №571-578, співпадає, а також тотожними у цих справах є предмет і підстави позовів.

Подання позивачем нового позову про той же предмет і з тих же підстав, з яких прийнято рішення у справі №922/1579/16, яке набрало законної сили, фактично свідчить про намагання добитися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про що обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність у даному випадку правових підстав для закриття провадження у справі №914/111/19 з огляду на встановлення під час розгляду цієї справи факту існування рішення суду у справі №922/1579/16, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет, з наданням правової оцінки у такому рішенні обставинам та підставам позову, заявленим у цій справі.

4.8. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України.

5.2.2. Верховний Суд виходить з такого.

5.2.3. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Перелік підстав закриття провадження у справі визначений у ст. 231 ГПК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, крім випадків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України).

Отже, однією з цілей застосування цих норм процесуального права законодавець визначив, зокрема уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Передумовою для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, та, як наслідок, застосування п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, є наявність двох справ з тотожним суб'єктним складом, предметом та підставами.

При цьому, для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмету, підстав звернення до суду з позовною заявою.

5.2.4. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

5.2.5. Предметом позову у цій справі №914/111/19 є позовні вимоги ОСОБА_1 (засновника та учасника ТОВ фірми "Ідалія ") до ТОВ фірми "Ідалія" та ТОВ "Діадема Батерфляй" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від
24.03.2016, укладених між ТОВ фірмою "Ідалія" та ТОВ "Діадема Батерфляй, які зареєстровані в реєстрі за №571-578, та зобов'язання ТОВ "Діадема Батерфляй" повернути ТОВ фірмі "Ідалія" нерухоме майно.

Як на правову підставу позову позивач посилається на те, що спірні договори купівлі-продажу є недійсним з підстав того, що:

- не відповідають вимогам ч. 3 ст. 203 ЦК України, оскільки була відсутня воля ТОВ фірми "Ідалія" (продавця) на їх укладення, а саме рішення загальних зборів ТОВ фірма "Ідалія";

- не відповідають ч. 3 ст. 238 ЦК України, ч. 3 ст. 92 ЦК України, оскільки в. о. директора ТОВ фірма "Ідалія" ОСОБА_3, який укладав від імені товариства спірні договори, діяв у своїх інтересах та недобросовісно;

- неправомірно занижена ринкова вартість проданого нерухомого майна та наявність недостовірних відомостей на балансі ТОВ фірми "Ідалія".

- у директора ТОВ фірма "Ідалія" відсутні повноваження призначати в. о. обов'язки директора (недобросовісні дії директора щодо призначення ОСОБА_3 виконуючим обов'язки керівника);

При цьому суди зазначили, що до позову у справі №914/111/19 позивач подав нові докази - попередній договір купівлі-продажу майна за вартістю, значно вищою за вартість продажу за спірними договорами; пропозицію про придбання майна за вартістю, значно вищою за вартість продажу за спірними договорами; наказ Фонду державного майна України, яким оцінювача, який проводив оцінку нерухомого майна перед продажем, позбавлено свідоцтва на право зайняття професійною діяльністю.

5.2.6. Разом з цим, суди попередніх інстанцій встановили, що у травні 2016 року ОСОБА_1 як засновник та учасник ТОВ фірми "Ідалія" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до: засновника ТОВ "Діадема Батерфляй" ОСОБА_3, ТОВ "Діадема Батерфляй", приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лук'янової Олени Борисівни, Головного територіального управління юстиції у Харківській області та ТОВ фірми "Ідалія", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВ "Ятрань Плюс", про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 24.03.2016, укладених ТОВ фірмою "Ідалія" та ТОВ "Діадема Батерфляй, які зареєстровані в реєстрі за №571-578, визнання противними дій приватного нотаріуса щодо посвідчення цих договорів та зобов'язання уповноваженої особи Головного територіального управління юстиції у Харківській області скасувати записи про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" права власності на нерухоме майно, відчужене за спірними договорами.

Як на правові підстави позову позивач послався на те, що спірні договори суперечать положенням ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки:

- вартість відчуженого майна за договорами перевищує 50% вартості майна товариства і договори були укладені за відсутності рішення загальних зборів учасників ТОВ фірми "Ідалія" про їх укладення;

- особа, яка уклала спірні договори від імені ТОВ фірми "Ідалія", не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності;

- розрахунки за договорами не здійснювались, кошти за відчужене майно на рахунки ТОВ "Ідалія" не надходили;

- договори були укладені без згоди ТОВ "Ятрань Плюс" як співвласника реалізованого за договорами майна, що порушує його переважне право на купівлю такого майна.

5.2.7. За наслідком розгляду цих позовних вимог у справі №922/1579/16 Господарський суд Харківської області рішенням від 04.07.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2016, яка також була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2017, відмовив у задоволенні позовних вимог.

Рішення Господарського суду Харківської області від 04.07.2016 у справі №922/1579/16 є таким, що набрало законної сили.

У зазначеній справі, господарські суди дійшли висновку, що вартість відчужуваного за спірними договорами майна станом на дату укладення договорів не перевищувала 50% вартості активів (майна) товариства за даними фінансового звіту ТОВ фірми "Ідалія", наданого приватному нотаріусу під час посвідчення спірних договорів, що, за висновком суду, не потребувало попереднього прийняття рішення загальних зборів про відчуження такого майна і свідчить про дотримання сторонами при вчиненні спірних правочинів вимог ч. 2 ст. 98 ЦК України. Суди також дійшли висновку, що виконуючий обов'язки директора товариства Протас Владислав Миколайович під час укладення спірних договорів не перевищив надані йому повноваження. За спірними договорами були проведені відповідні розрахунки та договори не порушують переважне право ТОВ "Ятрань Плюс" як співвласника відчужуваного за спірними договорами майна на викуп такого майна, оскільки зазначене товариство відмовилося від здійснення переважного права купівлі цього майна за ціною, оголошеною ТОВ фірмою "Ідалія" для продажу.

5.2.8. Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій, здійснивши порівняльний аналіз суб'єктного складу сторін, предметів та підстав позовів у цій справі та у справі №922/1579/16, дійшли правильного висновку, що суб'єктний склад сторін у зазначених справах щодо позовної вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 24.03.2016, укладених між ТОВ фірмою "Ідалія" та ТОВ "Діадема Батерфляй", які зареєстровані в реєстрі за №571-578, співпадає, а також тотожними у цих справах є предмет і підстави позовів.

При цьому суди правильно зауважили, що зменшення кількості учасників у цьому спорі не свідчить про нетотожність позовів, оскільки навіть у разі зменшення кількості відповідачів суд не вправі переглядати ті висновки, які зроблені судами у попередніх справах щодо тих осіб, які брали в них участь. За таких умов зменшення складу відповідачів не свідчить про подання нового позову (не свідчить про виникнення у суду права наново розглянути обставини, які вже встановлені попередніми рішеннями).

5.2.9. Верховний Суд відхиляє посилання позивача в касаційній скарзі на те, що правовою підставою позову у цій справі є інша норма матеріального права - ч. 3 ст. 203 ЦК України, яка не була підставою позову у справі №922/1579/16, оскільки позивач, зазначаючи як підставу позову іншу норму матеріального права, в її обґрунтування фактично посилається на ті ж самі обставини, які були ним наведені як підстави позову у справі №922/1579/16. Посилаючись на зазначені обставини, позивач у цій справі лише доповнює їх новими доводами, які за своєю суттю не є новими підставами позову та направлені на використання процесуального механізму перегляду рішення суду, яке набрало законної сили, про відмову у визнанні недійсними одних і тих самих договорів купівлі-продажу, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій.

5.2.10. При цьому, за висновком Верховного Суду, обставина щодо протиправного призначення на посаду виконуючого обов'язки ТОВ фірма "Ідалія" ОСОБА_3, який уклав від імені товариства спірні договори, та обставини щодо недобросовісності директора товариства, дії якого призвели до погіршення фінансового становища товариства, на які позивач посилається як на нові підстави позову, не є за своєю суттю новими. Зазначені обставини лише доповнюють наведені позивачем у справі №922/1579/16 як підстави позову обставини щодо відсутності у особи, яка уклала та підписала від імені ТОВ фірма "Ідалія" спірні договори, повноважень на їх укладення, що досліджувались у справі №922/1579/16 та яким була надана відповідна оцінка.

Щодо подання позивачем нових доказів у цій справі за відсутності зміни підстав позову, не може бути кваліфіковано судом інакше як намаганням переглянути рішення, яке набуло законної сили, за допомогою додатково поданих доказів.

Такі нові докази не можуть свідчити про нові підстави позову, оскільки обставини спору, на які посилався позивач у першому позові, залишились незмінними (неповноважність особи, яка відчужувала майно; неналежність оцінки майна тощо), і подання нових доказів після набуття рішенням суду законної сили не повинне тягнути перегляд цього рішення. Зокрема, принцип змагальності, правила подання суду доказів і відповідні процесуальні обмеження спрямовані саме на те, щоб забезпечити правову визначеність щодо наслідків певних процесуальних дій, в тому числі дій з подання доказів у строки і в порядку, визначених процесуальним законом. Тому, в силу принципу res judicata відшукання стороною, яка програла судовий спір, нового доказу після набуття рішенням законної сили, не повинне тягнути перегляд такого рішення.

5.2.11. Господарські суди проаналізувавши як зміст позовної заяви (її підстав, викладених в ній фактичних обставин та предмета спору) так і зміст судових рішень у справі №922/1579/16 встановили, що господарські суди під час розгляду справи №922/1579/16 надали правову оцінку обставинам (підставам), зазначеним у позовній заяві у даній справі, в тому числі в контексті положень ст.ст. 203, 215 ЦК України та відповідності оспорюваних договорів вимогам законодавства, враховуючи ті самі обставини, які позивач також визначив підставами позову у цій справі.

5.2.12. Верховний Суд вважає безпідставними посилання позивача в касаційній скарзі на те, що у цій справі відповідно до заявленої правової підстави позову (п. 3 ч. 1 ст. 203 ЦК України) дослідженню підлягають інші, ніж у справі №922/1579/16 обставини, а саме: обставини дефекту волевиявлення юридичної особи - продавця за спірними договорами під час їх укладення, оскільки при дослідженні цих обставин з огляду на наведені позивачем в позові доводи фактично будуть досліджуватися ті самі обставини, які вже були досліджені у справі №922/1579/16.

5.2.13. Отже, Верховний Суд погоджується з судами попередніх інстанцій про те, що фактично позов у цій справі був поданий за наявності такого, що набрало законної сили, рішення суду у справі №922/1579/16 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і у цій справі, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Вирішення судом спору у цій справі фактично полягатиме у переоцінці обставин, встановлених рішенням суду у справі №922/1579/16, яке набрало законної сили.

Подання позивачем нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких прийнято рішення у справі №922/1579/16, яке набрало законної сили, фактично свідчить про намагання добитися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про що обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції.

5.2.14. Верховний Суд не бере до уваги посилання позивача в касаційній скарзі на правову позицію, викладену в постанові від 06.03.2019 у справі №910/3948/18, оскільки висновки суду у справі №910/3948/18 стосуються випадку, коли предмети позовів у двох різних справах співпадають у розмірі, проте, мають інший правовий характер (заборгованість та попередня оплата), що не є подібним з правовідносинами у цій справі, в якій предмет позову є ідентичними з предметом позову у справі №922/1579/16.

Натомість у цій господарській справі №914/111/19 наведені позивачем в якості нових підстав позову обставини не є новими, існували та були досліджені господарськими судами під час розгляду справи №922/1579/16.

При цьому, заявлена позивачем у цій справа позовна вимога про зобов'язання ТОВ "Діадема Батерфляй" повернути ТОВ фірмі "Ідалія" нерухоме майно, яке було предметом спірних договорів купівлі-продажу, є похідною від первісної вимоги (про визнання недійсними договорів), у зв'язку з чим не може розглядатися як окрема самостійна вимога.

5.2.15. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може різнитися залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

5.2.16. Зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у повторному розгляді справи, та перегляді вже здійсненої названими судами оцінки доказів зі справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Тому пов'язані з наведеним аргументи скаржника не можуть бути прийняті Верховним Судом до уваги. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути й оцінити ті ж самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування судових рішень, що оскаржуються.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі правильним. При цьому, доводи позивача у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 ГПК України.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються, - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

8. Висновки Верховного Суду щодо застосування норми права

8.1. Якщо позов у справі поданий за наявності такого, що набрало законної сили, рішення суду у іншій справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, це є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Вирішення судом такого спору фактично полягатиме у переоцінці обставин, встановлених рішенням суду у іншій справі, яке набрало законної сили.

Подання позивачем нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких прийнято рішення у іншій справі, яке набрало законної сили, фактично свідчить про намагання добитися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.07.2019 у справі №914/111/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко