Історія справи

Ухвала КГС ВП від 11.04.2019 року у справі №905/587/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/587/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н. Г. - (головуючого), Білоуса В. В., Огородніка К. М.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Прометей"

на рішення Господарського суду Донецької області від 23.08.2018

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2019

у справі № 905/587/18

за позовом Приватного підприємства "Рондо"

до Селянського (фермерського) господарства "Прометей"

про стягнення 909 936,65 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Приватне підприємство "Рондо" (позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Прометей" 909 936,65 грн., з яких: 830 445,63 грн. - інфляційних та 79 491,02 грн. - 3% річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України на суму боргу за договорами поставки № 2 від 03.01.2014 та № 3 від
01.04.2013, стягнутого за рішенням господарського суду Донецької області від
19.10.2016 по справі № 905/2458/16.

Відповідно до уточнених вимог до позовної заяви, Приватне підприємство "Рондо" просив стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Прометей" збитки від інфляції: 359 967,17 грн. - за договором поставки № 3 від 01.04.2013 та 470
478,46 грн. - за договором поставки № 2 від 03.01.2014; 3% річних: 34 305,52
грн. - за договором поставки № 3 від 01.04.2013 та 45 185,50 грн. - за договором поставки № 2 від 03.01.2014.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.08.2018 у справі №905/587/18 (суддя Величко Н. В. ) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Прометей" на користь Приватного підприємства "Рондо" 425 601,95 грн., з яких: 23 424,57 грн. - 3% річних за договором поставки №3 від 01.04.2013,148 311,86 грн. - інфляційні втрати за договором поставки №3 від 01.04.2013; 34 626,83 грн. - 3% річних за договором поставки №2 від 03.01.2014,219 238,69 грн. - за договором поставки № 2 від
03.01.2014, крім того, судовий збір в розмірі 6384,02 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Зазначене судове рішення у мотивоване тим, що рішення господарського суду Донецької області від 19.10.2016 у справі №905/2458/16 відповідачем (боржником) не виконано у повному обсязі, тому позивач (стягувач) здобув право вимагати стягнення з відповідача - СФГ "Прометей" в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, нарахованих на суму основного боргу за договором №3 від 01.04.2013 та договором №2 від 03.01.2014, за період з
01.09.2013 по 01.03.2018.

За висновком суду першої інстанції, позовну давність щодо інфляційних нарахувань та 3% річних необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо та кожного місяця окремо відповідно за попередні три роки до дня подання позову, у разі наявності прострочки виконання грошового зобов'язання у цей період, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін, а не шляхом додавання трьох років з дати виникнення прострочки виконання зобов'язання.

При цьому, застосувавши позовну давність до частини даних вимог та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 58051,40грн. 3% річних та 367550,55грн. інфляційних, місцевий суд, виходив з перевіреного ним розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, періодів (з урахуванням позовної давності), правових підстав і порядку їх нарахування.

Додатковим рішенням господарського суду Донецької області від 13.09.2018 у справі №905/587/18 задоволено заяву Приватного підприємства "Рондо" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Прометей" на користь Приватного підприємства "Рондо" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 206,09 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі № 905/587/18 (колегія суддів: Пелипенко Н. М. - головуючий, Барбашова С. В., Чернота Л. Ф. ) рішення господарського суду Донецької області від 23.08.2018 у справі №905/587/18 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Селянське (фермерське) господарство "Прометей" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 та рішення господарського суду Донецької області від 23.08.2018 у справі №905/587/18; ухвалити нове рішення, яким залишити без задоволення позов Приватного підприємства "Рондо" до Селянського (фермерського) господарства "Прометей" про стягнення 909 936,65 грн.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень заявник касаційної скарги зазначає порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Так, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили вимоги ст. 267 ЦК України в частині застосування строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволені позову.

Наголошуючи на тому, що згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, заявник касаційної скарги вважає помилковим висновок місцевого суду, з яким погодився апеляційний суд, про те, що у позивача збереглося право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат лише протягом трьох років до подання позову у справі про стягнення основного боргу, тобто з
24.03.2015.

Крім того, відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутній перевірений судом першої інстанції саме арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань.

При цьому, за твердженням Селянського (фермерського) господарства "Прометей" є неправомірним застосування апеляційним судом програми "ЛІГА-ЗАКОН" для розрахунку інфляційних втрат та при перевірці висновку суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 58051,40 грн. 3% річних та 367550,55 грн. інфляційних.

Водночас, посилаючись на конфлікт інтересу у судді Господарського суду Донецької області Величко Н. В., відповідач зазначає, що заява про відвід судді була розглянута судом першої інстанції з грубим порушенням вимог ч. 7 ст. 39 ГПК України.

У касаційній скарзі Селянське (фермерське) господарство "Прометей" наголошує також на тому, що відомості стосовно перерахування 08.02.2018 відповідачем (боржником) на користь позивача (стягувача) 4824,02 грн., зазначені, зокрема, в постанові суду апеляційної інстанції, не відповідають дійсності, що, на думку скаржника, свідчить про завідомо неправдивий висновок суду.

Разом з тим, відповідач у касаційній скарзі наводить свої заперечення щодо додаткового рішення господарського суду Донецької області від 13.09.2018 у даній справі щодо стягнення витрат на послуги адвоката.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від
29.03.2019 для розгляду касаційної скарги Селянського (фермерського) господарства "Прометей" у справі № 905/587/18 визначено колегію суддів у складі:

Ткаченко Н. Г. - головуючого (доповідача), Білоуса В. В., Мамалуя О. О.

Згідно з ч. 4 ст. 301 ГПК України, перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо ч. 13 ст. 8 ГПК України не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №905/587/18 касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Прометей" на рішення Господарського суду Донецької області від 23.08.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі № 905/587/18 залишено без руху; надано Селянському (фермерському) господарству "Прометей" строк для усунення недоліків.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 905/587/18 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Прометей" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 23.08.2018 у справі № 905/587/18 та призначено розгляд справи за касаційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Прометей" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У зв'язку з відпусткою судді Мамалуя О. О., для розгляду касаційної скарги Селянського (фермерського) господарства "Прометей" у справі № 905/587/18 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н. Г. - головуючого (доповідача), Білоуса В. В., Огородніка К. М., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 26.07.2019.

Відзив на касаційну скаргу відповідача від позивача до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходив.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

У справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що
01.04.2013 між Приватним підприємством "Рондо" (постачальник, позивач) та Селянським (фермерським) господарством "Прометей" (покупець, відповідач) укладений договір поставки № 3, згідно з яким постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом - "товар", найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Крім того, 03.01.2014 між Приватним підприємством "Рондо" (постачальник, позивач) та Селянським (фермерським) господарством "Прометей" (покупець, відповідач) укладений договір поставки № 2, згідно з яким постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом - "товар", найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції господарським судом Донецької області розглядалась справа №905/2458/16 за позовною заявою Приватного підприємства "Рондо" до Селянського (фермерського) господарства "Прометей" про стягнення 658240,34 грн., з яких: 265 609,30 грн. - основний борг за товар (нафтопродукти), що поставлений на підставі укладеного з відповідачем договору поставки № 3 від 01.04.2013 та 392631,04 грн. - основний борг за товар (нафтопродукти), що поставлений на підставі укладеного з відповідачем договору поставки № 2 від 03.01.2014.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.10.2016 у справі №905/2458/16 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Прометей" на користь Приватного підприємства "Рондо" основний борг в сумі 658 240,34 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 9873,61 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Господарським судом Донецької області при розгляді вказаної вище справи №905/2458/16 встановлено, що загальна сума боргу за договорами поставки № 3 від
01.04.2013 та № 2 від 03.01.2014 становить 658 240,34 грн. (265 609,30 грн. + 392 631,04 грн. ).

Предметом спору у справі, яка розглядається, є вимоги Приватного підприємства "Рондо" до Селянського (фермерського) господарства "Прометей" про стягнення інфляційних та 3% річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України на суму боргу за договором поставки № 2 від 03.01.2014 (за період з 01.02.2014 по
01.03.2018) та договором поставки № 3 від 01.04.2013 (за період з 01.09.2013 по
01.03.2018), стягнутого за рішенням господарського суду Донецької області від
19.10.2016 по справі № 905/2458/16.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 509 ЦК України, зокрема договорів та інших правочинів.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідженням матеріалів справи судами встановлено, що в пунктах 3.2 договорів поставки № 3 від 01.04.2013 та № 2 від 03.01.2014 сторони визначили порядок та строки оплати товару.

Відповідно п. 6.1. зазначених договорів поставки, договори набирають чинності з дати їх укладення та діють до 31.12.2014 та 31.12.2013 відповідно, а в частині розрахунків - до їх повного проведення.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з аналізу положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Дослідженням матеріалів справи судами встановлено, що постановою державного виконавця Великоновосілківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 06.12.2016 відкрито виконавче провадження №53047620 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/2458/16 від 15.11.2016 про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Прометей" на користь Приватного підприємства "Рондо" основного боргу в сумі 658 240,34 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 9873,61 грн.

Крім того, як встановлено місцевим та апеляційним судами, 08.02.2018 відповідачем (боржником) було перераховано на користь стягувача (позивача) 4824,02 грн. відповідно до банківської виписки АТ КБ "Приват Банк" від
23.07.2018 про рух коштів по рахунку та довідки органу виконавчої служби від
21.03.2018.

Отже, у випадку, якщо рішення господарського суду Донецької області від
19.10.2016 у справі №905/2458/16 відповідачем (боржником) не виконано у повному обсязі, позивач (стягувач) має право вимагати стягнення з відповідача - Селянського (фермерського) господарства "Прометей" в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних на суму основного боргу за договорами № 3 від 01.04.2013 та №2 від 03.01.2014, стягнутого за таким судовим рішенням, аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, відповідач просив суд застосувати позовну давність до заявлених позивачем вимог у справі № 905/587/18.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Тобто до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ч. 1 ст. 261 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

При цьому, слід зазначити, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

Враховуючи викладене, вірним є висновок суду першої інстанції, що позовну давність щодо вказаних нарахувань необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо та кожного місяця окремо відповідно за попередні три роки до дня подання позову, у разі наявності прострочки виконання грошового зобов'язання у цей період, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін, а не шляхом додавання трьох років з дати виникнення прострочки виконання зобов'язання.

При цьому, як було зазначено вище, застосувавши позовну давність до частини даних вимог та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 58 051,40грн. 3% річних та 367550,55грн. інфляційних, місцевий суд зазначив, що перевірив арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, періоди (з урахуванням позовної давності), правові підстави і порядок їх нарахування.

Апеляційний суд підтримав зазначені висновки суду першої інстанції в повному обсязі, здійснивши у свою чергу перевірку розрахунку інфляційних витрат за допомогою програми "ЛІГА:ЗАКОН".

Разом з тим, Касаційний господарський суд не погоджується висновками судів попередніх інстанцій щодо визначення розміру та порядку нарахування 3% річних та інфляційних, оскільки вони є передчасними, зробленими без належної оцінки обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства.

Так, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування ч.2 ст.625 ЦК України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 та постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Як було зазначено вище, предметом даного судового розгляду є вимоги позивача (з урахуванням уточнення до позовної заяви) про стягнення з відповідача: 3% річних та інфляційних за період з 01.02.2014 по 01.03.2018 на заборгованість за договором № 2 від 03.01.2014; 3% річних та інфляційних за період з 01.09.2013 по
01.03.2018 на заборгованість за договором № 3 від 01.04.2013.

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Водночас, зі змісту рішення суду першої інстанції не вбачається, що судом дійсно було перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат і не наведено обґрунтувань щодо способу нарахування річних та інфляційних та висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача саме 58 051,40 грн. 3% річних та 367 550,55 грн. інфляційних відповідно.

На вказані недоліки рішення суду першої інстанції апеляційний суд уваги не звернув та їх не усунув. При цьому, суд апеляційної інстанції припустився аналогічних порушень, не звернув уваги на приписи наведених вище норм, не дослідив всі обставини, які входять до предмету доказування у даній справі, що є порушенням вимог ст. 269 ГПК України, на яку між тим, апеляційний суд послався в оскаржуваній постанові.

Пославшись на програму "ЛІГА-ЗАКОН", суд апеляційної інстанції самостійно не перевірив розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, не зазначив, в якому порядку здійснювалось нарахування інфляційних втрат та 3% річних та з чого суд виходив, ухвалюючи рішення про стягнення 58 051,40 грн. 3% річних та 367 550,55 грн. інфляційних.

Згідно з ч. 1 ст. 282 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Суд апеляційної інстанції в порушення приписів ч. 1 ст. 282 ГПК України, підтримавши висновки місцевого суду, залишив без належної правової оцінки, зокрема, доводи і заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі, відтак, прийняв постанову при неповному з'ясуванні обставин, на які посилаються учасники провадження у справі.

Згідно зі ст.ст. 7, 13 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх фізичних та юридичних осіб перед законом і судом, змагальності сторін та відповідно до принципу пропорційності.

У порушення наведених норм процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки аргументам відповідача про те, що в матеріалах справи відсутній арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань; місцевим судом розрахунок 3% річних та інфляційних самостійно здійснено не було; суму основної заборгованості за договором № 3 від 01.04.2013 і за договором №2 від 03.01.2014 судом належним чином не встановлено було.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

Статтею 236 ГПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному Статтею 236 ГПК України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Крім того, колегія суддів зазначає, що право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на обґрунтоване рішення. У справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від
27.09.2001 ЄСПЛ зазначив, що лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя.

У Рішенні ЄСПЛ "Мала проти України" від 17.11.2014 суд погодився з доводами заявниці про наявність порушення статті 6 Конвенції у випадку ненадання судом оцінок аргументові заявниці, що мав ключове значення для результатів провадження.

Аналогічно, у даній справі, ненадання судом належної оцінки всім обставинам справи, колегія суддів вважає таким процесуальним порушенням, яке виключає справедливість постановленого судового рішення в розумінні статті 6 Конвенції.

У зв'язку з зазначеним, колегія суддів дійшла висновку, що недоліки у вирішенні спору, яких припустилися місцевий та апеляційний господарські суди, свідчать про передчасність здійснених висновків у даній справі щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних.

Разом з тим, аргументи відповідача у касаційній скарзі щодо додаткового рішення господарського суду Донецької області від 13.09.2018 у даній справі щодо стягнення витрат на послуги адвоката колегією судів не розглядаються, оскільки зазначене судове рішення не є предметом даного касаційного перегляду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

Встановивши зазначені порушення, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 23.08.2018 у справі № 905/587/18 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до Господарського суду Донецької області.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до ст.129 ГПК України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Прометей" задовольнити частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 23.08.2018 у справі № 905/587/18 скасувати.

Справу № 905/587/18 направити на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н. Г.

Судді Білоус О. О.

Огороднік К. М.