ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 910/3569/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Пількова К.М. та Селіваненка В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.03.2018 (суддя - Пукшин Л.Г.) та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 (головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді Тищенко О.В., Іоннікова І.А.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - Банк)

до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" (далі - ПАТ "КБ "Актив-Банк") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Шевченка Андрія Миколайовича та

державної організації (установи, закладу) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб"

про зобов'язання вчинити дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Банк звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПАТ "КБ "Актив-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Шевченка Андрія Миколайовича та державної організації (установи, закладу) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" в якій просив зобов'язати ПАТ "КБ "Актив-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шевченка Андрія Миколайовича, державну організацію (установу, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб":

- включити кредиторські вимоги Банку на загальну суму 39 449 427,43 євро, 24 496,46 долара США та 357 199,25 гривень до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "КБ "Актив-Банк" як такі, що підлягають задоволенню позачергово за рахунок заставного майна згідно з Іпотечним договором від 27.01.2010 № 151110Z24 (зі змінами та доповненнями) та Іпотечним договором від 27.01.2010 № 151110Z25 (зі змінами та доповненнями);

- окремо внести до реєстру акцептованих вимог кредиторів грошові вимоги Банку як такі, що забезпечені заставою майна ПАТ "КБ "Актив-Банк" згідно з Іпотечним договором від 27.01.2010 № 151110Z24 (зі змінами та доповненнями) та Іпотечним договором від 27.01.2010 № 151110Z25 (зі змінами та доповненнями).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018, позовну заяву та додані до неї матеріали повернуто Банку.

Ухвала обґрунтована тим, що позивачем при зверненні з позовною заявою було порушено приписи частини першої статті 173 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо об'єднання декількох вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основних та похідних вимог, що стало підставою для повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України. При цьому судами зазначено, що заявлена позивачем вимога про включення кредиторських вимог Банку складається із суми заборгованості, яка виникла за різними договорами, виконання яких було забезпечено ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК" як Гарантією від 17.04.2013 № 0417/-1-Г за одним договором та Іпотечними договорами від 27.01.2010 № 151110Z24 та від 27.01.2010 № 151110Z25 за іншим.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Банк звернувся до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 29.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 та направити справу № 910/3569/18 до господарського суду міста Києва.

В обґрунтування неправильного застосування судами норм процесуального права заявник касаційної скарги посилається на те, що:

- судами порушено приписи пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України, оскільки, на думку скаржника, позов поєднує у собі вимоги Банку до відповідачів, що виникли за однією підставою - відмова у акцептуванні вимог Скаржника у зв'язку з пропуском строку для пред'явлення відповідних вимог до ПАТ "КБ "Актив-Банк";

- суд мав можливість з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог у самостійне провадження.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Касаційного господарського суду з відзивом на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Розгляд касаційної скарги відповідача здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 ГПК України.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судами обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Банк звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "КБ "Актив-Банк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії.

При цьому у позовній заяві від 19.03.2018 № 010-0/214 позивач просив суд зобов'язати ПАТ "КБ "Актив-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шевченка Андрія Миколайовича та державну організацію (установу, заклад) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб:

- включити кредиторські вимоги Банку на загальну суму 39 449 427,43 євро, 24 496,46 долара США та 357 199,25 гривень до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "КБ "Актив-Банк" як такі, що підлягають задоволенню позачергово за рахунок заставного майна згідно з Іпотечним договором від 27.01.2010 №151110Z24 (зі змінами та доповненнями) та Іпотечним договором від 27.01.2010 №151110Z25 (зі змінами та доповненнями);

- окремо внести до реєстру акцептованих вимог кредиторів грошові вимоги Банку як такі, що забезпечені заставою майна ПАТ "КБ "Актив-Банк" згідно з Іпотечним договором від 27.01.2010 №151110Z24 (зі змінами та доповненнями) та Іпотечним договором від 27.01.2010 №151110Z25 (зі змінами та доповненнями).

При цьому в обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що загальна сума вимог Банку виникла із заборгованості у розмірі 183 518,34 євро та 24 496,46 долара США за Кредитним договором від 03.06.2009 № 151109К19 (Контракт), що був укладений з позивачем та ВАТ "Завод напівпровідників" та виконання якого забезпечено Гарантією ПАТ "КБ "Актив-Банк" від 17.04.2013 № 0417/-1-Г, та із заборгованості за Кредитним договором від 22.11.2006 №15106К134 у розмірі 39 265 909,09 євро та 284 119,25 грн., що був укладений між позивачем та ПрАТ "Укрпідшипник" і виконання якого забезпечено Іпотечними договорами від 27.01.2010 № 151110Z24 та від 27.01.2010 № 151110Z25, укладеними між позивачем та ПАТ "КБ "Актив-Банк".

Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Відповідно до приписів частини першої статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що заявлена позивачем вимога про включення кредиторських вимог Банку складається із суми заборгованості, яка виникла за різними договорами, виконання яких було забезпечено ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК" як Гарантією від 17.04.2013 № 0417/-1-Г за одним договором та Іпотечними договорами від 27.01.2010 № 151110Z24 і від 27.01.2010 № 151110Z25 за іншим.

Однак позивач у прохальній частині своєї позовної заяви просить включити кредиторські вимоги на суму загальної заборгованості (183 518,34 євро та 24 496,46 долара США + 39 265 909,09 євро та 284 119,25 грн.), що, на думку позивача, підлягають задоволенню позачергово за рахунок заставного майна лише за Іпотечними договорами, які були укладені на забезпечення виконання зобов'язань виключно за одним Кредитним договором від 22.11.2006 № 15106К134.

Об'єднання позовних вимог може мати негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов'язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи. Об'єднання позовів є правом, а не обов'язком суду.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що позивачем при поданні позову було порушено правила статті 173 ГПК України щодо об'єднання позовних вимог, оскільки у даному випадку між сторонами у справі було укладено декілька договорів на забезпечення виконання зобов'язання, які є різними за предметом, обсягом зобов'язань та строками виконання, що має наслідком дослідження окремо кожного договору та окремо - заборгованості, яка виникла з різних підстав, що повинно підтверджуватися окремими, не пов'язаними між собою доказами.

Сумісний розгляд таких позовних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво ускладнить вирішення спору в межах однієї справи та у строки, передбачені статтею 195 ГПК України, що свідчить про порушення правил об'єднання позовних вимог.

Частина шоста статті 173 ГПК України передбачає можливість роз'єднання позовних вимог, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Оскільки зазначені вимоги не пов'язані між собою підставами виникнення та не пов'язані поданими доказами, то вони не можуть вважатися однорідними, а відтак норми статті 173 ГПК України в даному випадку не можуть бути застосовані.

Посилання Банку на те, що кредиторські вимоги були відхилені лише з підстав пропуску строку на їх заявлення, а тому і до предмета доказування входить лише наявність чи відсутність пропуску такого строку, не приймаються судом, оскільки предметом позову є не лише визнання факту своєчасного подання позивачем кредиторських вимог, а й зобов'язання щодо включення до реєстру вимог кредиторів конкретних сум заборгованості, а, отже, при вирішенні такого спору мають бути розглянуті умови кожного кредитного договору.

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами попередніх інстанцій були постановлені судові рішення з дотриманням норм процесуального права, що надає підстави залишити їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін прийняті у даній справі судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 304, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 29.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 у справі № 910/3569/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя К. Пільков

Суддя В. Селіваненко