Історія справи

Постанова КГС ВП від 14.05.2025 року у справі №922/1909/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/1909/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 14.05.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024

у справі №922/1909/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіорела"

про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Зед-Світ", -

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.06.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Зед-Світ", визнано вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ "Тіорела" до боржника у розмірі 36683400,31 грн основного боргу, 30280,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та 72000,00 грн витрат зі сплати авансування винагороди арбітражному керуючому; введено мораторій на задоволенні вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Шишлова О.М.; призначено попереднє засідання суду на 06.08.2024.

2. 27.06.2024 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство № 73519.

3. 23.07.2024, тобто в межах строку, встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, до суду від Одеської митниці надійшла заява з грошовими вимогами до боржника (вх. № 18544), в якій заявник просить суд прийняти заяву, визнати грошові вимоги Державної митної служби України в особі Одеської митниці до боржника в розмірі 237710,20 грн.

4. В обґрунтування заявлених вимог Одеська митниця посилається на те, що у період дії воєнного стану заявником здійснювалися митні оформлення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2022 № 236 "Деякі питання митного оформлення окремих товарів, що ввозяться на митну територію України у період дії воєнного стану" з наданням відстрочення ТОВ "Зед-Світ" по сплаті митних платежів протягом трьох місяців після закінчення або припинення воєнного стану.

5. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 відмовлено в задоволенні заяви (вх.№18544 від 23.07.2024) Одеської митниці з грошовими вимогами до боржника та грошові вимоги вдхилено.

5.1. Ухвала мотивована тим, що строк сплати митних платежів ТОВ "Зед-Світ" ще не настав, а отже грошові вимоги Одеської митниці заявлені передчасно.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанцій

6. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1909/24 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким визнано грошові вимоги Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці до боржника ТОВ ТОВ "Зед-Світ" на загальну суму 237710,20 грн - третя черга та на суму 6056,00 грн - перша черга.

6.1. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що зобов`язання щодо сплати зобов`язань у відповідності до приписів Митного кодексу України виникли з дати подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України, тобто вимоги Одеської митниці виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. До Верховного Суду від арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі №922/1909/24, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1909/24 залишити в силі.

7.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник вказує, що підставою касаційного оскарження є п. 1 ч.2 ст.287 ГПК України.

Скаржник вказує, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 903/51/20, від 16.04.2024 у справі № 926/869-б/23 (щодо кваліфікації грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство як конкурсних чи поточних), та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

8. Одеською митницею подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Провадження у Верховному Суді

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/1909/24 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025.

10. Ухвалою Верховного Суду від 17.02.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі №922/1909/24 та призначено до розгляду касаційну скаргу арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича у справі №922/1909/24 на 26 березня 2025 року о 12:10 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

11. 24.03.2024 до Верховного Суду надійшла заява арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича про відвід колегії суддів : Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М. від розгляду справи №922/1909/24.

12. Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2025 заяву арбітражного керуючого Шишлова О.М. про відвід суддів Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М. від розгляду справи №922/1909/24 визнано необґрунтованою. Передано справу №922/1909/24 на автоматизований розподіл для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

13. За результатами авторозподілу для розгляду заяви арбітражного керуючого Шишлова О.М. про відвід суддів Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М. від розгляду справи №922/1909/24 визначено суддю Малашенкову Т.М., про що свідчить протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2025.

14. Ухвалою Верховного Суду від 27.03.2025 відмовлено у задоволенні заяви арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М. від розгляду справи №922/1909/24.

15. Ухвалою Верховного Суду від 31.03.2025 призначено до розгляду касаційну скаргу арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі №922/1909/24 на 14 травня 2025 року о 12:10 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.

17. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

18. Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

19. Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

20. Відповідно до ч.1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

21. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

22. Як вже було зазначено, Одеська митниця в межах строку, встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, звернулась до господарського суду з грошовими вимогами до боржника в розмірі 237710,20 грн.

23. Частиною 5 статті 265 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI передбачено, що декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

24. Відповідно до ч. 1, 2, 8 ст. 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

25. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі і відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту); відомості про товари; відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу; інші передбачені законодавством відомості.

26. Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету міністрів України від 9 березня 2022 р. №236 «Деякі питання митного оформлення окремих товарів, що ввозяться на митну територію України у період дії воєнного стану» (в редакціях на дату подання митних декларацій) (далі - Постанова №236) Державна митна служба чи визначений нею митний орган можуть здійснювати відстрочення сплати митних платежів під час ввезення на митну територію України товарів за переліком згідно з додатком до цієї постанови на підставі письмової заяви платника податків, поданої одночасно з митною декларацією.

27. У відповідності до положень статей 257 266 Митного кодексу України митне оформлення товарів здійснено на підставі митних декларацій, до яких декларантом самостійно внесені, серед іншого, відомості про нарахування митних та інших платежів, суми митних платежів, щодо незастосування пільг зі сплати митних платежів, способу і особливостей нарахування та сплати митних платежів.

28. З наведеної норми вбачається, що декларант або уповноважена ним особа, при здійснені митного оформлення, самостійно вносяться відомості про нарахування митних та інших платежів, суми митних платежів, щодо незастосування пільг зі сплати митних платежів, способу і особливостей нарахування та сплати митних платежів.

29. Як встановлено судами під час розгляду кредиторських вимог, ТОВ "Зед-Світ" скористалось своїм правом, визначеним наведеною Постановою та під час ввезення на митну територію України товарів, одночасно з митною декларацією, подало письмову заяву щодо відстрочення сплати митних платежів.

30. Також, судами встановлено, що відповідно до інформації про надані відстрочення сплати митних платежів, за митною декларацією (далі - МД): - від 28.03.2022 №UA500020/2022/006754 сума мита склала 64 246,00 грн, сума ПДВ склала 173 464,20 грн (загалом 237710,20 грн). Всього сума митних платежів, заявлених у МД, склала 237 710,20 грн, що є основним зобов`язанням, з яких 64 246,00 грн - мито, 173 464,20 грн - ПДВ.

31. Зважаючи на те, що станом на момент подання заявником відповідної заяви з грошовими вимогами до боржника воєнний стан не закінчено та не припинено, Державна митна служба України в особі Одеської митниці, на переконання суду першої інстанції, не є конкурсним кредитором у розумінні положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

32. Із такими висновками апеляційний господарський суд не погодився, зазначивши, що при визначенні статусу кредиторських вимог у справі про банкрутство має враховуватися насамперед момент виникнення вимоги, а не строк її виконання, відтак вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними незалежно від строку виконання грошових зобов`язань боржника.

33. Верховний Суд погоджується із такими висновками апеляційного господарського суду, з огляду на таке.

34. Відповідно до частини першої статті 271 Митного кодексу України, мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

35. Пунктом 1 частини першої статті 289 Митного кодексу України визначено, що обов`язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

36. Відповідно до частини першої статті 297 Митного кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані декларантом (уповноваженою ним особою) або митним органом, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до цього Кодексу товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами або випускаються у відповідний митний режим за спрощеною декларацією в межах спрощень, наданих підприємству.

37. Згідно з частиною першою статті 304 Митного кодексу України за наявності обставин, що свідчать про існування загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, на підставі письмової заяви платника податків центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи визначений ним митний орган згідно із Податковим кодексом України можуть відстрочити або розстрочити сплату митних платежів.

38. Відповідно до пункту 100.2 статті 100 Податкового кодексу України, платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов`язання.

39. Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно із заявами, наданими під час здійснення митного оформлення, боржником було надано зобов`язання протягом трьох місяців після закінчення або припинення воєнного стану у встановленому порядку сплатити належні суми митних платежів шляхом оформлення аркуша коригування.

40. З наведеного у постанові суду апеляційної інстанції зроблено висновок про те, що боржник в силу Податкового кодексу України є таким, що узгодив суму такого грошового зобов`язання.

41. Норми статті 1 та частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства пов`язують статус конкурсних грошових вимог виключно з моментом виникнення відповідного зобов`язання боржника.

42. Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне звернутися до висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 903/51/20, відповідно до яких, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації за відповідним податком.

43. З урахуванням тих обставин, що у відповідності до частини першої статті 271 Митного кодексу України, мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що для цілей розгляду грошових вимог контролюючого органу (у даному випадку Одеської митниці) та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог такого контролюючого органу в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України/ Митним кодексом України для подання податкової/митної декларації за відповідним податком.

44. Відповідно до частини першої статті 297 Митного кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані декларантом (уповноваженою ним особою) або митним органом, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до цього кодексу товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами або випускаються у відповідний митний режим за спрощеною декларацією в межах спрощень, наданих підприємству.

45. Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає, що зобов`язання боржника щодо сплати зобов`язань у відповідності до приписів Митного кодексу України виникли саме з дати подання митному органу митної декларації для митного оформлення, що свідчить про правильність висновку, який викладений у оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції про те, що вимоги Одеської митниці виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство (28.03.2022) та відповідно є конкурсними вимогами до боржника, які підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів в черговості встановленій статтею 64 Кодексу України з процедур банкрутства.

46. Наведене свідчить про те, що при ухваленні оскаржуваної постанови у цій справі було правильно застосовано положення ст. ст. 1 45 64 КУзПБ.

47. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

48. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду другої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Відповідно до приписів ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

50. Враховуючи те, що при ухваленні постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 у справі № 922/1908/24 було правильно застосовано положення ст. ст. 1 45 64 КУзПБ, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі ст. 309 ГПК України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення та про залишення без змін вказаної постанови суду апеляційної інстанції.

Розподіл судових витрат

51. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича

залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі №922/1909/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік