Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 921/403/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників учасників:

позивача - Панченко Ю.В. (адвокат)

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 (у складі колегії суддів: Панова І.Ю. (головуючий), Зварич О.В., Кравчук Н.М.)

та рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.11.2024 (суддя Шумський І.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу"

про стягнення 15 982 456,85 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. 25.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України", Позивач, Скаржник) звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" (далі - ДП "Кременчуцьке УПРГ", Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 15 982 456,85 грн, з яких 14 791 892,15 грн - основний борг, 97 984,54 грн - 3% річних, 961 043,38 грн - пеня, 131 536,78 грн - інфляційні втрати.

1.2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Оператор ГТС України" зазначило про те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору транспортування природного газу №1910000175 від 24.12.2019 у Відповідача виник обов`язок з оплати рахунків та актів за несанкціонований відбір природного газу за період з жовтня 2023 року по березень 2024 року.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 28.11.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025, позов задоволено частково, а саме стягнуто з ДП "Кременецьке УПРГ" 14 791 892,15 грн основного боргу, 97 984,54 грн 3% річних, 961 043,38 грн пені, 121 583,13 грн інфляційних нарахувань.

В задоволені решти позовних вимог (стягнення 9 953,65 грн інфляційних нарахувань) відмовлено.

2.2. Рішення мотивовано наявністю факту несанкціонованого відбору Відповідачем природного газу за період жовтень 2023 року - березень 2024 року та несплатою вартості такого газу. При цьому надані Позивачем розрахунки перевірені судом за допомогою інформаційно-правової системи "Ліга:Закон" із застосуванням калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff та здійснено їх перерахунок.

У задоволенні клопотання Відповідача про зменшення штрафних санкцій (пені) відмовлено.

2.3. Позивач не погодився з такими судовими рішеннями та оскаржив їх в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у касаційному порядку.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 17.04.2025 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. У своїй касаційній скарзі Позивач просить Суд скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.11.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі № 921/403/24 в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у сумі 9 953,65 грн та ухвалити нове рішення у цій частині, яким позовні вимоги ТОВ "Оператор ГТС України" задовольнити.

3.3. Підставами касаційного оскарження Позивач визначив застосування судами статті 625 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, у постанові Верховного Суду від 17.10.2023 у справі №921/460/22, а також порушення норм статей 2 7 11 13 42 73-86 231 236 237 Господарського процесуального кодексу України.

3.4. Відповідач своїм правом надати Суду відзив на касаційну скаргу не скористався.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. 24.12.2019 Між ТОВ "Оператор ГТС України" (далі - оператор) та ДП "Кременецьке УПРГ" (далі - замовник) укладено договір транспортування природного газу №1910000175 (далі - Договір), за умовами якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

4.2. При цьому пунктом 2.2. Договору сторони визначили, що послуги надаються на умовах, визначених Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс) з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. Замовник погоджується з тим, що обов`язковою умовою надання послуги є доступ замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті оператора. Підписанням цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений із Правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб-сайті оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання. Замовник усвідомлює, що порушення ним зазначених правил позбавляє його права пред`являти претензії до оператора з приводу якості послуги та покладає на нього зобов`язання із відшкодування оператору шкоди або збитків, завданих такими діями або бездіяльністю замовника.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.7 Договору обсяг послуги визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби. Додатки 1, 2 та 3 є невід`ємною частиною цього договору.

Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог кодексу (пункт 2.4 Договору).

За умовами пункту 2.5 Договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ у точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.

Відповідно до пункту 4.1 Договору замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та кодексом; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями, та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, у порядку, визначеному цим договором та кодексом; реєструвати в реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора споживачів, стосовно яких він є діючим постачальником; здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату у разі недотримання параметрів ФХП газу та плату за несанкціонований відбір природний газу з газотранспортної системи в порядку, визначеному кодексом та цим договором.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що замовник має право, зокрема, замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям.

За умовами пунктів 6.1, 6.4 Договору оператор забезпечує наявність відповідних потужностей у точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи в обсязі, визначеному згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього договору (розподіл потужності з обмеженнями), та/або в обсязі підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби. Надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється в порядку, встановленому Кодексом ГТС; форми номінацій і реномінацій оприлюднюються оператором на його офіційному веб-сайті.

За умовами пунктів 7.1, 7.2 Договору вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті.

У пункті 9.7 Договору сторони обумовили, що положення розділу ІХ не застосовуються при визначенні плати за несанкціонований відбір. Водночас відповідно до пункту 15.3 Договору прямий споживач або оператор газорозподільної системи, який здійснив несанкціонований відбір газу, зобов`язаний оплатити оператору газотранспортної системи плату за несанкціонований відбір. Розмір плати за несанкціонований відбір розраховується за формулою, наведеною у вказаній додатковій угоді.

Правилами пункту 15.4 Договору визначено, що оператор складає та направляє відповідному оператору газорозподільної системи/прямому споживачу односторонній акт про несанкціонований відбір та рахунок на оплату у строк до 14 числа місяця, наступного за місяцем здійснення несанкціонованого відбору. Оператор газорозподільної системи/прямий споживач зобов`язані сплатити оператору плату за несанкціонований відбір у строк до 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено несанкціонований відбір.

Згідно з пунктом 13.1 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором.

У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим Договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 13.5 Договору).

Відповідно до пункту 17.1 Договору він набирає чинності з дня його укладання, а в частині транспортування природного газу - з 7:00 години 01.01.2020 та діє до 31.12.2022; в частині здійснення розрахунків - до їх повного виконання. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов.

4.3. Як встановили суди, згідно даних інформаційної платформи оператора ГТС, у період з жовтня 2023 року до березня 2024 року ДП "Кременецьке УПРГ" не було включено до реєстру споживачів жодного з постачальників природного газу.

4.4. За результатами співставлення остаточної інформації про подачі/відбори газу споживачів за період жовтень 2023 року - березень 2024 року Позивачем (як оператором за Договором) виявлено факти несанкціонованого відбору природного газу з газотранспортної системи в загальному обсязі 803,065 тис. куб. м, у зв`язку з чим сформовано відповідні односторонні акти про несанкціоновані відбори. Вказані акти не були оскаржені Відповідачем. Доказів існування між сторонами розбіжностей щодо обсягів відібраного останнім природного газу не містять і матеріали справи.

4.5. Аналогічна інформація про загальні обсяги відібраного Відповідачем природного газу з газотранспортної системи України за період жовтень 2023 року - березень 2024 року відображена Позивачем у розрахунках № 1 та № 3, а також у розрахунках несанкціонованого відбору природного газу та фактично використаної потужності замовника послуг транспортування (Відповідача) за відповідні місяці.

Відповідні розрахунки несанкціонованого відбору долучені Позивачем до позовної заяви. З матеріалів справи також вбачається, що ТОВ "Оператор ГТС України" відповідно до пунктів 2.8, 15.4 Договору через інформаційну платформу 14.11.2023, 13.12.2023, 12.01.2024, 13.02.2024, 13.03.2024 та 12.04.2024 направило ДП "Кременецьке УПРГ" односторонні акти та рахунки за несанкціоновані відбори природного газу.

4.6. З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій встановили, що упродовж жовтня 2023 року - березня 2024 року Відповідачем несанкціоновано відібрано з газотранспортної системи Позивача 803,065 тис. куб.м природного газу. Проте Відповідач не здійснив відповідної оплати вартості несанкціоновано відібраного природного газу за вказаний період, що стало підставою звернення Позивача до суду з позовом у цій справі. При цьому останнім додатково до суми основного боргу нараховано передбачені законом та Договором інфляційні втрати, пеню та 3% річних.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. Верховний Суд неодноразово зазначав, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника. Такі висновки Верховного Суду містяться у постановах від 17.01.2023 у справі № 910/20309/21 та від 01.05.2024 у справі № 910/9635/22.

5.4. Предметом касаційного перегляду є постанова Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.11.2024 виключно в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 9 953,65 грн. В іншій частині вказані судові рішення не оскаржуються та Судом не переглядаються.

5.5. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.6. Підставами касаційного оскарження у цій справі Позивач визначив застосування судами статті 625 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, від 17.10.2023 у справі №921/460/22.

Розглянувши наведені доводи Скаржника колегія суддів зазначає наступне.

5.7. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

5.8. Згідно з частиною другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. За змістом статті 11 цього Кодексу цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору. При цьому, за статтями 626 627 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

5.9. За вимогами статей 525 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

5.10. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Оператор ГТС України" як оператором та ДП "Кременчуцьке УПРГ" як замовником було укладено договір транспортування природного газу з визначенням кола прав та обов`язків сторін.

У подальшому, у зв`язку з виявленням Позивачем (оператором) фактів несанкціонованого відбору Відповідачем (замовником) природного газу з газотранспортної системи, тобто порушення останнім умов укладеного договору, ТОВ "Оператор ГТС України" звернулося до суду задля стягнення заборгованості, що виникла внаслідок таких дій замовника.

5.11. Відповідно до статей 526 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

5.12. Підстави припинення зобов`язання передбачені статтями 202-205 Господарського кодексу України та статтями 599-601 604-609 Цивільного кодексу України, за вимогами яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

5.13. Стаття 610 Цивільного кодексу України унормовує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

5.14. За нормами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5.15. Відповідно до статті 546 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. Згідно з частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

5.16. Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій факти порушення грошового зобов`язання Позивач просив суд стягнути з Відповідача, зокрема, 131 536,78 грн інфляційних нарахувань, додавши до позовної заяви власний розрахунок зазначеної суми.

5.17. Під час розгляду справи судом першої інстанції наданий розрахунок було перевірено та встановлено, що доведеним і обґрунтованим є розмір інфляційних втрат 121 593,13 грн, і саме така сума підлягає стягненню, водночас у стягненні 9 953,65 грн відмовлено. Наведене детально викладено у мотивувальній частині судового рішення, а розрахунок суду першої інстанції, задля уникнення обтяження тексту рішення, додано до матеріалів справи.

5.18. У свою чергу суд апеляційної інстанції вказаний розрахунок перевірив та з ним погодився, про що також зазначено у мотивувальній частині постанови.

5.19. Отже доводи Позивача про те, що судом не обґрунтовано мотиви часткової відмови у стягненні нарахованих ним інфляційних втрат, не узгоджуються з наявними у матеріалах справи розрахунками.

5.20. Водночас Скаржник, маючи змогу ознайомитися з проведеним судом розрахунком інфляційних втрат, не навів конкретних заперечень та не зазначив, у чому саме полягає, на його думку, неправильність такого розрахунку. Касаційна скарга містить лише загальні посилання на його незгоду з частковою відмовою суду у стягненні заявленої суми.

5.21. За таких обставин колегія суддів зазначає, що доводи Позивача про необґрунтоване зменшення суми стягнутих інфляційних втрат є безпідставними та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 9 953,65 грн і вважає такі висновки обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства та актуальної судової практики.

5.22. Інші доводи Скаржника Суд відхиляє, оскільки вони фактично зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями та спрямовані на спонукання Верховного Суду до переоцінки їх висновків усупереч імперативним приписам статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, наведені доводи не свідчать про неправильне чи неоднакове застосування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у зазначених у касаційній скарзі постановах.

5.23. В такий спосіб підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни постанови суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду у цій справі.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

6.2. Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.3. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.4. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.5. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При цьому частина друга вказаної статті застерігає від скасування правильного по суті і законного рішення з одних лише формальних міркувань.

6.6. За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційну скаргу ТОВ "Оператор ГТС України" необхідно залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині - без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін оскаржуваних судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.11.2024 у справі № 921/403/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко