Історія справи

Постанова КГС ВП від 14.05.2025 року у справі №904/39/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/39/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2025 (Мороз В. Ф. - головуючий, судді: Парусніков Ю. Б., Чередко А. Є.) у справі

за позовом керівника Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради

до: (1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум бізнес груп", (2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Світ",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, припинення права власності, повернення земельної ділянки.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст позовних вимог і обґрунтувань позову

1. Керівник Криворізької центральної окружної прокуратури (далі - "Прокурор") в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (далі - "Позивач", Міська рада) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум бізнес груп" (далі - "Відповідач-1", ТОВ "Преміум бізнес груп") і Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Світ" (далі - "Відповідач-2", ТОВ "Дніпро Світ"), в якій просив:

- припинити право власності ТОВ "Дніпро Світ" на об`єкт нерухомого майна, будівлю магазину продовольчих та непродовольчих товарів, площею 206,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Космонавтів, 13У шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2838689712060;

- усунути перешкоди, зобов`язати ТОВ "Преміум бізнес груп", ТОВ "Дніпро Світ" повернути Міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:08:457:0088 площею 0,0320 га, яка розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Космонавтів, 13У, шляхом знесення будівлі магазину продовольчих та непродовольчих товарів, площею 206,4 кв.м.

2. Обґрунтовуючи вимоги позову, Прокурор стверджував про те, що у спірних правовідносинах мала місце безпідставна передача в оренду земельних ділянок з порушенням законодавчо встановленої процедури, без проведення земельних торгів під самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна, чим порушено право територіальної громади на дотримання законного порядку користування, володіння, розпорядження земельними ділянками комунальної власності, належної реєстрації речових прав на нерухоме майно на них, дотримання законодавства у сфері забудови населених пунктів.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

3. Розглянувши заявлений позов, Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 07.05.2024 у його задоволенні відмовив.

4. Рішення мотивував аргументами про недоведеність Прокурором обставин порушення прав Міської ради як власника земельної ділянки, на якій розміщено спірну нежитлову будівлю, а також того, що спірна будівля є самочинно збудованою.

5. Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури (далі також "Прокурор") оскаржив рішення місцевого суду в апеляційному порядку.

6. В ході апеляційного перегляду справи Міська рада і ТОВ "Дніпро Світ" подали суду спільні заяви про затвердження між ними мирової угоди.

7. За результатами розгляду цих заяв Центральний апеляційний господарський суд постановив ухвалу від 26.02.2025, якою їх задовольнив, затвердив мирову угоду між сторонами, рішення суду першої інстанції визнав нечинним, провадження у цій справі закрив.

8. При цьому у резолютивній частині ухвали суд виклав текст мирової угоди, укладеної між Міською радою і ТОВ "Дніпро Світ", в такій редакції:

"МИРОВА УГОДА у справі № 904/39/24

м. Кривий Ріг 27 січня 2025 року

Криворізька міська рада (далі за текстом - позивач) (юридична адреса: 50101, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Молодіжна, будинок 1; код ЄДРПОУ 33874388) в особі КУДІНА МАКСИМА ВІКТОРОВИЧА, що діє на підставі довіреності, іменована далі - позивач, з однієї сторони, та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРО СВІТ" (юридична адреса: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Барикадна, будинок 15А, офіс 607; код ЄДРПОУ 38528833), в особі директора БУКРЕЄВА ОЛЕКСІЯ СЕРГІЙОВИЧА, що діє на підставі Статуту, іменоване далі - відповідач, з іншої сторони, (спільно іменовані - Сторони, а окремо Сторона), уклали цю Мирову угоду у справі №904/39/24 про наступне:

1. З метою врегулювання господарського спору у справі № 904/39/24 за позовом Керівника Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО СВІТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ БІЗНЕС ГРУП" та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (м. Дніпро) про усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:136:0088 та припинення володіння нерухомим майном за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Космонавтів, 13у, що розглядається Центральним апеляційним господарським судом, Сторони досягли взаємоприйнятної домовленості відносно предмету спору по справі № 904/39/24.

2. На земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:06:136:0088 розташовується об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля загальною площею 206.4 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Космонавтів, будинок 13у, реєстраційний номер 2576404512060, власником якого є ТОВ "ДНІПРО СВІТ".

3. Позивач не заперечує проти права власності на нерухоме майно, що визначене у пункті 2 цієї Мирової угоди та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "ДНІПРО СВІТ".

4. Відповідач зобов`язується протягом 12 місяців з моменту затвердження цієї мирової угоди Центральним апеляційним господарським судом виконати усі обов`язкові дії, передбачені чинним законодавством України щодо належного оформлення у встановленому порядку всіх необхідних документів для укладання Договору оренди земельної ділянки з Криворізькою міською радою. На виконання цього пункту Відповідач зобов`язується вжити заходів, щодо:

- отримання рішення про надання дозволу на розробку документації із землеустрою відповідної земельної ділянки;

- отримання рішення про затвердження документації із землеустрою;

- оформлення прав користування земельною ділянкою шляхом укладення договору оренди земельної ділянки відповідно до Земельного кодексу України Цивільного кодексу України, Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про місцеве самоврядування", Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220 "Про затвердження типового договору оренди землі", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав па нерухоме майно та їх обтяжень".

5. Відповідач до моменту оформлення права користування земельною ділянкою шляхом укладання договору оренди, зобов`язується своєчасно, в повному обсязі та добровільно здійснювати плату за користування вказаною земельною ділянкою у встановленому порядку, відповідно до вимог Земельного кодексу України Податкового кодексу України та/або попереднього договору оренди земельної ділянки.

6. Відповідач зобов`язується протягом 36 (тридцяти шести) місяців після укладення Договору оренди земельної ділянки сплачувати Криворізькій міській раді орендну плату за земельну ділянку, на якій розміщено нерухоме майно визначене у пункту 2 цієї Мирової угоди, у подвійному розмірі (звичайний розмір орендної плати встановлений Договором оренди земельної ділянки) та з передплатою на 6 (шість) місяців (передплата вноситься протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору оренди земельної ділянки);

7. Після спливу 36 місяців з моменту укладення договору оренди земельної ділянки Відповідач зобов`язується сплачувати Позивачу оренду плату відповідно до умов укладеного договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору, яким буде визначено розмір орендної плати чи іншого платежу за земельну ділянку під нерухомим майном визначеного у пункті 2 цієї Мирової угоди.

8. Протягом 30 днів з моменту затвердження цієї Мирової угоди Центральним апеляційним господарським судом Відповідач зобов`язується перерахувати на розрахунковий рахунок Дніпропетровської обласної прокуратури грошові кошти на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання органами прокуратури в інтересах держави в особі Позивача - Криворізької міської ради позовної заяви, апеляційної скарги в тому числі і добровільного перерахування сум судового збору щодо яких судом вже прийняті рішення про їх стягнення.

9. Сторони гарантують та підтверджують, що з дня затвердження Центральним апеляційним господарським судом цієї Мирової угоди та після виконання всіх умов цієї Мирової угоди Сторони не матимуть і не заявлятимуть в майбутньому одна до одної жодних вимог, претензій, позовів тощо з приводу предмету, спору та правовідносин, що випливають та/або пов`язані з цією справою.

10. Сторони цієї Мирової Угоди дійшли згоди, що у разі невиконання Відповідачем своїх зобов`язань визначених пунктом 4, 5, 6, 7 цієї Мирової Угоди, ухвала про затвердження мирової угоди у справі № 904/39/24 є виконавчим документом згідно ст. 193 Господарського процесуального кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" передається для примусового стягнення в органи ДВС.

11. Сторони заявляють, що ані в процесі укладення цієї Мирової угоди, ані в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права та охоронювані законом інтереси будь-яких третіх осіб. Сторони підтверджують, що ця Мирова угода укладена з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і стосуються виключно прав та обов`язків Сторін, а умови цієї Мирової угоди не суперечать закону, є виконуваними та такими, що не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб.

12. Сторони з цією Мировою угодою ознайомлені та заперечень не мають. Наслідки укладення цієї Мирової угоди та її затвердження передбачені статтями 192, 193 та 231 Господарського процесуального кодексу України Сторонам відомі та зрозумілі. Представники Сторін, що підписали цю Мирову угоду, уповноважені на її підписання/укладання.

13. Ця Мирова угода набуває чинності з дня її затвердження Центральним апеляційним господарським судом і є обов`язковою для Сторін по справі.

14. Цю Мирову угоду укладено у трьох примірниках: один примірник залишається у Позивача, другий - у Відповідача, третій - в матеріалах справи № 904/39/24.

РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН

КРИВОРІЗЬКА МІСЬКА РАДА ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ

50101, Дніпропетровська область, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРО СВІТ"

місто Кривий Ріг, вулиця Молодіжна, 1 юридична адреса: 49000,

код ЄДРПОУ 33874388 Дніпропетровська область,

тел. 0564-92-13-05 місто Дніпро,

ел. пошта radakr@kr.gov.ua вулиця Барикадна, будинок 15А,

Максим КУДІН офіс 607, код ЄДРПОУ: 38528833 тел. 097-755-21-71

Олексій БУКРЕЄВ."

Касаційна скарга

9. Не погодившись з ухвалою апеляційного господарського суду, Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а цю справу направити до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

10. Скаржник стверджує, що оскаржена ухвала постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права (статей 5 13 14 Конституції України, статей 3 13 15 16 178 228 324 328 376 Цивільного кодексу України, статей 116 134 152 212 Земельного кодексу України, статей 1, 2, 6, 10, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності") та з порушенням норм процесуального права (статей 46 55 236 Господарського процесуального кодексу України).

11. Обґрунтовуючи наведене пояснює, що при постановленні оскарженої ухвали суд апеляційної інстанції не врахував ряд висновків Верховного Суду (постанови від 07.04.2021 у справі № 911/15/19, від 18.12.2024 у справі № 907/825/22, 21.03.2023 у справі № 914/3014/20, від 24.01.2020 у справі № 911/5310/24, від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 11.06.2024 у справі № 910/12441/18, від 03.07.2024 у справі № 925/752/23, від 04.09.2024 у справі № 910/8317/23, 08.03.2023 у справі № 199/2943/20, від 14.11.2023 у справі № 521/1193/21, від 14.02.2024 у справі № 523/8263/20, від 13.03.2024 у справі № 522/3835/22, від 05.06.2024 у справі № 521/13158/19, від 28.08.2024 у справі № 521/14346/20, від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 10.04.2020 у справі № 344/4319/16-а, від 04.01.2024 у справі № 680/1009/16-ц, від 29.01.2024 у справі № 587/517/21, від 07.02.2024 у справі № 306/947/20, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20) щодо правильного застосовування та дотримання наведених правових норм, з яких слідує: (1) неможливість підписання мирової угоди Кудіним М. В., як представником Криворізької міської ради; (2) обов`язковість наявності позитивного рішення сесії відповідної ради про передачу земельної ділянки у користування для такої передачі; (3) неможливість затвердження мирової угоди у разі якщо вона суперечить законодавству або порушує чиї-небуть права та інтереси; (4) заборона набуття права власності на самочинно збудовані об`єкти; (5) необхідність дотримання забудовником принципів порядку здійснення будівництва та відповідальності щодо достовірності даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації; (6) залежність правового порядку знесення самочинно збудованого майна від підстав, за якими його віднесено до такого об`єкта; (7) неможливість набуття права користування землею під самочинно збудованими об`єктами.

Узагальнені доводи інших учасників справи

12. 02.05.2025 до суду касаційної інстанції надійшов відзив Міської ради на касаційну скаргу, у якому вона заперечує проти її задоволення. Стверджує, що доводи, наведені скаржником є безпідставними, в той час як ухвала суду попередньої інстанції постановлена з неухильним дотриманням правових норм. З цих підстав просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену ухвалу залишити без змін.

13. 06.05.2025 до суду касаційної інстанції надійшов відзив ТОВ "Дніпро Світ" на касаційну скаргу, у якому воно заперечує проти її задоволення. Стверджує про необґрунтованість аргументів Прокурора. Наголошує, що оскаржена ухвала прийнята з урахуванням релевантних висновків Верховного Суду, а затверджена нею мирова угода повністю відповідає вимогам законодавства та не порушує прав будь-яких осіб. За наведеного просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін ухвалу апеляційного господарського суду.

14. 06.05.2025 до суду касаційної інстанції надійшов відзив ТОВ "Преміум бізнес груп" на касаційну скаргу. Заявник підкреслює, що взагалі немає ніякого відношення до спірних правовідносин цієї справи, адже станом на момент подання позову у ній не є ні власником, ні користувачем спірної нерухомості та земельної ділянки. У зв`язку із цим стверджує, що ТОВ "Преміум бізнес груп" є неналежним відповідачем у цій справі із за заявленими позовними вимогами не відповідає. Враховуючи викладене, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржену ухвалу - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції

15. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора ОГП (Костюк О. В.), представників Позивача (Сеїна О. О.) і Відповідачів (Акулов Є. В.), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

16. Верховний Суд у постанові від 22.05.2024 у справі № 922/436/22 виснував таке:

"Одним зі способів вирішення господарського спору (в контексті прояву принципу диспозитивності в господарському процесі) є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав та обов`язків сторін щодо предмета позову.

За статтями 192 193 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору та на умовах, погоджених сторонами. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, що дозволяє добросовісній стороні без зайвого звернення до суду вимагати примусового її виконання.

На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення. У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20.

Мирова угода є вираженням взаємного волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спору між ними на основі компромісу та припинення його подальшого судового розгляду. У ній можуть вирішуватися питання, що стосуються виключно прав і обов`язків сторін.

До основних завдань та переваг мирової угоди належать процесуальна економія, спрощення роботи суду, можливість сторонам самостійно врегулювати основні питання, пов`язані із захистом порушених прав, за умови комплексного врахування інтересів всіх сторін.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України закриття провадження у справі є наслідком затвердження судом мирової угоди у позовному провадженні, відтак процесуальні дії щодо затвердження судом мирової угоди між сторонами спору та закриття у зв`язку з цим провадження у справі перебувають у нерозривному зв`язку і не можуть розглядатися окремо одна від одної.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії (частина третя статті 192 Господарського процесуального кодексу України).

Надавши учасникам справи право на врегулювання спору між собою на засадах диспозитивності, законодавець в той же час визначив межі реалізації такого права, дотримання яких є обов`язковим і для учасників правовідносин, і для суду.

Повноваження суду щодо ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди також є обмеженими та передбачають можливість відмови у затвердженні мирової угоди та продовження судового розгляду у вказаних випадках.

Укладення мирової угоди як способу реалізації процесуальних прав є правом сторони, яке, в свою чергу, згідно процесуального закону неможливо реалізувати, якщо такі дії суперечать законодавству або це призводить до порушення чиїхось прав і охоронюваних законом інтересів.

У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 375 Цивільного кодексу України передбачає, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до частин першої, другої статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Положення частини другої статті 331 Цивільного кодексу України слід розуміти у системному зв`язку з положеннями статті 182 цього ж кодексу щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає жодних винятків. Як правило, усі об`єкти нерухомого майна в силу своєї специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації.

Тобто для того, щоб новостворене майно стало об`єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття в експлуатацію; 3) державна реєстрація. Без виконання цих умов особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна).

Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Цивільного кодексу України, згідно якої житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частина п`ята стаття 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Частиною восьмою статті 39 вказаного закону передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами Цивільного кодексу України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі № 6-159цс15, від 02.12.2015 у справі № 6-1328цс15, у постанові Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 501/1256/17.

Зміст положень статті 376 Цивільного кодексу України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Водночас необхідно враховувати, що знесення самочинного об`єкта нерухомості є крайньою мірою впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством заходи з метою усунення порушень та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 08.12.2021 у справі № 520/3777/18.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, Прокурор не заявляє вимог про перебудову чи приведення спірних правовідносин у правове поле іншим чином, крім знесення нерухомого майна. При цьому позовні вимоги обґрунтовано тим, що будівництво багатоповерхового житлового комплексу "IT-Парк Manufactura" здійснюється на земельній ділянці, яка не сформована (кадастровий номер не присвоєно), зазначена земельна ділянка самовільно захоплена, відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єктів, які перебувають на вказаній ділянці, внесені незаконно на підставі неналежних документів.

Тобто Прокурор доводить суду, що будівництво проводиться Відповідачем самочинно з огляду на відсутність будь-яких прав на земельну ділянку під цим будівництвом.

Проте у справі, що розглядається, Прокурором пред`явлено позов в інтересах власника земельної ділянки, а висловленим при укладенні мирової угоди волевиявленням Міська рада погодилася з будівництвом Відповідачем на цій ділянці житлового комплексу та з подальшим оформленням прав на неї у встановленому порядку.

За таких обставин та з огляду на норми статей 375 та 376 Цивільного кодексу України Суд вважає доводи Прокурора про знесення самочинного будівництва надмірними, враховуючи правові наслідки надання власником земельної ділянки згоди на її використання та можливість у подальшому визнання права власності на такий об`єкт".

17. Як вже вказувалося, обґрунтовуючи вимоги позову, Прокурор у даній справі стверджував про те, що у спірних правовідносинах мала місце безпідставна передача в оренду земельних ділянок з порушенням законодавчо встановленої процедури, без проведення земельних торгів під самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна, чим порушено право територіальної громади на дотримання законного порядку користування, володіння, розпорядження земельними ділянками комунальної власності, належної реєстрації речових прав на нерухоме майно на них, дотримання законодавства у сфері забудови населених пунктів.

18. Тобто, Прокурор у цій справі намагається виправити допущені, на його думку, Міською радою порушення земельного законодавства, які полягають у виділенні Відповідачам земельних ділянок для обслуговування та будівництва об`єкту нерухомості за рахунок знесення такого об`єкту як самочинно збудованого. Самочинність забудови пояснює відсутністю документів на землю в особи, яка у 2014 році продала спірну нерухомість Відповідачу-2, вважаючи, що подальше надання містом земельних ділянок під вже існуюче майно не узаконює самочинність такої забудови. При цьому, вимог про приведення спірних правовідносин у правове поле іншим чином, крім знесення нерухомого майна Прокурор не заявляє.

19. Виходячи з таких обставин справи та обґрунтувань позову, Верховний Суд вважає релевантним до спірних правовідносин справи № 904/39/24, наведений висновок Верховного Суду із постанови від 22.05.2024 у справі № 922/436/22 щодо надмірності вимоги про знесення самочинного будівництва у разі погодження при укладенні мирової угоди власником земельної ділянки будівництва на ній, а так як оскаржена ухвала апеляційного господарського суду прийнята з урахуванням вказаного правового висновку, колегія суддів не вбачає підстав вважати постановлену судом апеляційної інстанції ухвалу необґрунтованою чи неправомірною.

20. Доводи касаційної скарги про те, що оскаржена ухвала апеляційного суду прийнята без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.04.2021 у справі № 911/15/19, від 18.12.2024 у справі № 907/825/22, 21.03.2023 у справі № 914/3014/20, від 24.01.2020 у справі № 911/5310/24, від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 11.06.2024 у справі № 910/12441/18, від 03.07.2024 у справі № 925/752/23, від 04.09.2024 у справі № 910/8317/23, 08.03.2023 у справі № 199/2943/20, від 14.11.2023 у справі № 521/1193/21, від 14.02.2024 у справі № 523/8263/20, від 13.03.2024 у справі № 522/3835/22, від 05.06.2024 у справі № 521/13158/19, від 28.08.2024 у справі № 521/14346/20, від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 10.04.2020 у справі № 344/4319/16-а, від 04.01.2024 у справі № 680/1009/16-ц, від 29.01.2024 у справі № 587/517/21, від 07.02.2024 у справі № 306/947/20, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 є безпідставними, адже у жодній із перелічених справ спірні правовідносини не були подібними тим, що мають місце у справі № 904/39/24. Справи, на які посилається Прокурор, суттєво відрізняються за предметом і підставами позовних вимог, установленими фактичними обставинами, змістом правовідносин та їх матеріально-правовим регулюванням від справи, судове рішення в якій переглядається. Крім того, більшість висновків, на які посилається скаржник, стосуються розгляду справи по суті позовних вимог.

21. Аргументи про відсутність у Кудіна М. В. повноважень на підписання мирової угоди від імені Міської ради вже підставно спростовані судом попередньої інстанції. Так, апеляційний суд з`ясував, що повноваження представника Позивача - Кудіна М. В. підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та довіреністю від 13.12.2024 № 12/26/540, якою начальнику юридичного управління виконкому міської ради Кудіну Максиму Вікторовичу надано право, зокрема, на укладення мирової угоди, копії яких містять в матеріалах справи. Наведені документи не містять даних щодо обмеження права вказаної особи підписувати та подавати мирові угоди. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

22. Крім цього, колегія суддів враховує, що Верховний Суд ухвалою від 10.12.2024 у справі № 904/3912/23 (спір про повернення земельних ділянок шляхом знесення самочинного будівництва) затвердив мирову угоду між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн", яка зі сторони Позивача також була підписана Кудіним М. В., а відтак суд касаційної інстанції у тій справі підтвердив повноваження вказаної особи на підписання мирових угод від імені Міської ради у подібних правовідносинах.

23. Колегія суддів також враховує, що відповідно до статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

24. За змістом наведеної норми сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

25. Ураховуючи наведене, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про неправомірність затвердженої апеляційним судом мирової угоди через її непогодження представником ТОВ "Преміум бізнес груп", адже з фактичних обставин цієї справи не вбачається, що зазначене товариство наразі є учасником спірних правовідносин та є особою, відповідальною за заявленими позовними вимогами.

26. Звідси при здійснення касаційного провадження у цій справі неправильного застосовування чи порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права суд касаційної інстанції не виявив. Скаржник заявленої у скарзі підстави касаційного оскарження не довів.

27. Крім цього, касаційний суд у прийнятті даної постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі Прокурором не доведено і не обґрунтовано.

Висновки за результатами касаційного провадження

28. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

29. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

30. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Верховного Суду вирішила, що постановлена у справі ухвала апеляційного суду відповідає правовим нормам, а тому не може бути змінена чи скасована. Водночас подана заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Судові витрати

31. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 304 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2025 у справі № 904/39/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.