Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.02.2019 року у справі №914/1898/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/1898/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Берднік І.С. , Мачульський Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Львівський завод фрезерних верстатів" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 (головуючий суддя: Кравчук Н.М., судді: Хабіб М.І., Плотницький Б.Д.)

за заявою Товариства з додатковою відповідальністю "Львівський завод фрезерних верстатів"

про забезпечення позову

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Львівський завод фрезерних верстатів"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром", 2. Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові, 3. Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради

про визнання права власності на пожежний резервуар; скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації; скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; скасування запису про право власності №20675290; зобов'язання відповідача 1 не чинити перешкоди в користуванні позивачем пожежним резервуаром; зобов'язання відповідача 1 відновити пожежний резервуар, привівши його до попереднього стану відповідно до технічного паспорта,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. ТзДВ "Львівський завод фрезерних верстатів" звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до відповідачів ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром", Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові та Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання права власності на пожежний резервуар; скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації; скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; скасування запису про право власності №20675290; зобов'язання відповідача-1 не чинити перешкоди в користуванні позивачем пожежним резервуаром; зобов'язання відповідача-1 відновити пожежний резервуар, привівши його до попереднього стану відповідно до технічного паспорта (а.с. 6-13 том І).

2. ТзДВ "Львівський завод фрезерних верстатів" подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна: експериментальний цех та нежитлова будівля, реєстраційний номер 1262220446101, у складі експериментальний цех Л-2, нежитлова будівля Т-1, нежитлова будівля Т'-1 площею 67,5 кв. м., 2018 року побудови з/бетон, що розміщений у м. Львові по вул. Зелена, будинок 149г, та шляхом заборони ТзОВ "Компанія ВЕЕМ Металавтопром" проводити будівельні роботи щодо нежитлової будівлі Т'-1 площею 67,5 кв.м., 2018 року побудови з/бетон, як складової експериментального цеху та нежитлової будівлі, реєстраційний номер 1262220446101, що розміщено у м. Львові по вул. Зелена, будинок 149г, як всередині цієї будівлі, так і над нею, так і довкола цієї будівлі в межах під'їзного майданчика розміром 12м х 12 м (а.с. 232-234 том І).

3. В обґрунтування поданої заяви позивач вказав, що є власником спірної будівлі - пожежного резервуару об'ємом 250 м. куб. с.н.с. літ. Ш-1, що по вул. Зеленій 149 м. Львова, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1283698046101, яка зареєстрована за ним на праві власності. На порушення його права власності відповідач 1 зареєстрував на себе право власності на спірну будівлю як на нежитлову будівлю, Т'-1 площею 67,5 кв. м., 2018 року побудови, за адресою м. Львів, вул. Зелена 149г, що є складовою частиною об'єкта нерухомого майна під назвою «експериментальний цех та нежитлова будівля», р.н. 1262220446101 по вул. Зелена 149г. , тому вважає наявними достатньо обґрунтовані припущення про те, що на момент постановлення рішення у справі спірна будівля, право власності, на яку просить визнати позивач, перестане існувати в натурі, що унеможливить ефективний захист права власності позивача у заявлений у позові спосіб, оскільки йому відомо, що на даний момент відповідачем 1 активно проводяться будівельні роботи на спірній будівлі (на перекритті спірної будівлі відповідачем 1 встановлено металеві колони, зверху на них влаштовано залізобетонне перекриття, спірна будівля по периметру облаштована стрічковим фундаментом). Крім того, внаслідок проведення на спірній будівлі будівельних робіт, які проводяться відповідачем 1, може стати істотно ускладненим виконання рішення суду про повернення спірної будівлі до попереднього стану, а також спірна будівля може прийти до стану, непридатного до використання за її цільовим призначенням.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

4. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.10.2018 у справі №914/1898/18 заяву ТзДВ "Львівський завод фрезерних верстатів" про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ТзОВ "Компанія ВЕЕМ Металавтопром" проводити будівельні роботи щодо нежитлової будівлі Т'-1, площею 67,5 кв.м., 2018 року побудови з/бетон як складової експериментального цеху та нежитлової будівлі, реєстраційний номер 1262220446101, що розміщено у м. Львові по вул. Зелена, будинок 149г, як всередині цієї будівлі, так і над нею, так і довкола цієї будівлі в межах під'їзного майданчика розміром 12м х 12 м. У решті вимог заяви про забезпечення позову - накладення арешту на об'єкт нерухомого майна: експериментальний цех та нежитлова будівля, реєстраційний номер 1262220446101, у складі експериментальний цех Л-2, нежитлова будівля Т-1, нежитлова будівля Т'-1 площею 67,5 кв. м., 2018 року побудови з/бетон, що розміщений у м. Львові по вул. Зелена, будинок 149г - відмовлено (а.с. 254-260 том І).

5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 вказана ухвала місцевого суду скасована, прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено в повному обсязі.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

6. 15.01.2019 (згідно з реєстраційним штампом) Товариством з додатковою відповідальністю "Львівський завод фрезерних верстатів" подано касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 у справі № 914/1898/18 до Касаційного господарського суду.

7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2019 року у справі № 914/1898/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Берднік І.С.

8. Ухвалою Верховного Суду від 04.02.2019 касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Львівський завод фрезерних верстатів" залишено без руху до 04.03.2019 на підставі частини 2 статті 292 ГПК України, оскільки скаржником не доплачено судовий збір в сумі 159 грн., встановлено Товариству з додатковою відповідальністю "Львівський завод фрезерних верстатів" строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

9. 14.02.2019 скаржником на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 04.02.2019 направлено клопотання та надано платіжне доручення № 309 від 13.02.2019 про сплату судового збору в сумі 159 грн.

10. Відповідно до частини 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

20.02.2019 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі та здійснення розгляду касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, учасникам справи надано строк до 12.03.2019 для подання відзиву на касаційну скаргу.

11. 11.03.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" направило відзив на касаційну скаргу, який фактично надійшов до Верховного Суду 14.03.2019.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

12. В касаційній скарзі позивач просить суд скасувати постанову апеляційного суду, а ухвалу місцевого суду залишити в силі.

13. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник (позивач) зазначає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови фактично позбавив його права на ефективний засіб юридичного захисту, оскільки стверджує, що під час розгляду справи по суті спірне майно може просто перестати існувати в натурі.

14. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 у справі № 914/1898/18 - без змін.

ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" зазначає, що оскільки однією із позовних вимог є зобов'язання відповідача-1 відновити пожежний резервуар, привівши його до попереднього стану відповідно до технічного паспорта, то в разі визнання за позивачем права власності на спірний об'єкт останній зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

15. Як вбачається з позовної заяви, позивач вважає, що його право власності на спірну будівлю - пожежний резервуар порушується відповідачами та може бути ефективно захищене у спосіб визнання цього права, а також у спосіб відновлення того становища, яке існувало до порушення, шляхом скасування реєстрації спірної декларації про готовність до експлуатації; скасування рішення № 41604218 від 14 червня 2018 року, скасування реєстрації за відповідачем-1 права власності на спірну будівлю як на нежитлову будівлю Т'-1 2018 року побудови, що є складовою частиною об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1262220446101 під назвою «експериментальний цех та нежитлова будівля» по вул. Зелена 149-Г у м. Львові, шляхом скасування запису про право власності, приведення спірної будівлі до попереднього стану. З метою уникнення можливого ускладнення виконання рішення, прийнятого в даній справі на користь позивача, позивач вважає за необхідне накласти арешт на об'єкт нерухомого майна: експериментальний цех та нежитлова будівля, реєстраційний номер 1262220446101, у складі експериментальний цех Л-2, нежитлова будівля Т-1, нежитлова будівля Т'-1 площею 67,5 кв. м., 2018 року побудови з/бетон, що розміщений у м. Львові по вул. Зелена, будинок 149г, та заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕЕМ Металавтопром» проводити будівельні роботи щодо нежитлової будівлі Т'-1 площею 67,5 кв.м., 2018 року побудови з/бетон, як складової експериментального цеху та нежитлової будівлі, реєстраційний номер 1262220446101, що розміщено у м. Львові по вул. Зелена, будинок 149г, як всередині цієї будівлі, так і над нею, так і довкола цієї будівлі в межах під'їзного майданчика розміром 12м х 12 м.

16. Крім того позивач стверджував, що відповідачем-1 активно проводяться будівельні роботи на спірній будівлі (на перекритті спірної будівлі встановлено металеві колони, зверху на них влаштовано залізобетонне перекриття, спірна будівля по периметру облаштована стрічковим фундаментом). Крім того, внаслідок проведення на спірній будівлі будівельних робіт, які проводяться відповідачем-1, може стати істотно ускладненим виконання рішення суду про повернення спірної будівлі до попереднього стану, а також спірна будівля може прийти до стану, непридатного до використання за її цільовим призначенням.

17. Також вказував про наявність достатньо обґрунтованого припущення про те, що відповідач-1, під час розгляду справи по суті, може відчужити спірну будівлю іншій особі, що зробить неможливим ефективний захист та поновлення права власності позивача у спосіб, визначений у позові. На підтвердження наведеного припущення подає знімок екрану з сайту "Львівська газета безкоштовних оголошень", зроблений 18.09.2018, про оголошення продажу Компанією "ВЕЕМ Металавтопром" експериментального цеху, площею 1247,2 кв.м., нежитлових будівель, площею 983,8 кв.м. та 67,5 кв.м., 2018 року побудови (а.с. 237 том І).

VІ. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

18. Відмовляючи в задоволенні заяви в частині забезпечення позову у спосіб накладення арешту, суд дійшов висновку, що визначений позивачем такий захід забезпечення позову не є співрозмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки накладення арешту на об'єкт нерухомого майна: експериментальний цех та нежитлова будівля, реєстраційний номер 1262220446101, однією зі складових частин якого є спірне у даній справі майно - нежитлова будівля Т'-1 площею 67,5 кв. м., 2018 року побудови з/бетон, що розміщений у м. Львові на вул. Зелена, будинок 149г, унеможливить користування та розпорядження об'єктом нерухомого майна в цілому, тобто порушуватиме право власності відповідача-1 на об'єкт нерухомості навіть в тій частині, правовірність набуття якого позивачем не оспорюється. В частині задоволення заяви, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт тотожності об'єкта нерухомого майна, право власності на який захищає позивач, з об'єктом, що зареєстрований за відповідачем-1. Та, враховуючи, що останнім здійснюються будівельні роботи на спірному об'єкті, за наслідками яких спірний об'єкт може зазнати змін та стати непридатним до використання за цільовим призначенням, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення у цій справі у разі задоволення позову. При цьому суд першої інстанції виходив із наявності зв'язку між заявленими позивачем заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірністю та адекватністю заходів позовним вимогам, дотримання балансу інтересів сторін. Cуд також зазначив, що обрані заходи забезпечення позову не мають наслідком повного припинення господарської діяльності відповідача-1; правових підстав для зустрічного забезпечення у наведеному випадку не вбачається, та наголосив, що у матеріалах справи немає доводів чи доказів, які б свідчили про можливе порушення прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб у зв'язку із вжиттям таких заходів.

19. Скасовуючи ухвалу місцевого суду та приймаючи нове рішення щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вжиті місцевим господарським судом заходи забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства, в зв'язку з чим підлягають скасуванню. При цьому апеляційний суд вказав про те, що у немайнових спорах має досліджуватися питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18). Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що однією із позовних вимог позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача-1 відновити пожежний резервуар, привівши його до попереднього стану відповідно до технічного паспорта (а.с. 6-13 том І), тобто, в разі визнання за позивачем право власності на спірний об'єкт, позивач зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Крім того, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що заявлений позивачем такий захід забезпечення позову як накладення арешту на об'єкт нерухомого майна є необґрунтованою, відповідно до задоволення не підлягає.

VІІ. Позиція Верховного Суду

20. Відповідно до ч.ч.1,3 ст.304 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):

"1. Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

3. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції."

21. Згідно зі ст.300 ГПК:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

22. Відповідно до ст.136 ГПК України:

"1. Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

2. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду."

23. Згідно з п.1,2 ч.1 ст.137 ГПК у вказаній редакції:

"Позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії."

24. Відповідно до ч.ч.1,4 ст.140 ГПК:

« 1. Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

4. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.»

Отже даними нормами встановлено право суду розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи або у судовому засіданні з викликом сторін.

25. Як вірно вказано апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 11.10.2018 заяву ТзДВ «Львівський завод фрезерних верстатів» про забезпечення позову було призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.10.2018.

При цьому місцевий суд, у зв'язку з необхідністю отримання пояснень сторін щодо правового статусу та призначення спірного об'єкта, щодо проведення на спірному об'єкті будівельних робіт, з'ясування характеру таких робіт, з метою повного та всебічного з'ясування обставин, наведених позивачем, як підстави вжиття заходів забезпечення позову, дійшов висновку про необхідність розглянути та вирішити заяву про вжиття заходів забезпечення позову в судовому засіданні з викликом сторін, явка яких була визнана обов'язковою (а.с. 140-142 том І).

Отже, саме суд першої інстанції обрав та визначив такий порядок розгляду вищевказаної заяви про забезпечення позову.

26. Вказана ухвала суду надіслана сторонам 11.10.2018 засобами поштового зв'язку, надіслана на електронні адреси сторін, а також 12.10.2018 здійснено повідомлення сторін телефонограмою (а.с. 242-А,Б, В,Г, 243-247 том І).

27. 16.10.2018, приймаючи оскаржувану ухвалу, суд у її тексті зауважив про те, що представники ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" та Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради в судове засідання не з'явилися, проте, їх неявка не перешкоджає вирішенню заяви за їх відсутності та за відсутності повідомлень про причини неявки (а.с. 254-260 том І).

28. Дослідивши наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення учасникам справи, колегія суддів апеляційного суду вірно зазначила, що такі не свідчать про належне повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання. Зокрема, повідомлення про вручення оскаржуваної ухвали ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" свідчить про те, що останнім вона отримана 17.10.2018, тобто вже після розгляду заяви про забезпечення позову (а.с. 242 Г том І). Інших доказів, що на момент прийняття оскарженої ухвали (16.10.2018) суд володів інформацією про належне повідомлення ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" про дату, час і місце судового засідання, в матеріалах справи відсутні.

Отже, суд першої інстанції розглянув заяву та ухвалив судове рішення не маючи доказів належного повідомлення відповідача-1 про дату, час і місце судового засідання та відсутності доказів неповажності причин неявки його представника у судове засідання.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав аргументи ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема приписів статті 120 ГПК України, оскільки суд розглянув заяву за відсутності учасника справи, а саме відповідача-1, без належного повідомлення останнього про дату, час і місце судового засідання.

29. Відповідно до п. 3 ч.3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла правомірного висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог господарського процесуального законодавства щодо належного повідомлення учасника справи - відповідача-1, не забезпечив можливості реалізувати надані йому законом права, оскільки вирішив питання (заяву) за відсутності відповідача-1, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, чим, окрім іншого, порушив і вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя, в зв'язку з чим, ухвала суду від 16.10.2018 підлягає скасуванню.

30. За наявності вищевказаного порушення норм процесуального права місцевим судом, суд касаційної інстанції не вбачає необхідності для розгляду доводів касаційної скарги по суті розгляду вищевказаної заяви.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

31. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

32. На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Львівський завод фрезерних верстатів" необхідно залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 у справі №914/1898/18 залишити без змін.

33. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями ч.13 ст.8, 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Львівський завод фрезерних верстатів" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018у справі №914/1898/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді І. Берднік

Г. Мачульський