Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.10.2019 року у справі №908/1506/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/1506/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенця В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Черненка О.В.,

за участю представників:

Публічного акціонерного товариства "Банк Восток" - Іванчук В.Я.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комерц-Гранд" - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю завод "Запоріжспецсталь" - Кузнєцов Д.О.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "М.К.С." - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Восток"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019

(головуючий суддя Іванов О.Г., судді Березкіна О.В., Кощеєв І.М.)

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Восток"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комерц-Гранд", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю завод "Запоріжспецсталь", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "М.К.С.",

про стягнення 1 726 670,14 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У зв`язку з відпусткою судді Мамалуя О.О. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.01.2020, який наявний в матеріалах справи.

Короткий зміст позовних вимог і заперечень

2. Публічне акціонерне товариство "Банк Восток" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комерц-Гранд" (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжспецсталь" (відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "М.К.С." (відповідач-3) про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором № ДК2014-0101 від 04.09.2014 у сумі 1726670,14 грн.

3. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем-1 не була виконана належним чином вимога позивача від 10.07.2015 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором №ДК2014-0101 від 04.09.2014, а тому станом на 14.07.2017 (з урахуванням часткового погашення заборгованості за рахунок набуття позивачем у власність заставного та іпотечного майна) залишилась непогашеною заборгованість відповідача-1 перед позивачем у сумі 1726670,14 грн, яку позивач просить стягнути солідарно з відповідача -1 як з боржника та з відповідачів 2 та 3 як з поручителів за відповідними договорами поруки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.10.2017 позов ПАТ "Банк Восток" задоволено повністю; стягнуто солідарно з ТОВ "ТД Комерц-Гранд", ТОВ заводу "Запоріжспецсталь" та ТОВ "М.К.С." на користь ПАТ "Банк Восток" 1 726 670,14 грн заборгованості по кредиту.

5. Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що жоден із відповідачів не довів погашення заборгованості за кредитним договором № ДК2014-0101 від 04.09.2014.

6. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 рішення Господарського суду Запорізької області від 05.10.2017 у справі №908/1506/17 - скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ"Банк Восток" до відповідачів про стягнення 1 726 670,14 грн - відмовлено.

7. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент прийняття у власність майна (24.06.2016) після завершення позасудового врегулювання наступна вимога позивача (іпотекодержателя) щодо виконання боржником основного зобов`язання за кредитним договором, а саме погашення основної заборгованості у розмірі 1726670,14 грн, розрахованої з урахуванням часткового погашення за рахунок набуття позивачем у власність заставного та іпотечного майна, є недійсною, через що задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів

8. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, 07.10.2019 ПАТ "Банк Восток" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 скасувати, а рішення Господарського суду Запорізької області від 05.10.2017 у справі №908/1506/17 - залишити без змін.

9. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції припустився помилки у застосуванні ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» та ч. 4 ст. 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та не застосував до спірних правовідносин, зокрема, ст.ст. 526, 599, 629 ЦК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

10. Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

11. 04.09.2014 між ПАТ "Банк Восток" та ТОВ "ТД Комерц-Гранд" (відповідач-1, позичальник) був укладений кредитний договір № ДК2014-0101, відповідно до п. 1.1 якого банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти (кредит) шляхом відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом 3000000,00 грн, а позичальник зобов`язується сплатити за користування кредитом проценти та повернути кредит у порядку і в строки, визначених кредитним договором.

12. Згідно з п. 1.4 кредитного договору кредит має бути повернутий позичальником не пізніше 03.09.2015, проте термін повернення кредиту може змінюватися згідно з умовами договору.

13. 03.04.2015 між позивачем та відповідачем -1 укладена додаткова угода до кредитного договору якою було змінено графік зміни ліміту кредитної лінії.

14. Відповідно до п. 4.6 кредитного договору зобов`язання позичальника по погашенню кредиту вважаються дотриманими, якщо протягом дії цього договору заборгованість за кредитом не перевищує чинного ліміту кредитної лінії, визначеного Графіком, а також станом на кінець операційного дня банку, який є терміном повернення кредиту, заборгованість за кредитом відсутня.

15. Умовами п. 4.7 та п. 4.7.1 кредитного договору сторони обумовили, що термін повернення кредиту визначається п. 1.4 договору, крім наступних випадків: в разі звернення банку до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредиту в порядку, визначеному п. 4.9 договору, термін повернення кредиту вважається таким, що настав на одинадцятий календарний день від дати направлення банком позичальникові вимоги про дострокове повернення кредиту. Датою направлення вимоги вважається дата подання оператору зв`язку відповідного поштового відправлення/телеграми або дата отримання зазначеної вимоги банку представником позичальника під розписку.

16. Відповідно до п. 4.9 кредитного договору вимога про дострокове повернення кредиту направляється банком позичальникові у письмовій формі, із зазначенням підстав для її направлення.

17. У п. 9.3 кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що банк має право вимагати від позичальника дострокового погашення кредиту, згідно з п.п. 4.7, 4.9 договору.

18. З метою забезпечення виконання ТОВ "ТД Комерц-Гранд" зобов`язань перед позивачем за кредитним договором були укладені наступні договори.

19. 04.09.2014 між ПАТ "Банк Восток" та ТОВ завод "Запоріжспецсталь" (поручитель) був укладений договір поруки № ДК2014-0101/П1, відповідно до п. 1.1 якого (в редакції додаткової угоди від 03.04.2015 до договору поруки № ДК2014-0101/П1) поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати в повному обсязі за виконання ТОВ "ТД Комерц-Гранд" всіх його зобов`язань, що виникли з кредитного договору № ДК2014-0101 від 04.09.2014 зі змінами та доповненнями внесеними згідно з додатковою угодою від 03.04.2015, як існуючих на дату укладання договору, так і тих, які можуть виникнути в майбутньому.

20. 04.09.2014 між ПАТ "Банк Восток" та ТОВ "М.К.С." (поручитель) був укладений договір поруки № ДК2014-0101/П2, відповідно до п.1.1 якого (в редакції додаткової угоди від 03.04.2015 до договору поруки № ДК2014-0101/П2) поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати в повному обсязі за виконання ТОВ "ТД Комерц-Гранд" всіх його зобов`язань, що виникли з кредитного договору № ДК2014-0101 від 04.09.2014 зі змінами та доповненнями внесеними згідно з додатковою угодою від 03.04.2015, як існуючих на дату укладання договору, так і тих, які можуть виникнути в майбутньому.

21. Згідно з п. 1.3. договорів поруки №ДК2014-0101/П1 та №ДК2014-0101/П2 від 04.09.2014 поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і позичальник, зокрема за повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату неустойки згідно з умовами кредитного договору, проте максимальний обсяг відповідальності поручителя за договором складає 3630000,00 грн.

22. Відповідно до п. 1.4 договорів поруки №ДК2014-0101/П1 та №ДК2014-0101/П2 від 04.09.2014 відповідальність поручителя і позичальника є солідарною.

23. У п. 2.2 договорів поруки № ДК2014-0101/П1 та № ДК2014-0101/П2 від 04.09.2014 у разі невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, кредитор має право пред`явити безпосередньо до поручителя свої вимоги. Під пред`явленням вимоги кредитора до поручителя сторони розуміють як направлення письмової вимоги поручителю, так і звернення з відповідним позовом до суду. Обов`язок поручителя виконати зобов`язання позичальника за кредитним договором виникає в перший день прострочення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

24. Відповідно до п. 6.3 договорів поруки №ДК2014-0101/П1 та №ДК2014-0101/П2 від 04.09.2014 порука припиняється по спливу п`яти років від дати настання остаточного терміну повернення кредиту згідно з кредитним договором.

25. 04.09.2014 між ПАТ "Банк Восток" (заставодержатель) та ТОВ завод "Запоріжспецсталь" (застоводавець) був укладений договір застави №ДК2014-0101/О, відповідно до п. 1.1 якого (в редакції додаткової угоди від 03.04.2015 до договору застави) заставодавець передає в заставу заставодержателю рухоме майно вказане у п. 1.2. цього договору, для забезпечення вимог застанодержателя, що випливають з кредитного договору № ДК2014-0101 від 04.04.2014 зі змінами та доповненнями внесеними згідно з додатковою угодою від 03.04.2015 до кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені протягом строку дії кредитного договору № ДК2014-0101 від 04.04.2014 (надалі - «основний договір»), укладеного між заставодержателем та позичальником, за умовами якого заставодержатель надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом 3000000,00 грн, на строк по 03.09.2015, зі сплатою позичальником процентів за користування кредитом у розмірі 21% процент річних, а також зі сплатою комісій, неустойки згідно з умовами основного договору.

26. Заставою за цим договором також забезпечуються вимоги заставодержателя щодо відшкодування витрат пов`язаних із пред`явленням вимоги за основним договором, зверненням стягнення на предмет застави, витрат на утримання і збереження предмета застави, збитків, завданих порушенням умов договору та/або порушенням зобов`язань за основним договором, неустойки, що підлягає сплаті за порушення умов цього договору.

27. Відповідно до додатку №1 до договору застави ТОВ Завод «Запоріжспецсталь» передав в заставу банку рухоме майно, а саме: Трансформатор силовий трьохфазний ЭТЦПК 15000/10-УЗ, заводський номер 1133091, що зберігається за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 23.

28. 04.09.2014 між ПАТ "Банк Восток" (іпотекодержатель) та ТОВ "Мегатранс" (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір №ДК2014-0101/И, посвідчений Петрушенко Т.І., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу за реєстровим №1130, за яким ТОВ «Мегатранс» передало в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, підвалу та першого поверху № 74 (сімдесят чотири), літера А-3, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, будинок 10 (десять) площею 176,3 кв.м (предмет іпотеки).

29. Судами встановлено, що ПАТ "Банк Восток" зобов`язання щодо надання кредитних коштів позичальнику за кредитним договором № ДК2014-0101 від 04.04.2014 виконані у повному обсязі, однак ТОВ "ТД Комерц-Гранд" було порушено умови п. 4.6 кредитного договору, та станом на 10.07.2015 прострочена заборгованість відповідача-1 за кредитним договором становила: 485613,39 грн - заборгованість за простроченою частиною кредиту; - 162610,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами; - 7926,30 грн - заборгованість за відсотками за простроченими кредитними коштами; - 29930,81 грн - пеня за прострочку кредиту; 9275,41 грн - пеня за прострочку сплати відсотків.

30. 13.07.2015 банк направив позичальнику вимогу від 10.07.2015 про дострокове повернення кредиту згідно з п.п. 4.7., 4.9. кредитного договору, що підтверджується фіскальним чеком від 13.07.2015 та описом вкладення в цінний лист, скріплений штемпелем поштового зв`язку за 13.07.2015, яка була отримана ТОВ "ТД Комерц-Гранд"- 17.07.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

31. Таким чином, термін повернення кредиту вважається таким, що настав 24.07.2015 (на одинадцятий календарний день від дати направлення банком відповідачу-1 вимоги про дострокове повернення кредиту (п. 4.7.1 кредитного договору).

32. Станом на 27.07.2015 вимога про дострокове повернення кредиту відповідачем виконана не була та заборгованість за кредитним договором становила: - 2945613,39 грн - заборгованість за кредитом; 202296,44 грн - заборгованість за відсотками; 300,00 грн - заборгованість за комісіями; 61 667,53 грн - пеня за кредитом. Всього заборгованість становила - 3 209 877,36 грн.

33. 28.07.2015 банк, враховуючи п. 2.2 договорів поруки, було направлено відповідачу-2 та відповідачу-3 вимоги (за вих. №04/3570 та вих. №04/3571) про усунення порушень, у яких просив поручителів здійснити повне погашення заборгованості за кредитним договором, протягом 10-и календарних днів з дати отримання даної вимоги. Також поручителів було повідомлено, що у разі невиконання даної вимоги протягом 10-и календарних днів з дати її отримання банк буде вимушений звернутися з відповідним позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів або задовольнити свої вимоги у інший спосіб, передбачений договорами поруки.

34. Суди встановили, що в подальшому, на підставі протоколу № 54 засідання Правління ПАТ "Банк Восток" від 24.06.2016 банк, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ДК2014-0101 від 04.09.2014, прийняв у власність Трансформатор силовий трьохфазний ЗТЦПК 15000/10-УЗ, заводський номер 1133091, який був предметом застави за договором застави № ДК2014-0101/О від 04.09.2014, та нежиле приміщення, підвалу та першого поверху № 74 (сімдесят чотири), літера А-3, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, будинок 10 (десять) площею 176,3 кв.м, яке було предметом іпотечного договору №ДК2014-0101/И від 04.09.2014.

35. Відповідно до Протоколу №56 засідання Правління ПАТ "Банк Восток" від 01.07.2016 було здійснено облік набутого у власність майна за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності ПП «Діалог».

36. Так, відповідно до Звіту про ринкову вартість виконаного суб`єктом оціночної діяльності ПП «Діалог», станом на 24.06.2016 ринкова вартість трансформатора силового трьохфазного ЗТЦПК-1500/10-УЗ заводський номер 1133091 становила 498648,00 грн з ПДВ.

37. Згідно зі Звітом про ринкову вартість, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ПП «Діалог», станом на 24.06.2016 ринкова вартість нежилого приміщення, підвалу та першого поверху № 74 (сімдесят чотири), літера А-3, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, будинок 10 (десять) площею 176,3 кв.м становила 1502105,00 грн з ПДВ.

38. Посилаючись на те, що станом на 14.07.2017 заборгованість за кредитним договором, з урахуванням часткового погашення за рахунок набуття банком у власність заставного та іпотечного майна, становить 1726670,14 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом про солідарне стягнення вказаної заборгованості з відповідача -1 як з боржника з відповідачів-2 та -3 як з поручителів за відповідними договорами поруки.

Позиція Верховного Суду

39. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наступне.

40. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі в редакції, чинній станом на 24.06.2016 - дата прийняття у власність нерухомого майна) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»)

За змістом ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

41. Відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження відповідне зобов`язання, забезпечене обтяженням, вважається повністю виконаним і обтяжувач не вправі пред`являти боржнику інші вимоги у зв`язку з виконанням цього зобов`язання.

42. Посилаючись на ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» та ч. 4 ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що оскільки позивач набув права власності на майно, яке було предметом відповідних договорів іпотеки та застави, то зобов`язання відповідача-1 за кредитним договором є повністю виконаним, і позивач (обтяжувач) не вправі пред`являти боржнику інші вимоги, оскільки після завершення позасудового врегулювання наступна вимога позивача (іпотекодержателя) щодо виконання боржником основного зобов`язання за кредитним договором, є недійсною.

43. Однак, суд касаційної інстанції вважає помилковими вказані висновки апеляційного суду, з огляду на наступне.

44. Згідно з ч. 1 ст. 509 та ст. 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

45. Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

46. З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні договорів, насамперед інтересів кредитора, у Главі 49 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов`язання. Інститут забезпечення виконання зобов`язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов`язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, майнові поручителі.

47. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України є застава. Відповідно до ст. 572 ЦК України з якою кореспондуються положення ст. 1 Закону України "Про заставу", в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

48. За змістом ч. 1 ст. 589 ЦК України правовим наслідком невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, є виникнення у заставодержателя права звернення стягнення на предмет застави.

49. Одним із видів застави відповідно до приписів статті 575 ЦК України є іпотека. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

50. Положення ст. 33 Закону України "Про іпотеку" узгоджуються з приписами ч. 5 ст. 590 ЦК України, у якій вказано, що якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

51. Стаття 36 Закону України "Про іпотеку" передбачає вирішення сторонами іпотечного договору питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

52. Отже, чинним законодавством України передбачена можливість забезпечення виконання зобов`язання шляхом передачі в іпотеку не тільки одного об`єкта нерухомого майна, а й декількох. У разі перебування в іпотеці декількох об`єктів нерухомого майна кредитор має право на задоволення своїх вимог за рахунок будь-якого з об`єктів або їх всіх, у разі якщо їх сукупна вартість є необхідною для погашення заборгованості іпотекодавця в повному обсязі.

53. Тобто законодавець пов`язує задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки, в тому числі, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, саме з обсягом невиконаного зобов`язання, що не вказує на те, що отримання у власність одного з предметів іпотеки у будь-якому випадку є наслідком припинення основного зобов`язання в повному обсязі.

54. Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

55. Нормами чинного законодавства не обмежено право кредитора забезпечити належне виконання боржником основного зобов`язання декількома видами забезпечення. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному, а здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

56. Таким чином, внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки або застави шляхом визнання за кредитором права власності на нього, кредитор не втрачає права вимоги до боржника щодо одержання задоволення порушеного основного зобов`язання за рахунок іншого виду забезпечення. Недійсними в розумінні ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" є наступні вимоги кредитора до боржника, які залишились невиконаними та виходять за межі інших видів забезпечення основного зобов`язання цим боржником.

57. Оскільки розмір забезпечення основного зобов`язання може мати істотне значення для кредитора при погодженні ним умов основного зобов`язання, у яке він вступає, припинення усіх інших забезпечень при реалізації кредитором одного з них - суперечило б принципу справедливості та розумності.

58. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 910/2535/18, від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16 та від у справі №910/9508/17.

59. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.

60. Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає передчасними висновки місцевого суду щодо задоволення позову у повному обсязі, враховуючи наступне.

61. Відповідно до ст. 82 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення місцевого суду) рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками процесу.

62. Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі, при цьому рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, та визначенні правових норм, які підлягають застосуванню для вирішення спору.

63. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

64. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

65. За змістом ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

66. Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

67. Разом з тим, звернення з вимогою про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору.

68. На час звернення з такою вимогою вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі, а право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

69. Місцевим судом встановлено, що 24.06.2016 заборгованості відповідача-1 за кредитним договором № ДК2014-0101 від 04.09.2014 в позасудовому порядку частково була погашена на загальну суму 2000753,00 грн (вартість предметів застави та іпотеки).

70. Умовами п. 4.13. кредитного договору було визначено черговість погашення заборгованості за договором, зокрема, передбачено, що в першу чергу погашається прострочена заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом.

71. Разом з тим, місцевий суд достовірно не з`ясував в рахунок погашення якої саме заборгованості було здійснено зарахування вказаної вартості майна, яка заборгованість була розрахована позивачем станом на дату набуття кредитором права власності на заставне та іпотечне майно та які її складові, зокрема, чи було зараховане відповідне заставне та іпотечне майно в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, і якщо так, то за який період, і чи правомірно позивачем було визначено цей період.

72. Без з`ясування вказаних обставин неможливим є визначення залишку непогашеної основної заборгованості позивача за кредитним договором, а відповідно й об`єктивне вирішення даного спору.

73. Оскільки місцевий судом не було встановлено обставини, що мають суттєве значення для вирішення даного спору, тому рішення місцевого суду не можна визнати обґрунтованим.

74. Водночас передбачені ст. 300 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Встановлення обставин справи, оцінка доказів виходить за межі перегляду справи в порядку касації.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

75. За змістом п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

76. Згідно з ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

77. За наведених обставин рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

78. Оскільки, суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Восток" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 та рішення Господарського суду Запорізької області від 05.10.2017 у справі №908/1506/17 скасувати, а справу №908/1506/17 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Н.М. Губенко

В.І. Студенець