Історія справи

Ухвала КГС ВП від 24.09.2018 року у справі №910/20326/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 910/20326/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Львова Б.Ю.

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

за участю представників:

позивача - Посікіра Р.Р.,

відповідача - Каракоця О.Р.,

третьої особи-1 - Пантія О.А.,

третьої особи-2 - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеровент" та Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 (Калатай Н.Ф. Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А.) у справі № 910/20326/17 Господарського суду міста Києва

за позовом Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", треті особи: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеровент", 2) Приватне акціонерне товариство "АК "Перлина" про стягнення 254 976,51 євро, що еквівалентно 7 934 866,19 грн

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Львівське комунальне підприємство "Львівелектротранс" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеровент" (далі - Третя особа-1), Приватного акціонерного товариства "АК "Перлина" (далі - Третя особа-2) про стягнення 254 976,51 євро, що еквівалентно 7 934 866,19 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виконання Третьою особою-1 зобов'язань по контракту №39299/6 від 10.05.2016 забезпечено наданою Відповідачем безвідкличною гарантією № G0616/4395 від 03.06.2016 виконання контракту на суму 254 976,51 Євро. Позивач вказує, що, враховуючи розірвання контракту з причин невиконання зобов'язань Третьою особою-1, він звернувся до Відповідача з вимогою про виплату банківської гарантії. Відповідач повідомив Позивача про прийняття позитивного рішення щодо платежу по гарантії на суму 254 976,51 євро, проте виплата здійснена не була.

Короткий зміст рішення, прийнятого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2018 в позові відмовлено повністю.

3.1. Рішення суду мотивовано тим, що наданими Відповідачем документами підтверджено, що Національним банком України, як державним регулятором банків, в т.ч. відповідно до статей 56, 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність", 13.12.2016 визнано Третю особу-1 пов'язаною з Відповідачем особою, а тому Відповідачем на виконання рішення Національного банку України платежі за гарантією здійснені не були, оскільки, як вказано в рішенні Національного банку України №7-рш/БТ від 05.01.2017, "виконання банком гарантій, наданих особам, які визнані пов'язаними з банком, фактично призведе до їх кредитування, в т.ч. надання банкових кредитів".

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2018 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

4.1. Постанова суду мотивована тим, що гарантія банком видається не особі, за виконання зобов'язань якої банк поручається перед її кредитором, а саме вказаному кредитору, в даному випадку Позивачу-бенефіціару, а тому, враховуючи, що Позивач не визнавався у встановленому законом порядку особою, пов'язаною з Відповідачем, на вимогу про виплату йому Відповідачем по гарантії коштів не поширюються обмеження діяльності Відповідача, встановлені рішенням Національного Банку України №7-рш/БТ від 05.01.2017.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Третьої особи-1

5. Третя особа-1 подала касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи Третьої особи-1, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

6. Не застосовано статті 4, 52, 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відповідно до яких Національний банк України вправі встановлювати обмеження на здійснення банківських операцій, в тому числі операцій з пов'язаними особами. Матеріалами справи доведено пов'язаність Відповідача з Третьою особою-1, а тому, у зв'язку з зазначеними нормами права, відсутні підстави для здійснення виплати за гарантією.

7. Невірно застосовано статтю 200 ГК України та статті 560, 563 ЦК України, оскільки Третьою особою-1 не було порушено забезпечене гарантією зобов'язання, що підтверджено судовим рішенням у справі №910/6458/17, а тому відсутні підстави для виплати суми по гарантії.

8. Не застосовано статті 651, 849 ЦК України та не враховано, що Позивачем 03.02.2017 повідомлено про одностороннє розірвання контракту, що свідчить про зміну забезпечуваного гарантією зобов'язання, а тому відсутні обставини, які б призвели до можливого порушення зобов'язання, і, як наслідок, відсутні підстави для вимоги платежу за гарантією.

9. Неправильно застосовано частину 4 статті 75 ГПК України, оскільки не в повній мірі досліджено судове рішення у справі №910/6458/17 про визнання недійсним договору гарантії.

10. Необґрунтовано відхилено клопотання Відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи Національного банку України.

Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу

11. Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що внаслідок видачі гарантії правовідносини виникають лише між банком та бенефіціаром, яким є Позивач, а оскільки Позивач пов'язаною з Відповідачем особою не визнавався, тому відсутні підстави для відмови у виплаті коштів за гарантією. Після виплати Позивачу коштів за гарантією між Відповідачем та Третьою особою-1 виникають регресні зобов'язання, а не кредитні, а тому таку виплату не можна віднести до операцій з пов'язаними особами, про які йдеться у рішенні Національного банку України №7-рш/БТ від 05.01.2017.

12. Судами помилково надано оцінку судовому рішенню у справі №910/6458/17, оскільки судами не досліджувались підстави для платежу по гарантії.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача

13. Відповідач подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанцій, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

14. Не враховано пункт А12 договору банківської гарантії та факт пов'язаності Третьої особи-1 з Відповідачем, що кореспондується зі статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

15. Судом не застосовано статті 61, 63 Закону України "Про Національний банк України", статті 52, 58, 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність", пункти 7.1, 7.3 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України №346 від 17.08.2012.

16. Суд дійшов невірного висновку, що на вимогу Позивача про виплату йому Відповідачем коштів по гарантії не поширюються обмеження діяльності Відповідача, передбачені рішенням Національного банку України №7-рш/БТ від 05.01.2017.

17. Всупереч статті 236 ГПК України судом не повно з'ясовано обставини справи та не надано належної оцінки доводам Відповідача.

18. Необґрунтовано стягнуто витрати на правничу допомогу, оскільки судом не надано належної оцінки переліку виконаних робіт та його відповідність фактично наданим послугам з боку адвоката Позивача.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Відповідачем (Банк) та Третьою особою-1 (Клієнт) 03.06.2016 укладено договір № G0616/4395 про надання банківської гарантії, предметом якого є надання Банком гарантії, за якою Банк гарантує перед Бенефіціаром (Позивач) виконання Клієнтом своїх зобов'язань відповідно до документа, що зазначено у пункті А4 (контрактна угода №39299/6 від 10.05.2016) , на умовах, що зазначено у гарантії (№G0616/4395 від 03.06.2016).

19.1. Пунктом А12 договору визначено, що сплата Банком за гарантією за рахунок коштів Банку є наданням Клієнту кредиту. Сума кредиту дорівнює різниці між фактичним платежем Банку за гарантією, включаючи сплату комісій інших банків, та сумою коштів, які надано відповідачу на дату такого платежу. Строк відшкодування Клієнтом регресних вимог Банку (повернення кредиту): 3 робочих дні, починаючи з дня платежу Банком за гарантією.

20. Як встановлено судами, Відповідач листом № Е.35.0.0.0/4-98948 від 19.08.2017 повідомив, що за результатами правової експертизи письмової вимоги Позивача про оплату за гарантією №G0616/4395 від 03.06.2016 встановлено, що дана вимога відповідає умовам гарантії і підлягає задоволенню, проте платіж не може бути виконаний, оскільки рішенням Національного банку України № 7-рш/БТ від 05.01.2017, для Відповідача діє ковенанта, яка забороняє кредитування пов'язаних осіб банку. При цьому, Третю особу-1 визнано Національним банком України пов'язаною особою з Відповідачем.

21. Відповідно до статті 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії (частина 1 статті 563 ЦК України).

Статтею 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність", якими визначено перелік та підстави заходів впливу, передбачено, що у разі порушення банками банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів Національного банку України, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі операцій із пов'язаними з банком особами.

22. Згідно з пунктом 3.3 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 346 від 17.08.2012, рішення про застосування заходу впливу приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем відповідно до цього Положення. Факт здійснення банком ризикової діяльності установлює Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду. Національний банк має право зробити висновок про здійснення банком ризикової діяльності на підставі результатів аналізу звітності банку, за результатами банківського нагляду, перевірок дотримання банками вимог валютного законодавства або законодавства з питань фінансового моніторингу. Ознаками здійснення банком ризикової діяльності, зокрема, можуть бути: здійснення опосередкованого кредитування пов'язаних із банком осіб.

Рішення Національного банку про застосування заходу впливу може бути оскаржене в судовому порядку виключно з метою встановлення законності таких рішень. Оскарження не зупиняє виконання рішення (п.4.3 Положення).

Пунктом 7.1 Положення визначено, що рішення про обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду.

23. Указом Президента України № 560/2016 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.12.016 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки України в економічній сфері та захисту інтересів вкладників" та Постановою Кабінету Міністрів України № 961 від 18.12.2016 "Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи" було прийнято рішення про націоналізацію Відповідача у спосіб, визначений пунктом 5 частини 2 статті 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

24. Рішенням Національного банку України №7-рш/БТ від 05.01.2017 "Про окремі питання діяльності ПАТ КБ "Приватбанк" у зв'язку із набуттям державою прав власності на акції Відповідача, заборонено здійснювати інвестування та надання кредитів клієнтам, що визнавалися пов'язаними із банком особами.

25. Судом першої інстанцій встановлено, що доказів оскарження чи визнання незаконним рішення Правління Національного банку України № 7-рш/БТ від 05.01.2017 суду не надано, що дає підстави стверджувати про його чинність та обов'язковість виконання для Відповідача.

26. Наданими Відповідачем документами підтверджено, що Національним банком України, як державним регулятором банків, у т.ч. відповідно до статей 56, 61 Закону України "Про банки та банківську діяльність", 13.12.2016 визначено Третю особу-1 пов'язаною із Відповідачем особою.

27. Водночас, здійснюючи розгляд справи, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки умовами договору банківської гарантії від 03.06.2016, зокрема, пункту А12 стосовно того, яким чином виконання гарантії підпадає під поняття кредитування боржника як пов'язаної особи, а також чи підпадає сплата коштів за гарантією взагалі під поняття надання кредиту в розумінні статті 1054 ЦК України.

28. Крім того, слід врахувати, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, що Позивач не є стороною договору банківської гарантії від 03.06.2016.

29. Водночас, колегія суддів вважає передчасним посилання суду апеляційної інстанції на Уніфіковані правила для гарантій на вимогу (публікація МТП №758). Відповідно до умов договору про надання банківської гарантії (заява про надання банківської гарантії, яка є частиною договору та містить його істотні умови) зазначено, що гарантія, не підпорядковується Уніфікованим правилам. Але у виданій Позивачу гарантії зазначено, що "Ця гарантія відповідає Уніфікованим правилам для гарантій за вимогою, публікація МТП №758".

30. Згідно з пунктом "а" статті 1 Уніфікованих правил для гарантій за вимогою ("УПГВ") Уніфіковані правила для гарантій за вимогою застосовуються до будь-якої гарантії за вимогою або контр-гарантії, в якій прямо зазначається, що вона їм підпорядкована.

Проте, судами не досліджено належним чином і не надано оцінку запереченням Третьої особи-1 стосовно того, що гарантія не підпорядковується "УПГВ". Суд апеляційної інстанції, пославшись на те, що "в тексті гарантії зауважено, що на гарантію поширюються Уніфіковані правила", лише зазначив, що вказана обставина не має значення для справи.

Однак, текст гарантії не містить слова "поширюються", а належної оцінки щодо ідентичності слів "гарантія відповідає Уніфікованим правилам" змісту статті 1 "УПГВ" - "в якій прямо вказується, що вона їм підпорядкована" судом не надано.

31. Крім того, судами не досліджено і не надано оцінки обставинам щодо дотримання Банком як Гарантом вимог частини 4 статті 564 ЦК України про повідомлення Боржника та передачі йому повної вимоги Позивача (Кредитора) разом з доданими до неї документами з точки зору добросовісності, як однієї з засад цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України).

32. Також, слід звернути увагу, що за умовами гарантії Відповідач зобов'язався здійснити платіж в сумі 254 976,51 євро, що сплачується в національній валюті по курсу Національного банку України на дату оплати. Проте, позовні вимоги заявлено Позивачем про стягнення коштів в іноземній валюті - 254 976,51 євро, що еквівалентно 7 934 866,19 грн, і суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги, стягнувши з Відповідача на користь Позивача саме 254 976,51 євро, що не узгоджується з умовами гарантії щодо визначення виду валюти. Про невідповідність виду валюти зазначав також Відповідач у своїй відповіді №Е.35.0.0.0/4-36519 від 24.03.2017, яка була предметом дослідження в судах попередніх інстанцій, проте вказане в цьому листі не було враховано судом апеляційної інстанції. Суд першої інстанції також не надав оцінку зазначеному.

33. Статтею 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, зокрема, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

34. Отже, валютою зобов'язання може бути як грошова одиниця України, так і еквівалент грошової одиниці іншої країни.

35. Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

36. У тому випадку, якщо валюта зобов'язання і валюта виконання грошового зобов'язання не співпадають, тобто якщо валютою зобов'язання є не гривня, а еквівалент іноземної валюти, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

37. Сторони, що застосовують еквівалент, встановлюють для себе зобов'язання розраховуватися в гривнях і виконують зобов'язання в гривнях, при цьому обсяг зобов'язань визначається курсом національної валюти відносно іноземної валюти.

38. З огляду на зазначене, вказане вище питання визначення валюти до стягнення у спірних правовідносинах залишилось поза увагою судів попередніх інстанцій. Водночас, суд апеляційної інстанції стягнув кошти в іноземній валюті без врахування вимог ЦК України.

39. Посилання касаційних скарг, наведені в пунктах 6, 14, 15 постанови також знайшли своє підтвердження, проте відносно того, що пов'язаність Відповідача з Третьою особою-1 є, на думку скаржника, обставиною, яка свідчить про відсутність підстав для здійснення виплати за гарантією, колегія суддів зазначає, що висновки з даних обставин мають бути встановлені судами попередніх інстанцій за результатами визначення дійсної природи правовідносин, які склались між сторонами спору та їх правової оцінки.

40. Доводи касаційної скарги Відповідача, наведені в пункті 17 постанови знайшли своє підтвердження.

41. Посилання Третьої особи-1, зазначені в пунктах 7, 9 постанови, колегією суддів відхиляються, оскільки правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді однієї справи, не є обов'язковою для господарського суду і не є преюдиціальним фактом при розгляді іншої справи. При цьому, доводи Позивача, вказані в пункті 12, є підставними.

42. Водночас, в залежності від встановлених обставин та їх оцінки, суди мають у даній справі всебічно і повно дослідити обставини, на які посилається сторона спору, та надати їм оцінку з урахуванням наданих у справу доказів.

43. Вирішення питань, зазначених у пунктах 8 і 16 постанови, залежить від встановлення судами дійсних правовідносин сторін спору та їх правового регулювання.

44. Щодо доводів касаційної скарги Третьої особи-1, наведених в пункті 10 постанови, то колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій відносно того, що рішення у даній справі не може вплинути на права або обов'язки Національного банку України.

45. При цьому, посилання касаційної скарги Відповідача, вказане в пункті 18 постанови, колегію суддів відхиляється з тих підстав, що питання розподілу судових витрат вирішується за результатами розгляду справи по суті позовних вимог.

46. Колегія суддів відхиляє доводи Позивача, викладені в пункті 11 як передчасні з огляду на наведене у даній постанові суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Суди попередніх інстанцій припустилися порушення вимог частини 1 статті 86 ГПК України щодо оцінки доказів судом на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів та частини 5 статті 236 названого Кодексу стосовно ухвалення рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

48. Відповідно до частини 2 статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

49. Порушення попередніми судовими інстанціями відповідних норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення даної справи.

50. Суд касаційної інстанції згідно із статтею 300 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

51. В силу приписів пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

52. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 ГПК України постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

53. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно і об'єктивно дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Щодо судових витрат

54. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеровент" та Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2018 у справі №910/20326/17 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Львов Б.Ю.