Історія справи

Ухвала КГС ВП від 07.05.2018 року у справі №910/13390/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/13390/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін:

позивача - адвокат Гребенченко О.А.

відповідача - адвокат Палажченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірнього підприємства акціонерного товариства фірми "Рігонда-Сервіс" Українського регіонального техно-торговельного центру "Рігонда"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 15.02.2018

у складі колегії суддів: Зубець Л.П. (головуючого), Мартюк А.І., Алданової С.О.

та на рішення Господарського суду міста Києва

від 25.10.2017

у складі судді: Демидова В.О.

у справі № 910/13390/17

за позовом дочірнього підприємства акціонерного товариства фірми "Рігонда-Сервіс" Українського регіонального техно-торговельного центру "Рігонда"

до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк"

про визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИВ:

1. Дочірнє підприємство акціонерного товариства фірма "Рігонда-Сервіс" Український регіональний техно-торговельний центр "Рігонда" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" про визнання недійсним іпотечного договору від 23.08.2007, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироником О.В. та зареєстрований в реєстрі за №4932.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі №910/13390/17 у задоволенні позову було відмовлено, у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач.

3. Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі №910/13390/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 у справі № 910/13390/17 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства акціонерного товариства фірма "Рігонда сервіс" Українського регіонального техно-торговельного центра "Рігонда" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі №910/13390/17 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі №910/13390/17 залишено без змін.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

5. 07.03.2018 дочірнє підприємство акціонерного товариства фірми "Рігонда-Сервіс" Українського регіонального техно-торговельного центру "Рігонда" через Київський апеляційний господарський суд звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 05.03.2018 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі № 910/13390/17, підтвердженням чого є відбиток вхідного штампу Київського апеляційного господарського суду на першому аркуші касаційної скарги.

6. 13.03.2018, на підставі пункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа № 910/13390/17 Господарського суду міста Києва разом з вказаною касаційною скаргою дочірнього підприємства акціонерного товариства фірми "Рігонда-Сервіс" Українського регіонального техно-торговельного центру "Рігонда" направлена до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/13390/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 14.03.2018.

8. Ухвалою Верховного Суду від 07.05.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 910/13390/17 за касаційною скаргою дочірнього підприємства акціонерного товариства фірми "Рігонда-Сервіс" Українського регіонального техно-торговельного центру "Рігонда" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017; розгляд скарги призначено на 13.06.2018 об 11:15 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

9. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачем подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

10. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

10.1 До 27.07.2017 посаду директора позивача незаконно займав ОСОБА_9, який підписав від імені позивача спірний договір і тим самим заблокував можливість звернення позивача до суду протягом строку позовної давності. Вказана обставина підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2007 у справі №34/64, якою позов було залишено без розгляду, оскільки останній був підписаний не уповноваженою особою.

10.2 Законним директором товариства позивача є ОСОБА_10, який відновив свої повноваження директора лише 27.07.2017 на підставі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2017 у справі №826/26309/15 за позовом ОСОБА_10

10.3 Позивач є дочірнім підприємством, створеним 29.01.1993 акціонерним товариством "Рігонда-Сервіс", яке є нерезидентом - юридичною особою, зареєстрованою за законодавством Латвійської Республіки.

10.4 Директором позивача з 15.02.1994 є ОСОБА_10, що підтверджено контрактом від 15.02.1994. Однак відповідно до постанови державного нотаріуса Регістру підприємств Латвійської Республіки Анди Дамбе від 16.05.2001 виключено з Регістру підприємств Латвійської Республіки АТ "Рігонда-Севіс", тобто засновник позивача ліквідований;

10.5 Оскільки законний директор позивача відновив свої повноваження лише в липні 2017 і відповідно саме з цього часу зміг реалізувати право на захист інтересів позивача після відновлення своїх повноважень як директора, тому в даному випадку строк позовної давності позивачем був пропущений з об'єктивних (поважних) причин;

10.6 Позивач в особі ОСОБА_10, вживав дії щодо оскарження Договору іпотеки протягом строку позовної давності, про що свідчить ухвала Господарського суду міста Києва від 27.05.2007 у справі №34/64.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

11. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Позиція Верховного Суду

12. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

13. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

14. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

15. Судами попередніх інстанцій при розгляді справи було встановлено наступне.

15.1 23.08.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "Експобанк", правонаступником якого є відповідач, як іпотекодержателем, та позивачем, як іпотекодавцем, було укладено іпотечний договір (далі - Договір іпотеки), який було нотаріально посвідчено Мироником О.В. нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №4932 (том справи - 1, аркуші справи - 17-18).

15.2 За умовами Договору іпотеки (пункти 1.1, 1.2) забезпечується іпотекою виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором кредиту. За умовами договору кредиту іпотекодавець, зокрема, зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредит у розмірі 750 000,00 доларів США до 22.08.2010, сплачувати нараховані проценти за користування кредитом у розмірі, що встановлений договором кредиту, неустойку у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту і цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги. Для забезпечення своїх зобов'язань за договором кредиту іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку наступне майно: нежилі приміщення №№1-7 групи приміщень №45 (в літ. А) загальною площею 111,30 кв.м. та нежилі приміщення №№1, 2, 3 (групи приміщень №50), з №1 по №12 (групи приміщень №51) (в літ. Б) загальною площею 154,40 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 74. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі дублікату договору купівлі-продажу нежилого приміщення, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. 09.07.2007 за №1888, дублікат зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 09.07.2007, замість втраченого договору купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідченого Шепелюк О.Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 08.09.2006 в реєстрі за № 3643, договір зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за № 1557726, право власності за яким зареєстроване КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації" 01.08.2007 у реєстровій книзі №64п-121 за номером 5446-п, договору купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідченого 19.04.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г., реєстровий №1250. Договір зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за №2038978, право власності зареєстровано в КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації" 09.07.2007 у реєстровій книзі №16п-136 за №2299-п. Предмет іпотеки за цим договором передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, у тому числі тими, що не можуть бути відокремлені від предмету іпотеки без його пошкодження або зниження його вартості (системи опалення, газо- та/або енергопостачання, водопроводу та каналізації, заповнення дверних та віконних пройм тощо). Вартість предмету іпотеки за згодою сторін цього договору становить 5 050 000 грн., що за офіційним курсом НБУ становить 1 000 000 доларів США.

15.3 Право іпотеки виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Право іпотеки припиняється виконанням забезпечених іпотекою зобов'язань за договором кредиту, а також в інших випадках, передбачених законами України. У разі часткового виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за договором кредиту, іпотека зберігається у попередньому обсязі (розділ 3 Договору іпотеки).

15.4 За порушення цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України та цього договору (пункт 6.1 Договору іпотеки).

15.5 В пункті 8.1 Договору іпотеки передбачено, що останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та його нотаріального посвідчення, і діє до припинення права іпотеки.

15.6 В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про те, що відповідно до Статуту позивача (пункт 4.2) підприємство управляється директором, який призначається та звільняється від посади наказом президента АТ "Рігонда-Сервіс". При призначенні директора на посаду з ним укладається договір (контракт), в якому обумовлюються права, обов'язки і відповідальність директора підприємства.

15.7 Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2008 у справі №10/104 визнано протиправними реєстраційні дії №10741070003013131 від 19.06.2007 та №10741080002013131 від 18.06.2007, проведені Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією, щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному реєстрі стосовно зміни керівника, засобів зв'язку, заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою та зобов'язано Шевченківську районну у місті Києві державну адміністрацію внести до Єдиного державного реєстру записи про скасування записів про заміну свідоцтва про державну реєстрацію на підставі втрати свідоцтва про державну реєстрацію (номер запису 10741080002013131 від 18.06.2007) та про зміну керівника на ОСОБА_14 та засобів зв'язку на телефон та телефакс 216-3959 (номер запису 10741070003013131 від 19.06.2007).

15.8 Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2017 у справі №826/26309/15 задоволено адміністративний позов ОСОБА_10 та зобов'язано Шевченківську районну у м. Києві державну адміністрацію внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про скасування записів про заміну свідоцтва про державну реєстрацію на підставі втрати свідоцтва про державну реєстрацію (номер запису 10741080002013131 від 18.06.2007 року) та про заміну керівника на ОСОБА_14 та засобів зв'язку на телефон та телефакс 216-3959 (номер запису 10741070003013131 від 19.06.2007). Зобов'язано Шевченківську районну у м. Києві державну адміністрацію внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про зміну відомостей про керівника юридичної особи. Стягнуто з Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_10 974,40 грн. Окрім того, названим судовим рішенням було встановлено наступне:

- 18.06.2007 державному реєстратору Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації третьою особою подано документи для зміни свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи у зв'язку з його втратою, а саме квитанція, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про втрату або заміну свідоцтва про державну реєстрацію, квитанція, яка підтверджує внесення реєстраційного збору за заміну свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою або пошкодженням, заява про заміну свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою від 18.06.2007, довіреність від 24.05.2007 б/н за підписом Державного підприємства ОСОБА_10 На підставі поданих документів державним реєстратором було здійснено заміну свідоцтва про державну реєстрації дочірнього підприємства акціонерного товариства фірми "Рігонда-Сервіс" Український регіональний техно-торговельний центр "Рігонда" на нове;

- 19.06.2007 державному реєстратору Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації третьою особою подано документи для внесення до єдиного державного реєстру змін до відомостей про керівника юридичної особи, а саме реєстраційна картка "форма №4" від 19.06.2007, довіреність від 14.06.2007 б/н за підписом директора підприємства ОСОБА_14, завірену копію наказу президента АТ фірма "Рігонда-Сервіс" ОСОБА_15 від 25.05.2007 про призначення директором дочірнього підприємства акціонерного товариства фірми "Рігонда-Сервіс" Український регіональний техно-торговельний центр "Рігонда" ОСОБА_14;

- на підставі поданих документів державним реєстратором було внесено до ЄДР зміни відомостей про керівника дочірнього підприємства акціонерного товариства фірми "Рігонда-Сервіс" Український регіональний техно-торговельний центр "Рігонда", а саме змінено ОСОБА_10 на ОСОБА_14

15.9 Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2008 у справі №10/104 визнано протиправними реєстраційні дії №10741070003013131 від 19.06.2007 та №10741080002013131 від 18.06.2007, проведені Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією, щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному реєстрі стосовно зміни керівника, засобів зв'язку, заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою та зобов'язано Шевченківську районну у місті Києві державну адміністрацію внести до Єдиного державного реєстру записи про скасування записів про заміну свідоцтва про державну реєстрацію на підставі втрати свідоцтва про державну реєстрацію (номер запису 10741080002013131 від 18.06.2007) та про зміну керівника на ОСОБА_14 та засобів зв'язку на телефон та телефакс 216-3959 (номер запису 10741070003013131 від 19.06.2007).

15.10 Вищезгаданим судовим рішенням було встановлено, що відповідно до умов Контракту від 15.02.1994, укладеного між АТ фірма "Рігонда-сервіс" та ОСОБА_10, останнього призначено на посаду директора Дочірнього підприємства акціонерного товариства фірми "Рігонда-Сервіс" Український регіональний технологічний центр "Рігонда". Наказом президента АТ фірма "Рігонда-сервіс" ОСОБА_15 від 25.05.2007 №678 звільнено ОСОБА_10 та призначено директором Дочірнього підприємства акціонерного товариства фірми "Рігонда-Сервіс" Український регіональний технологічний центр "Рігонда" ОСОБА_14

15.11 До матеріалів вищеназваної адміністративної справи надано копії листа ОСОБА_15, в якому він повідомляв про те, що в травні 2007 ним не видавався і не підписувався наказ про звільнення ОСОБА_10 Окрім того, АТ фірма "Рігонда-сервіс" 16.05.2001 виключена з реєстру підприємств Латвійської республіки та довідки, виданої Реєстром підприємств Міністерства юстиції Латвійської республіки, відповідно до якої АТ фірма "Рігонда-сервіс" 16.05.2001 вилучена з реєстру підприємств.

16. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

17. В частині 1, пункті 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

18. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України.

19. Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

20. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України у разі, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

21. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

22. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

23. Відповідно до положень статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

24. Тобто, в силу припису наведеної статті правомірність правочину презюмується і обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

25. У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

26. Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

27. Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, необхідно враховувати, що письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

28. З урахуванням наданих до матеріалів справи доказів та пояснень, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що на дату підписання спірного Договору іпотеки ОСОБА_14, який підписав вказаний правочин від імені позивача, як його директор, не був призначений на посаду директора товариства позивача, а відтак не мав повноважень на укладення та підписання від імені позивача Договору іпотеки, а також здійснення будь-яких дій відносно нерухомого майна позивача. Наявні в матеріалах справи докази і пояснення учасників судового розгляду підтверджують висновок про обґрунтованість вимог позивача.

29. Разом з тим, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог позивача.

30. Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

31. За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

32. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

33. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

34. Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

35. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позовну заяву, яка розглядається у даній справі, було подано до місцевого господарського суду 10.08.2017, про що свідчить відбиток календарного штампу канцелярії суду на першому аркуші позову (том справи - 1, аркуш справи - 13).

36. Також, судами попередніх інстанцій було вірно встановлено, що позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним Договору іпотеки, укладеного 23.08.2007, тобто поза межами трирічного строку позовної давності (майже через 10 років).

37. Водночас, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що до винесення постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2017 у справі №826/26309/15 позивач не знав або не міг знати про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Зокрема, у справі наявна копія постанови слідчого в ОВС СУ ГМВС України в м. Києві про проведення виїмки від 28.10.2008 у зв'язку із порушенням кримінальної справи №18-00336 за ознаками злочинів, передбачених частиною 1 статті 358 та частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України (том справи - 1, аркуш справи - 19). Згідно з названою постановою у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. проведено виїмку оригіналу іпотечного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, і посвідченого 23.08.2007 вказаним приватним нотаріусом, а також оригіналів всіх документів, що стали підставою для посвідчення названого Договору іпотеки.

38. Як встановлено судами попередніх інстанцій, в Статуті позивача в редакції 1993 (із змінами від 2000), копію якого надано до матеріалів справи (том справи - 1, аркуші справи - 162-177), зазначено про те, що підприємство управляється директором. Директор призначається та звільняється з посади наказом президента АТ "Рігонда-сервіс" (пункт 4.2 Статуту позивача). Натомість в матеріалах справи відсутні жодні пояснення та докази відносно того, чи були припинені повноваження президента АТ "Рігонда-Севіс" внаслідок ліквідації вказаного товариства, а у разі, якщо припинені, то кому передано повноваження президента АТ "Рігонда-Севіс" щодо призначення директора Дочірнього підприємства акціонерного товариства фірма "Рігонда-Сервіс" Українського регіонального техно-торговельного центру "Рігонда" та чи взагалі було вирішено питання щодо особи, яка після ліквідації засновника позивача уповноважена здійснювати управління підприємством.

39. Окрім того, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (том справи - 1, аркуші справи - 187-192) зазначено про те, що органами управління юридичної особи позивача є загальні збори. Будь-які пояснення з цього приводу в матеріалах справи також відсутні.

40. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що в даному випадку позивачем не підтверджено належними та допустимим доказами, що окрім ОСОБА_10, жодна особа не мала повноважень здійснювати управління підприємством позивача після ліквідації його засновника, зокрема, право на звернення до суду в інтересах підприємства чи право видачі довіреності та не підтверджено врегулювання питання щодо передачі повноважень засновника з моменту його ліквідації (2001 рік) і до сьогодні.

41. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку позовної давності та про те, що позивач був обізнаний з фактом порушення його прав ще з 2007-2008, але позов про недійсність Договору іпотеки подав лише у 2017, тобто поза межами строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявив відповідач, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.

42. З огляду на викладене, доводи скаржника викладені в касаційній скарзі спростовуються вищевикладеним та визнаються колегією суддів безпідставними та необґрунтованими.

43. В силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції від 15.12.2017), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

44. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

45. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

46. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

47. Таким чином, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування судових рішень під час касаційного провадження.

48. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

49. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

50. Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідають.

51. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

52. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень були дотримані.

53. Оскільки підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу дочірнього підприємства акціонерного товариства фірми "Рігонда-Сервіс" Українського регіонального техно-торговельного центру "Рігонда" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі № 910/13390/17 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі № 910/13390/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко