Історія справи

Ухвала КГС ВП від 17.04.2018 року у справі №907/648/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 907/648/17

Верховний Суд у складі колегії суддів палати Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

від прокуратури - Суходольський С.М.

позивач - публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Закарпатської філії ПАТ "Укртелеком"

представник позивача - Пашковська Ю.Л.

відповідач - публічне акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Закарпатської дирекції ПАТ "Укрпошта"

представник відповідача - Луговик Є.В.

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство інфраструктури України

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_11., ОСОБА_12

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду у складі Скрипчук О.С. - головуючий, Дубник О.П., Зварич О.В. від 01 березня 2018 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. ПАТ «Укртелеком», м. Київ в особі Закарпатської філії ПАТ «Укртелеком», м. Ужгород звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ПАТ «Укрпошта», м. Київ в особі Закарпатської дирекції ПАТ «Укрпошта», м. Ужгород про визнання права власності на нежитлові приміщення підвалу №№1-23 загальною площею 590,9кв.м., нежитлові приміщення першого поверху №№1-7 загальною площею 136,3кв.м., нежитлові приміщення другого поверху №№1-12 загальною площею 390кв.м. в будівлі літ. А за адресою: АДРЕСА_1; визнання нечинним та скасування свідоцтва про право власності на адмінбудинок під літ. А, що знаходиться на АДРЕСА_1, видане виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 02.11.2000 року Ужгородському поштамту (враховуючи заяву про уточнення позовних вимог).

2. Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідно до Акта приймання-передачі нерухомого майна у власність ВАТ «Укртелеком» (додаток № 1 до наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25.11.2003 року № 232 «Про передачу нерухомого майна ВАТ «Укртелеком») у власність ВАТ «Укртелеком» передано нерухоме майно (приміщення частина будівлі за адресою: АДРЕСА_1), станом на 01.07.1999 року вартість якого становила - 368 569,00 грн.

3. Позивач стверджує, що свідоцтво про право власності на будівлю - адмінбудинок під літерою «А», який розташований в АДРЕСА_1 видане 02 листопада 2000 року Ужгородському поштамту, не відповідає вимогам законодавства та підлягає визнанню його не чинним та скасуванню.

4. Зокрема, на момент одержання Ужгородським поштамтом свідоцтва про право власності на адмінбудинок під літерою «А» на АДРЕСА_1 (2.11.2000) жоден із співкористувачів не був власником приміщень в будівлі. Окрім того, станом на момент одержання спірного свідоцтва про право власності Ужгородський поштамт був відокремленим структурним підрозділом Закарпатської дирекції УДППЗ «Укрпошта» без права юридичної особи, що у свою чергу унеможливлювало проведення реєстрації права власності на майно за такою особою та не відповідало вимогам Закону України «Про власність».

5. Позивач вважає, що до позову ним додано документи, які свідчать про право власності на спірне майно підприємств, правонаступником яких є ПАТ «Укртелеком», зокрема копія акту, складеного 25.12.1945 року, згідно якого будівлю зі спірними приміщеннями та розміщену в ній телефонну станцію прийнято до відання Народного Комісаріату зв'язку СРСР.

6. Позивач вказує на те, що реєстраційним посвідченням від 07.01.1960 комплекс будівель по АДРЕСА_1 зареєстрований за Ужгородською об'єднаною конторою міністерства зв'язку СРСР, що також підтверджується описом для переоцінки та визначення зносу будівель станом на 1 січня 1960 року, в якому будівля А також найменована поштамтом. Тобто, з цих документів з одного боку слідує, що названі літери А на пл. АДРЕСА_1 («поштамт») є просто назвою, що історично склалася, а з іншого боку це - додаткові докази того, що користувачами спірної будівлі на рівних правах були підприємства поштового і електрозв'язку протягом всього часу існування будівлі.

7. До початку корпоратизації підприємств зв'язку будівля в цілому належала державі, оскільки, згідно ст.90 Цивільного кодексу Української PCP 1963 року, держава є власником основних засобів виробництва в промисловості та засобів зв'язку.

8. Позивач вказує на те, що розглядаючи в сукупності докази про розташування в будівлі на площі Поштовій технологічних приміщень для розміщення мережевих пристроїв електрозв'язку з моменту побудови в 1930 році до сьогоднішнього часу, акти, що регулювали порядок використання та розподілу приміщень на момент прийняття спірного свідоцтва, свідчать про те, що ПАТ «Укртелеком» має право на володіння, користування та розпорядження цим майном, як державних підприємств електрозв'язку.

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

9. 03.06.1994 року Закарпатським обласним підприємством зв'язку, яке входило до структури і підпорядковувалося Міністерству зв'язку України, прийнято наказ № 78-А «Про проведення реформи організаційної структури ОПЗ «Закарпатзв'язок» і структурних одиниць», згідно з яким Закарпатське обласне підприємство зв'язку реорганізовувалося і на його базі створювалося два підприємства: Закарпатське обласне підприємство електрозв'язку ОПЕЗ «Закарпателектрозв'язок» та Закарпатське обласне підприємство поштового зв'язку ОППЗ «Закарпатпошта», які наділялися статусом юридичної особи і входили до складу Українського обєднання електрозв'язку «Укрелектозв'язок» та Українського об'єднання поштового зв'язку «Укрпошта», відповідно.

10.Згідно з пунктом 10 цього наказу ОПЕЗ «Закарпателектрозв'язок» є правонаступником реорганізованого ОПЗ «Закарпатзв'язок» в частині зобов'язань з питань електрозв'язку та проводового мовлення.

11. В подальшому, на підставі наказу Державного комітету зв'язку України від 11.02.1998 р. № 30 Українське об'єднання електрозв'язку «Укртелеком» реорганізоване шляхом його перетворення в Українське державне підприємство електрозв'язку «Укртелеком» (УДПЕЗ «Укртелеком»). Згідно з даним наказом підлягали реорганізації до 01.07.1998 р. і державні підприємства електрозв'язку, що входили до складу Українського об'єднання електрозв'язку «Укртелеком» шляхом їх приєднання до УДПЕЗ «Укртелеком».

12. Відповідно до п. 1.1 Статуту ПАТ «Укртелеком» останнє засноване згідно з наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 27.12.1999 р. №155 шляхом перетворення відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 р. № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств» Українського державного підприємства електрозв'язку «Укртелеком» у ВАТ «Укртелеком».

7. Згідно з наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 27 грудня 1999 року № 155 ВАТ «Укртелеком» створене на базі цілісного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв'язку «Укртелеком» (УДПЕЗ «Укртелеком»).

13. Згідно з протоколом Загальних зборів акціонерів ВАТ «Укртелеком» № 8 від 14.06.2011 року перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Укртелеком».

9. 07.08.2009 року позивач звертався листом № 01-32-3256 від 07.08.2009 року до Ужгородського державного міжрегіонального виробничого підприємства технічної інвентаризації про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1.

14. 10.08.2009 року Комунальне підприємство «БТІ м. Ужгорода» повідомило листом № 776 від 10.08.2009 року директора Закарпатської філії ВАТ «Укртелеком» про неможливість проведення реєстраційних дій, у зв'язку з відсутністю реального поділу майна між ВАТ «Укртелеком» та ДППЗ «Укрпошта».

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

15. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.11.2017 року позов задоволено.

16. Місцевий суд дійшов висновку, що до статутного капіталу позивача державою передано спірне нерухоме майно згідно Переліку нерухомого майна, що передано у власність ВАТ «Укртелеком» на підставі наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України № 155 від 27.12.1999 року та переліку майна, складеного на підставі наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України №232 від 25.11.2003.

17. Оскільки положення чинного законодавства на момент набуття позивачем прав власності на приміщення не передбачали обов'язкової реєстрації прав власності, позивач на визначених чинним законодавством підставах набув права власності на приміщення станом на 01.07.1999р.

18. Крім того, місцевий суд зазначив, що 06.11.2000р. на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25.10.2000 № 185 видано свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна, яким посвідчено, що об'єкт нерухомого майна в цілому, розташований на АДРЕСА_1, який складається з адміністративної будівлі під літерою «А» та склади під літерами «Б» та «В», належить на праві державної власності Ужгородському поштамту.

19. Водночас, станом на 2000 рік Ужгородський поштамт Закарпатської дирекції УДППЗ «Укрпошта» був відокремленим структурним підрозділом без права юридичної особи. Відтак, на момент одержання спірного свідоцтва про право власності Ужгородський поштамт був відокремленим структурним підрозділом Закарпатської дирекції УДППЗ «Укрпошта» без права юридичної особи.

20. Враховуючи вищезазначене, місцевий суд дійшов висновку, що видача свідоцтва про право власності структурному підрозділу юридичної особи, Ужгородському поштамту, відбулась з порушенням законодавства та є підставою для скасування свідоцтва про право власності на будівлю.

21. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2018р. рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.11.2017 року скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

22. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржуване свідоцтво про право власності, видане на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 185 від 25.10.2000 року є чинним, у зв'язку з чим позові вимоги про визнання нечинним та скасування свідоцтва про право власності на адмінбудинок під літ. А, що знаходиться на АДРЕСА_1, видане виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 02.11.2000 року Ужгородському поштамту є необгрнутованими та не підлягають до задоволення.

23. В свою чергу, позивачем не було подано до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували його право власності на спірне майно.

24. Посилання позивача на Акт приймання-передачі нерухомого майна у власність ВАТ «Укртелеком» (додаток № 1 до наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25.11.2003 року № 232 «Про передачу нерухомого майна ВАТ «Укртелеком») судом апеляційної інстанції оцінені критично, оскільки в даному акті не конкретизовано про яку саме частину будівлі йдеться.

25. Також, судом встановлено, що спірне майно, станом на момент складення Акта приймання-передачі нерухомого майна у власність ВАТ «Укртелеком» (25.11.2003 року), належало на праві державної власності Ужгородському поштамту, що підтверджується свідоцтвом про право власності на спірні приміщення від 02.11.2000 року. Відтак, 25.11.2003 року спірне майно не могло бути передане у власність позивача, оскільки останнє перебувало у власності відповідача.

26. Крім того, твердження позивача про те, що перелік майна, що передавався у власність ВАТ «Укртелеком» був сформований 01.07.1999 року, і саме ця дата є дата набуття ним права власності на спірне майно, є необгрнутованими та не підтверджується змістом Акта приймання-передачі нерухомого майна у власність ВАТ «Укртелеком» від 25.11.2003 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

27. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2018р. скасувати, рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.11.2017 року - залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

28.1. Апеляційний суд не врахував висновки, зроблені Львівським апеляційним адміністративним судом в ухвалі, що набрала законної сили, по справі №876/12539/13 від 15.09.2015р.про скасування п.1.1 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25.10.2000р. №185 «Про реєстрацію будинковолодінь, переведення житлового приміщення в нежитлове, часткову зміну рішення, передачу на баланс інженерних мереж, переведення приміщень гуртожитку в житлові», яким вирішено зареєструвати право власності Ужгородського поштампу на адмінбудинок під літерою «А» на АДРЕСА_1

28.2. На момент одержання спірного свідоцтва про власність Ужгородський поштамт був відокремленим структурним підрозділом УДППЗ «Укрпошта» без права юридичної особи. Видача свідоцтва відокремленому підрозділу без права юридичної особи відбулась з порушенням законодавства, в тому числі всупереч чинному на той час Закону УРСР «Про власність», що є підставою визнання нечинним свідоцтва про право власності на вказану будівлю.

28.3. Апеляційний суд не перевірив на підставі яких документів видано свідоцтво на право власності на спірну будівлю Ужгородському поштамту.

28.4. Протокол спільного засідання комісії Міністерства зв'язку України по розгляду питань кінцевого розподілу ОПЗ на "Закарпатпошта" та "Закарпателектрозв'язок» №1 від 17.11.1994р., що став підставою видачі спірного свідоцтва на право власності Ужгородського поштамту на всю будівлю літери «А» на площі Поштовій, стосувався тільки адміністративних приміщень. В свою чергу, сторонами визнано, що предметом спору є технологічні приміщення, які розподілялися між правонаступниками у відповідності до їх завдань та повноважень згідно ст. 37 ЦК Української РСР, чинного на момент розподілу та видання наказу Міністерства зв'язку №78-А.

Доводи відповідача та прокурора Закарпатської області, викладені у відзивах на касаційну скаргу

29. Публічне акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Закарпатської дирекції ПАТ "Укрпошта" та прокурор Закарпатської області вважають, що судом апеляційної інстанції ухвалено оскаржувану постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просять постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2018р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

30. Доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу є аналогічними з висновками, зробленими судом апеляційної інстанції у рішенні від 01.03.2018р.

Доводи Міністерства інфраструктури України, викладені у поясненнях до касаційної скарги

31. Міністерство інфраструктури України вважає, що доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу ПАТ "Укртелеком" залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2018р. залишити без змін.

Крім того, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору зазначає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували його право власності на спірне майно.

32. Позивач підтверджує власну позицію, посилаючись на наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25.11.2003 року № 232 «Про передачу нерухомого майна ВАТ «Укртелеком», однак з наявної у додатках до наказу інформації неможливо встановити яку саме частину будівлі передано позивачу, її площу та інші характеристики.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

33. Верховний Суд, здійснивши перегляд судових рішень у справі, дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог ст.ст. 43, 84 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції) та ст.ст. 86, 282 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом апеляційної інстанції) щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суди не встановили усіх фактичних обставин та не дослідили усі зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення спору, тому судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.

34. Предметом спору у даній справі є право власності на приміщення підвалу №№1-23 загальною площею 590,9кв.м., нежитлові приміщення першого поверху №№1-7 загальною площею 136,3кв.м., нежитлові приміщення другого поверху №№1-12 загальною площею 390кв.м. в будівлі літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1.

35. Позивач, обґрунтовуючи своє право власності на спірні приміщення, посилається на перелік нерухомого майна, що передано у власність ВАТ «Укртелеком» на підставі наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України № 155 від 27.12.1999 року та акт приймання - передачі, складеного на підставі наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України №232 «Про передачу нерухомого майна ВАТ «Укртелеком» від 25.11.2003р.

36. В свою чергу, відповідач вказує на наявність свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, яким посвідчено, що об'єкт нерухомого майна в цілому, розташований на АДРЕСА_1, який складається з адміністративної будівлі під літерою «А» та склади під літерами «Б» та «В», належить на праві державної власності Ужгородському поштамту.

37. Водночас, судами вставлено, що 27.02.2004 року між ВАТ «Укртелеком» та УДПЕЗ «Укрпошта» було укладено Попередню угоду про розподіл нерухомого майна, що знаходиться у спільній власності сторін, як правонаступників Закарпатського обласного державного підприємства електрозв'язку та Закарпатського обласного підприємства поштового зв'язку. Розділом 2.13 цієї угоди сторони також визначили порядок поділу будівлі на пл. АДРЕСА_1 у м. Ужгород у частках кожної із сторін.

38. При цьому, приймаючи рішення у справі, ані судом першої, ані апеляційної інстанції не було надано правової оцінки попередній угоді про розподіл нерухомого майна, що знаходиться у спільній власності від 27.02.2004 року, укладеної між позивачем і відповідачем, як доказ, що підтверджує право власності позивача на спірне майно.

39. Крім того, судами не було досліджено акт приймання-передачі майна, складеного 27.11.2008р. на підставі попередньої угоди про розподіл нерухомого майна, яким Закарпатська філія ВАТ "Укртелеком" передала, а Закарпатська дирекція УДППЗ "Укрпошта" прийняла частину нерухомого майна, яке використовувалось для потреб ЗФ ВАТ "Укртелеком", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

40. Судами також не встановлено, які саме приміщення та їх характеристики передавались у власність, а які залишались за ПАТ "Укртелеком" згідно переліку приміщень та їх площ, які передаються у власність Закарпатською філією ВАТ "Укртелеком" Закарпатській дирекції УДППЗ "Укрпошта" та переліком приміщень та їх площ, які залишаються за Закарпатською філією ВАТ "Укртелеком" в будівлі Закарпатської дирекції УДППЗ "Укрпошта", що є додатками до акту приймання-передачі майна, складеного 27.11.2008р. на підставі попередньої угоди про розподіл нерухомого майна.

41. Враховуючи складність спірних правовідносин та той факт, що спірні приміщення до цього часу використовуються спільно, судам необхідно також встановити фактичного користувача спірного приміщення.

42. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості встановити дійсні обставини справи, вказане перешкоджає ухвалити нове рішення, а тому справу слід передати на новий розгляд суду першої інстанції.

43. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню підлягає частково, а справа має бути передана на нових розгляд, згідно ст. 129 ГПК України, розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум судового збору за подання скарги про перегляд рішення в апеляційному і у касаційному, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

44. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртелеком" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.11.2017 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01 березня 2018 року у справі № 907/648/17 скасувати.

3. Справу направити до Господарського суду Закарпатської області на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.