Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.04.2018 року у справі №5009/4233/12
Постанова ВГСУ від 19.11.2015 року у справі №5009/4233/12
Ухвала КГС ВП від 07.02.2019 року у справі №5009/4233/12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 5009/4233/12

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Погребняка В.Я., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін:

скаржника - адвокат Яковлев О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 26.12.2018

у складі колегії суддів: Верховця А.А. (головуючого), Доманської М.Л., Отрюха Б.В.

та на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 02.11.2018

у складі судді: Чеберяка П.П.

у справі № 5009/4233/12

за позовом Приватного підприємства "ІМІР" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сміт В.Г.

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ"; 2. Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит"

про визнання права власності на нежитлове приміщення та визнання недійсним іпотечного договору № 3713И/0415 від 17.04.2015,-

ВСТАНОВИВ:

1. Приватне підприємство "ІМІР" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сміта В.Г. звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" та Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання права власності на нежитлове приміщення та визнання недійсним Іпотечного договору №3713И/0415 від 17.04.2015, укладеного відповідачами.

2. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.10.2017 об'єднано в одне провадження позов ПП "ІМІР" до відповідача-1 та відповідача-2 про визнання права власності на нежитлове приміщення та визнання недійсним іпотечного договору № 3713И/0415 від 17.04.2015 р. зі справою № 5009/4233/12 про банкрутство Приватного підприємства "ІМІР"; ухвалено здійснювати розгляд заявленого позову в межах справи про банкрутство № 5009/4233/12.

3. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.10.2017 позов задоволено:

- визнано за Приватним підприємством "ІМІР" право власності на нежитлове приміщення № 03 адміністративної будівлі літ. А-2, інв. №100002, загальною площею - 429,00 кв.м., за адресою: м. Запоріжжя, вул. Реактивна, 1.

- визнано недійсним іпотечний договір №3713И/0415 від 17.04.2015, укладений між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ" посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В.;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" на користь Приватного підприємства "ІМІР" судовий збір у розмірі - 14 730 грн.61 коп.;

- стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на користь Приватного підприємства "ІМІР" судовий збір у розмірі - 800 грн.

4. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.10.2017 без змін.

5. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.07.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" задоволено частково, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.10.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі № 5009/4233/12 скасовано, позовну заяву Приватного підприємства "ІМІР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" та Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

6. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.10.2018 справу № 5009/4233/12 в частині позовних вимог Приватного підприємства "ІМІР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" та Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про визнання права власності на нежитлове приміщення та визнання недійсним іпотечного договору № 3713И/0415 від 17.04.2015 передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва на виконання вказівок викладених в постанові суду касаційної інстанції.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2018 у справі № 5009/4233/12 позовну заяву Приватного підприємства "ІМІР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" та Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про визнання права власності на нежитлове приміщення та визнання недійсним іпотечного договору № 3713И/0415 від 17.04.2015 залишено без розгляду, мотивуючи це тим що провадження у справі № 910/5373/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" закрито ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.08.2018.

8. Не погоджуючись з даною ухвалою Приватне підприємство "ІМІР" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сміт В.Г. 20.11.2018 (згідно поштового штемпелю на конверті) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2018 у справі № 5009/4233/12 та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 у даній справі апеляційну скаргу Приватного підприємства "ІМІР" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сміт В.Г. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2018 у справі № 5009/4233/12 задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2018 у справі № 5009/4233/12 скасовано. Прийнято нове рішення, яким направлено справу до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

10. 10.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" звернулось через Північний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою вих. № 10/01/19-02 від 10.01.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2018 у справі № 5009/4233/12, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

11. 22.01.2019, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" вих. № 10/01/19-02 від 10.01.2019 разом зі справою № 5009/4233/12 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 5009/4233/12 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 25.01.2019.

13. Ухвалою Верховного Суду від 04.02.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 5009/4233/12 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" вих. № 10/01/19-02 від 10.01.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2018; призначено розгляд касаційної скарги на 13.03.2019 об 11 год. 00 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

14. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції і прийняти нове рішення яким:- передати справу № 5009/4233/12 в частині позовних вимог про визнання права власності на нежитлове приміщення для розгляду за виключною підсудністю до Господарського суду Запорізької області; - направити справу № 5009/4233/12 в частині позовних вимог про визнання недійсним Іпотечного договору №3713И/0415 від 17.04.2015 для розгляду до Господарського суду міста Києва в загальному порядку.

15. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

15.1 Судами попередніх інстанцій не в повній мірі досліджено обставини справи, оскільки з урахуванням закриття провадження у справі № 910/5373/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" Господарський суд міста Києва повинен був передати справу № 5009/4233/12 в частині позовних вимог про визнання права власності на нежитлове приміщення для розгляду за виключною підсудністю до Господарського суду Запорізької області та прийняти до свого провадження справу № 5009/4233/12 в частині позовних вимог про визнання недійсним Іпотечного договору №3713И/0415 від 17.04.2015 для розгляду в загальному порядку.

16. Представник скаржника в судовому засіданні 13.03.2019 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

17. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу в якому останній просить залишити касаційну скаргу щодо вимог про направлення справи № 5009/4233/12, в частині позовних вимог про визнання недійсним Іпотечного договору, до Господарського суду міста Києва без задоволення а оскаржувану постанову в цій частині без змін.

Позиція Верховного Суду

18. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

19. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

20. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

21. Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

22. Стаття 4 Господарського процесуального кодексу України визначає право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

23. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у справі № 910/5373/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" закрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2018.

24. Проте місцевий суд позовну заяву залишив без розгляду, порушуючи норми процесуального права.

25. Стаття 226 Господарського процесуального кодексу України визначає перелік підстав залишення позову без розгляду, який є вичерпним.

26. Виходячи зі змісту статті 226 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для залишення позову без розгляду закриття провадження у справі про банкрутство в межах якої даний позов розглядався, що і було вірно встановлено судом апеляційної інстанції.

27. В даному випадку ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.10.2018 позовну заяву Приватного підприємства "ІМІР" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Сміт В.Г. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" та Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про визнання права власності на нежитлове приміщення та визнання недійсним іпотечного договору № 3713И/0415 від 17.04.2015, на виконання вказівок постанови суду касаційної інстанції, передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва, оскільки у провадженні Господарського суду міста Києва знаходилася справа № 910/5373/17 про банкрутство відповідача-1 - ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ".

28. Згідно частини 6 статті 31 Господарського процесуального кодексу України спори між судами щодо підсудності не допускаються.

29. Вказана ухвала сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили, а тому є обов'язковою для виконання.

30. Окрім того, згідно частини 2 статті 31 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

31. Як вбачається з матеріалів справи та вже було зазначено, Приватне підприємство "ІМІР" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сміта В.Г. звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" та Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання права власності на нежитлове приміщення та визнання недійсним Іпотечного договору №3713И/0415 від 17.04.2015.

32. Ухвалою суду від 06.09.2017 за поданою заявою порушено провадження у справі.

31. Разом з тим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ".

33. З наведеного вбачається, що на момент порушення провадження за вказаною позовною заявою, в провадженні Господарського суду міста Києва вже перебувала справа № 910/5373/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ", а тому така позовна заява із самого початку підлягала розгляду Господарським судом міста Києва в межах зазначеної справи про банкрутство за правилами виключної підсудності.

34. З огляду на викладене, враховуючи те, що позовна заява Приватного підприємства "Імір" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ", Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання права власності на нежитлове приміщення та визнання недійсним Іпотечного договору №3713И/0415 від 17.04.2015 із самого початку підлягала розгляду Господарським судом міста Києва в межах справи № 910/5373/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" за правилами виключної підсудності, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду приходить до висновку, що закриття провадження у вказаній справі про банкрутство, в силу приписів частини 2 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, не є підставою для передачі справи № 5009/4233/12 в частині позовних вимог про визнання права власності на нежитлове приміщення для розгляду до Господарського суду Запорізької області, оскільки вказана справа у цій частині позовних вимог стала підсудною зазначеному суду вже в процесі її розгляду.

35. З огляду на викладене, доводи скаржника (пункт 15.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.

36. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

37. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

38. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

39. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

40. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

41. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

42. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

43. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

44. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови були дотримані.

45. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" вих. № 10/01/19-02 від 10.01.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2018 у справі № 5009/4233/12 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 у справі № 5009/4233/12 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді В. Я. Погребняк

Н. Г. Ткаченко