Історія справи

Ухвала КГС ВП від 14.03.2019 року у справі №926/851/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 926/851/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Зуєва В. А.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Західного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 (судді: Желік М. Б., Галушко Н. А., Орищин Г. В.)

за касаційною скаргою заступника прокурора Львівської області у справі

за позовом керівника Сторожинецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Магальської сільської ради

до Приватного підприємства "Лад Капітал"

про стягнення 562 331,32 грн збитків,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У березні 2017 року керівник Сторожинецької місцевої прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Магальської сільської ради (далі - Магальська сільрада) до Господарського суду Чернівецької області з позовом (з урахуванням змін) про стягнення із Приватного підприємства "Лад Капітал" (далі - ПП "Лад Капітал") 562 331,32 грн збитків у виді неодержаних доходів за період із 01.12.2014 по 31.12.2016, заподіяних у зв`язку із користуванням відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Позов обґрунтовано посиланням на положення статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, статей 90, 92, 123, 125, 152, 156, 157, 206 Земельного кодексу України.

Так, прокурор зазначив, що відповідач без оформлення права землекористування (у цьому випадку договору оренди землі) упродовж спірного періоду користувався земельною ділянкою, площею 0,6753 га по вул. Складській, 3 у с. Остриці Магальської сільради Новоселицького р-ну, що належить до земель комунальної власності територіальної громади с. Остриці в особі Магальської сільради, та не сплачував коштів за користування цією ділянкою. Внаслідок наведеного, на думку прокурора, територіальній громаді завдано збитків у заявленій до стягнення сумі.

1.2. ПП "Лад Капітал" заперечило проти позовних вимог, просило відмовити в їх задоволенні, наголошуючи, зокрема, на недоведеності факту завдання позивачеві спірних збитків, їх розміру, наявності у відповідача наміру викупити спірну земельну ділянку, необґрунтованості відмови сільської ради у такому, акцентуючи, що будівлі та споруди, розміщені на спірній земельній ділянці, на законних підставах перебувають у власності ПП "Лад Капітал" і побудовані Петіт Л. С. - попереднім їх власником і землекористувачем у період користування цією особою земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 05.09.2006, укладеного між приватним підприємцем (далі - ПП) Петіт Л. С. і Магальською сільрадою строком на 10 років.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 02.07.2018 (суддя Проскурняк О. Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "Лад Капітал" на користь Магальської сільради 168 699,40 грн збитків. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність усіх складових цивільного правопорушення у діях відповідача та визнав обґрунтованим стягнення з нього збитків, завданих унаслідок користування спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, у сумі 168 699,40 грн. При цьому суд визнав безпідставним застосування для розрахунку спірної суми збитків ставки орендної плати у розмірі 10 %, зазначивши, що у такому разі (без узгодження з орендарем ставки орендної плати у відповідному договорі оренди землі) Магальська сільрада могла розраховувати на дохід, обрахований із розрахунку із застосуванням мінімального розміру ставки орендної плати - 3 %, визначеної законодавством.

2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 (судді: Желік М. Б., Галушко Н. А., Орищин Г. В.) рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.07.2018 скасовано. У задоволенні позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що місцевий господарський суд не визначив дійсної правової природи спірного грошового зобов`язання, помилково застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які регулюють відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, натомість відносини із фактичного користування земельною ділянкою за відсутності правової підстави - належних правовстановлюючих документів на землю та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати, що відбулося у цьому випадку, за своїм змістом є кондикційними. Суд наголосив, що у цьому спорі належним способом захисту є стягнення безпідставно збережених грошових коштів за користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею на підставі (в порядку) статті 1212 Цивільного кодексу України, і позивач не позбавлений права звернутися до суду із самостійним позовом про захист своїх прав, виходячи із правовідносин набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав (стаття 1212 зазначеного Кодексу), які виникли між сторонами.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із висновками апеляційного господарського суду, заступник прокурора Львівської області подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.01.2019, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.07.2018 залишити в силі.

Підставами для скасування оскарженої постанови у справі прокурор зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме статей 22, 377, 1166 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України, порушення норм процесуального права, а саме статей 73, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор наголошує на неврахуванні судом апеляційної інстанції під час ухвалення постанови у справі, що спірна земельна ділянка є сформованою і перебувала в орендному користуванні попереднього власника будівель і споруд. Скаржник акцентує, що ПП "Лад Капітал", яке набуло право власності на майно - нежитлові будівлі з обробки деревини, розташовані за адресою: вул. Складська, 3 у с. Остриці Новоселицького р-ну, фактично стало орендарем земельної ділянки у тому ж обсязі та на умовах (оренда), як і попередній власник - ПП Петіт Л. С., що відповідає вимогам статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України; при цьому заміна сторони у зобов`язанні щодо сплати орендних платежів виключає можливість застосування до цих спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України, що регулює відносини, які виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна. Прокурор стверджує, що у зв`язку із розташуванням на спірній земельній ділянці нерухомого майна відповідача і з урахуванням положень статті 120 Земельного кодексу України Магальська сільрада не мала можливості користуватися такою земельною ділянкою та отримувати дохід від її використання; відповідач не вчинив обов`язкових дій, спрямованих на оформлення права землекористування цією землею та сплату відповідних платежів за неї, що, на думку прокурора, є беззаперечним доказом вини відповідача. Отже, як вважає прокурор, користування ПП "Лад Капітал" спірною земельною ділянкою із порушенням вимог закону свідчить про його протиправну поведінку, наявність збитків, спричинених такою поведінкою, вину відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою і заподіяними збитками, що є підставою для відповідальності відповідача перед власником землі.

3.2. Від ПП "Лад Капітал" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому підприємство просить відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора та залишити без змін постанову у справі. Підприємство зазначає, що договір оренди землі, укладений із попереднім власником нерухомості, припинено 13.10.2014, тому аргументи прокурора, викладені у касаційній скарзі, про заміну сторони у припиненому зобов`язанні (із ПП Петіт Л. С. на ПП "Лад Капітал") є необґрунтованими. Крім того, відповідач наголошує, що упродовж тривалого періоду часу неодноразово звертався до позивача із заявами щодо викупу земельної ділянки, на якій розташовано нерухоме майно відповідача, однак позитивного рішення позивач не прийняв; усі рішення органу місцевого самоврядування щодо відмови у викупі спірної земельної ділянки було оскаржені відповідачем до суду і скасовані у судовому порядку.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. За змістом витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.10.2019 визначено такий склад колегії суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий (доповідач), Багай Н. О., Зуєв В. А.

4.2. Переглянувши оскаржену у справі постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав.

4.3. Як установили господарські суди та підтверджують матеріали справи, 05.09.2006 між Магальською сільрадою - орендодавцем і ПП Петіт Л. С. - орендарем укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,6753 га для розміщення пилорами по вул. Складській в с. Остриці Новоселицького р-ну.

Відповідно до пункту 4 зазначеного договору його укладено на 10 років, починаючи із дати його реєстрації.

Актом встановлення і погодження меж земельної ділянки та передачі і прийому її в натурі від 24.03.2005 встановлено і погоджено межі земельної ділянки та передачу і прийом її в натурі (на місцевості) землевласникові (землекористувачу) ПП Петіт Л. С. У цьому акті зазначено, що земельна ділянка розташована в адміністративних межах с. Остриці Магальської сільради Новоселицького р-ну.

Згідно зі свідоцтвом на право власності на нерухоме майно від 27.08.2014 Петіт Л. С. є власником нежитлових будівель з обробки деревини, розташованих за адресою: вул. Складська, 3 в с. Остриці Новоселицького р-ну .

03.10.2014 Петіт Л. С. за актом приймання-передачі майна як засновник ПП "Лад Капітал" передала до статутного капіталу цього підприємства нежитлові будівлі з обробки деревини (згідно з переліком), розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,6753 га, цільове призначення - інша некомерційна діяльність (1.11.6), кадастровий номер земельної ділянки 7323083600:01:003:0041, що перебуває у користуванні засновника - Петіт Л. С. на підставі договору оренди землі, укладеного 05.09.2006 між засновником і Магальською сільрадою.

13.10.2014 реєстраційна служба Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області зареєструвала право власності ПП "Лад Капітал" на нежитлові будівлі з обробки деревини на вул. Складській, 3 в с. Остриця Новоселицького району.

Згідно зі свідоцтвом на право власності на нерухоме майно від 13.10.2014 ПП "Лад Капітал" є власником нежитлових будівель з обробки деревини, розташованих за адресою: вул. Складська, 3 в с. Остриці Новоселицького р-ну.

Відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП Петіт Л. С. припинила підприємницьку діяльність 03.11.2014, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис № 20330060011006609.

Рішенням Магальської сільради від 17.12.2014 № 10 за заявою Петіт Л. С. про припинення дії договору оренди землі від 05.09.2006 розірвано цей договір оренди земельної ділянки площею 0,6753 га для розміщення пилорами по вул. Складській в с. Остриці, укладений між ПП Петіт Л. С. і Магальською сільрадою.

Суди попередніх інстанцій також установили, що ПП "Лад Капітал" неодноразово зверталося до Магальської сільради із заявами про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки площею 0,6753 га (шляхом викупу) для виробничих потреб - розміщення пилорами, втім позитивного рішення (стосовно викупу спірної земельної ділянки) сільрада не прийняла. Не було укладено між ПП "Лад Капітал" і Магальською сільрадою і договору оренди зазначеної земельної ділянки.

Як установив суд апеляційної інстанції, рішенням 32 сесії VI скликання Магальської сільради від 17.12.2014 № 11 ПП "Лад Капітал" відмовлено у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки площею 0,6753 га шляхом викупу для виробничих потреб - розміщення пилорами. Це рішення визнано незаконним і скасовано згідно з рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.07.2015 у справі № 926/914/15.

За змістом пункту 1 рішення 39 сесії VI скликання Магальської сільради від 11.09.2015 № 06 сільрада утрималася від надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,6753 га для викупу, для виробничих потреб - розміщення пилорами. Це рішення сільради у наведеній частині також визнано незаконним і скасовано згідно з рішенням Господарського суду Чернівецької області від 12.01.2016 у справі № 926/1791/15.

Рішенням 5 сесії VII скликання Магальської сільради від 22.03.2016 № 54 постановлено відмовити у наданні дозволу ПП "Лад Капітал" на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,6753 га, для виробничих потреб - розміщення пилорами, для викупу. Зазначене рішення органу місцевого самоврядування згідно з рішенням Господарського суду Чернівецької області від 20.10.2016 у справі № 926/2991/16 визнано незаконним і скасовано.

За змістом акта із визначення збитків, заподіяних територіальній громаді Магальської сільради в особі Магальської сільради внаслідок порушення законодавства, від 11.08.2015 № 07 і розрахунку суми втрат орендної плати за земельну ділянку за період із 01.12.2014 по 31.07.2015 визначено загальну суму збитків, завданих у зв`язку із користуванням відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів - 148 338,55 грн.

Згідно з актом із визначення збитків, заподіяних територіальній громаді Магальської сільради Новоселицького району Чернівецької області внаслідок порушення земельного законодавства від 10.06.2016 № 02 і розрахунку суми втрат орендної плати за земельну ділянку за період із 11.08.2015 по 10.05.2016 визначено розмір збитків за користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів на загальну суму 204 925,47 грн.

20.09.2016 Магальська сільрада у листі № 555 просила погасити суму збитків за період із 01.12.2014 по 10.05.2016 на загальну суму 353 264,02 грн.

Відповідно до акта обстеження земельної ділянки від 13.10.2016, проведеного комісією у складі заступника голови, депутатів Магальської сільради та спеціаліста з земельних питань Магальської сільради, відповідач користується земельною ділянкою по вул. Складській, 3 в с. Остриці Новоселицького р-ну площею 0,6753 га, яка перебувала в орендному користуванні Петіт Л. С., для виробничих потреб без оформлення відповідного договору оренди землі.

В акті з визначення збитків, заподіяних територіальній громаді Магальської сільради внаслідок порушення земельного законодавства, від 23.01.2017 № 01 визначено загальну суму збитків, завданих у зв`язку із користуванням відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період із 11.05.2016 по 31.12.2016, - 209 067,30 грн.

4.4. У зв`язку із користуванням ПП "Лад Капітал" спірною земельною ділянкою та неоформленням правовстановлюючих документів на неї прокурор в інтересах держави в особі Магальської сільради звернувся із позовом у цій справі про стягнення з власника об`єктів нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщено.

4.5. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, застосував до спірних правовідносин положення законодавства, які регламентують деліктне зобов`язання з відшкодування шкоди, завданої внаслідок правопорушення (норми статті 22, глави 82 "Відшкодування шкоди" Цивільного кодексу України, статті 152, а також глави 24 Земельного кодексу України "Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284); вважав обґрунтованим і доведеним позов у частині стягнення з відповідача 168 699,40 грн збитків у виді неодержаних доходів (упущеної вигоди) за наявності складу цивільного правопорушення у діях відповідача.

4.6. Натомість скасовуючи судове рішення та відмовляючи у позові, апеляційний господарський суд дійшов висновку про неврахування місцевим господарським судом дійсної правової природи грошової суми, заявленої до стягнення, зазначивши, що у такому спорі належним способом захисту є стягнення безпідставно збережених грошових коштів за користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України і позивач не позбавлений права звернутися до суду із самостійним позовом про захист своїх прав, виходячи з правовідносин набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав (стаття 1212 зазначеного Кодексу), які виникли між сторонами.

4.7. Колегія суддів вважає наведені висновки судів передчасними з огляду на таке.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За змістом частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Збитками згідно з пунктом 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом зазначених положень Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

У частині 1 статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 зазначеного Кодексу).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом глав 82 і 83 цього Кодексу для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і охоплюються різним нормативно-правовим регулюванням. Утім, на відміну від збитків, для стягнення яких необхідно довести наявність складу правопорушення, для висновку про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів потрібно встановити обставини набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого), а також те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Однак наведене залишилося поза увагою господарських судів під час вирішення цього спору.

Попередні судові інстанції установили, що відповідач є власником нерухомого майна - нежитлових будівель з обробки деревини, розташованих на спірній земельній ділянці, кадастровий номер 7323083600:01:003:0041; дата державної реєстрації права власності на нерухомість - 13.10.2014. При цьому, як установили суди та свідчать матеріали справи, ПП "Лад Капітал" набуло це нерухоме майно у власність шляхом передачі йому такого майна у статутний капітал від Петіт Л. С. - засновника підприємства за актом приймання-передачі майна до статутного капіталу ПП "Лад Капітал", в якому (акті) зазначено, що нежитлові будівлі з обробки деревини, розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,6753 га, цільове призначення - інша некомерційна діяльність, кадастровий номер земельної ділянки 7323083600:01:003:0041, що перебуває в користуванні Петіт Л. С. на підставі договору оренди землі від 05.09.2006.

Колегія суддів зазначає, що перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України. Так, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частини 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час реєстрації права власності на об`єкти нерухомості за відповідачем).

Водночас за змістом статті 377 Цивільного кодексу України (у відповідній редакції) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України унормовано, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанцій повинні були достеменно дослідити, зокрема, підстави набуття відповідачем у власність нерухомості, розташованої на спірній земельній ділянці, правові підстави виникнення/переходу прав на спірну земельну ділянку до відповідача від попереднього власника нерухомості, тобто питання переходу відповідних прав на спірну земельну ділянку до відповідача, їх зміст та відповідні правові наслідки, оскільки за наявності у попереднього власника нерухомості відповідного права на землю користування такою земельною ділянкою новим власником нерухомості не можна вважати безпідставним.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у виді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними. Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України). Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Як уже зазначалося, предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщено.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки відносини із фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів і недоотримання її власником доходів у виді орендної плати, що відбулося у цьому випадку, за своїм змістом є кондикційними, і позивач не позбавлений права звернутися до суду з самостійним позовом про захист своїх прав на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Проте колегія суддів зазначає, що згідно з частиною 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 цього Кодексу позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. За змістом викладеного предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважав суд апеляційної інстанції у цій справі.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безоплатного користування земельною ділянкою та відшкодування коштів, пов`язаних з її використанням без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).

При цьому суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Проте зазначеного суд апеляційної інстанції не врахував, у зв`язку з чим суд дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову, не застосувавши до спірних правовідносин правову норму, яка, як вважав суд, мала бути застосована.

Отже, зважаючи на викладене, протилежні висновки судів попередніх інстанцій як про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, так і про відмову у його задоволенні є передчасними.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

5.2. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Разом із цим у частині 4 статті 300 зазначеного Кодексу передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.3. Ураховуючи допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення необхідно скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, а касаційну скаргу задовольнити частково.

5.4. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду потрібно урахувати наведене, встановити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку з урахуванням викладеного в цій постанові і на підставі норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. У зв`язку зі скасуванням оскаржених рішення і постанови у справі та передачею справи на новий розгляд розподіл судових витрат здійснюватиме господарський суд, який прийматиме рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області задовольнити частково.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 і рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.07.2018 у справі № 926/851/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

В. А. Зуєв