ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/4266/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

перший заступник військового прокурора центрального регіону України

від прокуратури - Корнішко В.М.

позивачі - (1) Міністерство оборони України, (2) Київське квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

представник позивача - 1 - Сажієнко І.О.

представник позивача - 2 - Сажієнко І.О.

відповідач - Київська міська рада

представник відповідача - Глобенко Л.В.

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державного підприємства "Управління капітального будівництва та інвестицій"

представник третьої особи - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Тарасенко К.В. - головуючого, Іоннікової І.А., Корсакової Г.В. від 24 січня 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва у складі Ващенко Т.М. від 28 вересня 2017 року

Історія справи

Обставини, встановлені судами

1. Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 17.07.1978 №1028/2 надано в користування квартирно-експлуатаційній частині Київського військового округу земельні ділянки площею близько 70 га, на яких розміщені військові частини та організації Київського військового округу в Жовтневому районі, в тому числі: Київське вище військове училище ім. Фрунзе площею біля 17 га по Брест-Литовському проспекту, 71/2, військова частина 63630 площею біля 14 га по вул. Трудових резервів; військове містечко 165 площею біля 39 га по вул. Качалова, 3.

2. Рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 №134/1968 "Про передачу земельної ділянки державному підприємству "Управління капітального будівництва та інвестицій" для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури на просп. Відрадному, 42 у Солом'янському районі м. Києва" припинено Київському квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України, як правонаступнику квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу, право користування земельною ділянкою площею 2,85 га, відведеною відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №1028/2 від 17.07.1978 (лист-клопотання Київського КЕУ МО України №303/25/3-210 від 21.02.2006), та віднесено її до земель запасу житлової та громадської забудови. Також вказаним рішенням затверджено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки Державному підприємству "Управління капітального будівництва та інвестицій" для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури на просп. Відрадному, 42 у м. Києві та передано останньому в оренду на 5 років земельну ділянку площею 2,85 га за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Короткий зміст позовних вимог

3. У березні 2016 року перший заступник військового прокурора центрального регіону України (далі - прокурор) в інтересах держави в особі (1) Міністерства оборони України (далі - МОУ, позивач-1), (2) Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі - Київське КЕУ, позивач-2) звернувся до суду з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 26.07.2007 №134/1968 "Про передачу земельної ділянки державному підприємству "Управління капітального будівництва та інвестицій" для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури на просп. Відрадному, 42 у Солом'янському районі м. Києва".

4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що припинення права землекористування позивача-2 спірною земельною ділянкою, яка відноситься до земель оборони, відбулося без дотримання встановленого земельним законодавством порядку вилучення земель оборони, зокрема без згоди Міністерства оборони України, як розпорядника спірної землі, яка розташована на території військового містечка та без наявності рішення Кабінету Міністрів України про припинення права постійного користування землями оборони. Отже, відповідача розпорядився спірною землею незаконно та з перевищенням наданих повноважень.

5. Стосовно строку позовної давності МОУ зазначено, що зі вказаним рішенням позивачів ознайомлено не було, а про його існування стало відомо лише у 2016 році, тому строк позовної давності не пропущено. При цьому у справі відсутні докази наявності у позивачів можливості дізнатися про спірне рішення з моменту його прийняття.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

6. Справа розглядалась судами неодноразово.

7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 січня 2018 року, у позові відмовлено повністю.

8. Судові рішення мотивовані тим, що відчуження відповідачем спірної земельної ділянки, якам має статус земель оборони, відбулося з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки згода на вилучення такої землі Міністерством оборони України, як розпорядником земель оборони, не надавалась. Отже, спірне рішення прийнято відповідачем з перевищенням наданих повноважень та в порушення встановленого порядку припинення права користування землями оборони.

9. Проте прокурором пропущено встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальний строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем. При вирішенні питання позовної давності суди керувались, зокрема усталеною судовою практикою Верховного Суду України щодо порядку обчислення строку позовної давності за позовами прокурорів, відповідно до якої положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. У випадку, коли прокурор у справі не є самостійним позивачем, а виступає в інтересах держави в особі конкретного органу, то строк позовної давності необхідно обраховувати з часу, коли саме відповідний орган довідався чи міг довідатися про порушення його права чи особу, яка його порушила. Для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (постанова ВСУ від 29.10.2014 у справі №6-152цс14).

10. Судами встановлено, що держава в особі позивачів повинна була довідатись про факт прийняття спірного рішення з моменту його оприлюднення 30.11.2007 в газеті "Хрещатик", яка є офіційним друкованим виданням Київської міської ради. Також позивачі протягом усього часу з моменту прийняття спірного рішення були зобов'язані опікуватись фактичним станом спірної землі, у тому числі мали бути обізнаними про її вибуття з їх користування, оскільки відповідно до Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України №406/2011 від 06.04.2011 та Положення про Київське квартирно-експлуатаційне управління, яке затверджено Наказом Тимчасово виконувача обов'язків начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України №139 від 24.09.2013, саме на останніх покладено обов'язок з управління та обліку земель оборони.

11. За наслідками встановлених обставин судами констатовано пропуск строку позовної давності для звернення з даним позовом без поважних причин, а тому порушене право держави не підлягає судовому захисту.

12. При цьому як судом першої, так і судом апеляційної інстанції було спростовано доводи позивачів з метою підтвердження своєї позиції про необізнаність з фактом прийняття спірного рішення про відсутність обов'язку відповідача у 2007 році здійснювати публікацію (оприлюднення) власних рішень ненормативного характеру у друкованих виданнях та, як наслідок, відсутність обов'язку у позивачів здійснювати моніторинг відповідних публікацій, оскільки така обставина не нівелює висновків щодо наявності у позивачів реальної можливості дізнатись про оспорюване рішення саме з моменту його оприлюднення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач-2 подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в частині застосування наслідків спливу строку позовної давності, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача-2, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

14. Судами при обчисленні строку позовної давності неправильно застосовано положення статті 261 ЦК України, оскільки не досліджено чинне на час винесення спірного рішення законодавство про порядок оприлюднення актів органу місцевого самоврядування індивідуальної дії, які не носять нормативно-правового характеру.

14.1. Так, на думку скаржника, обов'язок щодо оприлюднення власних актів індивідуальної дії виник у відповідача тільки з набранням у березні 2014 року чинності відповідних змін у законодавство, зокрема в Закони України "Про доступ до публічної інформації", "Про інформацію", "Про місцеве самоврядування". До цього часу акти органу місцевого самоврядування індивідуальної дії, до яких відноситься і спірне рішення, не підлягали обов'язковому оприлюдненню, а тому у позивачів був відсутній обов'язок відстежувати інформацію у друкованих виданнях, зокрема Київської міської ради та, відповідно, не було безумовної можливості дізнатися про прийняття спірного рішення.

15. Також наявність у позивачів обов'язку з ведення обліку земельної ділянки само по собі не дає підстав для висновку про обізнаність позивачів про порушення свого права на спірну земельну ділянку. При цьому спірне рішення самим відповідачем до позивачів не доводилось.

Позиція прокурора у відзиві на касаційну скаргу

16. Прокурор підтримує доводи касаційної скарги у пунктах 14, 15 Постанови та просить її вимоги задовольнити.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

17. Оскільки відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а прокурором постанова оскаржується в частині застосування судами строку позовної давності, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень тільки в цій частині.

18. У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

19. Загальна позовна давність установлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

20. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

21. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз змісту термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та статтею 74 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Вказана правова позиція напрацьована усталеною судовою практикою як Верховного Суду України в постановах від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15, від 01.07.2015 у справі №6-178гс15, так і Верховного Суду, зокрема в постановах від 15.05.2018 у справі № 911/3210/17, від 08.05.2018 у справі №911/2534/17.

22. За змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

23. Частиною 2 статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

24. У спірних правовідносинах суб'єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, тому зміна уповноваженого органу щодо розпорядження спірною земельною ділянкою і здійснення контролю за нею не змінює порядку перебігу позовної давності.

25. За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

26. При цьому і в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, від 20.11.2018 у справі №907/50/16 та обґрунтовано врахована і судами попередніх інстанцій у даній справі.

27. Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право дізналася або могла дізнатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний позивач або прокурор. Наведе відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України у справах №3-932гс17 від 18.10.2017, №3-869гс17 від 16.08.2017, №3-455гс17 від 07.06.2017, №3-1486гс16 від 22.03.2017, №916/2122/13 від 22.04.2015, №11/163/2011/5003 від 25.03.2015 та підтримується усталеною судовою практикою Верховного Суду, зокрема у постановах від 24.01.2018 у справі № 914/801/17, від 19.06.2018 у справі №922/2756/17.

28. Крім того, в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №6-68цс15 зазначено, що держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

29. Прокурор звернувся з позовом до суду 11.03.2016, як убачається з першого аркуша позовної заяви. Уповноважені органи, в інтересах яких прокурором подано даний позов - Міністерство оборони України та Київське КЕУ

30. Київська міська рада подала до суду першої інстанції заяву про сплив строку позовної давності.

31. Так, як правильно зазначено судами, відповідно до Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України №406/2011 від 06.04.2011 та Положення про Київське КЕУ, затвердженого Наказом Тимчасово виконувача обов'язків начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України №139 від 24.09.2013, безпосередньо на позивачів покладено обов'язок з управління та обліку земель оборони. Отже, як МОУ, як розпорядник земель оборони, так і Київське КЕУ, як безпосередній землекористувач та особа, за якою закріплена спірна земельна ділянка, зобов'язані здійснювати постійний контроль та моніторинг за ввіреними їм землями державної власності.

32. Судами встановлено, що оприлюднення тексту спірного рішення відповідача відбулося ще 30.11.2007 в газеті "Хрещатик", яка є офіційним друкованим виданням Київської міської ради. При цьому оприлюднений текст спірного рішення очевидно дозволяє ідентифікувати як спірну земельну ділянку, так і землекористувача - позивача-2, у якого вона була вилучена. З моменту оприлюднення у засобах масової інформації спірне рішення відповідача стає загальновідомим, а отже саме з цього моменту позивачі, виконуючи свої функції з управління спірною державною землею, могли довідатись про його існування та, відповідно, про порушення прав держави.

33. Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що сам позивач-2 ще у 2006 році, а саме листом від 21.02.2006 №303/25/3-210, відмовився від права користування спірною земельною ділянкою площею 2,93 га на користь ДП "Управління капітального будівництва та інвестицій", а отже мав підстави передбачати прийняття відповідачем рішення про її вилучення.

34. За таких обставин доводи касаційної скарги у пунктах 14, 15 Постанови Верховним Судом відхиляються як безпідставні та такі, що не спростовують обґрунтованих висновків судів про момент, коли позивачі могли довідатись про порушення прав держави та, відповідно, не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судами приписів статті 261 ЦК України до спірних правовідносин.

35. Позовна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за змістом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

36. Ураховуючи викладене та приписи пункту 4 статті 267 ЦК України, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів про те, що позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском без поважних причин строку позовної давності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Київського КЕУ задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 січня 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва від 28 вересня 2017 року у справі № 910/4266/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.