Історія справи

Ухвала КГС ВП від 16.04.2019 року у справі №902/839/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 902/839/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Погребняка В.Я., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін:

скаржника - адвокат Сніцаренко А.А.

позивача - адвокат Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

від 28.02.2019

у складі колегії суддів: Демидюк О.О. (головуючого), Юрчука М.І., Савченка Г.І.

за позовом Публічного акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли" в особі ліквідатора Темчишина Володимира Петровича

до відповідачів: 1. ОСОБА_1 ; 2. Приватного підприємства "Хімагродар"

про визнання договорів недійсними та зобов`язання повернути майно

в межах справи № 902/839/16

за заявою Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області

до Публічного акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 31.10.2016 порушено провадження у справі про банкрутство приватного акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли".

2. Постановою Господарського суду Вінницької області від 22.05.2017 визнано ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Темчишина В.П.

3. 14.09.2018 до Господарського суду Вінницької області ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" в особі ліквідатора Темчишина В.П. надійшла позовна заява № 251 від 10.09.2018 до ОСОБА_1 та ПП "Хімагродар" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та зобов`язання ПП "Хімагродар" повернути майно, одержане на виконання договору про передачу внеску власника (засновника) до статутного капіталу ПП "Хімагродар" від 21.06.2016, в межах справи № 902/839/16.

4. 06.11.2018 на електронну адресу Господарського суду Вінницької області від представника позивача надійшла заява б/н від 05.11.2018 (вх. № 02.1-34/8732/18) про зміну підстав позову.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

5. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 03.12.2018 по справі №902/839/16 в позові ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" відмовлено.

6. Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду, ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли" Темчишин В.П. звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

7. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 апеляційну скаргу задоволено частково, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасовано. Позовну заяву задоволено частково, в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 14.04.2015. В решті вимог позовну заяву залишено без розгляду

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

8. 26.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 25.03.2019 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 у справі № 902/839/16, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 902/839/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 04.04.2019.

10. Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 902/839/16 за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 25.03.2019 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019; розгляд касаційної скарги призначено на 12.06.2019 об 11 год. 30 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

11. Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій останній просить скасувати оскаржувані постанову та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

12. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

12.1 Суд апеляційної інстанції безпідставно послався на статтю 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки ліквідатор звернувся до суду із вказаною позовною заявою більше ніж за півтора року до порушення провадження даної справи про банкрутство.

12.2 Суд апеляційної інстанції не мав права виходити за межі заявлених вимог та надавати правову оцінку договорам про відступлення прав вимоги до боржника на користь ОСОБА_1

12.3 Згідно правової позиції Верховного Суду України викладеної в постанові від 13.04.2016 по справі № 6-1528цс15, зазначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

12.4 Посилання суду апеляційної інстанції про безоплатність відчуження нерухомого майна на підставі оскаржуваних правочинів та про невиконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо здійснення розрахунків за оскаржуваними правочинами не відповідають встановленим по справі обставинам.

12.5 Позивачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надавалась копія статуту боржника, тому незрозуміло яким чином судом апеляційної інстанції застосовано пункти вказаного статуту при розгляді справи.

12.6 Ліквідатором при зверненні з позовною заявою пропущено строк позовної давності.

12.7 Судом апеляційної інстанції безпідставно залишено без розгляду позов в частині вимог про зобов`язання ПП "Хімагродар" повернути майно, одержане на виконання договору про передачу внеску власника (засновника) до статутного капіталу ПП "Хімагродар" від 21.06.2016.

13. Представник скаржника в судовому засіданні 12.06.2019 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

14. ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" в особі ліквідатора Темчишина В.П. подано відзив на касаційну скаргу в якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

15. Представник ліквідатора в судовому засіданні 12.06.2019 заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.

16. 10.06.2019 від представника скаржника до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив.

Позиція Верховного Суду

17. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

18. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

19. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

20. Положеннями частини четвертої статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

21. Згідно з пунктами 2, 7 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

22. Відповідно до статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

23. Згідно статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

24. Статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог. У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

25. Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

26. Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

27. Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

27.1 Боржник ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" в період з 15.01.2013 по 08.04.2015 неодноразово перебував в процедурі банкрутства.

27.2 Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.01.2013 було порушено провадження у справі № 902/79/13-г про банкрутство ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли".

27.3 Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.10.2014 у справі №902/79/13-г про банкрутство ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 97 540 137,59 грн., в тому числі вимоги Пенсійного фонду м. Ладижин в сумі 9 863 315,39 грн., Бершадського ОДПІ Головного управління Міндоходів у Вінницькій області в сумі 1 960 855,09 грн., вимоги по виплаті заробітної плати в сумі 2 000 157,47 грн., також визнано вимоги ОСОБА_2 в сумі 5 492 647,24 грн.

27.4 08.04.2015 постановою Вищого господарського суду України провадження у справі № 902/79/13-г про банкрутство ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" було припинено у зв`язку з відсутністю безспірності вимог ініціюючого кредитора.

27.5 Вимоги кредиторів ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" затверджені ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.10.2014 №902/79/13-г не були погашені.

27.6 Під час перебування ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" в процедурі банкрутства (справа №902/79/13-г) генеральний директор (на той час) ОСОБА_2 27.02.2015 відступив своє право вимоги до ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" в розмірі 5 492 647,24 грн. ОСОБА_1 за договором про відступлення права вимоги.

27.7 Згідно п. 1.3. Договору за відступлення права вимоги новий кредитор зобов`язується сплатити первісному кредиторові кошти в сумі 5 492 647,24 грн. протягом 20 днів з моменту одержання задоволення своїх вимог боржником, зокрема але не виключно добровільної сплати боржником коштів на користь нового кредитора повністю або частково або їх стягнення у примусовому порядку відповідно до вимог чинного законодавства.

27.8 14.04.2015 між ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" в особі генерального директора ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено наступні договори купівлі-продажу нерухомого майна: купівлі-продажу, реєстровий номер № 839, за яким було відчужено комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 882,9 кв.м.; купівлі-продажу, реєстровий номер № 838, за яким було відчужено комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 12 763,8 кв.м.; купівлі-продажу, реєстровий номер № 837, за яким було відчужено комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 1 247,1 кв.м.; купівлі-продажу, реєстровий номер № 834, за яким було відчужено земельну ділянку площею 1,2916 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; купівлі-продажу, реєстровий номер № 836, за яким було відчужено земельну ділянку площею 1, 7048 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; купівлі-продажу, реєстровий номер № 835, за яким було відчужено земельну ділянку площею 0,8706 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; купівлі-продажу, реєстровий номер № 833, за яким було відчужено земельну ділянку площею 1,7048 га, кадастровий номер НОМЕР_4 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

27.9 Зазначені договори купівлі-продажу нерухомого майна ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" від 14.04.2015 були укладені через шість днів після закриття провадження у справі №902/79/13-г про банкрутство ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли".

27.10 Відповідно до п. 5 договорів купівлі-продажу від 14.04.2015, кошти за майно повинні бути перераховані на розрахунковий рахунок продавця протягом десяти банківських днів не пізніше 27.04.2015.

27.11 Повний розрахунок між сторонами має бути підтверджений заявою продавця, підпис на якій буде посвідчено нотаріально (п. 9 договору).

27.12 28.04.2015 ОСОБА_1 направив ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

27.13 Тобто ОСОБА_1 , одержує задоволення своїх вимог до ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли".

27.14 З 18.04.2015 у генерального директора ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" ОСОБА_2 виникає право вимоги до ОСОБА_1 на суму 5 492 647,24, згідно п. 1.3. Договору про відступлення права вимоги від 27.02.2015.

27.15 07.05.2015 ОСОБА_2 підписує від імені ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" нотаріально завірену заяву про повний розрахунок за оспорюваними договорами купівлі-продажу від 14.05.2015 не оспорюючи та погоджуючись із заявою ОСОБА_1 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

27.16 Однак, умови п. 5 за договорами купівлі-продажу від 14.04.2015 по сплаті боргу ОСОБА_1 не були виконані.

27.17 З вище викладеного вбачається, що договори купівлі-продажу від 14.04.2015 були спрямовані на виведення майна ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" з метою уникнення виплати великої суми кредиторської заборгованості по платежах до бюджету, Пенсійного фонду, Фондів соціального страхування та виплаті заборгованості по заробітній платі працівникам ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли", в сумі 2 000 157,47 грн., (Ухвала попереднього засідання господарського суду Вінницької області від 01.10.2014 №902/79/13-г).

27.18 В подальшому 21.06.2016 ОСОБА_1 придбане за договорами купівлі-продажу від 14.04.2015 майно передає до статутного капіталу ПП "Хімагродар", згідно договору про передачу внеску власника (засновника) до статутного капіталу ПП "Хімагродар".

27.18 Однак, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, єдиним засновником ПП "Хімагродар" є Бабич Наталія Михайлівна, а відомості щодо ОСОБА_1 як засноника ПП "Хімагродар" відсутні.

27.19 Також про умисне незаконне виведення (відчуження) майна ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" на користь третьої особи свідчить і той факт, що покупець за договорами купівлі-продажу від 14.04.2015 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який взяв на себе зобов`язання оплатити протягом десяти днів з моменту укладення договорів був неплатоспроможною особою на таку велику суму, оскільки не є підприємцем, не був директором чи засновником будь-якого підприємства, отримує субсидію на комунальні послуги за своїм місцем проживання, що підтверджується Витягом з ЄДРЮОФОПГФ, згідно якого ОСОБА_1 не був та не є підприємцем, Витягом з ЄДРЮОФОПГФ щодо ОСОБА_1 як засновника, згідно якого записів щодо ОСОБА_1 не знайдено, Інформацією про стан субсидій в домогосподарстві за даними ЄДР отримувачів субсидій Міністерства соціальної політики. Окрім того, відповідно до умов Договору про передачу внеску власника (засновника) до статутного капіталу ПП "Хімагродар" від 21.06.2016, ОСОБА_1 зазначив, що все майно придбане ним за особисті кошти, що суперечить дійсним обставинам, адже жодних коштів останній не платив ні по Договорах купівлі-продажу від 14.04.2015, ні по Договору про відступлення права вимоги від 27.02.2015.

27.20 Із змісту оспорюваних договорів купівлі-продажу від 14.04.2015 вбачається, що вказані договори від імені ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" підписано генеральним директором ОСОБА_2 на підставі статуту та протоколу наглядової ради ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" від 10.04.2015.

27.21 З протоколу засідання наглядової ради ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" від 10.04.2015 вбачається, що наглядовою радою було прийнято рішення про відчуження ряду нерухомого майна, що стало предметом оскаржуваних правочинів. Обґрунтуванням необхідності такого відчуження було тривале невикористання цього майна в господарській діяльності товариства, а також те, що нерухоме майно потребує значних затрат на його утримання. Також, наглядовою радою було вирішено отримані від реалізації нерухомого майна кошти направити на погашення кредиторської заборгованості. Однак, в тексті протоколу наглядової ради не зазначено кому саме має бути відчужене це майно, а також не зазначено яка кредиторська заборгованість буде погашена в першу чергу.

27.22 Відповідно до п. 7.26 Статуту ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" до виключної компетенції наглядової ради належить прийняття рішення про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг становить від 10% до 25% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

28. Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 , будучи директором ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли", маючи широке коло повноважень в силу закону і статуту, мав можливість самостійно вчиняти дії щодо продажу спірного нерухомого майна.

29. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що наглядова рада прийняла рішення про відчуження лише 5,5% загальної вартості активів ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли", підстав для прийняття такого рішення наглядовою радою не було, що в свою чергу також свідчить про заінтересованість членів наглядової ради у відчуженні спірного майна ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли". Окрім того, факт прийняття такого рішення наглядовою радою через два дні після закриття провадження у справі про банкрутство ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" №902/79/13-г, також свідчить про наявність інтересу третіх осіб у незаконному виведенні майна із власності ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли".

30. Окрім того, відповідно до ухвали господарського суду Вінницької області від 01.10.2014 по справі №902/79/13-г про банкрутство ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" заборгованість по заробітній платі працівникам ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" становила 2 000 157,47 грн.

31. Відповідно до статті 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

32. Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

33. Також ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.10.2014 у справі №902/79/13-г було зобов`язано директора ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" ОСОБА_2 вживати невідкладних заходів з метою погашення заборгованості по заробітній платі перед працівниками ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли".

34. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" зокрема, мав значну заборгованість перед Пенсійним фондом м. Ладижин в сумі 9 863 315,39 грн., Бершадською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Вінницькій області в сумі 1 960 855,09 грн.,, Вінницьким обласним відділенням фонду соціального захисту інвалідів в сумі 44 795 грн., відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Тростянецькому районі Вінницької області в сумі 145 330,71 грн., а також перед іншими кредиторами.

35. Враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що дії директора ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" ОСОБА_2, щодо відчуження нерухомого майна товариства, а також наглядової ради, були спрямовані в першу чергу на погашення кредиторської заборгованості боржника ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" перед ОСОБА_1, а не перед працівниками ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли", Пенсійним фондом м. Ладижин, Бершадською ОДПІ, Вінницьким обласним відділенням фонду соціального захисту інвалідів, Фондами соціального страхування, соціального захисту, а також іншими кредиторами.

36. Враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що директор ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" ОСОБА_2 підписав від імені підприємства оспорювані договори купівлі-продажу нерухомого майна боржника виключно в своїх інтересах, що є порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також інтересів держави і суспільства.

37. Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

38. Частинами 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

39. Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

40. Згідно статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

41. Відповідно до статті 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин, від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

42. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що наявні підстави для визнання договорів купівлі продажу нерухомого майна ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" від 14.04.2015 недійсними.

43. З огляду на викладене, доводи скаржника (пункт 12.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.

44. Доводи скаржника (пункт 12.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові до спірних правовідносин застосовано не лише норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" а й норми Цивільного кодексу України.

45. Доводи скаржника (пункт 12.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

45.1 Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

45.2 Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що судом апеляційної інстанції досліджувалися вказані договори про відступлення прав вимоги до боржника на користь ОСОБА_1 , в межах дослідження питання щодо недійсності оспорюваних договорів купівлі - продажу, тобто в якості доказів та фактичних обставин справи.

46. Доводи скаржника (пункт 12.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

46.1 В постановах Верховного Суду України від 06.07.2015 по справі № 6-166цс15 та від 13.04.2016 по справі № 6-1528цс15, зазначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, та що доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

46.2 Отже, Верховним Судом України саме як приклад було зазначено про можливість, а не обов`язковість, бути таким доказом, в тому числі, але не виключно, вироку суду у кримінальній справі.

47. З огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

48. При цьому, доводи, викладені у касаційній скарзі (пункт 12.5 постанови), зводяться до незгоди із встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи та наданою оцінкою доказів, наявних у матеріалах справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

49. Доводи скаржника (пункт 12.6 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

49.1 Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

49.2 Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

49.3 Згідно зі статтями 8, 55 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

49.4 У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

49.5 Права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, як зазначено у частинах першій, другій статті 55 Конституції України.

49.6 Саме суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваним, можливості звернутися з відповідною заявою до компетентного суду.

49.7 У частинах першій та четвертій статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією, породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

49.8 У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) суд зазначив: "Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права".

49.9 Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)".

49.10 Верховний Суд наголошує, що встановивши наявність порушеного права, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

49.11 Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

49.12 Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

49.13 Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

49.14 Інститут позовної давності покликаний також сприяти сталості цивільних відносин.

49.15 Проте, за змістом статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

49.16 Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

49.17 В силу норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є суб`єктом незалежної професійної діяльності, і водночас з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника; ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) боржника.

49.18 Через арбітражного керуючого здійснюється відносини між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство.

49.19 Як учасник провадження у справі про банкрутство, арбітражний керуючий набуває такого статусу лише після прийняття судом відповідного процесуального документа.

49.20 Відтак, саме з цього моменту арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) має право здійснювати свої повноваження, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", серед яких, проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута; формування ліквідаційної маси; подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; ведення реєстру вимог кредиторів тощо.

49.21 При цьому, ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов`язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси боржника.

49.22 Така правова позиція наведена Верховним Судом у справах № 904/5978/14, № 904/7981/17.

49.23 Крім того, слід зазначити, що за практикою Європейського Суду з прав людини при застосуванні строків позовної давності йдеться про задавненість позовів і неповноту доказів, через сплив часу. Натомість, провадження у справі, що розгадається порушено 31.10.2016, а також у правовідносинах між сторонами відсутні події "далекого минулого", що могло б спричинити перешкоду для захисту порушеного права позивача.

50. Доводи скаржника (пункт 12.7 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що позовні вимоги ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли" Темчишина В.П. про зобов`язання ПП Хімагродар" повернути на користь ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" усе одержане на виконання договору про передачу внеску власника (засновника статутного капіталу ПП "Хімагродар") від 21.06.2016, оскільки позивачем у позові не зазначено, яке саме нерухоме майно має бути повернуте, його найменування, місце знаходження, тощо, що унеможливило б прийняття рішення та його подальше виконання.

51. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

52. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

53. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

54. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

55. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

56. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

57. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

58. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

59. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови були дотримані.

60. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 від 25.03.2019 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 у справі № 902/839/16 залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 у справі № 902/839/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді В.Я. Погребняк

Н.Г. Ткаченко