Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.02.2020 року у справі №911/991/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/991/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Грузицька І. В.,

за участю представників:

позивача - Кириленка О. П.,

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 (судді: Мальченко А. О. - головуючий, Пономаренко Є. Ю., Дідиченко М. А.) та рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 (суддя Щоткін О.В.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс"

про стягнення 125 942,43 грн і розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У квітні 2019 року Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - ДАТ "Чорноморнафтогаз") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" (далі - ТОВ "Южфлотсервіс") про стягнення неустойки у сумі 125 942,43 грн і розірвання договору поставки від 14.11.2012 № 1263 (з урахуванням заяви про зміну предмета позову, яку суд прийняв).

1.2. Позовні вимоги із посиланням, зокрема, на положення статей 203, 509, 526, 228, 610, 612, 613, 651, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 175, 193, 265 Господарського кодексу України обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки товару, що, у свою чергу, є підставою для сплати неустойки та розірвання цього договору.

1.3. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Южфлотсервіс" наголосило, що рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2013 у справі № 901/2026/13 було задоволено вимоги ТОВ "Южфлотсервіс" про стягнення з ДАТ "Чорноморнафтогаз" заборгованості за договором і встановлено, зокрема, що ТОВ "Южфлотсервіс" належним чином виконало зобов`язання за договором поставки від 14.11.2012 № 1263.

Зазначене рішення суду у справі № 901/2026/13 набрало законної сили, однак ДАТ "Чорноморнафтогаз" його не виконало, отже подання цим товариством позову про стягнення неустойки та розірвання договору є намаганням фактично переглянути рішення суду від 08.08.2013.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 16.09.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019, у задоволенні позову відмовлено з підстав необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ДАТ "Чорноморнафтогаз" у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник наголошує на незастосуванні судами норм процесуального права, а саме частини 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, оскільки 24.05.2019 ДАТ "Чорноморнафтогаз" подало до суду першої інстанції заяву про необхідність з`ясування обставин справи щодо реальності господарської операції з поставки ТОВ "Южфлотсервіс" продукції за договором № 1263, а також клопотання про зобов`язання відповідача надати докази вчинення дій і докази того, що певна подія відбулася, оскільки ці фактичні обставини справи мають істотне значення для вирішення спору. Отже, суди безпідставно проігнорували доводи заявника, що свідчить про неповне встановлення судами обставин справи.

ДАТ "Чорноморнафтогаз" вважає, що суди безпідставно не застосували норми процесуального права, а саме положення частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, що зумовило неправильне вирішення спору, оскільки відповідач не надав відзиву на позов і не висловив незгоди з обставинами, зазначеними у позові.

Заявник у касаційній скарзі зазначає про порушення судами норм матеріального права, а саме положень частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", за змістом якої визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта.

В оскаржуваних рішеннях, на думку скаржника, проігноровано фактичну обставину щодо наявності/відсутності товарно-транспортних накладних, що має істотне значення для розгляду справи.

Суди не надали оцінки доводам позивача у справі про те, що довіреність від 09.11.2012 № 745/634 складена з порушенням вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, водночас зазначена довіреність не містить переліку цінностей, які належить отримати.

Суди не дослідили оригінали документів, а саме видаткових накладних, актів прийому-передачі товару, довіреностей на підписання договору тощо.

Скаржник наголосив, що оцінка судом обставин справи щодо прострочення за грошовими зобов`язаннями з оплати поставленого товару за договором № 1263, яку оспорювали сторони, правова кваліфікація відповідних спірних правовідносин і мотиви судового рішення у справі № 901/2026/13, на яке послалися суди, не мають преюдиційного значення для розгляду справи № 911/991/19.

3.2. ТОВ "Южфлотсервіс" не скористалося правом надати відзив на касаційну скаргу.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 12.02.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДАТ "Чорноморнафтогаз" і призначено її розгляд у судовому засіданні 03.03.2020, відкладеному до 07.04.2020. У судовому засіданні 07.04.2020 у зв`язку з неявкою учасників справи та з метою дотримання постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 і Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", розгляд касаційної скарги відкладався до 12.05.2020.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 14.11.2012 між ТОВ "Южфлотсервіс" (постачальник) і ДАТ "Чорноморнафтогаз" (покупець) укладено договір поставки № 1263, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався передати (поставити) у визначений строк у власність покупця товар згідно зі специфікацією № 1 (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у договорі.

Згідно з пунктом 2.1 договору товар постачається на умовах DDP, база ВТОіК, Автономна Республіка Крим, Сакський р-н, с. Каменоломня, вул. Київська № 7 (відповідно до термінів правил Інкотермс у редакції 2000 року). Транспортні витрати з доставки товару в пункт призначення включені в ціну товару.

Поставка товару здійснюється протягом 5 днів із моменту одержання постачальником письмового замовлення від покупця (пункт 2.2 договору).

Право власності на товар переходить з моменту отримання товару покупцем і підписання сторонами накладної (пункт 2.3 договору).

Ціна договору сановить 2 160 000,00 грн, у тому числі ПДВ у сумі 360 000,00 грн. Ціна товару є звичайною. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункти 4.1, 4.6 договору).

Відповідно до пункту 4.2 договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою платежу протягом 120 календарних днів після поставки товару та підписання акта приймання-передачі.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012 (пункт 11.1 договору).

14.11.2012 між постачальником і покупцем підписано додаток № 1 до договору "Специфікація № 1", в якому погоджено найменування товару, одиницю вимірювання, кількість і ціну за одиницю товару (без ПДВ), а також вартість (без ПДВ).

4.3. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ДАТ "Чорноморнафтогаз" про стягнення з ТОВ "Южфлотсервіс" неустойки у сумі 125 942,43 грн і розірвання договору поставки від 14.11.2012 № 1263 із посиланням на положення статей 203, 509, 526, 228, 610, 612, 613, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 175, 193, 265 Господарського кодексу України у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки товару.

4.4. У статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтями 626, 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

4.5. За змістом статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 692 цього Кодексу покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 610, 611 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

4.6. Суди попередніх інстанцій установили, що 15.11.2012 на виконання умов договору від 14.11.2012 постачальник виставив покупцеві рахунок-фактуру № СФ-000305 на оплату товару на суму 309 786,00 грн.

На підставі видаткової накладної від 15.11.2012 № РН-0000188 постачальник передав, а покупець (в особі завідувачки складом Анастасьєвої О. О., яка згідно з довіреністю від 09.11.2012 № 745/634 була уповноважена на отримання від ТОВ "Южфлотсервіс" матеріальних цінностей) прийняв у власність товар на суму 309 786,00 грн. Зазначена видаткова накладна містить підписи уповноважених представників сторін, скріплена печаткою постачальника і штампом покупця.

Крім того, суди установили, що 15.11.2012 представники сторін склали, підписали (без зауважень) і скріпили печатками підприємств акт прийому-передачі за договором від 14.11.20121 № 1263, в якому зафіксували, що продавець передав, а покупець прийняв товар на суму 309 786,00 грн.

03.12.2012 постачальник виставив покупцеві рахунок-фактуру № СФ-000311 на оплату товару на суму 399 612,00 грн.

На підставі видаткової накладної від 03.12.2012 № РН-0000194 постачальник передав, а покупець на підставі довіреності від 26.11.2012 № 790/634 прийняв у власність товар на суму 399 612,00 грн. Зазначена накладна також містить підписи уповноважених представників сторін, скріплена печаткою та штампом підприємств.

03.12.2012 уповноважені представники сторін склали та підписали (без зауважень) і скріпили печатками підприємств акт прийому-передачі за договором від 14.11.2012 № 1263, згідно з яким продавець передав, а покупець прийняв товар на суму 399 612,00 грн.

4.7. Як свідчать матеріали справи, ДАТ "Чорноморнафтогаз", звертаючись із позовом про стягнення з ТОВ "Южфлотсервіс" неустойки, нарахованої відповідно до пункту 8.1 договору, наголошувало, що постачальник допустив прострочення зобов`язання щодо поставки партій товару на суму 309 786,00 грн і на суму 399 612,00 грн у період із 10.10.2018 по 08.04.2019, оскільки акти прийому-передачі товару, датовані 15.11.2012 та 03.12.2012, як документи первинного бухгалтерського обліку містять відомості про їх складання у м. Сімферополі, водночас у пункті 2.1 договору місцем поставки визначено базу ВТОіК, Автономна Республіка Крим, Сакський р-н, с. Каменоломня, вул. Київська № 7, а довіреність від 09.11.2012 № 745/634 складена з грубим порушенням вимог пункту 6 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

4.8. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

За змістом пункту 2.3 договору право власності на товар переходить з моменту отримання товару покупцем і підписання сторонами накладної.

Суди попередніх інстанцій установили, а ДАТ "Чорноморнафтогаз" не спростувало, що товар покупцеві передано 15.11.2012 і 03.12.2012, що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином оформленими видатковими накладними та актами прийому-передачі товару.

При цьому суди попередніх інстанцій щодо доводів позивача про відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження поставки товару зазначили, що за змістом Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, суди дійшли висновку, що товарно-транспортна накладна є документом, необхідним для підтвердження витрат на перевезення вантажу та розрахунків за такі послуги, а не для засвідчення факту здійснення господарської операції з поставки товару.

Водночас, як установили суди, видаткові накладні та акти прийому-передачі товару містять посилання на договір від 14.11.2012 № 1263, перелік товарів, найменування сторін, їх реквізити, підписи представників сторін, ці документи скріплені печатками підприємств, тому у розумінні положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ці видаткові накладні та акти прийому-передачі товару є первинними документами бухгалтерського обліку, що підтверджують здійснення господарських операцій відповідача з поставки товару та прийняття цього товару позивачем.

ДАТ "Чорноморнафтогаз" зазначених обставин не спростувало.

4.9. Крім того, під час розгляду справи суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2013 у справі № 901/2026/13 (яке набрало законної сили) частково задоволено позов ТОВ "Южфлотсервіс", стягнуто з ДАТ "Чорноморнафтогаз" 589 398,00 грн основного боргу за договором поставки від 14.11.2012 № 1263 і 3 % річних в сумі 1 253,71 грн.

Так, у справі № 901/2026/13 суд установив, що на виконання умов договору поставки від 14.11.2012 № 1263 ТОВ "Южфлотсервіс" передало у власність, а ДАТ "Чорноморнафтогаз" отримало товар на загальну суму 709 398,00 грн, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі товару від 15.11.2012 на суму 309 786,00 грн і від 03.12.2012 на суму 399 612,00 грн, які підписані без зауважень уповноваженими представниками, скріплені печатками підприємств. Ціна товару, переданого покупцеві, відповідає цінам, узгодженим сторонами у додатку № 1 до договору "Специфікація № 1" від 14.11.2012, претензій щодо кількості, асортименту та якості переданого товару від покупця не надходило.

За змістом судового рішення у справі № 901/2026/13 суд установив належність виконання ТОВ "Южфлотсервіс" договірних зобов`язань, а також відповідність підписаних сторонами актів прийому-передачі товару первинним документам у розумінні положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які відображають факти здійснення між сторонами господарських операцій.

У той же час, ДАТ "Чорноморнафтогаз" звернулося до суду з вимогами про стягнення з ТОВ "Южфлотсервіс" неустойки, нарахованої за період із 10.10.2018 по 08.04.2019 відповідно до пункту 8.1 договору, вказуючи на нездійснення постачальником (відповідачем) поставки товару згідно з умовами договору на суму 309 786,00 грн і 399 612,00 грн, обґрунтовуючи свої вимоги невідповідністю документів, наданих на підтвердження факту поставки.

4.10. Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

4.11. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі дослідження всіх доказів у справі в їх сукупності дійшов висновку, що оскільки за умовами пункту 8.1 договору від 14.11.2012 № 1263 відповідальність постачальника у виді неустойки виникає лише за умови прострочення поставки товару і нараховується на суму не поставленого у строк товару, на той час як наявні у матеріалах справи докази належним чином підтверджують факт здійснення відповідачем поставок товару позивачеві на суму 309 786,00 грн і на суму 399 612,00 грн за договором поставки від 14.11.2012 № 1263, і про встановлення цих обставин також зазначено у рішенні Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2013 у справі № 901/2026/13, вимоги ДАТ "Чорноморнафтогаз" про стягнення з ТОВ "Южфлотсервіс" неустойки є безпідставними та не можуть бути задоволені.

4.12. Вимоги ДАТ "Чорноморнафтогаз" про розірвання договору поставки від 14.11.2012 № 1263 суди також визнали безпідставними.

Так, за змістом частини 2 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини 2 статті 651 цього Кодексу договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суди попередніх інстанцій установили належність виконання постачальником (відповідачем) своїх зобов`язань за договором від 14.11.2012 № 1263, здійснення позивачеві поставки товару на загальну суму 709 398,00 грн.

Щодо поставки залишку товару на суму 1 450 602,00 грн суди зазначили, що згідно з пунктом 2.2 договору поставка здійснюється протягом 5 днів із моменту одержання постачальником письмового замовлення від покупця.

Проте, як установили суди попередніх інстанцій, у матеріалах справи немає доказів ініціювання позивачем поставки партії товару на загальну суму 1 450 602,00 грн шляхом направлення постачальникові відповідного письмового замовлення на поставку товару.

Отже, суди установили недоведення позивачем належним чином факту істотного порушення відповідачем узятих на себе зобов`язань за спірним договором.

При цьому згідно з пунктом 11.1 договору він вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2012. За умовами договору не передбачено можливості автоматичного продовження строку його дії на кожен наступний рік. Доказів укладення додаткових угод про продовження строку дії договору не надано.

З огляду на положення чинного законодавства, зокрема статей 631, 651 Цивільного кодексу України розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду, зокрема у справах № 910/16750/18, № 910/7981/17 тощо.

Ураховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні вимог ДАТ "Чорноморнафтогаз" про розірвання договору поставки від 14.11.2012 № 1263.

4.13. Стосовно доводів скаржника, що правова кваліфікація відповідних спірних правовідносин та мотиви судового рішення у справі № 901/2026/13, на яке послалися суди, не мають преюдиційного значення для розгляду справи № 911/991/19, суд апеляційної інстанції зазначив, що ураховуючи обставини, встановлені судом у справі № 901/2026/13, на підставі оцінки всіх доказів у справі суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача.

При цьому, ураховуючи обставини, встановлені судом у справі № 901/2023/13, щодо належного виконання ТОВ "Южфлотсервіс" поставки продукції ДАТ "Чорноморнафтогаз" позивачеві за тими самими видатковими накладними, передачу продукції за тими самими актами прийому-передачі від 15.11.2012 на суму 309 786,00 грн і від 03.12.2012 на суму 399 612,00 грн, суди визнали безпідставними твердження позивача, що обов`язкових для складання документів за договором складено не було, а поставку не здійснено.

Доводи скаржника, що суди не застосували норми процесуального права і безпідставно проігнорували доводи заявника про необхідність з`ясування обставин справи щодо реальності господарської операції з поставки ТОВ "Южфлотсервіс" продукції за договором і зобов`язання відповідача надати докази вчинення дій і докази того, що певна подія відбулася, а також доводи про умисне та безпідставне незастосування судом під час розгляду справи положень частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не надав відзиву на позовну заяву, не висловив своєї незгоди з обставинами, зазначеними у позові, спростовуються матеріалами справи та змістом судових рішень.

Інші доводи заявника касаційної скарги також не спростовують висновків судів про відсутність підстав для задоволення його позовних вимог.

Крім того, у судовому засіданні ДАТ "Чорноморнафтогаз" посилалося на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 911/1442/19. Проте у зазначеній скаржником справі суд касаційної інстанції скасував судові рішення та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції для всебічного, повного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи для вирішення справи по суті, у той час як у справі, яка розглядається суди установили всі обставини у справі в їх сукупності, чого заявник касаційної скарги не спростував.

4.14. Клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовчої практики внаслідок існування, на думку заявника, виключної правової проблеми щодо забезпечення судами реалізації правових приписів частини 4 статті 13 Конституції України стосовно порушення принципу рівності перед законом суб`єктів права державної власності та суб`єктів права приватної власності з підстав, наведених заявником касаційної скарги не підлягає задоволенню з огляду на положення статті 302 Господарського процесуального кодексу України, а також предмету, підстав позову та встановлених судами обставин цієї справи.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. У частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що рішення та постанову у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування немає.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі рішення та постанови немає.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 і рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі № 911/991/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак