Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.02.2018 року у справі №910/16133/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/16133/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Інвест Д" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 у справі

за позовом Виконуючого обов'язки керівника Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного підприємства "Інвест Д" про витребування майна,

за участю представників:

прокуратури - Гришина Т.А.,

позивача - Трохимчук В.С.,

відповідача - не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У вересні 2016 року виконуючий обов'язки керівника Київської місцевої прокуратури № 10 (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - Київрада) до Приватного підприємства "Інвест Д" (далі - ПП "Інвест Д") про витребування у ПП "Інвест Д" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київради нежилих приміщень з № 1 по № 13 групи нежилих приміщень № 9 загальною площею 136,7 кв.м. по вул. Десятинній, 7 літера А в місті Києві (реєстраційний номер нерухомого майна 4792280000).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при набутті ПП "Інвест Д" права власності на спірне нерухоме майно не було дотримано вимог Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України "Про приватизацію державного майна", а також було відсутнє волевиявлення територіальної громади про зміну правового режиму вказаного майна з комунальної на приватну власність.

В процесі судового розгляду прокуратура подала клопотання про виправлення описки у тексті позовної заяви, згідно з яким позовні вимоги було викладено в наступній редакції: "Витребувати у ПП "Інвест Д" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київради нежилі приміщення загальною площею 115,4 кв.м по вул. Десятинній, 7 у місті Києві, які входять до групи нежитлових приміщень з № 1 по № 13 групи нежилих приміщень № 9 загальною площею 136,7 кв.м. по вул. Десятинній, у місті Києві".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено.

Вирішено витребувати у ПП "Інвест Д" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київради нежилі приміщення загальною площею 115,4 кв.м по вул. Десятинній, 7 у місті Києві, які входять до групи нежитлових приміщень з № 1 по № 13 групи нежилих приміщень № 9 загальною площею 136,7 кв.м. по вул. Десятинній, у місті Києві; стягнуто з ПП "Інвест Д" на користь прокуратури 10 650 грн судового збору.

Рішення мотивовано тим, що спірне нежитлове приміщення належить до об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Шевченківському районі на підставі рішення Київради "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" від 02.12.2010 № 284/5096; позивач, як уповноважений орган, не приймав жодних рішень, які б свідчили про правомірність набуття ПП "Інвест Д" вказаного нерухомого майна чи зміну титулу власності на майно, процедура приватизації нерухомого майна не здійснювалася, а право власності територіальної громади на це майно не припинялося, тому спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника (територіальної громади міста Києва) поза його волею, що відповідно до приписів статті 388 ЦК України є підставою для витребування майна від добросовісного набувача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 (колегія суддів: Зубець Л.П., Мартюк А.І., Алданова С.О.) рішення змінено, резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції:

" 1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати від ПП "Інвест Д" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежилі приміщення загальною площею 115,4 кв.м по вул. Десятинній, 7 у місті Києві, які входять до групи нежитлових приміщень з № 1 по № 13 групи нежилих приміщень № 9 загальною площею 136,7 кв.м по вул. Десятинній, у місті Києві.

3. Стягнути з ПП "Інвест Д" на користь прокуратури міста Києва 10 650 грн судового збору.

4. Стягнути з ПП "Інвест Д" на користь Київської міської ради 13 212 грн, сплачених за проведення у справі судової експертизи".

Постанова обґрунтована тим, що місцевим господарським судом було розподілено лише витрати прокуратури по сплаті судового збору за подання позову, а витрати позивача у сумі 13 212 грн, понесені ним при сплаті за проведення судової експертизи, розподілені не були, тому у зв'язку із задоволенням позову та відповідно до статті 49 ГПК України підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційній скарзі ПП "Інвест Д" посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 256, 257, 321, 338, 382, 386 ЦК України та зазначає про те, що належні йому на праві власності приміщення є допоміжними приміщеннями, які передаються квартиронаймачам безоплатно і приватизації не підлягають, що виключає порушення прав територіальної громади міста Києва.

Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі ПП "Інвест Д" просить скасувати оскаржувані судові рішення і постановити нове рішення про відмову в позові.

Узагальнений виклад позиції і прохання інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу прокуратура просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та зазначає, що господарські суди повно і всебічно з'ясували всі обставини справи і надали їм належну правову оцінку. Крім того, прокуратура наголошує, що спірне нежитлове приміщення не підлягає віднесенню за своїми характеристиками до допоміжних приміщень.

У відзиві на касаційну скаргу Київрада зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин сторін та стверджує, що відчуження майна, що є у комунальній власності відбувається в рамках приватизаційної процедури на підставі Закону України "Про приватизацію державного майна", якої проведено не було і Київрада не приймала рішення про відчуження спірного майна, а тому право власності територіальної громади міста Києва на це майно не припинилося.

Учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався наданим законом правом на участь представника у судовому засіданні.

Від відповідача 19.03.2018 та 21.03.2018 до Верховного Суду надійшли клопотання ідентичного змісту про відкладення розгляду справи на іншу дату і час у зв'язку із неможливістю забезпечення належного представництва відповідача під час судового розгляду справи, що призначена на 12.04.2018. У задоволенні зазначеного клопотання колегією суддів у судовому засіданні було відмовлено, зважаючи на межі та строки розгляду справи судом касаційної інстанції, а також те, що ухвалою про відкриття касаційного провадження від 27.02.2018 явка в судове засідання була визнана необов'язковою.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача заперечували проти клопотання з підстав його необґрунтованості, наполягали на розгляді касаційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та представника позивача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із такого.

Статтею 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, згідно з якими, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Київради від 02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" було затверджено перелік об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва; в додатку № 10 до переліку зазначено нежилі приміщення у житловому будинку по вул. Десятинній, 7-А загальною площею 115,4 квм. інвентарний номер 6006.

10.12.2010 виконавчим органом Київради (Київської міської державної адміністрації) було винесено розпорядження № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві", яким вирішено приміщення площею 115,4 кв.м. у житловому будинку по вул. Десятинній, 7-А віднести до сфери управління Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації.

Нежитлове приміщення по вул. Десятинній, 7 в м. Києві орендованою площею 115,4 кв.м. перебувало в оренді у ТОВ "НВП Новотехніка".

В ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015100100000132 виявлено, що комунальне майно територіальної громади міста Києва, а саме: нежилі приміщення №№ 1-13 групи нежилих приміщень № 9 (літера "А") загальною площею 136,7 кв.м по вул. Десятинній, 7 у м. Києві, зареєстровані за ПП "Інвест Д", що підтверджується свідоцтвом серії СТА 448314, при цьому Київрада, як уповноважений орган, не приймала жодних рішень, які б свідчили про правомірність набуття відповідачем вказаного нерухомого майна чи зміну титулу власності на майно, процедура приватизації нерухомого майна не здійснювалася.

Судами попередніх інстанцій в процесі судового розгляду встановлено, що первинна реєстрація права власності на орендовані нежитлові приміщення була зареєстрована як право власності на нежитлове приміщення з № 1 по № 13 (група приміщень № 9 в літері А) загальною площею 136,7 кв.м за Кравченком Ю.О. на підставі рішення Брянківського міського суду Луганської області від 21.05.2012 у справі № 1206/644/12 за позовом Курято С.Ю. до Чечельницького С.В. про визнання договору дійсним та зустрічним позовом третьої особи з самостійними вимогами Кравченка Ю.О. до Курято С.Ю. про визнання права власності на майно; у задоволенні позову Курято С.Ю. було відмовлено, позов Кравченко Ю.О. задоволено, визнано за Кравченком Ю.О. право власності на приміщення з № 1 по № 13 групи нежилих приміщень № 9 загальною площею 136,7 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Десятинна, 7 (літ. "А").

Також судами встановлено, що вказане нерухоме майно було передано відповідачу його засновником - Приватним підприємством "Сістем продакшн", як внесок до статутного фонду; Приватне підприємство "Сістем продакшн" отримало це майно аналогічним чином від Приватного підприємства "НВП М-Тех.Лтд", а останнє отримало майно, як внесок до статутного фонду від свого засновника Сурелло М.С., яка попередньо придбала вказане майно у Кравченка Ю.О.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що при розгляді справи № 1206/644/12 Брянківським міським судом Луганської області дійсний власник спірного майна не був учасником судового процесу, в межах розгляду зазначеної справи не відбулося примусове вилучення майна у його дійсного власника, а також не ухвалювались рішення щодо припинення права власності на підставі статті 346 ЦК України. Такий висновок у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 6-1203цс15).

Отже, рішення Брянківського міського суду Луганської області від 21.05.2012 у справі № 1206/644/12 не було реалізовано та не є правовою підставою для набуття права власності на спірне майно як Кравченком Ю.О., так і іншими особами після нього, адже право власності територіальної громади міста Києва на це майно не припинялося, жодних заходів щодо відчуження майна не вживалося.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1, 2 статті 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1 статті 321 ЦК України).

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частини 1, 2 статті 386 ЦК України).

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У відповідності з частиною 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач є добросовісним набувачем в розумінні вимог частини 1 статті 388 ЦК України, а спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника (територіальної громади міста Києва) поза його волею, у зв'язку з чим нежилі приміщення загальною площею 115,4 кв.м по вул. Десятинній, 7 у місті Києві, які входять до групи нежитлових приміщень з № 1 по № 13 групи нежилих приміщень № 9 загальною площею 136,7 кв.м. по вул. Десятинній, у місті Києві підлягають поверненню територіальній громаді міста Києва в особі Київради.

При цьому судами обґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до спірних правовідносин сторін, оскільки право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника, який, як було встановлено судами та зазначено вище, позивач у законний спосіб не втратив.

Посилання касаційній скарзі ПП "Інвест Д" на порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 256, 257, 321, 338, 382, 386 ЦК України під час винесення оспорюваних судових рішень, не знайшли свого підтвердження при перегляді справи судом касаційної інстанції, тому відхиляються судом, як необґрунтовані.

Твердження ПП "Інвест Д" у касаційній скарзі про те, що належні йому на праві власності приміщення є допоміжними приміщеннями, які передаються квартиронаймачам безоплатно і приватизації не підлягають, що виключає порушення прав територіальної громади міста Києва, відхиляються судом, оскільки як було встановлено судами попередніх інстанцій спірні нежилі приміщення розташовані у житловому будинку та не є за своїми характеристиками допоміжними приміщеннями, переоцінка доказів виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України.

Доводи, викладені у відзивах прокуратури та Київради, зводяться до обґрунтованості постанови суду апеляційної інстанції, з чим колегія суддів погоджується.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які

вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, судові рішення у справі прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Інвест Д" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 у справі №910/16133/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір