Історія справи

Постанова КГС ВП від 11.11.2025 року у справі №918/265/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2025 року

м. Київ

cправа № 918/265/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Руда Г. В.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - Мороза О. В. (адвоката, в режимі відеоконференції),

прокуратури - Пономаренка А. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 (колегія суддів: Маціщук А. В. - головуюча, Бучинська Г. Б., Василишин А. Р.) у справі

за позовом керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях

до Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод"

про усунення перешкод у користуванні державним майном, повернення протирадіаційного укриття,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Керівник Сарненської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі - РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях) 27.03.2025 звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" (далі - ПрАТ "Рокитнівський скляний завод"), в якому просив усунути перешкоди у здійсненні власником - державою в особі РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях права користування та розпорядження державним майном шляхом:

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" на їдальню, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 593,4 м2, що знаходиться на вул. Патріотична (Пролетарська), 18 у селищі Рокитне Сарненського району Рівненської області, складовою частиною якого є протирадіаційне укриття № 67001 державної форми власності;

- зобов`язання ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" повернути державі в особі РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях протирадіаційне укриття № 67001, площею 284,7 м2, що знаходиться в підвалі їдальні та розташоване за адресою: вул. Патріотична (Пролетарська), 18, селище Рокитне, Сарненський район, Рівненська область.

1.2. Позовні вимоги Прокурора обґрунтовані тим, що відповідач під час купівлі об`єкта нерухомого майна, що знаходиться в підвалі їдальні та розташований за адресою: вул. Патріотична (Пролетарська), 18, селище Рокитне, Сарненський район, Рівненська область, діяв недобросовісно, оскільки спірне нерухоме майно є протирадіаційним укриттям, належить до об`єктів критичної інфраструктури, а тому не може перебувати у приватній власності в силу закону, а саме: частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), тому спірне майно слід повернути позивачу.

1.3. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.04.2025 у справі № 918/265/25 прийнято позовну заяву Прокурора до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 22.04.2025.

1.4. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.05.2025 у справі № 918/265/25 залишено без руху позовну заяву Прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях до ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" про усунення перешкод у користуванні державним майном, повернення протирадіаційного укриття; надано Прокурору строк на усунення недоліків - протягом 5 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху; встановлено Прокурору спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- зазначення ціни позову (позовної вимоги майнового характеру щодо зобов`язання ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" повернути державі в особі РВ ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях протирадіаційне укриття № 67001, площею 284,7 м2, яке знаходиться в підвалі їдальні та розташоване за адресою: вул. Патріотична (Пролетарська), 18, селище Рокитне, Сарненський район, Рівненська область);

- доплати (у разі необхідності) судового збору за позовну вимогу майнового характеру (щодо зобов`язання ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" повернути державі в особі РВ ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях протирадіаційне укриття № 67001, площею 284,7 м2, яке знаходиться в підвалі їдальні та розташоване за адресою: вул. Патріотична (Пролетарська), 18, селище Рокитне, Сарненський район, Рівненська область) у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір";

- надання суду оцінки спірного майна: протирадіаційного укриття № 67001, площею 284,7 м2, що знаходиться в підвалі їдальні та розташоване за адресою: вул. Патріотична (Пролетарська), 18, селище Рокитне, Сарненський район, Рівненська область;

- надання суду документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок Господарського суду Рівненської області грошових коштів у розмірі вартості протирадіаційного укриття № 67001, площею 284,7 м2, що знаходиться в підвалі їдальні та розташоване за адресою: вул. Патріотична (Пролетарська), 18, селище Рокитне, Сарненський район, Рівненська область.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.06.2025 у справі № 918/265/25 (суддя Романюк Ю. Г.) залишено без розгляду позовну заяву Прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях до ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" про усунення перешкод у користуванні державним майном та повернення протирадіаційного укриття у справі № 918/265/25.

2.2. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення без розгляду позову Прокурора, зазначив, що його предметом у межах цієї справи є вимоги про усунення позивачу перешкод у користуванні та розпорядженні протирадіаційним укриттям шляхом скасування державної реєстрації за відповідачем і повернення спірного майна державі в особі позивача. Суд першої інстанції встановив, що за змістом позовної заяви, а також доданих до позову документів спірне майно, було відчужене відповідачу згідно з договором купівлі-продажу об`єкта соціальної сфери, що підлягає приватизації шляхом викупу (державна власність) від 14.02.2001, на виконання наказу Фонду державного майна України по Рівненській області від 14.12.2000 № 642 "Про приватизацію об`єкта державної власності групи Ж". Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне майно передано у приватну власність за рішенням органу державної влади, що унеможливлює застосування приписів статті 391 Цивільного кодексу України, на яку посилається Прокурор у позовній заяві. Натомість суд першої інстанції виснував про необхідність застосування до цього позову норм матеріального та процесуального права, якими врегульовано порядок витребування майна у добросовісного / недобросовісного набувача. При цьому суд першої інстанції зазначив, що витребування майна за позовом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора у добросовісного набувача можливе лише у випадку попереднього внесення позивачем на депозитний рахунок суду вартості спірного майна. Заперечуючи доводи Прокурора про те, що спірне протирадіаційне укриття № 67001 є об`єктом критичної інфраструктури, суд першої інстанції з посиланням на положення статей 1, 8, 12 Закону України "Про критичну інфраструктуру" зазначив про ненадання Прокурором доказів щодо належності спірного протирадіаційного укриття до об`єктів критичної інфраструктури.

Як зазначив місцевий господарський суд, ураховуючи вимоги Господарського процесуального кодексу України, якими визначено процесуальні наслідки невнесення грошових коштів на депозитний рахунок суду, розгляд справи за позовом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна за відсутності попереднього внесення коштів є неможливим. Оскільки Прокурор не виконав вимоги ухвали від 28.05.2025 щодо надання суду документів, які підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оціненого згідно із законом на дату подання позову, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позову Прокурора без розгляду на підставі частини 13 статті 176 Господарського процесуального кодексу України.

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 скасовано ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.06.2025 у справі № 918/265/25, справу № 918/265/25 направлено до Господарського суду Рівненської області для продовження розгляду.

2.4. Як зазначив апеляційний господарський суд, Прокурор у позовній заяві посилався на положення статті 391 Цивільного кодексу України та зазначав про те, що спірне нерухоме майно є протирадіаційним укриттям, тому не може перебувати в приватній власності в силу закону, а саме: частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), а також стверджував, що відповідач є недобросовісним набувачем.

Суд апеляційної інстанції виснував, що передбачена у частині 6 статті 164 Господарського процесуального кодексу України вимога про надання суду до позову документів, які підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, стосується віндикаційного позову, поданого на підставі статті 388 Цивільного кодексу України. Проте, як зазначив суд апеляційної інстанції, Прокурор, який діє в інтересах держави в особі відповідного органу, наполягав на продовженні розгляду саме негаторного позову, посилаючись при цьому на неможливість застосування статті 388 Цивільного кодексу України, оскільки спірне майно належить до критичної інфраструктури, та дослідження / встановлення таких обставин, належність обґрунтування (в тому числі правового) суд має виконати в процедурі розгляду справи по суті. За висновком апеляційного господарського суду, суд першої інстанції неправомірно вийшов за межі позовних вимог, самостійно визначивши предмет позову у зв`язку зі зміною законодавства та, відповідно, безпідставно вимагав приведення позовної заяви, поданої 27.03.2025, до вимог процесуального закону, які набрали чинності 09.04.2025.

Тому, за висновком апеляційного господарського суду, застосування судом першої інстанції положень частини 6 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, зокрема зобов`язання Прокурора надати докази на підтвердження внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, є помилковим, оскільки позов Прокурора у цій справі не є віндикаційним позовом про витребування нерухомого майна.

Крім того, суд апеляційної інстанції також зауважив, що відповідно до положень статті 237 Господарського процесуального кодексу України на стадії ухвалення рішення по суті спору суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, та чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Тому апеляційний господарський суд зазначив, що питання, зокрема, щодо добросовісного набуття прав на спірний об`єкт набувачем має бути оцінене судом першої інстанції під час судового розгляду справи. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відмова Прокурора від зміни предмета позову у зв`язку зі зміною законодавчого регулювання відповідних правовідносин, що призвела до неефективності раніше обраного способу захисту, може бути підставою для відмови у позові за результатом розгляду справи по суті, але не для залишення позовної заяви без руху і в подальшому - без розгляду на стадії підготовчого провадження.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погодившись із висновками апеляційного господарського суду, ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.06.2025 у справі № 918/265/25 залишити в силі.

3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про безпідставність залишення позову без розгляду судом першої інстанції зроблений унаслідок неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

При цьому ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: частини 2 статті 391 Цивільного кодексу України. На думку скаржника, РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях вчинялися дії, спрямовані на відчуження майна, тому спір має бути вирішений на підставі статей 387 і 388 Цивільного кодексу України. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що до правовідносин між сторонами у цій справі підлягають застосуванню положення Закону України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача".

3.3. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 у справі № 918/265/25, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 у справі № 918/265/25 - залишити без змін. На думку Прокурора, доводи скаржника є необґрунтованими, оскільки позовна заява не містить вимоги про витребування майна, яка є характерною рисою віндикаційного позову. Прокурор зазначає, що він звернувся з негаторним позовом про повернення майна, оскільки спірне майно має спеціальний режим і за жодних обставин не могло перейти з державної у приватну власність.

3.4. 06.11.2025 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" від РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях надійшли додаткові пояснення у справі № 918/265/25, подані Сандером Вадимом Анатолійовичем На підтвердження повноважень представника позивача - Сандера Вадима Анатолійовича до додаткових пояснень додано довіреність № 6 від 18.08.2025, якою голова комісії з реорганізації РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях Кирило Бережний уповноважує головного спеціаліста юридичного відділу РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях Сандера Вадима Анатолійовича представляти інтереси РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях, зокрема в судах усіх інстанцій. Крім того, в матеріалах справи містяться: копія наказу голови Комісії з реорганізації РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях від 21.07.2025 № 66-к, яким призначено Сандера Вадима Анатолійовича на посаду головного спеціаліста юридичного відділу РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях; копія посадової інструкції державного службовця представника РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях, якою визначено, що головний спеціаліст юридичного відділу, зокрема, представляє інтереси регіонального відділення в державних і громадських організаціях з питань, що належать до компетенції юридичного відділу та Регіонального відділення; копія Положення про РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.04.2023 № 702.

Колегія суддів зазначає, що наведені документи не є належними доказами на підтвердження повноважень Сандера Вадима Анатолійовича діяти від імені РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях у суді, оскільки з їх змісту не вбачається можливості брати участь у судовому процесі за правилами самопредставництва чи представництва. З урахуванням наведеного додаткові пояснення, подані 06.11.2025 до Верховного Суду, не можуть бути враховані Судом.

3.5. Прокурор звернувся 11.11.2025 до Верховного Суду із заявою, в якій просить зупинити касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 у справі № 918/265/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2484/24. Заява Прокурора мотивована тим, що предмет позову, підстави виникнення спору та суб`єктний склад учасників у справі № 922/2484/24 та у справі № 918/265/25, яка розглядається, є подібними, оскільки спір у справі № 922/2484/24 також стосується усунення перешкод у користуванні та розпорядженні захисною спорудою (спорудою цивільного захисту).

Колегія суддів зазначає, що згідно з ухвалою Верховного Суду від 18.02.2025 касаційне провадження у справі № 922/2484/24 відкрито за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртелеком" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 23.10.2024 у справі № 922/2484/24, ухваленими за результатами розгляду справи по суті.

Натомість у справі № 918/265/25, яка розглядається, спір по суті не розглядався. Ухвалою Верховного Суду від 13.10.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 у справі № 918/265/25, ухвалену за результатами перегляду ухвали Господарського суду Рівненської області від 18.06.2025 у справі № 918/265/25 про залишення позовної заяви Прокурора без розгляду на підставі частини 13 статті 176 Господарського процесуального кодексу України. Тому підстави для зупинення касаційного провадження у справі № 918/265/25, яка розглядається, передбачені пунктом 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Прокурора про зупинення касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 у справі № 918/265/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2484/24.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.2. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення учасників справи, дослідивши наведені в касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

4.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях про усунення перешкод у користуванні державним майном шляхом скасування державної реєстрації права власності та повернення протирадіаційного укриття.

Позовні вимоги Прокурора обґрунтовані тим, що відповідач під час купівлі об`єкта нерухомого майна, що знаходиться в підвалі їдальні та розташований за адресою: вул. Патріотична (Пролетарська), 18, селище Рокитне, Сарненський район, Рівненська область, діяв недобросовісно, оскільки спірне нерухоме майно є протирадіаційним укриттям, належить до об`єктів критичної інфраструктури, а тому не може перебувати у приватній власності в силу закону, а саме: частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), тому спірне майно слід повернути позивачу.

4.4. Предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного господарського суду про скасування ухвали місцевого господарського суду щодо залишення без розгляду позовної заяви Прокурора на підставі частини 13 статті 176 Господарського процесуального кодексу України.

4.5. Місцевий господарський суд, залишаючи без розгляду позовну заяву Прокурора, виходив із того, що Прокурор не виконав вимоги ухвали Господарського суду Рівненської області від 28.05.2025 у справі № 918/265/25 в частині надання суду документів, передбачених частиною 6 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують внесення на депозитний рахунок Господарського суду Рівненської області грошових коштів у розмірі вартості спірного протирадіаційного укриття.

4.6. Натомість, скасовуючи ухвалу місцевого суду, апеляційний господарський суд зазначив про помилковість застосування судом першої інстанції положень частини 6 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позов Прокурора у цій справі не є віндикаційним позовом про витребування нерухомого майна.

4.7. Не погодившись із висновками суду апеляційної інстанції, ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.06.2025 у справі № 918/265/25 залишити в силі.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про безпідставність залишення позову без розгляду судом першої інстанції зроблений унаслідок неправильного застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права. При цьому ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, частини 2 статті 391 Цивільного кодексу України. На думку скаржника, РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях вчинялися дії, спрямовані на відчуження майна, тому спір має бути вирішений на підставі статей 387 і 388 Цивільного кодексу України. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що до правовідносин між сторонами у цій справі підлягають застосуванню положення Закону України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача".

4.8. Розглянувши доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

4.9. Відповідно до частин 1- 3 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

4.10. У справі № 918/265/25, що розглядається, з позовною заявою Прокурор звернувся в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях 27.03.2025.

4.11. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.04.2025 прийнято позовну заяву Прокурора до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/265/25; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 22.04.2025. При цьому, за змістом ухвали місцевого господарського суду від 01.04.2025 у справі № 918/265/25, суд, здійснивши перевірку позовної заяви на предмет відповідності вимогам Господарського процесуального кодексу України, встановив, що підстави для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі відсутні, а подані матеріали є достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду.

4.12. Колегія суддів зазначає, що 09.04.2025 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача".

Згідно з абзацом 1 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону внесено доповнення, зокрема до Господарського процесуального кодексу України:

- статтю 164 доповнено частиною 6 такого змісту: "6. У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви";

- частину 2 статті 174 доповнено абзацом 3 такого змісту: "Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму".

Отже, вимога до органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора, передбачена частиною 6 статті 164, частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, щодо надання документів, які підтверджують внесення на депозитний рахунок господарського суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, яке є предметом спору, є гарантією забезпечення прав і інтересів добросовісного набувача нерухомого майна у разі задоволення судом позовних вимог органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна, яке є предметом спору.

4.13. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.05.2025 у справі № 918/265/25 залишено без руху позовну заяву Прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях до ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" про усунення перешкод у користуванні державним майном, повернення протирадіаційного укриття; надано Прокурору строк на усунення недоліків - протягом 5 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху; встановлено Прокурору спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- зазначення ціни позову (позовної вимоги майнового характеру щодо зобов`язання ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" повернути державі в особі РВ ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях протирадіаційне укриття № 67001, площею 284,7 м2, яке знаходиться в підвалі їдальні та розташоване за адресою: вул. Патріотична (Пролетарська), 18, селище Рокитне, Сарненський район, Рівненська область);

- доплати (у разі необхідності) судового збору за позовну вимогу майнового характеру (щодо зобов`язання ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" повернути державі в особі РВ ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях протирадіаційне укриття № 67001, площею 284,7 м2, яке знаходиться в підвалі їдальні та розташоване за адресою: вул. Патріотична (Пролетарська), 18, селище Рокитне, Сарненський район, Рівненська область) у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір";

- надання суду оцінки спірного майна: протирадіаційного укриття № 67001, площею 284,7 м2, що знаходиться в підвалі їдальні та розташоване за адресою: вул. Патріотична (Пролетарська), 18, селище Рокитне, Сарненський район, Рівненська область;

- надання суду документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок Господарського суду Рівненської області грошових коштів у розмірі вартості протирадіаційного укриття № 67001, площею 284,7 м2, що знаходиться в підвалі їдальні та розташоване за адресою: вул. Патріотична (Пролетарська), 18, селище Рокитне, Сарненський район, Рівненська область.

При цьому суд першої інстанції врахував клопотання відповідача про залишення позову Прокурора без руху та послався на приписи Закону України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача".

4.14. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.06.2025 у справі № 918/265/25 залишено без розгляду позовну заяву Прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях до ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" про усунення перешкод у користуванні державним майном та повернення протирадіаційного укриття у справі № 918/265/25. При цьому місцевий господарський суд виходив із того, що Прокурор не виконав вимоги ухвали від 28.05.2025 щодо надання суду документів, які підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оціненого згідно із законом на дату подання позову, тому дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову Прокурора без розгляду на підставі частини 13 статті 176 Господарського процесуального кодексу України.

4.15. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 скасовано ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.06.2025 у справі № 918/265/25, справу № 918/265/25 направлено до Господарського суду Рівненської області для продовження розгляду.

4.16. Колегія суддів зазначає, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції була ухвала місцевого суду, постановлена на підставі норм процесуального права, зокрема, статей 176 226 234-235 Господарського процесуального кодексу України. Відтак суд апеляційної інстанції перевіряв законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, зокрема, в частині додержання судом зазначених норм процесуального права, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

4.17. Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши зміст позовної заяви Прокурора, дійшов висновку, що позов Прокурора у цій справі не є віндикаційним позовом про витребування нерухомого майна, тому застосування судом першої інстанції до таких позовних вимог частини 6 статті 164 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали суду першої інстанції про залишення позову Прокурора без розгляду), а саме: щодо зобов`язання надання доказів на підтвердження внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, є помилковим.

4.18. Колегія суддів зазначає, що позовом про витребування майна (віндикаційним позовом) є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності індивідуально визначеного майна, до особи, яка ним заволоділа, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.

4.19. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15.

4.20. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17.

4.21. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними. При цьому одна з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову - відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів захисту.

Аналогічні висновки викладені у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2025 у справі № 918/938/23.

4.22. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент звернення Прокурора з позовом - 27.03.2025).

За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов`язані із позбавленням володіння (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

4.23. Відповідно до частини 2 статті 391 Цивільного кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача") якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.

4.24. Відтак за змістом частини 2 статті 391 Цивільного кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача") негаторний позов не застосовується до випадків, якщо органом державної влади або місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії щодо відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна стала фізична особа та/або юридична особа приватної власності.

Отже, захист права власності на нерухоме майно, яке було відчужене органом державної влади або місцевого самоврядування на користь суб`єкта права приватної власності, здійснюється шляхом витребування такого майна.

4.25. У цій справі, що розглядається, предметом позову Прокурора є вимога до відповідача про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження державним майном. Звертаючись до суду із цим позовом, Прокурор посилався на положення статті 391 Цивільного кодексу України. Прокурор зазначав, що відповідач є недобросовісним набувачем, оскільки спірне нерухоме майно є протирадіаційним укриттям, належить до об`єктів критичної інфраструктури, а тому не може перебувати у приватній власності в силу закону, а саме: частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

4.26. Як зазначив суд апеляційної інстанції, в цьому випадку Прокурор, який діє в інтересах держави в особі відповідного органу, наполягав на продовженні розгляду саме негаторного позову, посилаючись при цьому на неможливість застосування статті 388 Цивільного кодексу України, оскільки, за твердженням Прокурора, спірне майно належить до критичної інфраструктури, та дослідження / встановлення таких обставин, належність обґрунтування (в тому числі правового) суд має виконати в процедурі розгляду справи по суті. Суд апеляційної інстанції виснував, що відмова Прокурора від зміни предмета позову у зв`язку зі зміною законодавчого регулювання спірних правовідносин, що призвела до неефективності раніше обраного способу захисту, може бути підставою для відмови в позові за результатом розгляду справи по суті, а не для залишення позовної заяви без руху і в подальшому - без розгляду на стадії підготовчого провадження.

4.27. Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що застосування судом першої інстанції до позову Прокурора частини 6 статті 164 Господарського процесуального кодексу України в частині зобов`язання надання доказів на підтвердження внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, є помилковим.

4.28. Тому доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема частини 2 статті 391 Цивільного кодексу України (в редакції Закону, що набрав чинності після подання позовної заяви Прокурором і після відкриття провадження у справі) та положень Закону України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" не підтвердилися, а відтак не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

4.29. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 2, 3 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови із цих підстав.

4.30. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених апеляційним господарським судом, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

5.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

5.5. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення немає.

6. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 у справі № 918/265/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак