Історія справи

Постанова КГС ВП від 11.09.2023 року у справі №910/7035/22
Постанова КГС ВП від 11.09.2023 року у справі №910/7035/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/7035/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДенДі-Логістік"

на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуюча - А.М. Демидова, судді: В.А. Корсак, І.П. Ходаківська) від 18.04.2023

та рішення Господарського суду міста Києва (суддя П.І. Паламар) від 02.11.2022

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДенДі-Логістік"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про відшкодування збитків в сумі 988 724 грн 30 коп.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 30.07.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДенДі-Логістік" (далі - Позивач) подало позов про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Позивача 988 724 грн 30 коп. збитків.

1.2. Позов обґрунтований завданням Відповідачем збитків Позивачу на спірну суму внаслідок протиправної поведінки Відповідач, що полягала:

- у невнесенні ним змін до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (далі - АБД ПВ) компаній-операторів (незатвердження Позивача оператором орендованих ним 47 вагонів) на вимогу у направленій Позивачем Відповідачу заявці :

- прийняття Відповідачем рішення про заборону курсування 47 орендованих Позивачем вагонів, які вже отримали продовження строку дії митного режиму "тимчасового ввезення" до 31.05.2022, за що Позивач здійснив митні платежі, які за законом не повертаються.

Позивач зауважив, що він, через наведені порушення з боку Відповідача, вимушений був сплатити власним контрагентам збитки, що закладені у спірну суму збитків у цій справі, через неможливість Позивача надати відповідні послуги із застосуванням вказаних 47 вагонів, а Позивач також мав нести витрати, викликані вимушеним переміщенням окремих вагонів.

2. Короткий зміст рішень судів першої іта апеляційної інстанцій

2.1. 02.11.2022 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023) про відмову у позові.

2.2. Судові рішення мотивовані недоведенням Позивачем всіх елементів складу цивільного правопорушення, через яке Позивач вимагає від Відповідача спірної суми шкоди, оскільки є правомірним рішення Відповідача про заборону користування орендованими Позивачем залізничними вагонами, які після 20.02.2014 перебували у власності резидентів російської федерації, що вимагало від Позивача зазначення в митних деклараціях документів про походження товару (вагонів), чого Позивач не зробив, тоді як законом встановлено заборону до 31.12.2022 на ввезення на митну територію України вагонів, які з 20.02.2014 зареєстровані та взяті на облік за резидентами російської федерації, як у митному режимі імпорту, тау і у митному режимі ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами.

3. Встановлені судами обставини

3.1. Відповідно до договору оренди № 15092020/А від 15.09.2020, укладеного з Компанією OU "Teslar Trans" (як орендодавцем), Позивачу (як орендарю) було надано в оренду, в числі інших, залізничні вагони №№ 58544248, 58544321, 58544354, 58544370, 58544495, 58544511, 58544529, 58544545, 58545260, 58545419, 58545484, 58545526, 58545575, 58545641, 58545799, 58545997, 58546268, 58546292, 58546318, 58546334, 58546367, 58548835, 58549080, 58549106, 58549239, 58549247, 58549254, 58549601, 58550849, 58551144, 58551243, 58551599, 58552183, 58552365, 58552639, 58552894, 58552969, 58553173, 58553348, 58558677, 59944694, 59944702, 95633277, 95808333, 95814554, 95818357, 95821575 (код УКТЗЕД 8606300000, модель 19-752, рік побудови 1990, країна походження - Румунія). Строк дії цього договору відповідно до його пункту 3.1 встановлений з дня його підписання до 31.12.2024.

Ці вагони, які мають код згідно з УКТЗЕД 8606 30 00 00, передані орендодавцем орендарю за актами приймання-передачі вагонів від 30.10.2020, № 2 від 11.12.2020, № 3 від 25.12.2020, складеними на території України.

3.2. Протягом жовтня-грудня 2020 року вказані вагони поміщені у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування строком до 31.01.2021. Після цього строк дії вказаного митного режиму продовжувався до 31.03.2021, 30.06.2021, 30.11.2021 та 31.05.2022.

Ці обставини визнаються сторонами спору та підтверджуються наявними у матеріалах справи митними деклараціями за №№:

- UA110320/2020/011349 від 25.11.2020, UA110320/2021/000483 від 25.01.2021, UA110320/2021/002657 від 24.03.2021, UA110320/2021/005581 від 23.06.2021, UA806020/2021/005191 від 22.11.2021;

- UA110320/2020/011400 від 26.11.2020, UA110320/2021/000485 від 25.01.2021, UA110320/2021/002658 від 24.03.2021, UA110320/2021/005582 від 23.06.2021, UA806020/2021/005192 від 22.11.2021;

- UA110320/2020/011628 від 02.12.2020, UA110320/2021/000486 від 25.01.2021, UA110320/2021/002659 від 24.03.2021, UA110320/2021/005583 від 23.06.2021, UA806020/2021/005193 від 22.11.2021;

- UA110320/2020/011876 від 10.12.2020, UA110320/2021/000487 від 25.01.2021, UA110320/2021/002660 від 24.03.2021, UA110320/2021/005584 від 23.06.2021, UA806020/2021/005194 від 22.11.2021;

- UA110320/2020/011975 від 11.12.2020, UA110320/2021/000488 від 25.01.2021, UA110320/2021/002661 від 24.03.2021, UA110320/2021/005585 від 23.06.2021, UA806020/2021/005195 від 22.11.2021;

- UA110320/2020/012007 від 14.12.2020, UA110320/2021/000489 від 25.01.2021, UA110320/2021/002662 від 24.03.2021, UA110320/2021/005586 від 23.06.2021, UA806020/2021/005196 від 22.11.2021;

- UA100080/2020/541389 від 15.10.2020, UA100080/2021/627010 від 26.01.2021, UA100080/2021/627046 від 24.03.2021, UA100080/2021/627141 від 22.06.2021, UA100180/2021/627304 від 18.11.2021;

- UA100080/2020/541392 від 19.10.2020, UA100080/2021/627011 від 26.01.2021, UA100080/2021/627047 від 24.03.2021, UA100080/2021/6271142 від 22.06.2021, UA100180/2021/627305 від 18.11.2021;

- UA100080/2020/541395 від 22.10.2020, UA100080/2021/627012 від 26.01.2021, UA100080/2021/627048 від 24.03.2021, UA100080/2021/627143 від 22.06.2021, UA100180/2021/627306 від 18.11.2021;

- UA100080/2020/541399 від 27.10.2020, UA100080/2021/627013 від 26.01.2021, UA100080/2021/627049 від 24.03.2021, UA100080/2021/627123 від 14.06.2021, UA100180/2021/627303 від 18.11.2021.

3.3. Листами № 165 від 15.06.2021 та № 238 від 27.10.2021 (копії яких наявні в матеріалах справи) OU "Teslar Trans" як власник надавав письмову згоду Позивачу на операторство.

3.4. Сторони справи визнають, що після оформлення відповідного митного режиму Позивач звертався до Відповідача на підставі пункту 2.1 Порядку внесення інформації в автоматизований банк даних вантажних вагонів компаній операторів (затверджений розпорядженням заступника генерального директора Укрзалізниці 24.11.2015 № ЦЗМ-14/1749) із заявками на оформлення/продовження операторства, зокрема:

- заявки №№ 157-167, подані Позивачем у період з 15.10.2020 по 15.12.2020, затверджені Відповідачем, встановлено строк операторства до 31.01.2021;

- заявки №№ 170, 172 від 27 та 28.01.2021 затверджені Відповідачем, продовжено строк операторства до 31.03.2021;

- заявки №№ 173, 174 від 25.03.2021 затверджені Відповідачем, продовжено операторство до 30.06.2021;

- заявка № 176 від 24.06.2021 затверджена Відповідачем, продовжено операторство до 30.11.2021;

- заявка № 185 від 23.11.2021 Відповідачем не затверджена, операторство Позивача не продовжено, з 26.11.2021 заборонено курсування 47 вагонів з підстав "відсутності митних декларацій".

3.5. Згідно з інформацією, наданою Позивачу його контрагентами, починаючи з 26.11.2021 вони не могли оформлювати до перевезення в системі АС Клієнт УЗ спірні вагони, оскільки система видавала повідомлення:

- "Перевезення вантажів у власних вагонах власності ж.д. адміністрацій інозалізниць без додання "Декларації про поміщення в режим тимчасового ввезення" заборонено (розпорядження від 10.02.2016 № Ц-5-1/315-16): Перевезення вантажів у власних вагонах власності ж.д. адміністрацій інозалізниць без додання "Декларації про поміщення в режим тимчасового ввезення" заборонено (розпорядження від 10.02.2016 № Ц-5-1/315-16)! Вагон не дозволено приймати на станції УЗ. Прийом до перевезення заборонений № ЦЦМ-13/2021 від 01.10.2021";

- "Вагон не дозволено приймати на станції УЗ. Прийом до перевезення заборонений № ЦМ-13/2904 від 11.10.2021".

3.6. Представник Позивача направив на адресу Відповідача адвокатський запит № ДЛ/27/1 від 26.11.2021 щодо заборони курсування 47 орендованих Позивачем вагонів.

3.7. У відповідь Відповідач листом № ЦМ-12/3 від 06.01.2022 повідомило Позивача про те, що Постановою Кабінету Міністрів України "Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з російської федерації" від 30.12.2015 № 1147 (далі - Постанова № 1147) введено заборону на поміщення у митний режим тимчасового ввезення вагонів (крім цистерн та платформ із стаціонарними бортами заввишки понад 60 см), які з 20.02.2014 зареєстровані/взяті на обліку (були зареєстровані/взяті на облік) за резидентами російської федерації.

3.8. 30.09.2021 відбулося засідання Антикризового штабу з відновлення сталого функціонування АТ "Укрзалізниця" під головуванням Міністра інфраструктури України Кубракова О.М., на якому, крім іншого, розглядалося питання недопущення використання вагонів, що підпадають під дію Постанови № 1147, для перевезення вантажів у межах України.

Відповідно до прийнятих рішень АТ "Укрзалізниця" зобов`язано забезпечити розробку і впровадити механізм ідентифікації цих вагонів з метою недопущення їх використання. Оскільки Постанова № 1147 забороняє ввезення вагонів у митному режимі тимчасового ввезення, розпорядженням АТ "Укрзалізниця" від 01.10.2021 № ЦЦМ-13/202 для вагонів, які були побудовані на території російської федерації або мали адміністрацію приписки в російській федерацій після 20.02.2014 незалежно від того, хто є їх власником, орендарем чи оператором, дозволяється на території України оформлення перевізного документа на перевезення вантажів виключно в експортному сполученні. До закінчення строку дії декларацій, оформлених до набуття чинності змін до Постанови, зазначена заборона не застосовувалася.

3.9. За відомостями філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (далі - ГІОЦ) Відповідача зазначені 47 вагонів-зерновозів, які на сьогодні перебувають у власності "Luminor Liising AS" (Естонія) та передані в оперування Позивачу, після 20.02.2014 перебували у власності резидентів російської федерації, а саме: АТ "Русагротранс", ТОВ "Ольдой", ТОВ "Агроінвест ДВ" та ТОВ "Спутник СПБ"; у митний режим тимчасового ввезення ці вагони поміщено у період з 15.10.2020 до 14.12.2020 з граничним терміном дії митних декларацій 30.11.2021, про що Відповідач повідомив Державній митній службі України листом від 05.10.2021 № ЦЦМ-13/204.

У розпорядженні Відповідача № ЦЦМ-13/202 від 01.10.2021 зазначено, що з метою дотримання вимог указів Президента України, якими вводяться в дію рішення Ради національної безпеки і оборони "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" по відношенню до власників, операторів, орендарів вагонів, відправників, одержувачів, платників, які приймають участь у перевезенні вантажів, та Постанови № 1147 щодо заборони ввезення на митну територію України вагонів, які з 20.02.2014 зареєстровані за резидентами російської федерації, необхідно запровадити за допомогою ІТ технологій логічні контролі, які забороняють (обмежують) прийом на митну територію України та курсування територією України вагонів, які належать суб`єктам господарювання, включеним до санкційних списків. У зв`язку з цим, зокрема, зобов`язано ЦІТ, філії ПКТБ, ІТ, ГІОЦ внести зміни до програмного забезпечення та встановити наступні логічні контролі та обмеження:

- у разі, якщо санкційні вагони під час введення санкцій опинилися на території України встановити наступні обмеження: 1) санкційний вагон порожній - дозволяється оформлення перевізного документа на його відправлення за межі України у напрямку країни-власниці; 2) санкційний вагон навантажений - дати можливість завершити завантажений рейс з подальшим відправленням його у порожньому стані за межі України у напрямку країни-власниці; санкційний вагон належить власнику, який є резидентом України - після закінчення оформленого перевізним документом рейсу встановити йому заборону курсування;

- для вагонів, які були побудовані на території російської федерації або мали адміністрацію приписки російська федерація після 20.02.2014 в незалежності від того, хто є їх власником, орендарем чи оператором, дозволяється на території України оформлення перевізного документа на перевезення вантажів виключно в експортному сполученні.

3.10. В матеріалах справи містяться копії листів Відповідача, адресованих Державній митній службі України, за № ЦЦМ-13/204 від 05.10.2021 (яким Відповідач повідомляв митний орган про те, що за даними її філії ГІОЦ 30.11.2021 спливає термін митної декларації на 47 вагонів-зерновозів, які поміщено у митний режим тимчасового ввезення оператором Позивача і які перебували у власності резидента російської федерації АТ "Русагротранс" до травня-липня 2020 року) та за № ЦЦО-13/31 від 02.12.2021 (в якому Відповідач просив митний орган повідомити, чи надає повторне поміщення вказаних вагонів у режим тимчасового ввезення право їх оператору безперешкодно використовувати такі вагони для перевезень вантажів). Відповіді Державної митної служби України на вказані листи Відповідача в матеріалах справи відсутні.

3.11. У відповідь на адвокатський запит представника Позивача № ДЛ/27/2 від 27.01.2022 щодо заборони курсування 47 орендованих Позивачем вагонів Відповідач у листі № ЦЦО-13/48 від 03.02.2022 зазначив, що він є розпорядником інформації про реєстрацію вагонів, у тому числі, які належать нерезидентам України. З метою недопущення порушення вимог Постанови № 1147 Відповідач ініціював перед Державною митною службою України механізм передачі інформації про вагони, які не мають поміщуватися в митний режим тимчасового ввезення. На сьогодні такий механізм на стадії реалізації.

3.12. Також Відповідач повідомив Позивача, що опрацювання його заявки від 23.11.2021 № 185 та прийняття рішення щодо її повернення на доопрацювання здійснювалося працівниками філії ГІОЦ відповідно до вимог Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Мінінфраструктури від 29.01.2015 № 17, Порядку із занесення (зміни) даних про власні вантажні вагони до автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ), затвердженого наказом філії ГІОЦ АТ "Укрзалізниця" від 27.09.2021 № 039/од, та розпорядження АТ "Укрзалізниця" від 01.10.2021 № ЦЦМ-13/202.

3.13. Позивач долучив до матеріалів справи документи (копії договорів, накладних, листування тощо) на підтвердження витрат (збитків), які він зазнав внаслідок прийняття Відповідачем рішення про заборону курсування спірних вагонів (зокрема, йдеться про витрати за порожній пробіг під навантаження; відшкодування збитків клієнтам через неможливість відправити вагони у навантаженому стані; витрат за порожній пробіг у відстій та за сам відстій вагонів).

3.14. Відповідач надав суду довідку про зміни власника вагонів за даними архіву СОСВАГ, відповідно до якої 47 спірних вагонів, починаючи з 20.02.2014 і до травня-жовтня 2020 року, перебували у власності резидентів російської федерації, а саме: АТ "Русагротранс", ТОВ "Ольдой", ТОВ "Агроінвест ДВ" та ТОВ "Супутник СПБ".

3.15. Сторони підтверджують, що орендовані Позивачем 47 залізничні вагони, які мають код згідно з УКТЗЕД 8606 30 00 00, були поміщені у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування протягом жовтня-грудня 2020 року (до набрання чинності змінами до п. 1-1 Постанови № 1147 (30.12.2020), якими було заборонено ввезення на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення таких вагонів, якщо вони з 20.02.2014 зареєстровані/взяті на облік (були зареєстровані/взяті на облік) за резидентами російської федерації).

Станом на час продовження митними органами режиму тимчасового ввезення вказаних вагонів ця заборона уже діяла.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. 26.06.2023 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 та рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2022 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1. Згідно з аргументами касаційної скарги:

- скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а саме щодо юридичної сили локального акта державного підприємства - Відповідача, порівняно з положеннями Закону - статей митного кодексу України;

- Позивач позбавлений можливості спростувати обставини, що встановлені у цій справі, при розгляді іншої справи, а саме справи щодо вимог до Позивача про стягнення збитків, завданих неможливістю Позивачем надати контрагенту послуги з використання частини з 47 вагонів, у використанні яких Відповідач обмежив Позивача неправомірною поведінкою, що є предметом розгляду у цій справі;

- згідно з оскаржуваними судовими рішеннями на Позивача покладається надмірний тягар через неможливість компенсувати ті збитки, які він вимушений компенсувати своїм контрагентам, однак які завдані неправомірними рішеннями Відповідача у спірних правовідносинах;

- справа становить значний суспільний інтерес, оскільки правові висновки у цій справі можуть вплинути на права інших суб`єктів господарювання, які надають послуги в сфері транспортно-експедиторського обслуговування вантажів залізничним транспортом.

5.2. Згідно з аргументами касаційної скарги підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди не врахували висновки Верховного Суду в постанові від 06.08.2020 у справі № № 904/1448/20, за якими тимчасові обмеження щодо перевезень здійснюється за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що не мало місце у цій справі, внаслідок чого суди порушили положення частини шостої статті 4, статті 13 Закону України "Про залізничний транспорт" про правила та повноваження на здійснення обмежень щодо перевезень.

Суди не застосували норми Порядку внесення інформації в автоматизований банк даних вантажних вагонів компаній-операторів (далі - Порядок) та не врахували відповідні висновки Верховного Суду в постанові від 22.01.2019 у справі № 910/3079/18, згідно з якими Порядок не вимагає додаткових документів для внесення до АБД ПВ компаній-операторів відомостей про продовження терміну дії операторського управління вагонами.

При цьому скаржник зауважив, що суди замість оцінки правомірності дій Відповідача у спірних правовідносинах вдались до оцінки приналежності вагонів за нерезидентами, висновок про що сформульовані в постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 127/12200/20, а у випадку помилки у діях Державної митної служби України її не можна виправляти діями некомпетентної особи (Відповідача) на її користь.

5.3. Згідно з аргументами касаційної скарги підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі також є положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди неправильно застосували у спірних правовідносинах положення Постанові № 1147), тоді як відсутні висновки Верховного Суду щодо правильного застосування цієї Постанови, а саме визначення суб`єкта, який наділений повноваженнями застосовувати цю постанову в питаннях митної справи. Між тим суди оскаржуваними рішеннями створили правову проблему у застосуванні Постанови № 1147, тим самим формуючи негативну практику для держави і суспільства, яка полягає у нехтуванні принципом верховенства права, оскільки при застосуванні положень Постанови № 1147 слід керуватись нормами Митного кодексу України, про що зазначено в Постанові № 1147, а суди між тим дійшли неправомірного висновку, що Відповідач, а не Державна митна служба має належні повноваження та можливості забезпечити практичне виконання Постанови № 1147.

5.4. Згідно з аргументами касаційної скарги підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі також є положення пункту 4 частини другої статті 287 та пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України, оскільки за висновку в оскаржуваних судових рішеннях щодо неправомірності у спірних правовідносинах рішення Державної митної служби України щодо надання дозволу ввезення вагонів Позивача на митну територію України з оформленням митного режиму тимчасового ввезення, оскільки вагони підпадають під дію та заборону згідно з Постановою № 1147, то суди, надавши оцінку діям Відповідача, мали залучити Державну митну службу України, оскільки висновки судів впливають на інтереси цього органу.

5.5. Крім цього, підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі також є положення пункту 4 частини другої статті 287 та пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки:

- суди не дослідили митні декларації, які надані Позивачем на підтвердження виконання останнім вимог пункту 2.1 Порядку, а також на підтвердження правомірного перебування вагонів на митній території України;

- апеляційний суд безпідставно відхилив поданий Позивачем додатковий доказ (відповідь на адвокатський запит) на підтвердження суперечливої поведінки Відповідача, а саме що, Відповідач здійснював перевезення 47 орендованими вагонами Позивача вантажів як у внутрішньому сполученні так і в імпортному/експортному сполучені у період з 31.05.2022 до 27.02.2023: здійснено 867 операцій з перевезення вантажів (зерна), де відправниками та одержувачами були особи приватно права, тоді як Позивач не міг знати про ці обставини, дізнавшись про них випадково через свого працівника вагонного господарства;

- суди ухвалили рішення на підставі недопустимого доказу Відповідача - довідки СОСВАГ, щодо реєстрації орендованих Позивачем вагонів за резидентами російської федерації.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. Аргументи Відповідача у відзиві на касаційну скаргу, у яких він заперечує аргументи скаржника у касаційній скарзі з підстав, що загалом аналогічні з мотивами в оскаржуваних судових рішеннях, наголошуючи на своїх повноваженнях ухвалювати рішення про заборону курсування вагонів, орендованих Позивачем, на відсутності в наданих Позивачем митних деклараціях інформації щодо документів про походження товару, та на непідтверджені зазначених в скарзі підстав для касаційного оскарження: недослідження судами доказів. Щодо посилання скаржника на обставини суперечливої поведінки Відповідача (з використання вагонів з 31.05.2022 до 27.02.2023, пункт 5.5), то Відповідач як стратегічне підприємство використовувало вагони у виключних обставинах воєнного стану - умовах недостатності вагонів, руйнування залізничної інфраструктури та транспорту, здійснення евакуаційних рейсів та перевезення гуманітарних та інших вантажів тощо.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо розмежування компетенції у застосуванні заборон на ввезення товарів на митну територію України

7.1. Суди встановили, що спір виник щодо збитків, завданих, на думку Позивача, незаконним рішенням Укрзалізниці - заборонити, всупереч чинному рішенню митних органів та нормам Митного кодексу України, курсування 47 вантажних залізничних вагонів, орендованих Позивачем, шляхом відмови Відповідача внести, за вимогою (заявкою) Позивача, зміни до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (далі - АБД ПВ) у частині коригування дати закінчення дії митної декларації стосовно вказаних вагонів.

7.2. Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

При цьому пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

За частиною третьою статті 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Правовідносини щодо відшкодування збитків врегульовані, зокрема положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України (далі - ГК України) та глави 82 "Відшкодування шкоди" Розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України.

7.3. За загальним правилом про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди (збитків) - деліктну відповідальність, що визначено та випливає із положень статті 1166 ЦК України, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, а тому для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, враховуючи презумпцію вини завдавача шкоди у цивільних правовідносинах, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України).

Натомість боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов`язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (стаття 614 ЦК України).

7.4. Враховуючи, що спірні правовідносини виникли у галузі експлуатації залізничних вантажних вагонів та застосування правил ввезення товарів на митну територію України, Суд також звертається до нормативного регулювання правил ввезення на митну територію України транспортних засобів комерційного призначення, а саме залізничних вантажних вагонів.

7.5. Правовідносини у галузі експлуатації залізничних вантажних вагонів врегульовані положеннями, зокрема, Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць), Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Мінінфраструктури від 29.01.2015 № 17 (далі - Правила).

7.6. За змістом статті 4 Закону України "Про залізничний транспорт", статті 5 Статуту залізниць, пунктів 1.1, 3.1-3.2 Правил (які є обов`язковим для всіх юридичних і фізичних осіб на території України нормативним актом, затвердженим Мінінфраструктури на підставі Статуту залізниць) управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях здійснюється централізовано і належить до виключної компетенції АТ "Укрзалізниця", а визначений Правилами порядок експлуатації власних вантажних вагонів на залізничному транспорті загального користування є обов`язковим при перевезеннях вантажів вагонами, що перебувають у власності перевізників, операторів, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців, які орендують їх в інших власників або якими вони володіють на підставі договору управління майном, договору про спільну діяльність тощо.

Одним із складових такого порядку експлуатації власних вантажних вагонів на залізничному транспорті загального користування є порядок курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування, який здійснюється на підставі договору між власником (орендарем, оператором) та залізницею.

Цей порядок (курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування) не допускає випуск на колії загального користування власних вантажних вагонів, не занесених до АБД ПВ (Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів), крім випадків, передбачених пунктом 4.14 розділу IV цих Правил.

Занесення даних про власні вантажні вагони до АБД ПВ виконується на підставі договорів між залізницями і власниками вантажних вагонів та з урахуванням Методичних положень по веденню Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів, затверджених Радою із залізничного транспорту держав-учасниць СНД 25.04.2001 (пункти 3.1-3.2 Правил).

7.7. Крім цього, відповідно до вимог Правил та Порядку внесення (зміни) даних по власних вантажних вагонах до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів" (затвердженого розпорядженням Укрзалізниці від 25.03.2015 № ЦЗМ-14/458) розроблений Порядок внесення інформації в автоматизований банк даних вантажних вагонів компаній операторів (затверджений розпорядженням заступника генерального директора Укрзалізниці 24.11.2015 № ЦЗМ-14/1749, далі - Порядок, на який послалися суди та що містить у матеріалах справи). Цей Порядок регламентує автоматизоване внесення змін по власних вантажних вагонах, наданих власником (орендарем) оператору у користування, та вагонах інвентарного парку, які передані в оренду підприємствам.

Тобто Порядок регламентує процедуру та правила комунікації між суб`єктами (Укрзалізницею та оператором вагонів (особою якому вагоні передані у користування власником (орендарем)) задля внесення інформації в АБД ПВ, без чого курсування вагонів не допускається.

7.8. Відповідно до пункту 2.1 Порядку для внесення змін (передача в операторське управління, виключення з операторського управління, коригування граничного терміну користування вагонами) через АРМ без використання ЕЦП, оператор завантажує дані про вагони на перевірку (додаток 2) та отримує протокол контролю даних. Достовірні дані оператор завантажує в базу для подальшої перевірки підрозділом залізниці та надає до підрозділу залізниці заявку (додаток 3). До заявки оператору необхідно додати згоду власника (орендаря) про передачу вагонів в операторське управління. Ця згода оформлюється письмово в довільній формі із зазначенням номерів вагонів, адресується на керівника компанії-оператора, завіряється підписом та печаткою власника (орендаря). Згода власника (орендаря) пред`являється в оригіналі або в копії, яка завіряється підписом та печаткою компанії-оператора. Працівниками підрозділу залізниці надана копія звіряється з оригіналом, який повертається представнику компанії-оператора. Якщо вагони, які передаються в операторське управління, є власністю нерезидентів України, то по них обов`язковим є заповнення через АРМ без використання ЕЦП поля "граничний термін користування вагонами", який є датою закінчення митної декларації. При цьому до заявки додатково надається копія оформленої митної декларації про розміщення транспортних засобів у режим тимчасового ввезення.

Згідно з пунктом 2.2 Порядку у дводенний термін (без урахування вихідних, святкових) підрозділ залізниці, на підставі заявки оператора та наданих документів, через АРМ без використання ЕЦП перевіряє введену оператором інформацію на відповідність даним інформаційних баз, отримує протокол контролю даних. Достовірні дані підрозділ залізниці завантажує в базу.

7.9. Невнесення Укрзалізницею, попри вимогу (за заявкою) Позивача відомостей щодо 47 орендованих Позивачем вантажних вагонів, і стало перешкодою для курсування цих вагонів, та призвело, за ствердженням Позивача, до тих збитків, сума яких заявлена у спірних правовідносинах.

7.10. Поряд з цим, враховуючи встановлені судами обставини перебування вказаних вагонів у власності резидента іншої держави (пункти 3.1, 3.3, 3.9, 3.14), у застосуванні порядку курсування вантажних вагонів, що перебувають у власності резидентів інших держав, слід також враховувати правила ввозу на митну територію України таких товарів, як транспортні засоби комерційного призначення, зокрема і вантажні вагони, що походять з інших країн. Ці правила регламентовані, зокрема Митним Кодексом України (далі- МК України).

7.11. Статтею 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Частиною першою статті 105 та частинами першою та восьмою статті 106 цього Кодексу (в його редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин в листопаді, грудні 2021 року) передбачено, що:

- у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках В.1-В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу, крім літаків масою порожнього обладнаного апарата понад 10000 кг, але не більше 30000 кг та максимальною пасажиромісткістю від 44 до 110 місць;

- у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до положень Додатка Е до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік) можуть поміщуватися товари (за винятком підакцизних), не зазначені у статтях 105, 189 цього Кодексу, а також у Додатках В.1-В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), або такі, що не відповідають вимогам зазначених Додатків;

- Кабінет Міністрів України може встановлювати перелік товарів, які не можуть бути поміщені у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами. Зміст такого переліку повідомляється Депозитарію Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік).

Відповідно до частин першої-третьої статті 108 МК України:

- строк тимчасового ввезення товарів встановлюється митним органом у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення;

- строк тимчасового ввезення транспортних засобів комерційного призначення встановлюється митним органом з урахуванням того, що ці транспортні засоби повинні бути вивезені за межі митної території України після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені;

- з урахуванням мети ввезення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення, особливостей транспортних операцій та інших обставин попередньо встановлений строк тимчасового ввезення товарів відповідно до частини першої цієї статті та/або транспортних засобів комерційного призначення відповідно до частини другої цієї статті за письмовою заявою власника цих товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженої ним особи може бути продовжений відповідним митним органом. У разі відмови у продовженні строку тимчасового ввезення митний орган зобов`язаний невідкладно письмово або в електронній формі повідомити особі, яка звернулася із заявою про продовження строку тимчасового ввезення, про причини та підстави такої відмови.

7.12. Водночас чинним законодавством встановлені обмеження/заборона ввозу та перебування на митній території України певних видів товарів, що походять з російської федерації.

Одним із таких нормативних актів є постанова Кабінету Міністрів України "Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації" від 30.12.2015 № 1147.

Згідно з пунктом 1-1 цієї постанови (в її редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин - листопад-грудень 2021 року) заборонено до 31 грудня 2021 р. (включно) ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту та митному режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами вагонів за кодами згідно з УКТЗЕД 8606 30 00 00, 8606 91 80 00, 8606 92 00 00, які з 20 лютого 2014 р. зареєстровані/взяті на облік (були зареєстровані/взяті на облік) за резидентами Російської Федерації.

В положення цього пункту в подальшому (після виникнення спірних правовідносин) неодноразово вносились зміни, постановами Кабінету Міністрів України, якими на дату ухвалення цієї постанови касаційним судом є постанови від 23.12.2021 № 1354 та від 27.12.2022 № 1448, згідно з якими зміни вносились винятково щодо дати дії наведених заборон, до 31.12.2022 та до 31.12.2023, відповідно.

7.13. За змістом наведених нормативних вимог щодо:

- повноважень АТ "Укрзалізниця" як перевізника, до виключної компетенції якого належить централізоване управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях, а також як розпорядника інформації про реєстрацію вагонів;

- правил ввезення (тимчасового ввезення) товарів - транспортних засобів комерційного призначення, процедури та розподілу повноважень для поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним/частковим звільненням від оподаткування митними платежами;

- обмежень/заборон ввозу та перебування на митній території України певних видів товарів, що походять з російської федерації;

Суд доходить висновку про розмежування при застосуванні положень Постанови № 1147 компетенції у питаннях ввезення (тимчасового ввезення) на митну територію України, режиму перебування та використання (тимчасового використання, оренди) у межах митної території України такого виду товару (транспортного засобу) як вантажні залізничні вагони комерційного призначення за відповідними кодами, які з 20.02.2014 зареєстровані/взяті на облік (були зареєстровані/взяті на облік) за резидентами російської федерації.

Тобто визначені нормами пункту 1-1 вказаної постанови заборони (ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту та митному режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами вагонів за кодами згідно з УКТЗЕД 8606 30 00 00, 8606 91 80 00, 8606 92 00 00, які з 20 лютого 2014 зареєстровані/взяті на облік (були зареєстровані/взяті на облік) за резидентами російської федерації) застосовуються відповідним державним органом, органом місцевого самоврядування (у межах їх повноважень), підприємством (установою, організацією) у межах їх статутних повноважень та визначеної законом компетенції незалежно. Отже, кожний державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство (установа, організація) враховують та застосовують при виконанні своїх повноважень, у своїй господарській діяльності тощо визначені Постановою № 1147 положення про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з російської федерації, незалежно один від одного, діючи у межах визначених законом, статутом тощо відповідних повноважень та компетенції.

7.14. А тому, Відповідач, вирішуючи у спірних правовідносинах на вимогу (заявку (Позивача) щодо продовження дозволу на курсування орендованих Позивачем 47 вагонів не мав право ігнорувати виявлені/встановлені Відповідачем обставини перебування цих вагонів з 20.02.2014 до травня-жовтня 2020 року у власності резидентів російської федерації (пункти 3.9, 3.14).

Звідти Суд доходить висновку, що Відповідач на виконання власних статутних обов`язків у межах господарської діяльності Укрзалізниці, навіть попри продовження митними органами режиму тимчасового ввезення вказаних вагонів (пункт 3.2), у межах компетенції Відповідача у питанні застосування щодо цих вагонів заборон, що передбачені наведеними нормами Постанови № 1147, мав право діяти самостійно та незалежно (зокрема, від відповідних митних органів), забезпечуючи тим самим дотримання відповідних норм (щодо заборон, встановлених Постановою № 1147) у тій галузі, у якій Відповідач у межах своїх статутних повноважень при здійсненні господарської діяльності має відповідну компетенцію, а саме, встановлювати заборону на курсування у межах митної території України 47 вантажних вагонів, орендованих Позивачем.

У цьому висновку Суд враховує встановлені судами обставини щодо намагання Відповідача врегулювати відповідні неузгодженості з митним органом стосовно вказаних вагонів шляхом завчасного направлення листів та відповідних повідомлень, відсутність відповідної інформації та реагування з боку митних органів, відсутність механізму передачі інформації про вагони, які не мають поміщуватись в митний режим тимчасового ввезення (пункти 3.10, 3.11).

7.15. Крім цього, Суд зауважує, що Позивач орендував вагони у нерезидента України за угодою від 15.09.2020 (пункт 3.1), однак попри чинні на цю дату (а саме з 29.07.2020) положення пункту 1-1 Постанови № 1147 щодо заборон на ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту вагонів за відповідними кодами, які з 20.02.2014 зареєстровані/взяті на облік (були зареєстровані/взяті на облік) за резидентами російської федерації, Позивач, між тим, не проявив розумну обачність з перевірки власників (країни їх реєстрації тощо) орендованих Позивачем вагонів з вказаної дати - 20.02.2014, до дати укладення договору оренди цих вагонів.

7.16. Дійшовши наведених висновків, Суд погоджується із висновками судів в оскаржуваних рішеннях, що Відповідач, не допустивши використання/курсування вагонів Позивача, що підпадали під заборону згідно з пунктом 1-1 Постанови № 1147, а саме, відмовивши Позивачу у вимогах (на його заявку) внести зміни до АБД ПВ у частині коригування дати закінчення дії митної декларації стосовно 47 вантажних вагонів, орендованих Позивачем, попри продовження митними органами режиму тимчасового ввезення вказаних вагонів, діяв правомірно, у межах компетенції та повноважень АТ "Укрзалізниця", відповідно до норм закону, не допустивши порушення норм законодавства, що виключає покладення на Відповідача цивільної відповідальності у спірних правовідносинах у вигляді стягнення спірної суми збитків, через відсутність одного із обов`язкових елементів цього виду відповідальності (деліктної), а саме протиправної поведінки Відповідача (пункт 7.3).

Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункти 5.2, 5.3).

7.17. Поряд з викладеним Суд наголошує на тому, що звернення Позивача до Відповідача із відповідною заявкою (у задоволенні якої відмовлено) внести зміни до АБД ПВ у частині коригування дати закінчення дії митної декларації стосовно 47 вантажних вагонів, було обумовлено та стало наслідком рішення митних органів продовжити Позивачу режим тимчасового ввезення вказаних вагонів.

7.18. Крім цього Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.3) про безпідставну оцінку судами приналежності вагонів Позивача нерезидентам замість необхідної у цій справі оцінки правомірності дій Відповідача у спірних правовідносинах, оскільки обставина приналежності орендованих Позивачем має суттєве значення для вирішення спору у цій справі, без дослідження та встановлення якої неможливо оцінити правомірність дій та поведінки Відповідача у спірних правовідносинах.

При цьому Суд вказує на помилковість аргументу скаржника (пункт 5.3) про необхідність керуватись нормами МК України при застосуванні положень Постанови № 1147, з огляду на висновки в пункті 7.13 цієї постанови, а також враховуючи, що посилання у вказаній постанові на норми МК України між тим не дає підстави для висновку щодо пріоритетного та/або виключного застосування МК України перед іншими нормами у разі необхідності врахування та застосування положень Постанови № 1147.

7.19. Суд також відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.4) про ухвалення рішення у цій справі без залучення Державної митної служби України попри вплив цього рішення на інтереси цього органу через висновки судів в оскаржуваних рішеннях з огляду на таке.

Вимога про стягнення збитків була заявлена Позивачем саме до Відповідача, а не до вказаного митного органу, а право ініціювати залучення іншого або належного відповідача у господарському судочинстві належить лише позивачу, тоді як суд позбавлений права на цю процесуальну ініціативу (статті 14 48 ГПК України). Щодо впливу рішень судів у цій справі на інтереси Державної митної служби України у спірних правовідносинах, Суд зауважує, що суди попередніх інстанцій не оцінювали поведінку та відповідні дозвільні рішення вказаного митного органу стосовно вагонів Позивача, а досліджували та оцінювали поведінку та рішення Відповідача стосовно цих вагонів в умовах прийнятого цим митним органом рішення продовжити Позивачу режим тимчасового ввезення вказаних вагонів, тобто суди не надавали оцінку цьому рішенню митного органу, яке може бути самостійним предметом спору, дослідження та оцінки в іншому судовому провадженні.

7.20. Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.5) про врахування та встановлення судами обставин у цій справі на підставі недопустимого доказу (довідки СОСВАГ, щодо реєстрації орендованих Позивачем вагонів за резидентами російської федерації), оскільки за висновками судів цей доказ оцінювався з урахуванням критерію вірогідності доказів (стаття 79 ГПК України), тобто у сукупності з іншими доказами у цій справі, а враховуючи, що питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина друга статті 79 ГПК України). Відповідач же не спростував вказані обставини, встановлені судами на підставі вказаної довідки СОСВАГ, а суд вищої інстанції - касаційний суд, який обмежений, згідно з частиною другою статті 300 ГПК України, в повноваженнях здійснювати переоцінку доказів, не втручається у відповідний розсуд судів нижчої інстанції.

7.21. Аргументи про суперечливу поведінку Відповідача (пункт 5.5) Суд відхиляє з огляду на відмінність обставин використання вантажних вагонів Позивачем у спірних правовідносинах (до оголошення 24.02.2022 в Україні воєнного стану), від стверджуваних скаржником обставин використання цих вагонів Відповідачем - в умовах воєнного стану (у період з 31.05.2022 до 27.02.2023, пункти 5.5, 6.1).

7.22. Отже висновки судів про відсутність підстав для задоволення вимог Позивача та стягнення з Відповідача спірної суми збитків зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи, а аргументи У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України, оскільки заявлені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

7.23. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДенДі-Логістік" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у справі № 910/7035/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді К.М. Огороднік

В.Я. Погребняк