Історія справи

Ухвала КГС ВП від 30.07.2018 року у справі №905/411/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/411/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Ялта Град Строй" (далі - Товариство),

представник позивача - Скрипник П.Г. - адвокат (посвідчення від 01.06.2018 № 21/1469),

відповідач - приватне підприємство "АБЗ" (далі - Підприємство),

представник відповідача - не з'яв.,

третя особа - Служба автомобільних доріг у Донецькій області (далі - Служба),

представник третьої особи - не з'яв.,

розглянув касаційну скаргу Товариства

на рішення господарського суду Донецької області від 13.04.2017

(суддя Мельниченко Ю.С.) та

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.06.2018

(головуючий суддя - Чернота Л.Ф., судді: Зубченко І.В. і Радіонова О.О.)

у справі № 905/411/17

за позовом Товариства

до Підприємства

про стягнення 6 484 018, 92 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Служба.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення суми заборгованості за договором субпідряду від 12.08.2013 №12-08/01 (далі - Договір) у сумі 6 484 018,92 грн.

Позов мотивовано укладенням сторонами Договору та невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за цим договором у частині оплати виконаних робіт.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.04.2017, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.06.2018, у позові відмовлено. Судом апеляційної інстанції прийнято також додаткову постанову від 19.06.2018, якою з Товариства стягнуто на користь державного бюджету України 106 986,31 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Рішення і постанову попередніх судових інстанцій мотивовано необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство, зазначаючи про порушення Донецьким апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити: визнати довідку про вартість виконаних робіт та витрат за жовтень 2013 року (форма КБ-3), а також акт приймання виконання будівельних робіт за жовтень 2013 року (форма КБ-2в) на суму 6 484 018,92 грн. такими, що були передані у жовтні 2013 року Підприємству - генпідряднику для прийняття виконаних робіт та їх підписання; стягнути з Підприємства на користь Товариства суму заборгованості за Договором 6 484 018,92 грн. Так, за доводами, наведеними в касаційній скарзі: господарськими судами не досліджено та не надано будь-якої оцінки рішенню господарського суду Донецької області від 14.12.2015 у справі № 905/2339/15, а також рішенню названого суду від 23.01.2017 у справі № 905/3386/16; апеляційний господарський суд не надав оцінки доказам у даній справі, безпідставно визнавши їх неналежними; у зв'язку з цим неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема пункти 88, 89 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, та статті 853, 882 Цивільного кодексу України; судом допущено порушення норм процесуального права, в тому числі статей 35 і 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим і апеляційним господарськими судами у розгляді справи з'ясовано та зазначено, зокрема, що:

- Підприємством (генпідрядник) та Товариством (субпідрядник) укладено Договір, за яким субпідрядник зобов'язується протягом 2013 року виконати послуги з поточного середнього ремонту автодороги С051716;

- за доводами позивача, він виконав взяті на себе за Договором зобов'язання на загальну суму 6 484 018,92 грн., на підтвердження чого надав місцевому господарському суду акт б/н приймання виконаних будівельних робіт з розрахунком одиничної вартості за жовтень 2013 року на загальну суму й довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2013 року на суму 6 288 087,20 грн.; згадані акт і довідка не містять підпису й печатки відповідача, дати і місяця їх складання;

- довідку складено за формою КБ-3 та акт - за формою КБ-2в;

- за твердженням позивача, він у жовтні 2013 року направив згадані акт і довідку на адресу Підприємства для підписання, але їх не ні підписано, ні повернуто. При цьому в матеріалах справи відсутні докази направлення вказаних документів на адресу Підприємства;

- до наявного у матеріалах справи супровідного листа від 24.12.2014 щодо надсилання на адресу Підприємства вказаних акта та довідки не додано доказів його направлення Підприємству (з відповідними додатками). Дата й підпис, що містяться на цьому листі, не містять даних про посаду чи прізвище відповідної особи, тоді як Підприємство заперечує отримання ним даного листа;

- в іншому листі (від 30.01.2015), наданому позивачем суду як доказ надсилання документів Підприємству, також не зазначено посади й прізвища відповідної особи, а сам лист має вигляд незавіреної копії, що була надіслана на електронну пошту господарського суду;

- Підприємством заперечується надходження на його адресу відповідних листів;

- у матеріалах справи відсутні докази повідомлення Товариством Підприємства про готовність робіт для прийняття;

- у тих же матеріалах міститься вимога Товариства про сплату заборгованості, однак доказів отримання цієї вимоги Підприємством Товариство не надало;

- Підприємством зазначається, що роботи за Договором субпідрядником не здавалися, а генпідрядником не приймалися;

- надані Товариством суду акт виконаних робіт і довідка про вартість виконаних робіт та витрати складені Товариством на суму 6 288 087,20 грн., тоді як позивачем заявлена до стягнення сума 6 484 018,92 грн.;

- Товариством надано до місцевого господарського суду документ під назвою "Уточнення позовних вимог" (від 11.04.2017), за змістом якого воно просило: визнати довідку про вартість виконаних робіт та витрати за жовтень 2013 року (форма КБ-3), а також акт приймання виконаних робіт за жовтень 2013 року (форма КБ-2В) на суму 6 484 018,92 грн. такими, що були передані у жовтні 2013 року Підприємству - генпідряднику для прийняття виконання та їх підписання; стягнути з Підприємства на користь Товариства суму боргу 6 484 018,92 грн. У судовому засіданні представник позивача зазначив, що вважає це уточнення збільшенням розміру позовних вимог. Проте воно не може вважатися таким, оскільки позивачем у ньому заявлено немайнову вимогу. Крім того, згадана заява Товариства (позивача) не відповідає вимогам ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) стосовно зміни позивачем предмета або підстави позову до початку розгляду судом справи по суті з додержанням приписів статей 54 і 57 названого Кодексу (в тій же редакції). Подані позивачем "уточнення позовних вимог" фактично є заявою про зміну предмета позовних вимог, і ця заява як така, що подана після початку розгляду судом справи по суті (такий розгляд розпочато 21.03.2017), не розглядається судом.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано й зазначено, зокрема, що:

- ухвалою названого суду від 31.07.2017 призначено судово-бухгалтерську економічну та будівельно-технічну (оціночно-будівельну) експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз (ДНДІСЕ);

- названим Інститутом надано апеляційному господарському суду висновок судової будівельно-технічної експертизи від 30.03.2018 № 1360 і висновок судової економічної експертизи від 21.03.2018 № 1361;

- представником позивача зазначено, що провадження в даній справі розпочато ще до набрання чинності нині чинною редакцією ГПК України, і при поновленні провадження у справі за правилами, що діють з 15.12.2017, судом апеляційної інстанції не було встановлено учасникам справи строку для подачі клопотань, а результати проведених експертиз є неналежними; крім того, згаданим представником було заявлено клопотання про проведення повторної експертизи та низку інших клопотань, відхилених судом;

- у матеріалах справи міститься лист Підприємства на адресу Товариства, в якому Підприємство заявляє про відмову від Договору, оскільки "до теперішнього часу" від Товариства на адресу Підприємства не надійшло повідомлення про готовність до передачі закінчених робіт (послуг) за Договором;

- рішенням господарського суду Донецької області від 14.12.2015 у справі №905/2339/15, яке набрало законної сили та не скасоване, відмовлено в задоволені позовних вимог Товариства про стягнення з Приватного 1 250 000 грн. У даній справі № 905/411/17 вирішується спір між тими ж сторонами; предметом розгляду в цій останній є стягнення суми 6 484 018,92 грн., а у справі № 905/2339/15 - суми 1 250 000 грн., яка була частиною першої із зазначених сум, тобто за останнім предметом спір вже вирішено судом першої інстанції по суті;

- за висновком судової економічної експертизи від 30.03.2018 № 1361: в обсязі наданих експерту документів не підтверджено здійснення господарських операцій з виконання Товариством будівельних робіт з поточного середнього ремонту автомобільної дороги С051716 протяжністю 7,3 км, здійснення витрат у жовтні 2013 року в тій же сумі, що зазначена у формах КБ-2в, КБ-3, та не підтверджено документальне відображення їх у бухгалтерському обліку Товариства, в тому числі у звітних документах дебіторської заборгованості за Договором. В обсязі наданих документів для експерта не виявилося можливим документально підтвердити первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку Товариства здійснення господарських операцій з виконання будівельних робіт Товариством з відповідного ремонту, здійснення витрат у жовтні 2013 року в сумі, що зазначена у формах КБ-2в, КБ-3. Питання відповідності документального відображення в бухгалтерському обліку та податковому обліку переліку об'єму виконаних робіт за Договором їх фактичному виконаному переліку та об'єму виходить за межі компетенції експерта-економіста;

- за висновком судової будівельно-технічної експертизи від 30.03.2018 №1360 встановлено, що у матеріалах справи міститься копія акта приймання виконаних будівельних робіт б/н за вересень 2013 року на суму 64 840 118,92 грн., але у лівому верхньому куті документа вказано, що роботи виконувалися за договором від 12.06.2015 №2-53; тобто наведені в акті дані недостовірні: згідно з актом роботи проводилися у вересні 2013 року, а договір було складено у 2015 році. Питання співставлення об'ємів робіт та вартості за актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року на суму 6 484 018,92 грн., що виставлений Підприємством Службі за договором від 12.06.2013 №2-53, з документальними витратами та даними, що відображені в бухгалтерському обліку Підприємства за цей період, виходить за межі компетенції судового експерта - будівельника, тому що бухгалтерський облік підприємства не є об'єктом будівельного дослідження. Встановити відповідність виконаних робіт з поточного ремонту автодороги С051716 протяжністю 7,3 км проектній та проектно-технічній документації, а також вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам тощо) "не надається можливим". Встановити об'єм та перелік фактично виконаних робіт з поточного середнього ремонту автодороги С051716 протяжністю 7,3 км та їх відповідність документам - актам виконаних робіт форми КБ-2в "не надається можливим". Для визначення будівництва необхідно встановити обсяги виконаних будівельних робіт. Відомості про обсяги фактично виконаних робіт з поточного середнього ремонту автодороги С051716 протяжністю 7,3 км, які є вихідними даними для визначення вартості об'єкту будівництва, у експерта відсутні, тому підрахувати вартість цього ремонту "не надається можливим".

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення за значеної позивачем суми 6 484 018,92 грн.

Відповідно до приписів ГПК України:

- судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи (частина перша статті 47 у редакції, чинній на час розгляду даної справи судом першої інстанції);

- господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності (частина перша статті 43 у тій же редакції);

- обставини, встановлені рішенням суду у, зокрема, господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (частина третя статті 35 у тій же редакції);

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86 у редакції, чинній з 15.12.2017);

- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини перша і п'ята статті 236 у тій же редакції);

- обставини, встановлені рішенням суду в, зокрема, господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 75 у тій же редакції).

З огляду на зазначені законодавчі приписи, зміст позовних вимог у даній справі, їх обґрунтування та доводи позивача (скаржника) суди попередніх інстанцій мали вичерпно з'ясувати доказове (преюдиціальне) значення для даної справи обставин, встановлених господарським судом у розгляді інших господарських справ, а саме №905/2339/15 і № 905/3386/16, рішення в яких вже існували на час розгляду судами даної справи № 905/411/17. Викладене випливає, зокрема, з того факту, що в обох зазначених справах розглядалися питання і встановлювалися обставини, пов'язані, зокрема, з тими роботами, певною частиною яких були (або могли бути) ті роботи, стосовно виконання чи невиконання яких виник спір і в даній справі; до того ж в цих обох справах склад їх учасників тією чи іншою мірою співпадав зі складом учасників справи, що розглядається.

Однак суд першої інстанції відповідних обставин справ №№ 905/2339/15 і 905/3386/16 з точки зору їх преюдиційності для даної справи не дослідив, а суд апеляційної інстанції лише побіжно згадав в оскаржуваній постанові першу з них, а друга взагалі залишилася поза його увагою.

Наведене свідчить про порушення попередніми судовими інстанціями наведених вище норм ГПК України (у відповідних редакціях, чинних на час розгляду справи судом першої і судом апеляційної інстанції).

Водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Тому оскаржувані судові рішення відповідно до частин третьої та четвертої статті 310 названого Кодексу підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та пов'язаним з ними доказам і доводам сторін належну правову оцінку й вирішити спір відповідно до закону. За результатами такого розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Поряд з тим Касаційний господарський суд не може погодитися з вимогами скаржника стосовно визнання довідки про вартість виконаних робіт та витрат за жовтень 2013 року (форма КБ-3), а також акта приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року (форма КБ-2в) на суму 6 484 018,92 грн. такими, що були передані у жовтні 2013 року Підприємству - генпідряднику для прийняття виконаних робіт та їх підписання. Розгляд такого роду вимог господарським судом являв би собою, по суті, встановлення ним юридичних фактів (фактів, які мають юридичне значення), що не є способом судового захисту порушених, оспорюваних або невизнаних прав і не може бути застосовано названим судом саме як такий спосіб. З'ясування відповідних обставин є складовою розгляду позовних вимог про стягнення коштів за укладеним сторонами Договором.

Керуючись статтями 308, 310, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ялта Град Строй" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 13.04.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.06.2018 зі справи № 905/411/17 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов