Ухвала КГС ВП від 15.06.2020 року у справі №910/13193/19

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний господарський суд верховного суду ( КГС ВП )

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/13193/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - Папазова Г.А.,

відповідача - Жила М.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Коротун О. М., Сулім В. В., Ткаченко Б. О.

від 17.03.2020

за позовом Фізичної особи - підприємця Овсяника Сергія Миколайовича

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення 547 472,56 грн.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 06.08.2020 № 29.3-02/1531 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/13193/19 у зв`язку із відпусткою судді Ткача І.В.

Згідно із витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.08.2020 для розгляду справи № 910/13193/19 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Кролевець О.А., Стратієнко Л.В.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа - підприємець Овсяник Сергій Миколайович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 306 099,64 грн заборгованості по виплаті дивідендів, 37 997,45 грн 3% річних, 203 375,47 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2014 та 2015 роках були проведені загальні збори учасників Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", на яких було прийнято рішення про виплату акціонерам товариства дивідендів за 2011, 2012, 2013, 2014 роки. На момент ухвалення таких рішень ДЖАСПЕН КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛІМІТЕД був одним із акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта". На підставі договору про відступлення права вимоги від 25.07.2019 № 1 ДЖАСПЕН КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛІМІТЕД відступило на користь позивача право грошової вимоги до відповідача щодо сплати дивідендів за 2011, 2012, 2013, 2014 роки на загальну суму 306 099,64 грн. Позивач повідомив відповідача про зміну кредитора, але відповідач дивіденди не сплатив, чим порушив права позивача.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

10 жовтня 2014 року вищим органом управління Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" - позачерговими загальними зборами акціонерів серед іншого було прийнято рішення про розподіл прибутку Товариства за 2011-2013 роки, затвердження порядку та строків виплати дивідендів, оформлене протоколом № 22 від 10.10.2014.

Так, загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" постановили:

1. Затвердити наступний порядок розподілу прибутку Товариства за 2011 рік у сумі 2 181 892 000,00 грн (сума чистого прибутку відповідно до звіту про фінансові результати Товариства за 2011 рік, складеного за П(с)БО):

- 2 181 612 957,30 грн, що складає 99,99% чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 40,23 грн; решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства.

Встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20 жовтня 2014 року.

Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015.

Виплату дивідендів акціонеру Товариства - Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" здійснити шляхом перерахування відповідної суми дивідендів до Державного бюджету України. Перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до частини 5 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства".

2. Затвердити наступний порядок розподілу прибутку Товариства за 2012 рік у сумі 1 428 110 724,00 грн (сума чистого прибутку відповідно до звіту про фінансові результати Товариства за 2012 рік, складеного за МСФЗ):

- 1 427 836 668,30 грн, що складає 99,98% чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 26,33 грн; решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства.

Встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20 жовтня 2014 року.

Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015.

3. Затвердити наступний порядок розподілу прибутку Товариства за 2013 рік у сумі 189 886 355,00 грн (сума чистого прибутку відповідно до звіту про фінансові результати Товариства за 2013 рік, складеного за МСФЗ):

- 189 799 785,00 грн, що складає 99,95% чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 3,50 грн; решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства.

Встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20 жовтня 2014 року.

Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015.

Рішенням загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", оформленим протоколом № 23 від 22.07.2015, вирішено, зокрема, затвердити наступний порядок розподілу прибутку за 2014 рік:

- направити на виплату дивідендів акціонерам 100% або максимально наближений до 100 відсотків, але не менший ніж 99,9% розмір чистого прибутку Товариства за 2014 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 23,32 грн, а решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства.

Встановлено дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів - у строк до 03.08.2015.

Виплату дивідендів здійснити у строк з 03 серпня 2015 року по 03 жовтня 2015 року.

Перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до ч. 5 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства".

Станом на дати складання переліків осіб, що мають право на отримання дивідендів за відповідні роки ДЖАСПЕН КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛІМІТЕД був власником 3 278 штук простих іменних акцій у бездокументарній формі Публічного акціонерного товариства "Укрнафта".

Станом на 20.10.2014 та на 03.08.2015 Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" було здійснено нарахування ДЖАСПЕН КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛІМІТЕД доходу у вигляді дивідендів: за 2011 рік у сумі - 131 873, 94 грн (3 278 шт. * 40,23 грн); за 2012 рік у сумі - 86 309,74 грн (3 278 шт. * 26,33 грн); за 2013 рік у сумі - 11 473,00 грн (3 278 шт. * 3,50 грн); за 2014 рік у сумі - 76 442,96 грн (3 278 шт. * 23,32 грн).

Із зазначених сум відповідно до положень Податкового кодексу України має бути утримано та сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб, що становить 5%, та військовий збір у розмірі 1,5%, зокрема: за 2011 рік у сумі - 6 593,70 грн (5%) та 1 978,11 грн (1,5%); за 2012 рік у сумі - 4 315,49 грн (5%) та 1294,65 грн (1,5%); за 2013 рік у сумі - 573,65 грн (5%) та 172,10 грн (1,5%); за 2014 рік у сумі - 3 822,15 грн (5%) та 1 146,65 грн (1,5%).

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" не виплатило ДЖАСПЕН КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛІМІТЕД до 10.04.2015 дивіденди за 2011, 2012, 2013 роки та до 03.10.2015 за 2014 рік. Вказана обставина не заперечувалася сторонами.

З урахуванням утримання та сплату до Державного бюджету України 5% податку з доходу фізичних осіб та 1,5% військового збору, розрахованого щодо загальної суми дивідендів, нарахованих акціонеру Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" ДЖАСПЕН КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛІМІТЕД за 2011 - 2014 роки розмір боргу складає 286 203,14 грн.

25 липня 2019 року ДЖАСПЕН КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛІМІТЕД (надалі - Цедент) та Фізичною особою-підприємцем Овсяником Сергієм Миколайовичем (надалі - Цесіонарій) укладено договір про відступлення права вимоги № 1 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1 якого цей договір спрямований на регламентацію правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним законодавством України, Цедентом Цесіонарієві права вимоги, належного Цедентові, в межах яких Цесіонарій стає кредитором на отримання дивідендів на загальну суму 306 099,64 грн, зазначених у пункті 2 Договору, з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за несвоєчасну їх сплату Публічним акціонерним товариством "Укрнафта".

Відповідно до пункту 2 Договору за Договором до Цесіонарія переходить право вимагати (замість Цедента) від боржника належного та реального виконання обов`язку зі сплати дивідендів за наступні роки: 2011 рік у розмірі 131 873,94 грн (3 278 шт. акцій * 40,23 грн), 2012 рік у розмірі 86 309,74 грн (3 278 шт. акцій * 26,33 грн), 2013 рік у розмірі 11 473,00 грн. (3 278 шт. акцій * 3,50 грн), 2014 рік у розмірі 76 442,96 грн (3 278 шт. акцій * 23,32 грн).

Згідно з пунктом 3 Договору до Цесіонарія переходить право вимоги Цедента за Договором, визначеним у пункті 1 Договору, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Пунктами 4, 6 Договору передбачено, що моментом перехову права вимоги Цедента до Цесіонарія є дата підписання Договору. Відступлення права вимоги здійснюється безоплатно.

Фізична особа-підприємець Овсяник Сергій Миколайович листом від 06.08.2019 повідомив Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" про відступлення права вимоги.

Строки позовної давності за вимогою позивача про стягнення з відповідача дивідендів за 2011 - 2013 спливли 10.04.2018, а за вимогою про сплату дивідендів за 2014 рік - 05.10.2018.

До суду із вимогами у даній справі позивач звернувся у вересні 2019 року, тобто із пропуском строку позовної давності.

В матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення ДЖАСПЕН КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛІМІТЕД, як акціонера Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", про загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" з питань щодо порядку, розміру та строків виплати дивідендів.

Матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення ДЖАСПЕН КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛІМІТЕД, як акціонера Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", про результати прийнятих рішень на відповідних зборах, зокрема, щодо порядку, розміру та строків виплати дивідендів.

В матеріалах справи відсутні належні та вірогідні докази повідомлення ДЖАСПЕН КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛІМІТЕД про порядок та строки виплати на його користь дивідендів.

Згідно з пунктом 6.23 статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в редакції, що діяла на момент прийняття рішень про виплату дивідендів за 2011 - 2014 роки, товариство повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строки їх виплати. Повідомлення осіб, які мають право на отримання дивідендів розміщується товариством в офіційному друкованому органі та на власній веб-сторінці в мережі Інтернет.

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" розмістило повідомлення про виплату дивідендів в офіційному друкованому органі (відомості Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку).

Повідомлення про порядок та строки виплати дивідендів за 2011-2013 роки та 2014 рік були розміщенні на веб-сайті Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (17.10.2014 повідомлення щодо виплати дивідендів за 2011-2013 роки та 30.07.2015 повідомлення про виплату дивідендів за 2014 рік).

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у даній справі у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" не виплатило відповідному акціонеру дивіденди за 2011 рік - у розмірі 131 873,94 грн, за 2012 рік - у розмірі 86 309,74 грн, за 2013 рік - у розмірі 11 473,00 грн до 10 квітня 2015 року та за 2014 рік - у розмірі 76 442,96 грн до 03 жовтня 2015 року;

- позивач, звертаючись з позовом у даній справі, пропустив трирічний строк позовної давності за заявленими вимогами і суд першої інстанції не встановив підстав для визнання причин пропуску строку позовної давності поважними.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №910/13193/19 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 286 203,14 грн заборгованості по виплаті дивідендів, 187 299,44 грн інфляційних втрат, 35 551,44 грн 3% річних, з ухваленням у вказаній частині нового рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Фізичної особи - підприємця Овсяника Сергія Миколайовича 286 203,14 грн заборгованості по виплаті дивідендів, 187 299,44 грн інфляційних втрат, 35 551,44 грн 3% річних. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №910/13193/19 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована встановленням факту невиплати Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" дивідендів акціонеру у визначених розмірах. При цьому, за відсутності належних доказів повідомлення акціонера про проведення загальних зборів щодо порядку, розміру та строків виплати дивідендів та про результати прийнятих загальними зборами рішень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності за заявленими вимогами з поважних причин.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 в частині стягнення з відповідача 286 203,14 грн заборгованості по виплаті дивідендів, 187 299,44 грн інфляційних втрат, 35 551,44 грн 3% річних, 7 635,81 грн судового збору та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- судом апеляційної інстанції застосовано приписи частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 908/1846/17, від 29.01.2019 у справі № 902/1629/14, від 05.03.2020 у справі № 14/325"б";

- оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить належної оцінки доводів відповідача про відсутність допустимих доказів поважності причин пропуску строку позовної давності;

- застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.11.2019 у справі № 910/4040/19, від 05.03.2020 у справі № 910/5725/19, зроблені без врахування норм матеріального права (статей 30 та 35 Закону України "Про акціонерні товариства"), що зумовлює необхідність відступлення від таких висновків.

6. Доводи інших учасників справи

Позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

7. Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, який визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цієї норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16, пункт 38 постанови від 25.04.2018 №925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що судом апеляційної інстанції прийнято оскаржувану постанову без врахування висновків щодо застосування норм права (частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 908/1846/17, від 29.01.2019 у справі № 902/1629/14, від 05.03.2020 у справі № 14/325"б".

Так, у справі № 902/1629/14, що переглядалась Верховним Судом, предметом спору були вимоги про визнання недійсним Державного акта серії І-ВН №000001 на право постійного користування земельною ділянкою площею 3 048,64 га, виданого 24.10.1996 Держгоспу "Жорницький" для сільськогосподарського використання.

Позовна заява у цій справі мотивована тим, що: 1) з протоколу сесії Жорницької сільської ради народних депутатів 22 скликання від 15.08.1996 вбачається, що питання щодо видачі державного акту на право постійного користування Держгоспу "Жорницький" на вказану сесію не виносилося та не розглядалося і у Жорницькій сільській раді відповідне рішення відсутнє; 2) оспорюваним актом оформлено як надання земель сільськогосподарського призначення загальною площею 2 577,2 га, так і надання розташованих за межами населеного пункту (с. Жорнище) земельних ділянок лісогосподарського призначення площею 266,7368 га та земельних ділянок водного фонду площею 9,2 га, тоді як Держгосп "Жорницький" та його правонаступники не мають статусу спеціалізованих лісогосподарських підприємств, що свідчить про перевищення Жорницькою сільською радою визначених земельним законодавством повноважень при прийнятті рішення від 15.08.1996; 3) Держгосп "Жорницький" в процесі приватизації було перетворено у Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство "Жорнище", яке створене 05.05.1996, водночас з Держакта вбачається, що земельні ділянки загальною площею 3048,64 га надано Держгоспу "Жорницький" 24.10.1996, тобто через 4 місяці після припинення його як юридичної особи державної форми власності, змін у землекористуванні СВАТ "Жорнище" не проведено, тоді як відсутні докази, які б свідчили про передачу на баланс правонаступників Держгоспу "Жорницький" - СВАТ "Жорнище", а в подальшому - ПАТ "Жорнище" прав на земельні ділянки загальною площею 3048,64 га в ході проведення приватизації Держгоспу "Жорницький"; 4) неправомірність користування ПАТ "Жорнище" земельними ділянками лісового фонду підтверджується рішенням Вінницької обласної ради від 26.06.2001 №446 "Про припинення права користування земельними ділянками лісового фонду колишніх державних сільськогосподарських підприємств (радгоспів)" та розпорядженням Вінницької ОДА №307 від 25.09.2002 "Про надання в постійне користування земель лісового фонду колишніх державних сільськогосподарських підприємств (радгоспів) Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблагроліс".

Позов у справі № 902/1629/14 мотивовано посиланням на статтю 9 Лісового кодексу України в редакції, чинній з 13.04.1994, статті 7, 19, 22, 23, 27 Земельного кодексу України в редакції, чинній з 22.06.1993, статті 84, 92, 122, 141, 152 Земельного кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2002, та статтю 75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, постановою Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 902/1629/14 вказану справу передано на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення спору, а, отже, й формування остаточного правового висновку Верховного Суду в ній, тому що за результатами нового розгляду можливе встановлення (дослідження) інших обставин справи і доказів, що вплине й на правові висновки у ній.

У справі № 14/325"б", що переглядалась Верховним Судом, у межах справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Коровинецький цукровий завод" розглядались вимоги (предметом судового розгляду) ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Коровинецький цукровий завод" Горука В. А. про визнання аукціону з продажу майна боржника та його результатів недійсними. Дані вимоги мотивовано посиланням на реалізацію колишнім ліквідатором боржника Захарченко І.В. майна Відкритого акціонерного товариства "Коровинецький цукровий завод" до затвердження судом реєстру (нового) вимог кредиторів (з врахуванням тих, що заявлені після постанови про визнання боржника банкрутом), що позбавило можливості створити представницькі органи кредиторів (збори та комітет) та визначити початкову вартість майна (ЦМК) та недотриманням під час проведення аукціону норм частини 5 статті 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо першочергового продажу майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу.

Отже, правовідносини у зазначених справах, на які посилається скаржник та у справі, що переглядається не є подібними, оскільки різняться за предметом позову, підставами позову та правовим регулюванням спірних правовідносин.

У справі № 908/1846/17, що переглядалась Верховним Судом, предметом спору були вимоги про стягнення заборгованості по нарахованим і несплаченим дивідендам за 1999 рік у сумі 16 075,66 грн та за 2000 рік у сумі 3 458,00 грн. Позовна заява мотивована тим, що позивач був акціонером ВАТ "Дніпроенерго" та володів його простими акціями. Загальними зборами акціонерів ВАТ "Дніпроенерго", правонаступником якого є ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго", прийняті рішення про виплату дивідендів за результатами роботи товариства за 1999, 2000 роки, що оформлені протоколами від 28.03.2000 № 1 та від 27.03.2001 № 1. Однак нараховані дивіденди позивачу виплачені не були. Позов мотивовано посиланням на положення Закону України "Про господарські товариства".

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі № 908/1846/17 встановлено такі обставини справи: згідно з протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ "Дніпроенерго" № 1 від 28.03.2000, за результатами роботи товариства за 1999 рік акціонерами було прийнято рішення про виплату дивідендів в сумі 110 834 тис. грн відповідно до Положення про порядок нарахування і виплати дивідендів ВАТ "Дніпроенерго"; згідно з протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ "Дніпроенерго" № 1 від 27.03.2001, за результатами роботи товариства за 2000 рік акціонерами було прийнято рішення про виплату дивідендів в сумі 27 480 тис. грн відповідно до Положення про порядок нарахування і виплати дивідендів ВАТ "Дніпроенерго"; зважаючи на умови статуту ВАТ "Дніпроенерго" (в редакції чинній на момент проведення загальних зборів акціонерів 28.03.2000 та 27.03.2001) та Положення про порядок нарахування і виплати дивідендів ВАТ "Дніпроенерго" від 03.08.1998, датою початку виплати дивідендів за 1999 рік є 20 квітня 2000 року, датою початку виплати дивідендів за 2000 рік є 20 квітня 2001 року; ОСОБА_1 станом на 20.04.2000 була власником 599 акцій, а станом на 20.04.2001 - власником 520 акцій ВАТ "Дніпроенерго", про що свідчать реєстри власників іменних цінних паперів; відповідачем доказів оплати позивачу дивідендів за 1999, 2000 роки суду не надано; відповідно до реєстрів учасників зборів ОСОБА_1 була присутньою на загальних зборах акціонерів, які відбулися 28.03.2000 та 27.03.2001, що підтверджено позивачем у судових засіданнях у судах попередніх інстанцій; ОСОБА_1 зазначала, що голосувала на вказаних загальних зборах акціонерів, крім того, як працівник акціонерного товариства займалася документальною підготовкою до проведення загальних зборів, та їй було достеменно відомо про прийняття рішень про виплату акціонерам дивідендів за результатами роботи товариства у 1999 - 2000 роках.

Верховний Суд, приймаючи постанову від 18.07.2018 у справі № 908/1846/17 про залишення без змін рішення Господарського суду Запорізької області від 27.11.2017 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2018 у цій справі, погодився з висновками судів про те, що у задоволенні позовних вимог про стягнення дивідендів за 1999 та 2000 роки має бути відмовлено у зв`язку з пропуском позовної давності, оскільки: перебіг позовної давності розпочався з наступного дня після початку виплати дивідендів, а саме: стосовно дивідендів за 1999 рік - з 21.04.2000, стосовно дивідендів за 2000 рік - з 21.04.2001; ОСОБА_1 була присутньою на загальних зборах акціонерів, які відбулися 28.03.2000 та 27.03.2001, голосувала на вказаних загальних зборах акціонерів та їй було достеменно відомо про прийняття рішень про виплату акціонерам дивідендів за результатами роботи товариства у 1999 - 2000 роках; позивачем не наведено поважних причин пропуску позовної давності для звернення до суду.

Натомість у даній справі № 910/13193/19 судом апеляційної інстанції встановлено інші обставини, зокрема те, що у матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення ДЖАСПЕН КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛІМІТЕД, як акціонера Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", про загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" з питань щодо порядку, розміру та строків виплати дивідендів та про результати прийнятих рішень на відповідних зборах, зокрема, щодо порядку, розміру та строків виплати дивідендів; в матеріалах справи відсутні належні та вірогідні докази повідомлення ДЖАСПЕН КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛІМІТЕД про порядок та строки виплати на його користь дивідендів; позивачем наведено поважні причини пропуску позовної давності для звернення до суду.

Отже, хоча у зазначеній справі, на яку посилається скаржник та у справі, що переглядається предмет спору та підстави позову і є подібними, однак фактичні обставини, встановлені судами у цих справах, є різними.

Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, аналіз висновків, зроблених у постанові суду апеляційної інстанції, що оскаржується, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших предметів, підстав, фактичних обставин, встановлених судами у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідних рішень, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судового рішення на підставі пунктів 2, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно зазначити таке.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від 10.10.2014 та від 22.07.2015 були прийняті, зокрема рішення, якими затверджено порядок розподілу прибутку Товариства за 2011-2014 роки; визначено дати складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів; визначено строки та порядок виплати дивідендів.

Станом на 20.10.2014 та на 03.08.2015 (дати складання переліків осіб, що мають право на отримання дивідендів) Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" було здійснено нарахування ДЖАСПЕН КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛІМІТЕД доходу у вигляді дивідендів: за 2011 рік у сумі - 131 873, 94 грн (3 278 шт. * 40,23 грн); за 2012 рік у сумі - 86 309,74 грн (3 278 шт. * 26,33 грн); за 2013 рік у сумі - 11 473,00 грн (3 278 шт. * 3,50 грн); за 2014 рік у сумі - 76 442,96 грн (3 278 шт. * 23,32 грн).

Фізична особа-підприємець Овсяник Сергій Миколайович за договором про відступлення права вимоги № 1 від 25.07.2019 набув від акціонера Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" ДЖАСПЕН КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛІМІТЕД право вимоги сплати відповідачем 286 203,14 грн дивідендів та нарахованих 3% річних у розмірі 35 551,44 грн і інфляційних втрат у розмірі 187 299, 44 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлено, що акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосується акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів.

Пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на отримання дивідендів.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу.

Статтею 30 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Отже, у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов`язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначений загальними зборами.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами товариства, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів акціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

Таким чином, враховуючи, що право на отримання частки прибутку (дивідендів) акціонером передбачено статтею 116 Цивільного кодексу України, Законом України "Про акціонерні товариства" і з цього питання були прийняті рішення загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", однак останнє виплату дивідендів своєму акціонеру ДЖАСПЕН КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛІМІТЕД не здійснило, чим порушило свої зобов`язання і права такого акціонера з кількістю акцій 3 278 штук, на мирне володіння майном, та зважаючи на набуття Фізичною особою-підприємцем Овсяником Сергієм Миколайовичем за договором про відступлення права вимоги № 1 від 25.07.2019 від акціонера Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" ДЖАСПЕН КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛІМІТЕД права вимоги сплати Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" 286 203,14 грн дивідендів та нарахованих 3% річних у розмірі 35 551,44 грн і інфляційних втрат у розмірі 187 299, 44 грн, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог.

Щодо висновків суду апеляційної інстанції з питань застосування позовної давності, Суд зазначає таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності щодо вимог позивача про стягнення заборгованості зі сплати дивідендів та нарахованих 3% річних і інфляційних втрат, в яких він просив суд відмовити у задоволенні наведених позовних вимог з підстав пропуску позивачем позовної давності.

Строки позовної давності за вимогою позивача про стягнення з відповідача дивідендів за 2011 - 2013 року спливли 10.04.2018, а за вимогою про сплату дивідендів за 2014 рік - 05.10.2018.

В обґрунтування поважності причин пропущення позивачем позовної давності ним зазначалось те, що акціонеру Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" ДЖАСПЕН КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛІМІТЕД (первісному кредитору) не було відомо про прийняття рішень про виплату дивідендів за вказані роки.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Європейський суд з прав людини наголосив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Питання поважності причин пропущення позовної давності (наявність обставин, які з об`єктивних, незалежних підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову) вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

При вирішенні питання про захист порушеного права, у разі пропущення позовної давності суд: а) у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які обґрунтовують поважність причин пропущення позовної давності; б) вирішує дане питання у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини; в) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропущення позовної давності судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення ДЖАСПЕН КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛІМІТЕД, як акціонера Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", про загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" з питань щодо порядку, розміру та строків виплати дивідендів за 2011-2014 роки та про результати прийнятих рішень на відповідних зборах, зокрема, щодо порядку, розміру та строків виплати дивідендів за 2011-2014 роки.

До того ж у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц викладено правовий висновок про те, що питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не встановлює, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропуску позовної давності поважними. Як правило, це відбувається за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити і від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі. При цьому суд касаційної інстанції не може переоцінити доводи про поважність причин пропуску позовної давності, оцінку яким надав суд першої інстанції.

Тому, враховуючи наявність порушення суб`єктивного цивільного права позивача, як правонаступника ДЖАСПЕН КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛІМІТЕД, що полягає у порушенні корпоративних прав на отримання частини прибутку (дивідендів) відповідача та те, що позовна давність, як встановлено судом апеляційної інстанції, була пропущена позивачем з поважних причин, суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про необхідність захисту порушеного права та часткового задоволення позовних вимог.

Суд зазначає, що судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено доводи відповідача про те, що Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" у відповідності до приписів частини 4 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" повідомляло своїх міноритарних акціонерів щодо строків і порядку виплати дивідендів за 2011 - 2014 роки, розміщуючи повідомлення про виплату дивідендів в офіційному друкованому органі - бюлетені "Відомості Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку" та на власному сайті, додаючи копію бюлетеня та скріншоти з офіційного веб-сайту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про розміщення відповідних рішень загальних зборів акціонерів, а тому позивач міг та повинен був знати про порядок та строки виплати дивідендів, з огляду на таке.

Як зазначалось вище, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Згідно з частиною 3 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Із зазначених норм випливає те, що наявність у акціонера права на отримання дивідендів у певних розмірах і строках виникає лише після відповідного рішення загальних зборів акціонерного товариства.

Як зазначалось вище та встановлено судами, загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від 10.10.2014 та від 22.07.2015 були прийняті, зокрема рішення, якими затверджено порядок розподілу прибутку Товариства за 2011-2014 роки; визначено дати складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів; визначено строки та порядок виплати дивідендів.

Із приписів статті 35 Закону України "Про акціонерні товариства" вбачається, що повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів товариства здійснюється шляхом надсилання акціонерам персонально письмового повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядку денного, а також за 30 днів до дати проведення загальних зборів опубліковується в офіційному друкованому органі відповідне повідомлення.

Тобто, належним повідомленням відповідно до чинного станом на дату проведення вищезазначених загальних зборів законодавства є направлення персонального повідомлення та публікація відповідного повідомлення в офіційному друкованому органі.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення ДЖАСПЕН КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛІМІТЕД, як акціонера Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", правонаступником якого є позивач, про проведення загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" з питань щодо порядку, розміру та строків виплати дивідендів за 2011-2014 роки та, відповідно, про результати прийнятих рішень на відповідних зборах, в тому числі щодо порядку, розміру та строків виплати дивідендів.

Тобто, враховуючи необізнаність акціонера Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" ДЖАСПЕН КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛІМІТЕД про прийняття загальними зборами акціонерного товариства рішень про виплату дивідендів такий акціонер не міг знати про наявність у нього права на їх (дивіденди) отримання.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" товариство в порядку, встановленому статутом, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати. Протягом 10 днів з дня прийняття рішення про виплату дивідендів за простими акціями публічне акціонерне товариство повідомляє про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів за простими акціями фондову біржу (біржі), у біржовому реєстрі якої (яких) перебуває таке товариство.

Із зазначеної норми вбачається, що особи, які мають право на отримання дивідендів повідомляються товариством в порядку, встановленому статутом, про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з пунктом 6.23 статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в редакції, що діяла на момент прийняття рішень про виплату дивідендів за 2011 - 2014 роки, товариство повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строки їх виплати. Повідомлення осіб, які мають право на отримання дивідендів розміщується товариством в офіційному друкованому органі та на власній веб-сторінці в мережі Інтернет.

Суд зазначає, що виконання Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" пункту 3 частини 4 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" та пункту 6.23 статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в редакції, що діяла на момент прийняття рішень про виплату дивідендів за 2011 - 2014 роки, не може свідчити про належну обізнаність, у даному випадку, ДЖАСПЕН КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛІМІТЕД, як акціонера Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про дату, розмір, порядок та строк виплати йому дивідендів за 2011-2014 року, оскільки, враховуючи встановлені обставини у даній справі, ДЖАСПЕН КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛІМІТЕД не було обізнане про наявність у нього права на отримання дивідендів за 2011-2014 року.

Суд зазначає, що подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/4040/19 та від 05.03.2020 у справі № 910/5725/19, які застосував суд апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові, і Суд не вбачає підстав відступати від таких висновків.

З огляду на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження судового рішення, передбачені пунктами 2, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримали свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в частині оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 910/13193/19 із зазначених підстав касаційного оскарження без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 910/13193/19 з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишення без задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в частині оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 910/13193/19 підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 2, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції н через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для її скасування.

9. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 236, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 910/13193/19 з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в частині оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 910/13193/19 з підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 2, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 910/13193/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.А. Кролевець

Л.В. Стратієнко

Популярні новини