ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 926/2119/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Жентол"

на рішення Господарського суду Чернівецької області

(суддя - Миронюк С.О.)

від 06.09.2017

та постанову Львівського апеляційного господарського суду

(головуючий - Данко Л.С., судді: Галушко Н.А., Орищин Г.В.)

від 01.11.2017

у справі № 926/2119/17

за позовом Заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Чернівецької обласної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жентол"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Обласне комунальне підприємство "Центр комунального майна"

про стягнення заборгованості у розмірі 18 913,82 грн,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Чернівецької області звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом в інтересах держави в особі Чернівецької обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жентол" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 18 913,82 грн.

Позов мотивований тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Жентол" після закінчення дії договору оренди орендоване приміщення орендодавцю не повернуло, що є підставою для нарахування орендної плати до дня фактичного повернення майна з оренди за актом приймання-передачі.

Матеріально-правовою підставою позову визначені статті 526, 759, 598 Цивільного кодексу України, статті 173, 285, 286 Господарського кодексу України, статті 18, 19 Закону України "Про оренду державного і комунального майна".

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Жентол" послалось на знесення орендованого приміщення внаслідок проведення реконструкції.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23.06.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.09.2017 у справі №926/2119/17 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жентол" на користь Чернівецької обласної ради борг у розмірі 18 913,82 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.09.2017 у справі №926/2119/17 залишено без змін.

При розгляді справи судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини:

- між Чернівецькою обласною радою (орендодавець - за договором, позивач - у справі) та Приватним підприємством "ЖенНафта" правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Жентол" (орендар - за договором, відповідач - у справі) 01.01.2012 було укладено договір оренди №1/12, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно - приміщення операторної АЗС літ. "Д", загальною площею 29,8 кв.м., розміщене за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична, 2, що є на балансі обласного комунального підприємства "Інватранс", вартість якого визначена згідно звіту про оцінку майна і становить 89 457,00 грн.;

- відповідно до акта приймання-передачі від 03.01.2012 майно було передано відповідачу в оренду;

- пунктом 1.3 договору встановлено, що майно передавалось в оренду для розміщення операторної АЗС з можливою реконструкцією;

- згідно пункту 9.4. договору оренди останній припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено;

- відповідно до пункту 2.4 договору у разі припинення договору оренди чи дострокового його розірвання орендар зобов'язаний у 10-денний термін повернути орендодавцеві об'єкт оренди, про що складається акт прийому-передачі;

- рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11.01.2017 у справі №926/3701/16, яке набрало законної сили, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Жентол" звільнити орендоване нерухоме майно, а саме: будівлю заправки літ. "Д", площею 29,80 кв. м., (приміщення операторної АЗС), яке розміщене за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична, 2 та передати його за актом приймання-передачі балансоутримувачу. Даним рішенням встановлено, що договір № 1/12 від 1.01.2012 припинив свою дію 30.09.2016, оскільки була відсутня згода орендодавця та балансоутримувача на продовження його дії;

- відповідно до частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України (у редакції чинній до 15.12.2017) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

- орендоване приміщення Товариство з обмеженою відповідальністю "Жентол" не звільнило, відповідний акт про повернення майна з оренди суду не надало;

- відповідно до пунктів 3.9, 8.2. договору оренди у разі припинення або розірвання договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня передачі орендодавцеві майна за актом прийому-передачі; у разі несвоєчасного звільнення орендарем майна, при припиненні або розірванні договору, орендар сплачує орендодавцю додатково компенсацію за використання майна в розмірі подвійної орендної плати до дня передачі його орендодавцеві за актом прийому-передачі;

- у зв'язку з неповерненням майна з оренди, Товариству з обмеженою відповідальністю "Жентол" нарахована орендна плата за період з 01.09.2016 по 01.06.2017 в розмірі 18 913,82 грн., а саме: 1 091,20 грн. орендної плати за вересень 2016 року та 17 822,62 грн. компенсації на підставі пункту 8.2 договору оренди.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Жентол" не виконало договірні зобов'язання в частині сплати орендної плати та повернення майна з оренди після припинення дії договору.

Судові рішення обґрунтовані, зокрема, нормами статей 526, 759, 598 Цивільного кодексу України, статей 173, 285, 286 Господарського кодексу України, статей 18, 19 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", пунктами 3.9, 8.2. договору оренди №1/12 від 01.01.2012.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.09.2017 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 у справі № 926/2119/17 Товариство з обмеженою відповідальністю "Жентол" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд вказані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові у повному обсязі.

Узагальнені доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Жентол", які викладені у касаційній скарзі:

- суд першої інстанції не дослідив докази, які надані на підтвердження обставин знесення орендованого приміщення операторної АЗС, а саме рішення Чернівецької обласної ради, дозвіл на виконання будівельних робіт від 23.10.2012 та Висновок №ED-6604-1-661.17 експертного будівельно-технічного дослідження, складеним судовим експертом Гайда Б.Я. 30.01.2017;

- суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про призначення та проведення судової будівельно-технічної експертизи та у зупиненні провадження у справі від 21.08.2017, оскільки при проведенні вказаної експертизи можна б було підтвердити чи спростувати обставини фактичного існування приміщення операторної АЗС літ. "Д";

- суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про огляд та дослідження доказів у місці їх знаходження від 21.08.2017, оскільки у разі задоволення вказаного клопотання дало б можливість суду переконатись в тому, що вказане орендоване майно не існує і не може продовжувати перебувати у користуванні товариства, як об'єкт оренди.

У відзивах на касаційну скаргу Чернівецька обласна рада та Заступник прокурора заперечують проти її доводів, посилаючись на те, що:

- відповідач зобов'язаний сплатити орендну плату за весь період оренди по день фактичного повернення майна балансоутримувачу за актом приймання-передачі;

- доводи відповідача про знищення орендованого майна були предметом розгляду у справі № 926/3701/16 і цим доводам вже надана оцінка;

- встановлення за висновком експертизи факту наявності чи відсутності орендованого майна виходить за межі предмету спору.

На розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. (головуючий), Вронської Г.О. і Баранця О.М. 26.02.2018 передано касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жентол" на рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.09.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 у справі № 926/2119/17.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. - головуючого, Баранця О.М., Вронської Г.О. від 12.03.2018 касаційну скаргу прийнято до письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Касаційний господарський суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За змістом частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі виплачувати орендну плату.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частинами 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" також передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частиною другою статті 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до пункту 3.9. договору оренди №1/12 в разі припинення або розірвання договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня передачі орендодавцеві майна за актом прийому-передачі.

Відповідно до пункту 8.2 договору оренди у разі несвоєчасного звільнення орендарем Майна, при припиненні або розірванні договору, орендар сплачує орендодавцю додатково компенсацію за використання майна в розмірі подвійної орендної плати до дня передачі його орендодавцеві за актом приймання-передачі.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договору оренди №1/12 від 01.01.2012 основне зобов'язання відповідача - сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється після спливу строку дії договору, оскільки таке припинення пов'язано не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами відповідного акта про повернення орендарем предмета договору оренди.

Враховуючи встановлений судами попередніх інстанцій факт невиконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.01.2017 у справі №926/3701/16, яке набрало законної сили, яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Жентол" звільнити орендоване нерухоме майно та передати його за актом приймання-передачі балансоутримувачу, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Жентол" повинен сплатити орендну плату за весь період оренди по день фактичного повернення майна.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Жентол" з орендної плати та компенсації за договором оренди №1/12 від 01.01.2012 за період з вересня 2016 року по 01.06.2017 складає 18 913,82 грн., а саме: 1 091,20 грн. орендної плати за вересень 2016 року та 17 822,62 грн. компенсації згідно п. 8.2 договору.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Жентол", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що за своєю суттю зводяться переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції з урахуванням вимог частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.Окрім того, наведені доводи були розглянуті та їм було надано належну правову оцінку судами попередніх інстанцій.

Крім того, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жентол" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.09.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 у справі №926/2119/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Г. Вронська