?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/8860/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представників учасників справи

позивача - Лавринович В.О.,

відповідача - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чернігів Вторчормет"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017

(головуючий - Дикунська С.Я., судді - Жук Г.А., Мальченко А.О.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2017

(суддя Балац С.В.)

у справі № 910/8860/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Чернігів Вторчормет"

до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

про визнання третейської угоди недійсною,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Чернігів Вторчормет" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про визнання третейської угоди недійсною.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що третейське застереження, викладене у п.6.8 укладеного між сторонами договору поруки від 25.05.2015 №3, суперечить положенням ч. 1, 3 ст.203 Цивільного кодексу України, вчинене на вкрай невигідних умовах для поручителя та під впливом тяжких обставин, третейським судам не підвідомчі спори про стягнення заборгованості за кредитними договорами в іноземній валюті, що враховуючи положення ст.215, ст.233 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 у справі № 910/8860/17 відмовлено позивачу у задоволенні позову.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 залишено без змін.

2.3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 липня 2011 року між ПАТ "Дочірний банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є ПАТ "Сбербанк" (кредитор) та ПАТ "Укрвторчормет" (позивальник) укладено Договір про відкриття кредитної лінії від № 74-В/11/54КЛ, за умовами якого кредитор відкриває відновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті, надає позичальнику на умовах цього договору кредитні кошти в межах ліміту кредитної лінії, а позичальник зобов'язується використовувати кредит за цільовим призначенням, своєчасно та в повному обсязі виплачувати відповідачу проценти за користування кредитом, а також повернути наданий йому кредит у розмірах та у терміни, визначені Договором.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, 25.05.2015 між ПАТ "Чернігів Вторчормет" (поручителем за договором) та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є ПАТ "Сбербанк" (кредитором за Договором) укладено договір поруки №3 (далі - Договір поруки), за умовами п. 2.1.1 якого відповідальність поручителя перед кредитором включає зобов'язання, які були невиконані боржником та які передбачені основним (кредитним) договором, зокрема, але не обмежуючись, зобов'язання повернути кредитору кредит, наданий в доларах США, гривні в межах кредитної лінії, відкритої строком до 06.07.2017 за основним договором з граничним лімітом кредитування в сумі 11 792 336, 52 дол. США (з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення повернення кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії в національній валюті України), в строки, які зазначаються в основному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або основним договором та/або цим договором - достроково.

За умовами п. 6.8 Договору поруки усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання неукладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються договору, підлягають розгляду у постійно діючому третейському суді при всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду від 15.03.2013р., видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним головою третейського суду при всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" зі списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду http://arbitrate.com.ua/. При цьому, сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовились, що рішення постійно діючого третейського суду при всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є остаточним і обов'язковим з дати його винесення. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладання договору.

Визнання недійсним зазначеного пункту є предметом спору у цій справі.

2.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено факту укладення спірного пункту оспорюваного правочину під впливом тяжких обставин, на вкрай невигідних умовах для позивача в розумінні ст.233 Цивільного кодексу України.

2.5. Суди зазначили, що визначене спірним третейським застереженням коло спорів, розбіжностей або вимог, які підлягають розгляду третейським судом, стосується виключно Договору поруки №3 від 25.05.2015 та не суперечить обмеженням підвідомчості спорів третейським судам, встановленим ст.6 Закону України "Про третейські суди".

2.6. За висновками судів, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

2.7. Правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 6-831цс15 до спірних правовідносин в межах цієї справи застосуванню не підлягають.

2.8. З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що викладене у п. 6.8 Договору поруки №3 від 25.05.2015 третейське застереження відповідає приписам ст.ст.2, 5, 12 Закону України "Про третейські суди" та не суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми та змісту, а отже, відсутні правові підстави для визнання недійсним цього пункту договору поруки з підстав, викладених в позові.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням, Публічне акціонерне товариство "Чернігів Вторчормет" звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 скасувати, а справу № 910/8860/17 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

3.2. На переконання позивача, рішення та постанова прийняті за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

3.3. Скаржник стверджує, що викладене у п. 6.8 Договору поруки третейське застереження укладено позивачем під впливом тяжких обставин, які полягали у дуже скрутному фінансовому становищі поручителя (позивача) та боржника, і на вкрай невигідних для нього умовах, які були нав'язані позивачу банком саме внаслідок такого фінансового стану зобов'язаних сторін та полягали у зміні умов кредитування, наданні забезпечення виконання зобов'язання у формі фінансової поруки, а також включенні умов, якими позивача було усунуто від можливості звернутись до держаного суду, або ж у виборі третейського судді.

3.4. Скаржник вважає, що спірне третейське застереження суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки третейським судам непідвідомчі спори, які виникають з кредитних договорів, за якими грошові кошти надавались в іноземній валюті, адже такі правовідносини носять публічно-правовий характер, про що зазначено у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 6-831цс15.

3.5. Таким чином, позивач стверджує, що суди під час ухвалення оскаржуваних судових рішень порушили норми ст.ст. 6, 12 Закону України "Про третейські суди", ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

3.6. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Сбербанк" просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи таке.

Згідно з ст. 5 Закону України "Про третейські суди" спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

У ст. 6 Закону України "Про третейські суди" визначено підвідомчість справ третейським судам та перелік винятків справ, які відповідно до законодавства підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції, проте спори що виникають за договором поруки між сторонами підвідомчі третейським судам, таким чином, відсутні підстави для визнання недійсним третейського застереження, передбаченого у п. 6.8. договору поруки № 3 від 25.05.2015.

Окрім цього, банк зазначає про недоведеність належними доказами того, що спірна третейська угода у вигляді застереження, викладеного у п. 6.8 договору поруки № 3 від 25.05.2015, укладена позивачем - ПАТ "Чернігів Вторчормет" під впливом тяжких обставин для нього та на вкрай невигідних умовах.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Відповідно до частини 1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Спір у справі стосується питання визнання недійсним третейського застереження, що міститься у договорі поруки.

4.3. Статтею 1 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

У рішенні Конституційного Суду України від 10.01.2008 у справі № 1-3/2008 (справа про завдання третейського суду) визначено, що можливість передачі державою на розгляд третейських судів спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин визнана зарубіжною практикою, заснованою, в тому числі, на міжнародному праві. Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (Рішення у справі "Девір проти Бельгії" від 27.02.1980).

Підвідомчість справ третейським судам визначена статтею 6 Закону України "Про третейські суди", за якою третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов'язаних з державною таємницею; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство; 7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; 8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; 9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин; 10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств; 11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; 13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

4.4. Таким чином, суд відхиляє аргумент скаржника про неправильне застосування судами положень статті 6 Закону України "Про третейські суди" та частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України.

4.5. Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання спірної третейської угоди недійсною як правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, та відповідно відхиляє аргументи позивача (п. 3.3 постанови) про неправильне застосування судами положень статті 233 Цивільного кодексу України, вважаючи за необхідне зазначити таке.

Відповідно положень ст. 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Для кваліфікації правочину за статтею 233 Цивільного кодексу України необхідна обов'язкова наявність зазначених двох умов у сукупності: вплив тяжкої обставини і вкрай невигідні умови. Крім того, має бути причинно-наслідковий зв'язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин).

Судами попередніх інстанцій не було встановлено існування тяжких обставин, під впливом яких позивач уклав третейську угоду, а так само і вкрай невигідний характер умов цієї угоди. Суд зазначає, що сама по собі умова правочину про розгляд спору третейським судом не може вважатися вкрай невигідною, оскільки передбачає у випадку виникнення між сторонами спору можливість звернення з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб до третейського суду для вирішення цього спору шляхом третейського розгляду, який визнаний в Україні та врегульований Законом України "Про третейські суди".

4.6. Суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими доводи скаржника про необхідність врахування у цій справі постанови Верховного Суду України від 21.10.2015 зі справи 6-831цс15 зважаючи на таке. У названій постанові Верховний Суд України виходив зі змісту закону в питанні розмежування компетенції щодо розгляду кредитних спорів між громадянами і банками, тобто, спорів, що виникають з цивільних правовідносин про повернення кредитів, наданих в іноземній валюті. Чинне законодавство України, зокрема статті 1, 5 і 6 Закону України "Про третейські суди", розмежовує поняття цивільних і господарських правовідносин. Оскільки господарські правовідносини щодо поруки для забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитування між суб'єктами господарської діяльності мають особливості регулювання, то відсутні підстави вважати правовідносини у справі, що розглядається, подібними з правовідносинами у названій цивільній справі.

4.7. Зважаючи на викладене та приймаючи до уваги обставини, встановлені у справі судами попередніх інстанцій, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок господарських судів про відмову ПАТ "Чернігів Вторчормет" у задоволенні позову про визнання недійсною третейської угоди. Протилежні аргументи, наведені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді касаційної інстанції, а відтак, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З огляду на зазначене вище, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ПАТ "Чернігів Вторчормет" без задоволення, а постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2017- без змін.

6. Судові витрати

6.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чернігів Вторчормет" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 у справі №910/8860/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Баранець

О. Мамалуй