Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.11.2020 року у справі №910/1214/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 910/1214/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

помічник судді, який за дорученням судді здійснює повноваження секретаря судового засідання, - Вилегжаніна М. В.,

за участю представників:

позивача - Свириденка В. А.,

відповідача - Бурсової Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київського міського центру зайнятості

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 (судді:

Владимиренко С. В. - головуючий, Демидова А. М., Ходаківська І. П. ) і рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 (суддя Кирилюк Т. Ю.) у справі

за позовом Київського міського центру зайнятості

до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У січні 2020 року Київський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про зобов'язання відповідача виконати умови пункту 2.2 угоди про спільну діяльність та співробітництво від 02.12.1993 (в новій редакції) (далі - угода від 02.12.1993) шляхом передачі на баланс Київському міському центру зайнятості адміністративних приміщень загальною площею 986,3 м2, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Каштанова, 7.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що у пункті 2.2 угоди від
02.12.1993, укладеної між Державним центром зайнятості Міністерства праці України та Ватутінською районною державною адміністрацією міста Києва, передбачалося надання центру зайнятості в оренду спірних приміщень строком на 25 років із правом наступної передачі таких приміщень йому на баланс; 12.04.1994 Київський міський центр зайнятості уклав із Державним комунальним підприємством "Житлоремфонд" (далі - ДКП "Житлоремфонд") договір оренди нежитлового приміщення, розташованого на вул. Каштановій, 7 (І, ІІ поверх, загальною площею 993,3 м2) для розміщення Ватутінського районного центру зайнятості строком на 25 років, сплатив орендну плату за весь час оренди за договором та у подальшому отримав ордер на право зайняття спірного нежитлового приміщення. Позивач зазначав, що за наслідками припинення цього договору та на виконання пункту 2.2 угоди від 02.12.1993 позивачеві мали бути передані на баланс спірні приміщення, чого проте не відбулося.

1.2. У відзиві на позов Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація проти його задоволення заперечила, просила відмовити у позові; зокрема зазначивши, що відповідач не є правонаступником Ватутінської районної в місті Києві державної адміністрації, тому не зобов'язаний відповідати за виконання договорів та угод Ватутінської районної в місті Києві державної адміністрації; позивач у позові просить передати майно комунальної власності на баланс державної установи, натомість законодавство не передбачає можливості передачі на баланс об'єктів різних форм власності без переходу права власності на них; положення пункту 2.2 угоди від 02.12.1993 не містять імперативу щодо передачі на баланс міського центру зайнятості спірних адміністративних приміщень.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що лише Київська міська рада наділена повноваженнями приймати рішення від імені територіальної громади міста Києва стосовно передачі або відмови у передачі орендованих позивачем нежитлових приміщень з комунальної у державну власність.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, Київський міський центр зайнятості звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою (з урахуванням нової редакції), в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Скаржник аргументує подання касаційної скарги положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності висновку Верховного Суду стосовно застосування норми права у питанні про передачу на баланс об'єкта (приміщення) шляхом зобов'язання виконати умови угоди від 02.12.1993, зі змінами, внесеними згідно з протоколом від 05.04.1994.

Скаржник вважає, що суди ухвалили судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, не врахували усіх фактичних обставин справи, не у повному обсязі з'ясували обставини, що мають значення для правильного вирішення цього спору, не надали належної оцінки усім доказам. Зокрема, скаржник зазначає, що суди не дослідили питання щодо передачі на баланс спірного приміщення як підстави належного волевиявлення сторонами господарських відносин під час укладення між Ватутінською районною державною адміністрацією м. Києва і Державним центром зайнятості Міністерства праці України угоди від 02.12.1993 і протоколу про внесення змін до цієї угоди від 05.04.1994. Скаржник наголошує, що згідно із угодою від 02.12.1993 спірне приміщення мало бути передано саме на баланс Київського міського центру зайнятості, що узгоджується з таким способом захисту цивільних прав та інтересів, як зобов'язання вчинити дії з передачі майна.

3.2. Від Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить судові рішення у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Зокрема, наголошує, що позивач просить передати майно комунальної власності на баланс органу державної влади, натомість передача на баланс об'єктів різних форм власності без переходу права власності на них законодавством не визначено.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення касаційної скарги немає.

4.2. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Як уже зазначалося, скаржник обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, проте у касаційній скарзі він не зазначає конкретних норм права, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та не обґрунтовує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо такої норми для правильного вирішення спору, тому дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, і матеріали справи, зважаючи на зміст спірних правовідносин, суть спору Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених у справі судових рішень з огляду на таке.

4.3. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, згідно з протоколом від 05.04.1994 до угоди від 02.12.1993 про спільну діяльність та співробітництво було внесено зміни, зокрема, викладено пункт 2.2 цієї угоди в іншій редакції, за змістом якої Ватутінська районна державна адміністрація надає в оренду на строк 25 років Державному центру зайнятості, починаючи з 15.04.1994, з правом наступної передачі на баланс міського центру зайнятості адміністративних приміщень загальною площею 986,3 м2 за адресою: м.

Київ, вул. Каштанова, 7 для створення "модельного" (зразкового) районного центру зайнятості.

12.04.1994 між ДКП "Житлоремфонд" (орендодавець) та Київським міським центром зайнятості (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування нежилі приміщення загальною площею 993,3 м2 для розміщення Ватутінського районного центру зайнятості (зразкового) на вул. Каштановій, 7.

У пункті 1.2 цього договору зазначені особливі умови, а саме відповідно до угоди від 02.12.1993 і протоколу від 05.04.1994 про внесення змін до цієї угоди нежитлові приміщення, зазначені в пункті 1.1 договору від 12.04.1994, після закінчення терміну оренди передаються на баланс Київському міському центру зайнятості.

Згідно з пунктом 10 договору оренди від 12.04.1994 строк його дії визначено 25 років із моменту підписання представниками сторін.

Позивач (на обґрунтування позову) посилався на те, що він здійснив оплату за весь час оренди майна (25 років) на користь Ватутінської районної державної адміністрації міста Києва.

Суди також зазначили, що позивач у листі від 30.05.2016 № 19-5191 звертався до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" щодо підтвердження факту здійснення платежів у період із 12.04.1994 по 15.04.1994 та із 13.04.1994 по 15.09.1994, проте банк повідомив позивача про те, що, враховуючи строки зберігання виписок з рахунків та первинних документів, які становлять 5 років, у банку відсутня можливість надати такі докази (лист від 10.06.2016 № 20-2/6-822). З подібним запитом позивач звертався і до Національного банку України, який повідомив позивача про необхідність звернення до банку, який обслуговував позивача у запитуваний період.

Поза тим Київський міський центр зайнятості (лист від 31.10.2019 № 16-77/10-19/19) звертався до Деснянської в місті Києві державної адміністрації з приводу виконання положень пункту 2.2 угоди від 02.12.1993 шляхом передачі на баланс Київському міському центру зайнятості адміністративних приміщень загальною площею 986,3 м2, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Каштанова, 7.

У відповідь на цей лист Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація зазначила, що не заперечує проти використання приміщення Київським міським центром зайнятості за умови приведення договірних відносин з оренди майна комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Попередні судові інстанції під час вирішення спору установили і це підтверджено матеріалами справи, що у позивача відсутній оригінал та примірник угоди від
02.12.1993, хоча позивач вчиняв дії з розшуку та отримання цієї угоди шляхом звернення до архівного відділу Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, Державного архіву м. Києва, тому, як зазначили суди, за відсутності в матеріалах справи зазначеної угоди (на яку як на підставу для передачі спірних приміщень на баланс позивач посилався у позові), суд не може надати оцінки відповідним взаємовідносинам сторін та не бере до уваги посилання позивача на відсутню у матеріалах справи угоду, зважаючи на положення статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України стосовно необхідності доведення стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Разом із тим апеляційний господарський суд установив, що згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 01.08.2001 № 1625 на базі Ватутінської районної у місті Києві державної адміністрації утворено Деснянську районну у місті Києві державну адміністрацію, а Ватутінську районну у місті Києві державну адміністрацію ліквідовано.

За рішенням Київської міської ради від 06.09.2001 № 3/1437 "Про районні у місті Києві ради" вирішено утворити, зокрема, на базі Ватутінської районної у місті Києві ради Деснянську районну у місті Києві раду та зобов'язано утворити власні виконавчі органи на базі відповідних державних адміністрацій, утворених згідно з розпорядженням Київської міської ради від 01.08.2001 № 1625 "Про утворення районних у місті Києві державних адміністрацій", які паралельно виконують функції державної виконавчої влади.

Рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" було затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальних громад районів міста Києва. До зазначеного переліку включено нежитловий будинок на вул.

Каштановій, 7.

Деснянська районна у місті Києві рада рішенням від 09.07.2002 № 1 "Про передачу нежитлових приміщень комунальної власності Деснянського району міста Києва в повне господарське відання Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" (далі - КП "Ватутінськінвестбуд ") " закріпила за КП "Ватутінськміськбуд", зокрема, нежитлове приміщення на вул. Каштановій, 7 у м. Києві.

Згідно з рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 "Про питання управління районами у місті Києві" вирішено не утворювати районні у місті Києві ради, передбачено з 31.10.2010 ліквідацію районних у місті Києві рад та виконавчих органів районних в місті Києві рад, у тому числі Деснянську районну у місті Києві раду та Деснянську у місті Києві державну адміністрацію.

У пункті 8 зазначеного рішення зобов'язано виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) протягом місяця з дня набрання чинності цим рішенням подати на розгляд Київської міської ради пропозиції щодо прийняття у власність територіальної громади міста Києва нерухомого та рухомого майна, коштів, підприємств, установ, організацій та іншого майна районних у місті Києві рад та їх органів.

На виконання зазначеного рішення Київська міська рада затвердила перелік об'єктів територіальної громади міста Києва, до якого увійшов нежитловий будинок на вул. Каштановій, 7 у м. Києві.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2010 № 787 "Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 "Про питання організації управління майном в місті Києві" з 31.10.2020 утворено у районах міста Києва районні в місті Києві державні адміністрації, підпорядковані Київській міській державній адміністрації.

Суд апеляційної інстанції з'ясував, що рішення Київської міської ради від
09.09.2010 № 7/4819 і розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2001 № 787 не містить вказівок щодо правонаступництва ліквідованих Деснянської районної у місті Києві ради та Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації новоствореною Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією.

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлові приміщення будівлі на вул. Каштановій 7 у м. Києві належить територіальній громаді міста Києва.

4.4. Як установили суди, заявлена позовна вимога про зобов'язання передати об'єкт нерухомого майна, який є комунальною власністю, на баланс позивача (державної установи) за своєю суттю є фактичною вимогою про передачу майна з комунальної у державну власність.

4.5. За змістом частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право визначати юридичну долю свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб'єктів.

Відносини, пов'язані з передачею об'єктів права комунальної власності у державну власність, врегульовані Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та Порядком подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 (далі - Порядок).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача об'єктів з комунальної у державну власність здійснюється за рішенням сільських, селищних, міських, районних у містах рад - щодо об'єктів права комунальної власності відповідних територіальних громад. Наведеному кореспондують положення пункту 3 зазначеного Порядку.

У пункті 51 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності.

Отже, передачу об'єктів з комунальної у державну власність закон пов'язує з наявністю волевиявлення на таку передачу суб'єкта комунальної власності, у наведеному випадку - Київської міської ради, яка наділена повноваженнями приймати відповідні рішення від імені територіальної громади міста Києва.

За змістом статті 6 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача об'єктів здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі. Орган, уповноважений управляти державним майном, у разі передачі об'єктів у державну власність утворює комісію з питань передачі об'єктів та призначає її голову.

Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України (статті 6 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності").

Отже, така процедура передбачає прийняття рішення про передачу об'єктів комунальної власності у державну власність, утворення комісії з питань передачі таких об'єктів, підписання акта приймання-передачі останніх.

Проте, як установили суди попередніх інстанцій, доказів щодо звернення до Київської міської ради як представницького органу власника спірного майна та прийняття уповноваженим органом відповідного рішення матеріали справи не містять; правових підстав для передачі Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією на баланс Київському міському центру зайнятості спірних приміщень комунальної власності, виходячи з положень законодавства та обставин цієї справи, немає. Суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам позивача, зокрема, і щодо правильності обраного ним способу захисту права шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії з передачі спірного майна, відхиливши їх та зазначивши, що таке не впливає на розпорядження майном, власником якого є територіальна громада міста Києва, від імені якої діє Київська міська рада.

4.6. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.7. З огляду на викладене та за відсутності конкретизації скаржником у касаційній скарзі норми (норм) права щодо застосування якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права (статтю 5 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" щодо того, що передача об'єктів з комунальної у державну власність здійснюється за рішенням відповідної ради) до встановлених обставин справи, а доводи, викладені в касаційній скарзі, висновків судів, покладених в основу оскаржених судових рішень, не спростовують.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

У частині 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених частині 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами попередніх інстанцій вимог законодавства під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, зазначає, що постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі № 910/1214/20 необхідно залишити без змін.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Враховуючи те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, витрати зі сплати судового збору в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київського міського центру зайнятості залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі № 910/1214/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак