Історія справи

Постанова КГС ВП від 10.10.2023 року у справі №924/1018/22
Постанова КГС ВП від 07.08.2024 року у справі №924/1018/22
Постанова КГС ВП від 10.10.2023 року у справі №924/1018/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 924/1018/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 (Мельник О. В. - головуючий суддя, судді Олексюк Г. Є., Гудак А. В.) у справі

за позовом заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області

до Фермерського господарства "Еко-Земля"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1 ,

2) ОСОБА_2 ,

3) ОСОБА_3 ,

про витребування земельних ділянок.

У судовому засіданні взяв участь прокурор Офісу Генерального прокурора - Костюк О. В.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. 29.12.2022 до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області до Фермерського господарства "ЕКО-ЗЕМЛЯ" про витребування з незаконного володіння Фермерського господарства "ЕКО-ЗЕМЛЯ" у комунальну власність Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області земельної ділянки з кадастровим номером 6822487900:03:002:0014, загальною площею 1,8 га, що розташована за адресою: с. Межигір, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

29.12.2022 до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області до Фермерського господарства "ЕКО-ЗЕМЛЯ" про витребування з незаконного володіння Фермерського господарства "ЕКО-ЗЕМЛЯ" у комунальну власність Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області земельної ділянки з кадастровим номером 6822487900:03:002:0015, загальною площею 2 га, що розташована за адресою: с. Межигір, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Ухвалами суду (суддя Яроцький А. М.) від 02.01.2023 прийнято позовні заяви до розгляду, відкрито провадження у справах за правилами загального позовного провадження, залучено до участі в справах в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 02.01.2023 у справі № 924/1021/22 судові провадження у справах № 924/1018/22 та № 924/1021/22 об`єднано в одне провадження № 924/1018/22.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Кам`янець-Подільською окружною прокуратурою Хмельницької області під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин виявлено факт набуття права власності на земельні ділянки за відсутності відповідних рішень органу місцевого самоврядування.

У цій справі заступник керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Жванецької сільської ради до Фермерського господарства "Еко-Земля" про витребування з незаконного володіння у комунальну власність Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області земельні ділянки з кадастровим номером 6822487900:03:002:0014, загальною площею 1,8 га, та з кадастровим номером 6822487900:03:002:0015, загальною площею 2 га, що розташовані за адресою: с. Межигір, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, оскільки Жванецька сільська рада (правонаступник Сокільської сільської ради) не вживала заходів щодо усунення порушень чинного законодавства України.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.04.2023 (суддя Яроцький А. М.) у справі № 924/1018/22 позов задоволено;

витребувано з незаконного володіння Фермерського господарства "ЕКО-ЗЕМЛЯ" (код ЄДРПОУ 43532443) у комунальну власність Жванецької сільської ради (код ЄДРПОУ 04404036) земельну ділянку площею 1,8 га, кадастровий номер 6822487900:03:002:0014, яка розташована за адресою: с. Межигір, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області;

витребувано з незаконного володіння Фермерського господарства "ЕКО-ЗЕМЛЯ" (код ЄДРПОУ 43532443) у комунальну власність Жванецької сільської ради (код ЄДРПОУ 04404036) земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 6822487900:03:002:0015, яка розташована за адресою: с. Межигір, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області;

стягнуто з Фермерського господарства "ЕКО-ЗЕМЛЯ" (32316, Хмельницька обл., м. Кам`янець-Подільський, вул. Пушкінська, буд. 35, кв. 47, код ЄДРПОУ 43532443) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 4962,00 грн витрат зі сплати судового збору.

2.2. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що рішення Сокільської сільської ради № 18, № 19 від 29.08.2014, які слугували підставою для реєстрації права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822487900:03:002:0015, 6822487900:03:002:0014 судом визнані такими, що суперечать нормам Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що волі власника на таке вибуття не було.

З наявних у матеріалах справи засвідчених архівних копій протоколу 46 позачергової сесії 6-го скликання Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району від 29.08.2014 та усіх прийнятих рішень відповідної сесії, як документів постійного зберігання архівного фонду Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області за 2014 рік", встановлено, що питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на відповідній сесії не розглядалось, рішення Сокільської сільської ради №18, №19 від 29.08.2014, які слугували підставою для реєстрації права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822487900:03:002:0015, 6822487900:03:002:0014 сільською радою не приймалось.

З огляду на вказане, суд виснував про відсутність спрямованих на відчуження земельних ділянок на користь третіх осіб рішень повноважного органу місцевого самоврядування (про затвердження проекту землеустрою та передача у приватну власність) - Сокільської сільської ради, що є підставою для витребування їх з незаконного володіння останнього набувача ФГ "Еко-земля" у комунальну власність Жванецької сільської ради (правонаступника Сокільської сільської ради) на підставі статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Щодо застосування позовної давності господарський суд вказав, що моментом обізнаності прокурора про незаконність вибуття з комунальної власності спірних земельних ділянок є 18.11.2022, коли прокуратурою внесено відомості до ЄРДР за №42022242230000034 та розпочато досудове розслідування.

Також судом встановлено, що Жванецькій сільській раді про порушення закону та порушення, у зв`язку з цим, прав і охоронюваних законом інтересів територіальної громади стало відомо лише у листопаді 2022 року, тобто з моменту отримання запитів прокурора.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокурором строк для звернення до суду не пропущено, оскільки вимога про витребування майна заявлена в межах трирічного строку для пред`явлення віндикаційного позову, а саме 29.12.2022.

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 ( Мельник О. В. - головуючий, судді Олексюк Г. Є., Гудак А. В.) апеляційну скаргу Фермерського господарства "Еко-Земля" задоволено; рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.04.2023 у справі № 924/1018/22 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про витребування земельних ділянок; стягнуто з Хмельницької обласної прокуратури на користь фермерського господарства "Еко-Земля" 7443,00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

2.4. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд, керуючись принципом вірогідності при оцінці доказів, прийняв до уваги дотримання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 процедури отримання у власність земельних ділянок згідно зі статтею 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), яка передбачає певну етапність дій як фізичних осіб, так і відповідних суб`єктів земельно-правової процедури, зважаючи на факт відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів у підтвердження підроблення рішень Сокільської сільської ради № №18, 19 від 29.08.2014, в тому числі відсутність обвинувального вироку в межах кримінального провадження та висновку ескпертизи щодо підроблення підпису чи відтиску печатки рішення сесії, а також враховуючи заяви свідків про прийняття спірних рішень.

З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції вважає встановленим факт прийняття рішень Сокільської сільської ради № 18, 19 від 29.08.2014, зазначивши, що відсутність відповідних рішень у протоколі №1 (т.1, а.с.22) не може свідчити про незатвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та як наслідок, не може бути підставою для витребування земельних ділянок.

Враховуючи встановлення факту законності прийняття рішень № 18, 19 від 29.08.2014 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність, а відтак вибуття спірних земельних ділянок з власності держави за наявності її волі, вираженої в діях уповноваженого органу, який в силу покладених на нього завдань розпоряджався землями, колегія суддів апеляційного суду констатувала добросовісність набуття права власності на спірні земельні ділянки Фермерським господарством "Еко-Земля", а відтак суд вважає, що задоволення позовних вимог у даній справі призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 у справі № 924/1018/22, заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та залишити в силі рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.04.2023 про задоволення позову.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

3.3. Так, скаржником зазначено, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статті 13 14 Конституції України, положення статей 3 15 16 328 330 388 ЦК України, статті 5 12 78 116 118 122 ЗК України, статті 26 (пункт 34 частини першої), 46, 59 Закону України № 280/97-ВР, а також порушено норми процесуального права, статті 2 18 73 74 236 ГПК України, без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справах від 04.12.2018 у справі № 32/563, від 17.01.2011 у справі № 35/390, від 04.12.2018 у справі № 32/563, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц щодо виключної компетенції органу місцевого самоврядування на розпорядження землями комунальної власності від імені народу України.

Скаржник також наголошує, що предметом доказування у цьому спорі була відсутність волевиявлення територіальної громади в особі сесії Сокільської сільської ради щодо розпорядження спірними земельними ділянками комунальної власності, а не законність чи незаконність рішень, на підставі яких вони зареєстрували речові права на землю.

3.4. Фермерське господарство "Еко-Земля" у поданому письмовому поясненні зазначає, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а тому задоволення позову у цій справі призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ, яка гарантує захист права на мирне володіння майном.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, № 316578338 від 01.12.2022, 04.04.2014 відділом Держземагенства у Кам`янець-Подільському району здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822487900:03:002:0014, площею 1,8 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: с. Межигір Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

05.03.2015 на підставі рішення Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 29.08.2014 № 19 було зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за громадянином ОСОБА_1 .

В подальшому на підставі договору дарування від 11.11.2016 № 1023 припинено право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_5 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, від 01.12.2022 № 316578552, 04.04.2014 відділом Держземагенства у Кам`янець-Подільському району здійснено державну реєстраціюї земельної ділянки з кадастровим номером 6822487900:03:002:0015 площею 2,0 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: с. Межигір Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

10.03.2015 на підставі рішення Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 29.08.2014 № 18, було зареєстровано право власності на вказану земельну за громадянкою ОСОБА_3 .

В подальшому на підставі договору дарування від 23.06.2015 № 599 припинено право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_5 .

19.08.2020 право власності на вказані земельні ділянки зареєстровано за Фермерським господарством "Еко-Земля" (код ЄДРПОУ 43532443) на підставі акта приймання передачі нерухомого майна від 24.04.2020 б/н та рішення від 24.02.2020 № 1, видавник: ФГ "Еко-Земля", засновником якого є ОСОБА_5 .

Листом від 07.10.2022 керівник окружної прокуратури, з метою вирішення питання наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в суді, звернувся в архівний відділ Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації щодо надання належним чином засвідчених копій протоколу сесії Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району (з усіма наявними додатками) та усіх рішень відповідної сесії Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району, яка відбулась 29.08.2014 року.

У відповідь на вказаний лист архівний відділ надав витребувані прокурором належним чином завірені копії протоколу 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради від 29.08.2014 з усіма рішеннями сесії (т.1, а.с.21-28).

Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, прокурором надано належним чином завірені копії рішень Сокільської сільської ради від 29.08.2014 № 18 (т.1, а.с.10), від 29.08.2014 № 19 (т.1, а.с.61) про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Крім цього, листом від 12.10.2022 керівник Окружної прокуратури також звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо надання інформації: який правовий статус мали земельні ділянки, в тому числі з кадастровими номерами 6822487900:03:002:0014, 6822487900:03:002:0014 до моменту їх передачі у приватну власність згідно обліковими даними та ін.

24.10.2022 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом повідомило прокуратуру, що відповідно до відомостей Державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровим номером 6822487900:03:002:0014, площею 1,8 га та з кадастровим номером 6822487900:03:002:0015, площею 2,0 га станом на 29.08.2014 мали такий правовий статус, зокрема: форма власності - комунальна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання в межах категорії - особисте селянське господарство, склад угідь - рілля, місце розташування - в межах населеного пункту с.Межигір.

Прокурор, вивчивши копії протоколу 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради від 29.08.2014 з усіма рішеннями сесії, вважає, що земельні ділянки з кадастровим номером 6822487900:03:002:0014, площею 1,8 га та з кадастровим номером 6822487900:03:002:0015, площею 2,0 га, вибули з володіння територіальної громади поза її волею без прийняття рішення Сокільської сільської ради, що і стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Рішенням першої організаційної сесії VII скликання Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області № 8 від 02.01.2018 розпочато процедуру реорганізації, в тому числі Сокільської сільської ради шляхом приєднання до Жванецької сільської ради. Жванецька сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Сокільської сільської ради (т.1, а.с.15).

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.10.2022 прокуратурою зареєстровано кримінальне провадження за № 42022242230000034, за частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, по факту незаконного вибуття з комунальної власності Сокільської (Жванецької) сільської ради земельних ділянок загальною прощею 15,6 га без відповідного рішення сесії сільської ради (т.1, а.с.36).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прийнято рішення сесії Сокільської сільської ради від 27.12.2013 № 19 (т.1, а.с.158), від 27.12.2013 № 26 (т.1, а.с.135) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель запасу сільської ради для ведення особистого селянського господарства вказаним особам, достовірність яких жодною стороною, в тому числі і прокурором, під сумнів не ставиться.

За зверненням цих же фізичних осіб (т.1, а.с.139, 165) Приватним підприємством "Земля 2012" розроблено проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 (т.1, а.с.136-138), ОСОБА_1 (т.1, а.с.159-164).

Вказані проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок також погоджені відділом Держземагенства у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України (щодо ОСОБА_3 т.1, а.с.141-145; щодо ОСОБА_1 т.1, а.с.169-178).

В матеріалах справи також знаходиться копії рішень 46 сесії VI скликання Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 29.08.2014 № 18 та № 19 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність", відповідно до яких затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок (кадастровий номер 6822487900:03:002:0014, 6822487900:03:002:0015) ОСОБА_1 та ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства за адресою: с. Межигір Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, надано вищевказаним громадянам у власність земельні ділянки площею 1,8000 га та 2,0000 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Сокільської сільської ради, що розташовані у межах населеного пункту с. Межигір на території Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, для ведення особистого селянського господарства. Вказані рішення підписано головою Сокільської ради Бешлей І. В.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Предметом позовних вимог є витребування земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 317 та частини першої статті 319 ЦК України власнику належить, зокрема, право на власний розсуд розпоряджатися своїм майном.

За змістом статті 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (частина п`ята статті 60 вказаного Закону).

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частина п`ята статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Виключно на пленарних засіданнях сільської ради відповідно до закону приймаються рішення щодо відчуження комунального майна та вирішуються питання регулювання земельних відносин (пункти 30 і 34 статті 26 вказаного Закону).

Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Отже, у спірних правовідносинах повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками як об`єктами права комунальної власності належали Сокільській сільській раді, правонаступником якої є Жванецька сільська рада.

Частиною першою статті 60 Закону № 280/97-ВР установлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частинами п`ятою, восьмою цієї статті визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі 522/7636/14-ц, якою обґрунтована підстава касаційного оскарження.

Статтями 328 329 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статі 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Статтею 116 ЗК України визначені підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності, відповідно до положень частини другої якої набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України (у редакції чинній на час розгляду заяв фізичних осіб), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частини сьома, восьма статті 118 ЗК України).

Частина дев`ята статті 118 ЗК України передбачала, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Із аналізу статті 118 ЗК України вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачав послідовність етапів, а саме:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом частини першої статей 317 319 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

До позовів про права на нерухоме майно у контексті частини третьої статті 16 ГПК України, відносяться позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, зокрема, віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Зміст приписів статті 388 ЦК України свідчить, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Із вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння за правилами як статті 387 так і статті 388 ЦК України, може звертатися лише особа, яка є власником майна, чи належним його володільцем.

При цьому, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який зважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Отже, власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Визнання недійсним державного акта також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16).

Враховуючи приписи статей 387 та 388 ЦК України, а також встановлені судами обставини про те, що спірна земельні ділянки з кадастровими номерами 6822487900:03:002:0014, 6822487900:03:002:0015, як об`єкти нерухомого майна, на даний час перебувають у власності Фермерського господарства "Еко-Земля" (т.1, а.с. 9, 60), колегія суддів дійшла висновку, що прокурором обрано належний та ефективний спосіб захисту інтересів держави та обґрунтовано заявлено вимогу про витребування спірних земельних ділянок, саме від відповідача Фермерського господарства "Еко-Земля", як останнього набувача майна.

5.4. Предметом касаційного розгляду є правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права з урахуванням висновків Верховного Суду щодо виключної компетенції органу місцевого самоврядування з розпорядження землями комунальної власності.

Спірними, у даному випадку, було саме відсутність волевиявлення Сокільської сільської ради як колегіального органу, оскільки відсутні докази дотримання процедури прийняття оспорюваних рішень.

Як установили суди попередніх інстанцій, на момент звернення з позовом право власності на спірні земельні ділянки зареєстровано за відповідачем, Фермерським господарством "Еко-Земля", засновником якого є ОСОБА_5 , ці ділянки передані в безоплатне користування та були набуті у власність відповідно до договорів дарування від третіх осіб, яким вони були передані на підставі рішення 46 сесії VI скликання Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 29.08.2014 № 18 та № 19 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність".

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Ця вимога стосується і порядку прийняття рішення радою, оскільки аналіз статей 26, 46, 47, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) свідчить, що виключно на пленарних засіданнях сільських рад вирішуються питання регулювання земельних відносин шляхом прийняття рішення більшістю депутатів від загального складу ради після обговорення. Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Порядок, зокрема, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях визначається відповідно до статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування", пунктами 14 та 15 якої передбачено, що скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.

Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні.

Отже, протоколи сесії поряд з рішенням ради є офіційними документами, які підписуються уповноваженими особами в межах їх повноважень, а зафіксована в них інформація має юридично значущий характер, оскільки здатні спричинити відповідні правові наслідки. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 287/203/19.

Суд апеляційної інстанції у цій справі, зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів у підтвердження підроблення рішень Сокільської сільської ради від 29.08.2014 № №18, 19, у тому числі відсутність обвинувального вироку в межах кримінального провадження та висновку ескпертизи щодо підроблення підпису чи відтиску печатки на рішенні сесії, а також враховуючи заяви свідків про прийняття спірних рішень, встановив факт прийняття рішень органом місцевого самоврядування, які стали підставою вибуття спірних земельних ділянок з комунальної власності, не надавши їм оцінки, зокрема щодо дотримання порядку їх прийняття у відповідності до Закону України "Про місцеве самоврядування".

5.5. Відповідно до частин першої та другої статті 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зміст цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

За змістом статті 87 ГПК показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Касаційний суд вважає, що судом попередньої інстанції не враховані вищевикладені висновки при встановлені факту вибуття земельних ділянок з комунальної власності на підставі в тому числі показів трьох свідків про обставини прийняття рішень колективного органу місцевого самоврядування, які відповідно до передбаченого законодавством порядку, зокрема Законом України "Про місцеве самоврядування", відображаються у відповідних документах, та з точки зору їх вірогідності не наведено доводів на спростування висновків суду першої інстанції.

В контекстів доводів прокурора про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо належності, допустимості та вірогідності доказів, касаційний суд вважає, що апеляційна інстанція передчасно встановила обставини вибуття спірних земельних ділянок з комунальної власності на підставі рішень органу місцевого самоврядування, не оцінивши наявність або відсутність факту їх прийняття в порядку, передбаченому законодавством з урахуванням стандартів доказування.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73 74 76 77 86 236- 238 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

Оскільки зазначеного суди не зробили, Верховний Суд, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, позбавлений можливості самостійно надавати оцінку відповідним доказам. Враховуючи викладене, під час розгляду справи допущено порушення норм процесуального права і такі порушення впливають на можливість повного та всебічного розгляду справи.

При цьому, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

5.6. Зважаючи на особливості обставин, які не були досліджені під час розгляду справи, а також враховуючи підтвердження доводів скаржника у контексті підстав касаційного оскарження, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 у справі № 924/1018/22 необхідно скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки справа передається на новий розгляд, то розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 309 310 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 у справі № 924/1018/22 скасувати, справу направити на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ