Історія справи

Ухвала КГС ВП від 31.07.2018 року у справі №Б8/129-11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 року

м. Київ

Справа № Б8/129-11

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Білоус В. В., Огороднік К. М.,

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянув касаційну скаргу розпорядника майна Відкритого акціонерного товариства "Іванківрибсільгосп" арбітражного керуючого Дейнегіної В. М.

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020

у справі № Б8/129-11

за заявою ОСОБА_1

до Відкритого акціонерного товариства "Іванківрибсільгосп"

про банкрутство

Учасники справи:

представник ОСОБА_1 - не з'явився;

представник ВАТ "Іванківрибсільгосп" - Дейнегіна В. М. ;

представник ГУ ДПС у Київській області - Якимчук О. П. ;

представник ТОВ "Сонар ЛТД" - Соколов М. М. ;

1. Короткий зміст заявлених вимог

1.1. У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/129-11 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Іванківрибсільгосп" (далі - боржник, ВАТ "Іванківрибсільгосп"), провадження в якій порушено ухвалою суду від 14.09.2011 за заявою ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, ініціюючий кредитор).

Ухвалою суду Господарського суду Київської області від 01.07.2013 введено процедуру розпорядження майном ВАТ "Іванківрибсільгосп" та призначено розпорядником майна боржника Тарасенка Т. П.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.05.2017, з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019, серед іншого, затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ "Іванківрибсільгосп", до якого включено вимоги: ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар ЛТД" (далі - ТОВ "Сонар ЛТД "), Приватного підприємства "Кона" (далі - ПП "Кона").

Постановою Господарського суду Київської області від 11.04.2018, зокрема, було припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна; визнано ВАТ "Іванківрибсільгосп" банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ВАТ "Іванківрибсільгосп" арбітражного керуючого Тарасенка Т. П.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 було скасовано постанову Господарського суду Київської області від 11.04.2018 та передано справу № Б8/129-11 до місцевого господарського суду на стадію розпорядження майном боржника.

1.2. Під час перебування справи в суді апеляційної інстанції до суду надійшла заява Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області) вх. №15933/18 від 15.08.2018 про визнання кредиторських вимог до ВАТ "Іванківрибсільгосп" у розмірі 1.636.891,43 грн та включення їх до реєстру вимог кредиторів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вказана заборгованість виникла на підставі акту перевірки № 0001341500 від
22.03.2011 (податкове повідомлення рішення (форма "Р") - 1.157.047,63 грн та згідно з актом перевірки № 0002291500 від 01.11.2012 (податкове повідомлення-рішення (форма "Р") - 535.592,11 грн.

Матеріали справи №Б8/129-11 разом із заявою ГУ ДФС у Київській області надійшли до Господарського суду Київської області 17.10.2019.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.12.2019 призначено розгляд заяви ГУ ДФС у Київській області про визнання кредиторських вимог до ВАТ "Іванківрибсільгосп" на 20.01.2020.

1.3. Розпорядник майна відхилив кредиторські вимоги ГУ ДФС у Київській області, оскільки на момент подання заяви до суду податковий борг набув статусу безнадійного та підлягає списанню. Відповідне повідомлення про результати розгляду грошових вимог було направлено на адресу ГУ ДФС у Київській області, що підтверджується відповідним описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 09.01.2020.

ТОВ "Сонар ЛТД" (кредитор) зазначив, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження того, що заявлена сума кредиторських вимог стягувалась у примусовому порядку з часу формування та отримання боржником податкових повідомлень-рішень. Як наслідок, на момент пред'явлення грошових вимог до боржника (травень 2018 року), зазначені податкові зобов'язання були припиненими в силу статей 101, 102 Податкового кодексу України, а тому грошові вимоги у розмірі 1.636.891,43 грн не підлягають визнанню в межах справи про банкрутство.

Дана заборгованість є безнадійною та такою, що підлягає списанню, а тому ТОВ "Сонар ЛТД" просило суд в задоволенні заяви відмовити повністю.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2020 заяву ГУ ДФС у Київській області про визнання кредиторських вимог залишено без задоволення.

2.2. Судове рішення мотивоване наступним:

- зобов'язання боржника за податковим повідомленням-рішенням від 01.11.2012 № 0002291500 на загальну суму 535.592,11 грн виникло після порушення справи про банкрутства боржника, а тому є поточними та відповідно до частини 14 статті 39 та статті 60 Кодексу України з процедур банкрутства повинні заявлятися кредитором та розглядатись судом у ліквідаційні процедурі;

- зобов'язання боржника за податковим повідомленням-рішенням від 22.03.2011 № 0001341500 на загальну суму 1.157.047,63 грн є конкурсними, але кредитор звернувся до суду із вказаними вимогами майже через п'ять років та зі спливом 1095-денного строку, встановленого пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, наслідком чого є визнання цього боргу безнадійним та списання в обов'язковому порядку і виключається можливість визнання таких вимог у процедурі банкрутства як грошових вимог кредитора.

3. Встановлені судом першої інстанції обставини

3.1. ГУ ДФС у Київській області звернулось до суду із відповідною заявою
15.08.2018, тобто, у період дії положень Закону про банкрутство.

21.10.2019 набирав чинності Кодекс України з процедур банкрутства і з дня введення його в дію визнано таким, що втратив чинність Закон (абз. 2 п. 2 Перехідних положень Кодексу).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 справу № Б8/129-11 передано до суду на стадію розпорядження майном боржника, а тому провадження у даній справі здійснюється відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства і заява ГУ ДФС у Київській області підлягає розгляду судом у порядку визначеному пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України.

3.2. Податкова заборгованість у розмірі 1.636.891,43 грн встановлена податковим органом під час документальних невиїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати за землю ВАТ "Іванківрибсільгосп", за результатами яких складені:

- акт від 09.03.2011 № 207/15/00476671, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.03.2011 № 0001341500 на загальну суму 1.157.047,63 грн з якої 925.638,10 грн - за основним платежем, 231.409,53 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- акт від 24.10.2012 № 542/15/00476671, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.11.2012 № 0002291500 на загальну суму 535.592,11 грн з якої 476.080,99 грн - за основним платежем, 59.511,12 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Отже, у податковому повідомлені-рішенні заявником зазначена сума нарахованого грошового зобов'язання (донараховане податкове зобов'язання та штраф), яке боржник повинен сплатити до бюджету.

3.3. В пункті 1.3 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що останній не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, зокрема, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та те, що 21.10.2019 набирав чинності Кодекс. Отже, порядок та строки нарахування податкових зобов'язань здійснюються відповідно до положень Податкового кодексу України, а питання їх погашення та стягнення - відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Зобов'язання боржника за податковим повідомленням-рішенням від 01.11.2012 № 0002291500 на загальну суму 535 592,11грн виникло після порушення справи про банкрутства боржника, а тому, є поточними, та відповідно до ч.14 ст. 39 та ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства повинні заявлятися кредитором та розглядатись судом у ліквідаційні процедурі.

Зобов'язання боржника за податковим повідомленням-рішенням від 22.03.2011 № 0001341500 на загальну суму 1.157.047,63 грн виникли до відкриття (порушення) провадження у справі про банкрутства боржника, а тому, з урахуванням частини 4 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, є конкурсними та підлягають розгляду.

3.4. Із наявних матеріалів справи та відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що на підставі положень Податкового кодексу України податковим повідомленням-рішенням від 22.03.2011 № 0001341500 боржнику було донараховане податкове зобов'язання орендної плати за землю за 2009,2010 роки та постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2012 у справі № 2а-5739/12/1070 було стягнуто з ВАТ "Іванківрибсільгосп" у судовому порядку.

Строки стягнення відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України встановлюються до повного погашення відповідного боргу або визнання його безнадійним.

Строк у 1095 календарних днів, який встановлений у пункті 102.1 статті 102 Податкового кодексу України - це строк, протягом якого мають бути реалізовані всі стадії процедури стягнення податкового боргу. Розгляд адміністративної справи та набуття рішенням законної сили - це є лише однією із стадій процедури стягнення, після якої відбувається видача судом, який виніс рішення, виконавчого листа та саме стягнення податкового боргу у встановленому законом порядку.

Проте, ураховуючи те, що відносно боржника відкрито провадження у справі про банкрутство, то відповідне стягнення здійснюється відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

3.5. Згідно з ч.1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Аналогічний за своїм змістом визначений порядок і у ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Публікація оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ "Іванківрибсільгосп" здійснена в газеті "Голос України" № 130 (5630) від
17.07.2013.

Отже, з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство заявник мав можливість звернутися із відповідною заявою до суду з метою стягнення наявної заборгованості ВАТ "Іванківрибсільгосп". Проте, із заявою ГУ ДФС у Київській області звернулось до суду 14.08.2018, тобто майже через 5 років, що в свою чергу, значно перевищує строк, встановлений пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України.

4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4.1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 скасовано ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2020 Прийнято нове рішення, яким заяву ГУ ДФС у Київській області про визнання кредиторських вимог задовольнити частково. Визнано грошові вимоги ГУ ДФС у Київській області в сумі 1.104.823,32 грн, з яких: 3.524,00 грн - вимоги першої черги задоволення, 869.889,79 грн - вимоги третьої черги задоволення, 231.409,53 грн - вимоги шостої черги задоволення. Грошові вимоги ГУ ДФС у Київській області в сумі 55.748,31 грн відхилено.

Встановлено, що грошові вимоги ГУ ДФС у Київській області є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Заяву ГУ ДФС у Київській області в частині грошових вимог в сумі 535.592,11 грн залишено без розгляду.

4.2. За висновком суду апеляційної інстанції, суд безпідставно відмовив у визнанні поточних кредиторських вимог, які виникли на підставі податкового повідомлення-рішення № 0002291500 від 01.11.2012, оскільки вказані вимоги були заявлені передчасно, а тому підлягали залишенню без розгляду.

Місцевий господарський суд помилково відхилив грошові вимоги, що виникли на підставі податкового повідомлення-рішення № 0001341500 від 22.03.2011, не застосувавши положення пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України.

5. Встановлені судом апеляційної інстанції обставини

5.1. До розгляду грошових вимог податкового органу мали б бути застосовані положення Закону про банкрутство в редакції Закону, чинній до 19.01.2013. Разом з тим, з 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень якого Закон про банкрутство втратив чинність, а тому заяву ГУ ДФС у Київській області належить розглянути відповідно до положень чинного законодавства - Кодексу України з процедур банкрутства.

5.2. Норми чинного законодавства не мають присічного строку для заявлення конкурсними кредиторами своїх вимог до боржника, їх розгляд проводиться судом в порядку черговості їх надходження до суду.

Поточні грошові вимоги підлягають розгляду господарським судом лише в ліквідаційній процедурі.

Заявлені податковим органом грошові вимоги в сумі 1.157.047,63 грн є конкурсними (виникли на підставі податкового повідомлення-рішення № 0001341500 від
22.03.2011 до дня порушення провадження у даній справі) та поточними в сумі 535.592,11 грн (виникли на підставі податкового повідомлення-рішення № 0002291500 від 01.11.2012).

Провадження у даній справі станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали та апеляційного розгляду перебувало на стадії розпорядження майном боржника, а відтак поточні грошові вимоги мають бути заявлені та розглянуті господарським судом лише після визнання боржника банкрутом та введення у справі ліквідаційної процедури, у зв'язку з чим поточні грошові вимоги ГУ ДФС у Київській області в сумі 535.592,11 грн належить залишити без розгляду як такі, що заявлені передчасно.

В той же час, суд першої інстанції, встановивши поточний характер заявлених податковим органом грошових вимог, які виникли на підставі податкового повідомлення-рішення № 0002291500 від 01.11.2012, безпідставно відмовив у їх визнанні без відповідного нормативно-правового обґрунтування, порушивши таким чином норми як матеріального, так і процесуального права щодо обґрунтованості судового рішення, встановлені у статті 236 ГПК України.

5.3. ГУ ДФС у Київській області звернулось із заявою з грошовими вимогами до боржника 15.08.2018, тобто з порушенням строку, встановленого ч.1 ст. 14 Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013) та частини 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

При цьому, податкове зобов'язання боржника за податковим повідомленням-рішенням від 22.03.2011 № 0001341500 на загальну суму 1.157.047,63 грн виникло до дня порушення провадження у справі про банкрутство, тобто вимоги є конкурсними, а саме податкове зобов'язання набуло статусу податкового боргу, оскільки не було погашено боржником.

Згідно заяви та апеляційної скарги ГУ ДФС у Київській області грошові вимоги обґрунтовані наявністю у боржника податкового боргу на суму 1.157.047,63 грн, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 22.03.2011 № 0001341500, а саме: орендна плата з юридичних осіб, за основним платежем в сумі 925.638,10
грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 231.409,53 грн.

5.4. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2012 у справі № 2а-5739/12/1070 за позовом Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби до Відкритого акціонерного товариства "Іванківрибсільгос" стягнуто з боржника на користь місцевого бюджету податковий борг по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності в сумі 1.101.299,32 грн.

При цьому, судовим рішенням у адміністративній справі № 2а-5739/12/1070 встановлено, що:

- постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
22.02.2012, в задоволенні адміністративного позову було відмовлено та встановлено, що податкове повідомлення-рішення № 0001341500 від 22.03.2011 було прийнято Іванківською МДПІ Київської області правомірно;

- податкове повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області № 0001341500 від 22.03.2011 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому зазначене в ньому зобов'язання вважається узгодженим та підлягає сплаті;

- згідно облікової картки відповідача переплата становить 55.748,31 грн;

- податковий борг відповідача перед бюджетом становить 1.101.299,32 грн (1.157.147,63 грн - 55.748,31 грн).

5.5. Враховуючи положення пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, вжиття податковим органом заходів по стягненню податкового боргу в судовому порядку протягом 1095 календарних днів, а також введення у даній справі мораторію на задоволення вимог кредиторів, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання заявлених грошових вимог, що виникли на підставі податкового повідомлення-рішення № 0001341500 від 22.03.2011, та відхилення заперечень розпорядника майна боржника про погашення такого податкового боргу зі спливом строку давності відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відхилення вказаних грошових вимог з огляду на пропуск строку давності, установлений Податковим кодексом України, не застосувавши до спірних правовідносин норми Податковим кодексом України.

5.6. Податковий борг в сумі 1.157.047,63 грн складається з основного платежу в сумі 925.638,10 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 231.409,53 грн, згідно облікової картки відповідача переплата становить 55.748,31 грн.

При поданні заяви про визнання грошових вимог від 15.08.2018 сплачено судовий збір в сумі 3.524,00 грн.

Таким чином, до визнання підлягають грошові вимоги: 3.524,00 грн (судовий збір) - вимоги першої черги задоволення; 869.889,79 грн (основний борг з орендної плати з юридичних осіб, 925.638,10 грн - 55.748,31 грн) - вимоги третьої черги задоволення; 231.409,53 грн (неустойка) - вимоги шостої черги задоволення.

При цьому відповідно до частини 4 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства вказані вище заявлені грошові вимоги є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, поза як заявлені після спливу строку, встановленого законодавством про банкрутство.

5.7. Податковий орган вжив заходи по стягненню податного боргу в судовому порядку в межах спеціальних строків давності, визначених податковим законодавством, а відтак такий податковий борг має бути погашений боржником в повному обсязі.

6. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6.1 04.06.2020 розпорядник майна ВАТ "Іванківрибсільгосп" арбітражний керуючий Дейнегіна В. М. подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 і залишити без змін ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2020.

7. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7.1. Дії ГУ ДФС у Київській області щодо заявлення у процедурі банкрутства кредиторських вимог та їх подальше визнання судом апеляційної інстанції не узгоджуються з нормами Кодексу України з процедур банкрутства про визнання судом та включення до реєстру лише дійсних вимог кредиторів, оскільки на час звернення заявника (15.08.2018) податковий борг за податковим повідомленням-рішенням від
22.03.2011 №0001341500 є погашеним в силу закону, який був чинний на час порушення провадження та розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство ВАТ "Іванківрибсільгосп".

7.2. ГУ ДФС у Київській області не зверталося до господарського суду з кредиторськими вимогами у встановлений Законом про банкрутство в редакції до
19.01.2013 строк, а відтак зі спливом вищезгаданого строку кредиторські вимоги ГУ ДФС у Київській області є погашеними та такими, що втратили свою дійсність у розумінні Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

7.3. Податковий кодекс України не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом про банкрутство.

7.4. Суд апеляційної інстанції не пересвідчився в дійсності кредиторських вимог ГУ ДФС у Київській області, їх статусу та помилково застосував положення статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства в частині визнання та включення даних вимог до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Іванківрибсільгосп".

7.5. ГУ ДФС у Київській області не вчинило жодних дій з часу набрання законної сили судовим рішенням у справі № 2а-573/12/1070 щодо пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання в межах виконавчого провадження.

8. Узагальнені доводи інших учасників щодо касаційної скарги

8.1. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників у справі не надійшло, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.

9. Касаційне провадження

9.1. Ухвалою Верховного Суду від 18.06.2020 відкрито касаційне провадження у справі № Б8/129-11 за касаційною скаргою розпорядника майна ВАТ "Іванківрибсільгосп" арбітражного керуючого Дейнегіної В. М. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020. Розгляд касаційної скарги призначено на 28.07.2020 о 15:00 та доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов'язковою.

9.2. В судове засідання 28.07.2020 з'явилися:

- розпорядник майна ВАТ "Іванківрибсільгосп" арбітражний керуючий Дейнегіна В.

М. та представник ТОВ "Солар ЛТД", які підтримали касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просили Суд задовольнити скаргу, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2020;

- представник ГУ ДПС у Київській області, який заперечував проти доводів, наведених у касаційній скарзі, зазначаючи про їх необґрунтованість, просив Суд залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

9.3. Колегією суддів враховано, що відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (з подальшими змінами) та від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" (з подальшими змінами), з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 12.03.2020 до 31.07.2020 на усій території України запроваджено карантин та встановлено обмежувальні заходи.

В той же час за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

9.4. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.

До визначеної дати проведення судового засідання від учасників у справі не надійшло заяв чи клопотань пов'язаних з рухом касаційної скарги, зокрема про перерву чи відкладення розгляду справи із вказівкою на наявність обставин, які б об'єктивно унеможливили б розгляд справи у судовому засіданні 28.07.2020.

Враховуючи, що явка представників учасників у справі у судове засідання не була визнана обов'язковою, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров'я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб'єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників цієї справи, які не з'явились.

10. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

10.1. Предметом розгляду у даній справі є заява ГУ ДПС у Київській області про визнання кредитором у справі з грошовими вимогами до боржника ВАТ "Іванківрибсільгосп" у розмірі 1.157.047,63 грн заборгованості по орендній платі з юридичних осіб та нарахованим штрафним санкціям.

Згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

10.2. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, грошові вимоги ГУ ДФС у Київській області в оскарженій частині обґрунтовані наявністю у боржника податкового боргу, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 22.03.2011 № 0001341500 у загальній сумі
1.157.047,63 грн, яка складається з 925.638,10 грн орендної плати з юридичних осіб та 231.409,53 грн штрафних (фінансових) санкцій.

Місцевий господарський суд відхилив вказані кредиторські вимоги, зазначивши про те, що ГУ ДФС у Київській області звернулося з вимогами зі спливом 1095-денного строку, встановленого пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, наслідком чого є визнання цього боргу безнадійним та списання в обов'язковому порядку.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду та частково задовольнив заявлені ГУ ДФС у Київській області вимоги конкурсного кредитора, наголосивши на тому, що податковий орган вжив заходи по стягненню податкового боргу в судовому порядку в межах спеціальних строків давності, визначених статтею 102 Податковим кодексом України, про що свідчить постанова Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2012 у справі № 2а-5739/12/1070, у зв'язку з чим вищезгаданий податковий борг має бути погашений боржником в повному обсязі.

10.3. По суті заявлених ГУ ДФС у Київській області вимог щодо сплати податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням від 22.03.2011 № 0001341500 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, з урахуванням положень якого розглядалася заява ГУ ДФС у Київській області:

- грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань, зокрема, належать зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загально-обов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування. Склад і розмір грошових зобов'язань визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено статтею 102 Податковим кодексом України;

- кредитором є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;

- конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Під час розгляду кредиторських вимог, суду слід з'ясувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам, поданим кредитором на підтвердження його грошових вимог до боржника, перевірити дійсність заявлених вимог та з огляду на встановлене дійти вмотивованого висновку про наявність чи відсутність підстав для їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості.

10.4. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, податкова заборгованість у розмірі 1.157.047,63 грн встановлена податковим органом під час документальної невиїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати за землю ВАТ "Іванківрибсільгосп", за результатами якої складені: акт від 09.03.2011 №207/15/00476671, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від
22.03.2011 №0001341500 на загальну суму 1.157.047,63 грн (з них: 925.638,10 грн - за основним платежем, 231.409,53 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Вказане податкове зобов'язання по сплаті за оренду землі у сумі 925.638,10 грн складається з нарахованої оплати за 2009 рік у сумі 449.557,12 грн та за 2010 рік у сумі 476.080,98 грн та виникло до порушення провадження у справі №Б8/129-11 про банкрутство ВАТ "Іванківрибсільгосп".

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій вірно кваліфікували заявлені ГУ ДФС у Київській області до боржника вимоги щодо сплати податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням від
22.03.2011 № 0001341500 як конкурсні, врахувавши, що статус конкурсних грошових вимог пов'язується виключно з моментом виникнення відповідного зобов'язання боржника. Тобто, при визначенні статусу вимог позивача до відповідача має враховуватися насамперед момент виникнення вимоги, а не строк її виконання, відтак вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство є конкурсними незалежно від строку виконання грошових зобов'язань боржника.

10.5. Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов'язань боржника згідно з вимогами Податкового кодексу України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов'язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.

Так, пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України надано право контролюючому органу, крім випадків, визначених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У пункті 102.4 статі 102 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Пункт 101.1 статті 101 Податкового кодексу України передбачає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Як зазначено в Пункт 101.1 статті 101 Податкового кодексу України.

Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що Податковим кодексом України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов'язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов'язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов'язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов'язковому порядку.

Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Аналогічного правового висновку дійшли касаційні суди як господарської, так адміністративної юрисдикції, зокрема у постановах від 06.02.2018 у справі К/9901/99/17 807/2097/16, від 04.09.2018 у справі № 813/4430/16, від 19.09.2019 у справі №910/11620/18, від 31.10.2019 у справі №925/1242/15, від 05.12.2019 у справі №910/1678/19.

Таким чином, при розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, господарському суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який у пункті
102.4. статті 102 Податкового кодексу України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/1092/16, від 17.04.2019 № 43/75-15/7-б, від 19.09.2019 № 910/11620/18, від 24.10.2019 у справі № 906/665/17.

10.6. Як встановлено судом апеляційної інстанції, податковим органом було вжито заходи по стягненню податкового боргу в судовому порядку в межах встановленого статтею 102 Податкового кодексу України строку, про що свідчить постанова Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2012 у справі № 2а-5739/12/1070 за позовом Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби до Відкритого акціонерного товариства "Іванківрибсільгос", згідно з якою стягнуто з боржника на користь місцевого бюджету податковий борг по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності в сумі 1.101.299,32 грн.

Як зазначалося вище, в пункті 102.4 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Наведене свідчить про наявність матеріально-правової підстави для існування вимог податкового органу до боржника.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №826/8231/15 (касаційне провадження №К/9901/24864/18), від 11.06.2020 у справі №823/127/17 (касаційне провадження №К/9901/42213/18).

В той же час, порушення провадження у справі про банкрутство змінює порядок задоволення вимог кредиторів, які здійснюються за умов, передбачених законом.

Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, де зазначено, що, оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, то суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, а, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Аналогічна правова позиція також викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та у постановах Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18, від 13.02.2020 у справі № 921/109/19 та від 18.06.2020 у справі №915/940/18.

Застосування названого принципу саме по собі не порушує приписів процесуального законодавства і у даному випадку з урахуванням суб'єктно - об'єктного складу спірних правовідносин та специфіки їх правового регулювання, таке застосування є обґрунтованим та доцільним.

10.7. Щодо питання про те, який закон підлягав застосуванню до спірних правовідносин сторін та який був застосований судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність здійснення розгляду грошових вимог податкового органу відповідно до положень чинного законодавства - Кодексу України з процедур банкрутства, який було введено в дію з 21.10.2019 з одночасною втратою чинності Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зокрема, суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові, врахувавши положення статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (виявлення кредиторів та осіб, які мають бажання взяти участь у санації боржника), а також статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства (черговість задоволення вимог кредиторів), зазначив, що чинне законодавство не визначає присічного строку для заявлення конкурсними кредиторами своїх вимог до боржника, їх розгляд проводиться судом в порядку черговості їх надходження до суду і вимоги щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) підлягають задоволенню у третю чергу.

З огляду на наведене апеляційний господарський суд визнав грошові вимоги ГУ ДФС у Київській області у наступній черговості: 3.524,00 грн (судовий збір) - вимоги першої черги задоволення; 869.889,79 грн (із розрахунку 925.638,10 грн (основний борг з орендної плати з юридичних осіб)- 55.748,31 грн (переплата боржника) = 869.889,79 грн) - вимоги третьої черги задоволення; 231.409,53 грн (неустойка) - вимоги шостої черги задоволення.

Колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо застосування норм Кодексу України з процедур банкрутства при розгляді заявлених ГУ ДПС у Київській області вимог до боржника у сумі 1.157.047,63 грн та щодо наявності підстав для визнання цих вимог, з наступних підстав.

10.8. Згідно з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від
15.05.2020 у справі № 908/2717/19, у справах, провадження у яких відкрито в порядку загальних норм Закону про банкрутство, контролюючі органи мають дотримуватись визначеного Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядку звернення з кредиторськими вимогами до боржника, оскільки статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені Законом про банкрутство, який був чинним на момент відкриття провадження у даній справі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, провадження у справі № Б8/129-11 про банкрутство ВАТ "Іванківрибсільгосп" було порушено ухвалою Господарського суду Київської області від 14.09.2011.

Тобто, на момент порушення провадження у справі № Б8/129-11 про банкрутство ВАТ "Іванківрибсільгосп" був чинний Закон про банкрутство в редакції до 19.01.2013.

Публікація оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ "Іванківрибсільгосп" була здійснена 17.07.2013.

ГУ ДФС у Київській області звернулося до суду із заявою про визнання кредиторських вимог 15.08.2018, тобто у період дії положень Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 та більше ніж за рік до набуття чинності Кодексом України з процедур банкрутства (21.10.2019).

Застосовуючи при розгляді заяви ГУ ДПС у Київській області норми Кодексу України з процедур банкрутства, суди попередніх інстанцій не врахували принцип дії законів у часі.

Так, за змістом рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності. Тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно з пунктом 1-1 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство у редакції з 19.01.2013, чинного на час подання заяви ГУ ДФС у Київській області, положення Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Тобто, в даному випадку суди повинні були враховувати положення наведеного пункту Закону та встановивши обставини порушення щодо ВАТ "Іванківрибсільгосп" справи про банкрутство ухвалою Господарського суду Київської області від
14.09.2011, застосовувати щодо заявлених 15.08.2019 ГУ ДФС у Київській області конкурсних кредиторських вимог до боржника - ВАТ "Іванківрибсільгосп" положення Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013.

Судом апеляційної інстанції наведене не було враховано при ухваленні оскарженої постанови.

10.9. На дату порушення провадження у справі про банкрутство цей порядок та умови були регламентовані статтею 14 Закону про банкрутство у редакції до
19.01.2013, відповідно до частин 1 та 2 якої конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Положення щодо необхідності звернення конкурсних кредиторів з вимогами до боржника протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство також містив Закон про банкрутство у наступній редакції з 19.01.2013.

Враховуючи, що оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ "Іванківрибсільгосп" здійснено 17.07.2013, ГУ ДФС у Київській області, як конкурсний кредитор, повинно було звернутися з вимогами до боржника щодо сплати податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням від 22.03.2011 № 0001341500 у строк до 16.08.2013 включно.

Натомість відповідна заява була подана до суду лише 15.08.2018, тобто с пропуском встановленого строку на п'ять років, а відтак вищезгадані вимоги конкурсного кредитора на момент подання заяви є погашеними відповідно до статті 14 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013.

Наведене не було враховано судом апеляційної інстанції. Більш того, при розгляді заявлених ГУ ДПС у Київській області вимог до боржника суд апеляційної інстанції керувався положеннями нового закону - Кодексу України з процедур банкрутства, в якому, на відміну від Закону про банкрутство, що підлягав застосуванню, відсутній присічний строк для заявлення конкурсними кредиторами своїх вимог до боржника та передбачено інші наслідки заявлення конкурсними кредиторами вимог до боржника після завершення строку, встановленого для їх подання.

10.10. Визнавши вимоги ГУ ДФС у Київській області, як конкурсного кредитора, суд апеляційної інстанції фактично сприяв заявнику за рахунок використання змін у законодавстві у відновленні втрачених заявником прав, тоді як суд не може застосовувати зміни у законодавстві про банкрутство з метою захисту прав кредитора та на користь останнього у випадку, якщо на час звернення до суду відповідне право вже було втрачене кредитором в силу закону.

Вищевикладеним підтверджуються доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не пересвідчився в дійсності кредиторських вимог ГУ ДФС у Київській області та помилково застосував положення Кодексу України з процедур банкрутства в частині визнання та включення даних вимог до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Іванківрибсільгосп".

Звернення ГУ ДФС у Київській області із заявою про визнання вимог конкурсного кредитора до боржника, які є погашеними в силу статті 14 Закону про банкрутство у редакції до 19.01.2019, що підлягав застосуванню та був чинний у період часу, коли заявник мав вчинити процесуальні дії по заявленню до боржника вимог конкурсного кредитора, не є обґрунтованим, оскільки матиме наслідком визнання і включення до реєстру вже погашених вимог кредитора, а відтак порушення прав боржника та інших кредиторів.

Наведене не відповідає основному завданню провадження у справі про банкрутство, яким є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів, у зв'язку з чим провадження у справах про банкрутство об'єктивно формується на засадах конкурсу кредиторів. Тобто, призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

Погашення вимог ГУ ДФС у Київській області, як конкурсного кредитора, виключає право податкового органу на судовий захист у справі про банкрутство, у тому числі шляхом звернення з кредиторськими вимогами.

Перевіривши доводи касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, а також правильність застосування норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку відсутність правових підстав для визнання заявлених конкурсних вимог ГУ ДПС у Київській області та помилкове скасування апеляційним господарським судом ухваленого судом першої інстанції рішення в частині названих вимог.

При цьому колегією суддів враховано, що як місцевий господарський суд, так і суд апеляційної інстанції не застосували при розгляді заявлених ГУ ДПС у Київській області вимог конкурсного кредитора до ВАТ "Іванківрибсільгосп" норми Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, який підлягав застосуванню. Разом з цим, на відміну від суду апеляційної інстанції, вказане порушення не призвело до ухвалення місцевим господарським судом невірного по суті заявлених вимог рішення.

10.11. За результатами перегляду цієї справи в оскарженій частині колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів касаційної скарги щодо неповного з'ясування судом апеляційної інстанції обставин, які мають значення для справи та невірного застосування норм матеріального права, внаслідок чого судом апеляційної інстанції було скасовано законне судове рішення, ухвалене місцевим господарським судом за результатами розгляду заявлених ГУ ДПС у Київській області конкурсних кредиторських вимог.

В пункті 4 частини 1 статті 308 ГПК України визначено, що за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статті 312 ГПК України межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням висновків, викладених у цій постанові, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 в оскарженій частині з залишенням в силі ухвали Господарського суду Київської області від 10.02.2020.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу розпорядника майна Відкритого акціонерного товариства "Іванківрибсільгосп" арбітражного керуючого Дейнегіної В. М. задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 у справі № Б8/129-11 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2020 у справі № Б8/129-11 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

К. М. Огороднік