Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.04.2019 року у справі №913/334/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 913/334/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

представники учасників справи:

позивача - Лисенко В.О.,

відповідача - Бруль А.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2019

(головуючий суддя Хачатрян В.С., судді Дучал Н.М., Слободін М.М.)

та рішення Господарського суду Луганської області від 02.11.2018

(суддя Драгнєвіч О.В.)

у справі №913/334/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз"

про стягнення 67 186 296,40 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. У липні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (далі - ПАТ "Луганськгаз") про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу природного газу №16-429-Н від 27.09.2016 в розмірі 67 186 296,40 грн, з яких: 35 630 029,02 грн пені, 8 343 633,66 грн 3% річних, 23 212 633,72 грн інфляційних втрат.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору №16-429-Н від 27.09.2016 в частині проведення своєчасного розрахунку за поставлений природний газ протягом жовтня 2016 року - березня 2017 року. У зв`язку із допущеним відповідачем простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі ст.ст. 549, 625 ЦК України та п. 7.2 договору нараховані інфляційні втрати, 3% річних та пеня.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 27.09.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Луганськгаз" (покупець) укладено договір №16-429-Н на купівлю-продаж природного газу (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупця у 2016-2017 році природний газ, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити газ, на умовах договору.

Природний газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам (п. 1.2 договору).

Продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 230500,000 тис. куб. м у тому числі по місяцях: жовтень 22500,00 тис. куб. м; листопад 28700,00 тис. куб. м; грудень 39300 тис. куб. м, січень 55000,00 тис. куб. м, лютий 45000,00 тис. куб. м, березень 40000,00 тис. куб. м (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 3.2 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У п. 5.1 договору сторони погодили, що ціна (граничні роздрібні ціни) на природний газ для побутових споживачів, який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" і становить 6 879,00 грн за 1000 куб. метрів, в тому числі податок на додану вартість у розмірі 20%. Ціна за 1000 куб. метрів природного газу, який передається за цим договором, без урахування податку на додану вартість у розмірі 20%, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, націнки постачальника газу із спеціальними обов`язками (включно) становить 4 958,90 грн за 1000 куб. метрів природного газу, крім того податок на додану вартість у розмірі 20% (п. 5.2 договору).

2.2. Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, що настає за місяцем поставки газу.

Оплата вартості природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій може проводитися за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.

Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Відповідно до п. 6.2 договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використанням продавця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.

У п. 6.3 договору сторони передбачили, що за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

Кошти, які надійшли від покупця, зараховуються як передоплата за умовами відсутності заборгованості за цим договором.

Згідно з п. 6.4 договору за наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного покупцем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу погашається основна сума заборгованості.

Відповідно до п. 9.3 строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності) і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

2.3. 28.10.2016 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу природного газу від 27.09.2016 №16-429- Н, якою сторони внесли зміни до пунктів 2.4, 3.1-3.5, 4.1, розділу 5 договору.

Крім того п.6.1. договору викладено в новій редакції, а саме:

"Оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 (Офіційний вісник України, 2005 р., №2, ст. 88) і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк.

Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

У разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві, передбачений абзацом четвертим цього пункту, акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватись в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 (Офіційний вісник України, 2005 р., №2, ст. 88), має бути здійснений до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк.

Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.

Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів який перевищують цей 5 денний строк.

Також сторони виклали п. 7.2 договору в такій редакції: "у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожний день його прострочення".

Ця угода поширює свою дію на відносини, що склалися фактично між сторонами з 01.10.2016 (п. 11 додаткової угоди).

2.4. На виконання умов договору позивачем за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року (включно) поставлено, а відповідачем прийнято природного газу на загальну суму 1 375 776 216,07 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Вказані акти підписані представниками сторін без зауважень, підписи яких скріплені відтисками печаток підприємств. Дані обставини сторонами не оспорюються.

2.5. Між Головним управління Державної казначейської служби України у Луганській області, Департаментом фінансів Луганської обласної державної адміністрації, Управліннями фінансів різних райдержадміністрацій Луганської області, Управліннями соціального захисту населення різних райдержадміністрацій Луганської області, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з метою погашення заборгованості за природний газ 2016 -2017 років за договором №16-429-Н від 27.09.2016, а саме організації проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 №20 із відповідними змінами, укладені (підписані) 113 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального Фонду Державного бюджету України.

Пунктом 5.2. спільних протокольних рішень передбачено, що вони набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов`язань за цими спільними протокольними рішеннями.

Згідно з п. 5.3. спільних протокольних рішень сторони визначили, що спільні протокольні рішення є чинними лише у разі проведення відповідного фінансування.

Спільні протокольні рішення підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені відтисками печаток всіх сторін.

Укладені спільні протокольні рішення були профінансовані на загальну суму 979 749 297,38 грн.

У січні 2018 року відшкодування заборгованості здійснювалося на підставі постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" фінансування було проведено на загальну суму 22 500 143,14 грн згідно з платіжними дорученнями: №1 від 31.01.2018; №2 від 31.01.2018, №3 від 31.01.2018; №4 від 31.01.2018; №5 від 31.01.2018.

Інша частина заборгованості на загальну суму 373 526 775,55 грн погашена відповідачем шляхом перерахування коштів з розподільчого рахунку, що підтверджується даними виписки з рахунку позивача, довідки про операції на підприємстві.

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

2.6. Позивач стверджує, що відповідач узяті на себе зобов`язання щодо оплати отриманого у жовтні 2016 року - березні 2017 року природного газу виконував несвоєчасно, з порушенням встановленого п. 6.1 договору строку, в зв`язку з чим відповідно до умов договору (п. 7.2 договору) та вимог чинного законодавства (ст. 625 ЦК України) відповідачу за несвоєчасно проведені розрахунки нараховані: пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

При цьому, відповідно до розрахунку, виконаного позивачем, він виконаний з урахуванням положень п. 6.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 28.10.2016 і на заборгованість, яка була профінансована за рахунок виділених бюджетних субвенцій на виконання укладених спільних протокольних рішень, а також згідно з постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету".

3. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 02 листопада 2018 року рішенням Господарського суду Луганської області позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню в сумі 10 210 982,41 грн, 3% річних в сумі 2 259 347,39 грн, втрати від інфляції в сумі 6 630 736,20 грн, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 175327,83 грн. В іншій частині позову відмовлено.

3.2. 18 лютого 2019 року постановою Східного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Луганської області від 02.11.2018 залишено без змін.

3.3. Рішення першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що сторони, підписавши спільні протокольні рішення, тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за договором. Отже, для застосування санкцій та наслідків порушення грошового зобов`язання, встановлених ст. 549 ЦК України, ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

Оцінюючи умови договору в редакції додаткової угоди №1 від 28.10.2016, суди звернути увагу, що в п. 6.1 міститься загальна умова оплати за газ - це 100% поточна оплата протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Також зі змісту цього пункту вбачається, що газ в якості остаточного розрахунку може бути оплачено власними коштами відповідача за рахунок сплаченого споживачами і за рахунок коштів пільг, субсидій і компенсацій з державного бюджету.

У той же час, сторони погодили, що остаточний розрахунок за газ власними коштами проводиться до 25-го числа місяця, наступного за місяцем купівлі-продажу газу, а за рахунок субсидій та компенсацій з бюджету газ повинен бути оплачений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу і цей строк оплати може бути продовжений на кількість днів не підписання позивачем спільного протокольного рішення.

Договір містить окремі умови щодо строків проведення розрахунків за газ власними коштами і бюджетними коштами за рахунок пільг і субвенцій.

Підписанням спільного протокольного рішення його іншими учасниками та сторонами спору було вирішено лише питання про порядок погашення боргу за газ по договору за рахунок бюджетних коштів і встановлено спеціальний строк цього розрахунку - один день з моменту зарахування коштів на рахунок відповідача.

Спільні протокольні рішення були підписані сторонами спору вже після укладення договору та додаткової угоди №1 від 28.10.2016 до нього. При цьому, на момент підписання спільних протокольних рішень сторони справи усвідомлювати існування в п. 6.1 договору (в редакції додаткової угоди) умов, що ці протокольні рішення не змінюють строків та умов розрахунків за цим договором (абз.8 п. 6.1 договору), але підписали їх з умовою про проведення розрахунків бюджетними коштами протягом дня з часу їх зарахування на рахунок.

Враховуючи зазначене, підписуючи спільні протокольні рішення, сторони свідомо узгодили новий строк проведення розрахунку, фактично змінивши умови п. 6.1 договору (в редакції додаткової угоди №1) про те, що розрахунки бюджетними коштами проводяться протягом 90 днів за місяцем купівлі-продажу природного газу та усунули певну невизначеність формулювання цього пункту щодо строків.

Крім того, усвідомлюючи зміст підписаних протокольних рішень, відповідну зміну порядку та строків проведення розрахунків між сторонами, позивач не порушував питання про недійсність спільних протокольних рішень через невідповідність умовам п. 6.1 договору, а прийняв бюджетні кошти в рахунок погашення боргу за газ.

При цьому, суди встановили, що в матеріалах справи відсутні докази прострочення виконання зобов`язань за укладеними між сторонами спільними протокольними рішеннями, тоді як позивачем при проведенні розрахунку заявлених до стягнення сум вищевказані обставини не враховані.

Крім того, з розрахунку позивача вбачається, що останній нараховує компенсаційні суми й на заборгованість, яка була погашена на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету".

Так, постанова Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 втратила чинність 01.01.2018. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 запроваджено новий механізм фінансування субвенцій на надання пільг та житлових субсидій населенню.

Затверджений постановою №256 Порядок визначає, зокрема, що відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання).

Відповідно до п. 8.1 Порядку, кошти на оплату пільг і субсидій за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, отримані від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку, використовуються суб`єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, за цільовим призначенням з урахуванням вимог цього пункту.

Суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на розподіл природного газу, кошти, отримані згідно з абзацами другим, сьомим, дев`ятим та чотирнадцятим цього пункту, спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України").

Відповідно до ч. 23 п. 8-1 Порядку усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають "постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року N256" та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок (ч. 3 п. 8-1 Порядку).

Згідно з ч. 25 п. 8-1 Порядку, казначейство не пізніше ніж протягом наступного операційного дня після надходження платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом, здійснює їх виконання.

Отже, суди враховували, що постановою Кабінету Міністрів України №256 фактично визначено інший порядок розрахунків за поставлений природний газ, ніж передбачений сторонами в додатковій угоді №1.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

При цьому положення норм наведених постанов Кабінету Міністрів України є обов`язковим для учасників розрахунків, виходячи з їх змісту. Відтак, строки та порядок здійснення розрахунків за поставлений природний газ визначаються саме нормами наведених постанов та укладених спільних протокольних рішень. Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було здійснено розрахунки за поставлений природний газ у порядку, встановленому вказаними постановами, за рахунок коштів Державного та місцевого бюджетів після їх надходження в установленому порядку.

Отже, судом першої інстанції перевірено надані сторонами розрахунки та встановлено, що вони з боку позивача вчинені всупереч наявних між сторонами норм права і правовідносин, а розрахунок відповідача проведено з арифметичними та технічними помилками.

Таким чином, місцевий господарський суд провів розрахунок самостійно та визначив, що належними до стягнення з відповідача на користь позивача становить сума 3% річних за зобов`язаннями жовтня 2016 року - лютого 2017 року 2 259 347,39 грн, інфляційних втрат - 6 630 736,20 грн. (період січня-лютого 2017 року) та пені в розмірі 10 210 982,41 грн. З цим розрахунком погодився і суд апеляційної інстанції.

4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Луганської області від 02.11.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 25 419 046,61 грн, 3% річних в розмірі 6 084 286,27 грн, інфляційних втрат в розмірі 16 581 897,52 грн скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

4.2. На думку скаржника, додатковою угодою №1 від 28.10.2016 у п. 11 погоджено, що додаткова угода поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склалися з 01.10.2016.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, суд першої інстанції та апеляційної інстанції не звернули увагу на те, що договір купівлі-продажу природного газу, а також додаткові угоди до нього, є належними підставами, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки газу, зокрема, із врахуванням умов додаткової угоди №1 від 28.10.2018.

4.3. Відповідач за поставлений позивачем газ розрахувався, що підтверджується сальдо по підприємству ПАТ "Луганськгаз" та операціями по цьому ж підприємству, а також за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" №20 від 11.01.2005, проте оплата вартості отриманого товару здійснювалася несвоєчасно та не у повному розмірі придбаного товару.

4.4. Особа, яка придбала товар за договором купівлі-продажу, зобов`язана сплатити його вартість продавцеві в момент отримання товару або в обумовлений строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відтак, у п. 6.1 у новій редакції згідно з додатковою угодою №1 від 28.10.2016 (яка поширює свою дію на відносини, що фактично склалися з 01.10.2016), встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 25 числа місяця, наступного за місяцем купівлі-продажу газу.

Вказаний пункт договору узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 692 ЦК України, відповідно до яких покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

4.5. На думку скаржника, матеріалами справи підтверджується факт порушення з боку відповідача строків розрахунку за природний газ згідно з умовами договору №16-429-Н від 27.09.2016 та додаткових угод.

Позивач вважає, що укладення спільних протокольних рішень не змінює умов договору №16-429-Н щодо строків розрахунків та відповідальності за невиконання умов договору, оскільки додатковою угодою №1 сторони самостійно узгодили нерозповсюдження умов таких правочинів на умови договору без внесення змін до договору в певній формі, проте будь-яких додаткових угод між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Луганськгаз" як сторонами правочину - відсутні.

А тому, висновок суду першої та апеляційної інстанції про те, що наслідком укладення спільних протокольних рішень у цій справі є зміна порядку і строку проведення розрахунків - не відповідає дійсності та не узгоджується із положеннями норм законодавства та умов договору, які узгоджені сторонами. Відтак, позивачем правомірно нараховані штрафні санкції.

4.6. ПАТ "Луганськгаз" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому воно просить залишити рішення Господарського суду Луганської області від 02.11.2018 та Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.7. Відповідач зазначив, що наслідком підписання спільних протокольних рішень на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 є фактична зміна визначеного у договорі №16-429-Н від 27.09.2016 (враховуючи умови додаткової угоди) порядку і строку проведення розрахунків за природний газ щодо сум, які охоплюються такими рішеннями.

Механізм розрахунків, запроваджений спільними протокольними рішеннями, узгоджений сторонами фактом їх підписання та передбачений постановою КМУ №20 від 11.01.2005, яка не покладає можливість і правомірність проведення розрахунків між сторонами в залежність від наявності/відсутності відповідного застереження про це в договорі постачання природного газу.

Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

Отже сторони, підписавши вказані вище спільні протокольні рішення тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за договором. Для застосування санкцій та наслідків порушення грошового зобов`язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

4.8. У зв`язку з відпусткою судді Мамалуя О.О. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.07.2019, який наявний в матеріалах справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується стягнення пені, річних та інфляційних втрат у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договору купівлі-продажу природного газу №16-429-Н від 27.09.2016 щодо оплати отриманого газу.

5.2.2. Верховний Суд виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на підставі умов договору та з урахуванням додаткових угод до нього, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача на свою користь 23 212 633,72 грн інфляційних втрат, пені в сумі 35 630 029,02 грн та 3% річних на суму 8 343 633,66 грн.

Вказані суми нараховані на суму боргу, яка була сплачена за рахунок укладених між сторонами спільних протокольних рішень, а розрахунок побудовано з урахуванням строків та умов, встановлених додатковою угодою №1 від 28.10.2016.

5.2.3. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що наслідком підписання спільних протокольних рішень на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 є фактична зміна визначеного у договорі №16-429-Н від 27.09.2016 (враховуючи умови додаткової угоди) порядку і строку проведення розрахунків за природний газ відносно сум, які охоплюються такими рішеннями, оскільки підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, НАК "Нафтогаз України" у такий спосіб виявило згоду зі зміною порядку та строків проведення розрахунків за наданий ним газ за договором від №16-429-Н від 27.09.2016.

5.2.4. Крім того, відповідно до Порядку від 11.01.2005 №20 держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. На виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок від 11.01.2005 №20.

5.2.5. Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Аналогічного правового висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 31.05.2018 у справі №924/296/18.

5.2.6. Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються із ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 ст. 625 вказаного Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 653 цього Кодексу у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Статтею 12 ГК України передбачено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

5.2.7. Суди встановили, що відповідачем належним чином виконувались умови спільних протокольних рішень, розрахунки проведені у повному обсязі, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача сум пені, інфляційних втрат та річних, які нараховані позивачем на суми, які сплачені за спільними протокольними рішеннями.

5.2.8. Крім того, суди зазначили, що позивач нарахував компенсаційні суми й на заборгованість, яка була погашена на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету".

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 запроваджено новий механізм фінансування субвенцій на надання пільг та житлових субсидій населенню.

Затверджений постановою №256 Порядок визначає, зокрема, що відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання).

5.2.9. Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, обов`язком позивача є доведення правильності обрахування заявленої до стягнення суми.

Отже, перевіривши розрахунок пені, 3%річних та інфляційних втрат, господарські суди встановили, що він був зроблений без урахуванням правовідносин сторін, що склалися, зокрема, без урахування укладених між сторонами спільних протокольних рішень та порядку погашення заборгованості, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету".

У зв`язку з викладеним, господарські суди здійснили власний розрахунок заявлених до стягнення сум і встановили, що належними до стягнення з відповідача на користь позивача становить сума 3% річних за зобов`язаннями жовтня 2016 року - лютого 2017 року 2 259 347,39 грн, інфляційних втрат - 6 630 736,20 грн (період січня-лютого 2017 року) та пені в розмірі 10 210 982,41 грн.

5.2.10. Зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у повторному розгляді справи, та перегляді вже здійсненої названими судами оцінки доказів зі справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Тому пов`язані з наведеним аргументи скаржника не можуть бути прийняті Верховним Судом до уваги. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути й оцінити ті ж самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування судових рішень, що оскаржуються.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про часткову відмову у задоволенні позовних вимог обґрунтованим. При цьому, доводи позивача у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 ГПК України.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються, - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 та рішення Господарського суду Луганської області від 02.11.2018 у справі №913/334/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко