ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/73/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Артек-Союз" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 (Мишкіна М.А., Богатир К.В., Будішевська Л.О.) та рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2019 (Демешин О.А.) у справі № 916/73/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Латоріца-Темп" до Приватного підприємства "Артек-Союз" про стягнення 15 455 073,99 грн

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Латоріца-Темп" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Артек-Союз" (далі - Відповідач) про стягнення (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) 15 455 073,99 грн заборгованості за договорами поставки.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з січня 2016 року по грудень 2018 року Позивачем поставлено за договорами №1 від 01.01.2016 та №1 від 01.01.2018, а Відповідачем прийнято у власність товар на загальну суму 311 594 692,29 грн. Однак, Відповідач оплатив отриманий товар частково на суму 299 186 136,26 грн, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 12 408 556,03 грн, на яку Позивачем додатково нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.05.2019 позов задоволено.

4. Рішення суду мотивовано тим, що на виконання умов договорів Позивачем здійснювалася поставка товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних та ТТН, а Відповідачем здійснювалася оплата на розрахунковий рахунок Позивача, однак, Відповідач оплатив отриманий за видатковими накладними товар не в повному розмірі та з порушенням строків оплати, визначених пунктами 4.3, 4.4 договорів поставки, з огляду на що, позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2019 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача

6. Відповідач подав касаційну скаргу на постанову та рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Суд першої інстанції, визнавши заяви Відповідача про відвід судді від розгляду справи та зустрічний позов зловживанням процесуальними правами, порушив статтю 55 Конституції України та статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки відмовив Відповідачу у доступі до правосуддя.

8. Судами не враховано, що Позивач, подаючи копії документів, не зазначив про наявність у нього або в іншої особи оригіналу письмового доказу, що призвело до порушення процесуальних норм, зловживання процесуальними правами з боку Позивача та ухилення від відповідальності за подання підроблених документів, оскільки подані у якості доказів правомірності стягнення документи не засвідчені належним чином згідно вимог законодавства.

9. Подані Відповідачем клопотання про витребування доказів та призначення почеркознавчої і технічної експертизи документів необґрунтовано не були розглянуті судом першої інстанції з тих підстав, що вони подані з порушенням статей 81, 177 ГПК України.

10. Суд першої інстанції в судовому засіданні 14.02.2019 без присутності представника Відповідача оглянув оригінали договору №1 від 01.01.2018 та накладних, які були подані Позивачем на виконання ухвали від 31.01.2019, та незаконно повернув їх представнику Позивача, чим позбавив Відповідача права вивчити докази.

11. Наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам закону щодо їх змісту, містять неправдиві відомості, а тому є неналежними та недопустимими доказами щодо здійснення поставки товару.

12. Судом першої інстанції не застосовано належні норми матеріального права щодо строку позовної давності до нарахування неустойки за відповідним клопотанням Відповідача.

13. Апеляційний господарський суд дійшов хибного висновку, що клопотання Відповідача від 19.08.2019 є по суті доповненням до апеляційної скарги, тоді як клопотання не містило в прохальній частині вимог, характерних для заяв по суті справи, але містило вимоги, характерні для заяв з процесуальних питань, а тому повинно було розглядатися судом в повному обсязі, за результатами чого мала б бути постановлена відповідна ухвала.

14. Суди порушили вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки дійшли помилкового висновку, що надані Позивачем документи в обґрунтування позовних вимог є первинними документами в розумінні зазначеного закону, які містять відомості про господарську операцію.

Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу

15. Судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення рішення та постанови у справі було дотримано норми процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права та ухвалено законні та обґрунтовані рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанції

16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Відповідачем (Покупець) та Позивачем (Продавець) 01.01.2016 укладено договір поставки №1, за умовами якого Продавець зобов`язався на умовах, передбачених даним договором, поставляти та передавати окремими партіями у власність Покупцю, а Покупець зобов`язався приймати та оплачувати продовольчі товари в асортименті, іменовані надалі "товар".

Згідно з пунктами 1.2, 1.3 договору Продавець відпускає, а Покупець приймає товар згідно накладних, в яких фіксується кількість та ціна товару; товарні накладні є невід`ємною частиною договору.

Приймання товару по кількості та якості відбувається безпосередньо при передачі товару в присутності представників Продавця і Покупця, що підтверджується підписами на товарних накладних (пункт 3.3 договору).

Пунктом 4.4 договору сторони погодили, що Покупець зобов`язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту отримання товару.

Договір вступає в силу з моменту його підписання представниками обох сторін та діє до 31.12.2016 (пункт 8.1 договору).

Згідно з пунктом 8.2 договору якщо жодна із сторін за 1 місяць до закінчення дії даного договору в письмовому вигляді не підійме питання про його розірванні, то договір вважається продовженим на тих же умовах на один календарний рік.

17. Як встановлено судами попередніх інстанцій, оскільки матеріали справи не містять заперечень сторін щодо продовження строку дії договору №1 від 01.01.2016, тому договір діяв протягом 2017 року.

18. В подальшому, 01.01.2018 між сторонами укладено аналогічний договір поставки №1 на таких же умовах, що і попередній договір від 01.01.2016.

Відповідно до пункту 8.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання представниками обох сторін та діє до 31.12.2018.

19. Під час розгляду справи по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції встановили, що відповідно до копій накладних, які надані Позивачем в обґрунтування позовних вимог, в період з січня 2016 року по грудень 2018 року Позивачем поставлено Відповідачу, а Відповідачем прийнято товар на загальну суму 311 594 692,29 грн, але Відповідач частково, на суму 299 186 136,26 грн, розрахувався за отриманий товар, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 12 408 556,03 грн.

20. Частиною 2 статті 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (статті 655 ЦК України).

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

21. При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому, строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною 1 статті 692 ЦК України. Така правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19.

22. Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

23. З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вказаного вище висновку, викладеного в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19.

24. Поставлений Позивачем в період з січня 2016 року по грудень 2018 року товар отриманий Відповідачем в повному обсязі, що встановлено судами першої та апеляційної інстанції на підставі належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів, строк оплати за товар, визначений пунктами 4.4 договорів у Відповідача настав, і отримання, але часткове нездійснення та несвоєчасне здійснення Відповідачем оплати товару є порушенням договірних зобов`язань. Тобто, обов`язок Відповідача своєчасно та в повному обсязі оплатити вартість поставленого йому Позивачем товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 ЦК України, частина 1 статті 265 ГК України).

25. Оскільки, за результатами дослідження обставин справи та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів у сукупності, судами попередніх інстанцій встановлено неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за договорами в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, а тому позовна вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 12 408 556,03 грн, яка підтверджена матеріалами справи, обґрунтовано визнана судами попередніх інстанцій доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

26. Також, суди, перевіривши розрахунок пені, заявленої до стягнення відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договорів з урахуванням вимог статті 549 ЦК України, статті 230, частини 6 статті 232 ГК України, 3% річних та інфляційних втрат згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, задовольнили вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені в повному обсязі і колегія суддів з цим погоджується.

27. При цьому, як зазначає суд апеляційної інстанції, Відповідач звертався до суду першої інстанції з клопотанням про застосування спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки, проте, в рішенні суду не відображено результатів розгляду такого клопотання. Вказане є також доводами касаційної скарги, які викладені в пункті 12 постанови, і колегія суддів з приводу наведеного вважає за необхідне зазначити, що, надавши оцінку вказаному клопотанню Відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що Позивачем обґрунтовано нараховано пеню за прострочення оплати товару, починаючи з дати поставки за видатковою накладною від 11.09.2018, тоді як з позовом із відповідними вимогами Позивач звернувся в січні 2019 року, а тому наведене виключає наявність підстав для застосування позовної давності до вимог про стягнення пені відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України.

27.1. З огляду на наведене, у суду першої інстанції обґрунтовано були відсутні підстави для застосування спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки, а тому саме лише незазначення в судовому рішенні результатів розгляду вказаного клопотання Відповідача, не є підставою відповідно до частини 2 статті 311 ГПК України для скасування чи зміни рішення, оскільки таке порушення не призвело до ухвалення незаконного рішення.

28. Доводи скаржника, наведені в пункті 7 постанови, Судом відхиляються з огляду на таке.

28.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.03.2019 визнано зловживанням процесуальними правами подання Відповідачем заяв від 04.03.2019, 07.03.2019, від 07.03.2019 про відвід судді від розгляду справи №916/73/19 та подання зустрічного позову від 06.03.2019 Відповідача до Позивача про стягнення коштів в сумі 3 461 147,68 грн, як надлишково сплачені за договором №1 від 01.01.2016. Зазначені заяви та зустрічний позов залишено без розгляду. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 ухвалу від 07.03.2019 залишено без змін.

28.2. Суд зазначає, що за змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру.

28.3. В обґрунтування зазначених судових рішень суди послалися на те, що за своїм змістом вказані заяви про відвід є завідомо безпідставними в розумінні частини 4 статті 35 ГПК України, а зустрічний позов подано з порушенням строку, встановленого частиною 1 статті 180 ГПК України.

28.4. Процесуальні дії місцевого господарського суду, наслідком яких є визнання заяв Відповідача про відвід судді від розгляду справи та подання зустрічного позову зловживанням процесуальними правами, колегія суддів не вважає обмеженням Відповідача у доступі до правосуддя та прав на справедливий розгляд справи, а також порушенням його прав, передбачених ГПК України, статті 55 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки при здійсненні відповідних процесуальних дій, судом першої інстанції було обґрунтовано свою правову позицію та дотримано вимоги ГПК України при вирішенні таких питань і вказаним діям апеляційним господарським судом в постанові від 15.04.2019 дано належну оцінку.

29. Посилання скаржника, про яке зазначено в пункті 8 постанови, колегія суддів відхиляє, оскільки судами попередніх інстанцій, надаючи оцінку як всім зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, дотримано вимоги статті 86 ГПК України щодо правил оцінки доказів та здійснено дії, направлені на перевірку їх відповідності вимогам законодавства.

29.1. З приводу твердження скаржника, що судами не враховано, що Позивач ухилився від відповідальності за подання документів (в якості доказу правомірності стягнення з Відповідача заборгованості), які є підробленими, колегія суддів зазначає, що, як вірно встановив апеляційний господарський суд, матеріали справи не містять доказів, наданих Відповідачем в порядку частини 1 статті 74 ГПК України, які б свідчили про підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі Відповідача печатки підприємства та проставлення відтиску від імені Відповідача на договорі від 01.01.2018 та накладних, у тому числі не доведено факт звернення до правоохоронних органів.

30. Щодо доводів касаційної скарги Відповідача, які наведені в пункті 9 постанови, Суд зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано, з посиланням на статті 81, 177 ГПК України, залишив без розгляду клопотання Відповідача про витребування доказів та призначення почеркознавчої і технічної експертизи документів, оскільки такі клопотання надійшли до місцевого господарського суду 11.03.2019, тоді як ухвалою від 22.02.2019 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

30.1. При цьому, апеляційний господарський суд спростував посилання Відповідача на те, що ним вчасно було направлено в суд першої інстанції вказані вище клопотання про витребування доказів та призначення почеркознавчої і технічної експертизи документів, оскільки не можуть вважатися в якості достовірних доказів наявні у справі накладні невизначеної служби кур`єрської доставки щодо дат відправлення цих документів в суд (з урахуванням місцезнаходження Відповідача та тривалості доставки кореспонденції).

30.2. Як вбачається з копій накладних кур`єрської служби доставки (а.с.32, 45, т.с.23), які, як стверджує Відповідач, є доказом направлення в суд першої інстанції клопотання про витребування доказів та призначення почеркознавчої і технічної експертизи документів, вказані документи були направлені в суд 30.01.2019. Проте, відповідно до протоколу судового засідання 22.02.2019, в якому було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті, в судовому засіданні 22.02.2019 приймав участь представник Відповідача і ним не повідомлялося суду про подання (направлення) 30.01.2019 вказаних вище клопотань. Повідомлення представником Відповідача суд про наявність вказаних вище обставин з направлення 30.01.2019 зазначених клопотань, могло б стати підставою для відкладення підготовчого засідання з метою отримання від учасника справи (Відповідача) відповідних документів.

31. Щодо доводів касаційної скарги Відповідача, про які вказано в пункті 10 постанови, Суд зазначає, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.01.2019 задоволено клопотання Відповідача та витребувано у Позивача для огляду в судовому засіданні оригінал договору №1 від 01.01.2018 та відповідні накладні. Відкладено підготовче засідання на 14.02.2019. В засіданні суду приймали участь представники як Позивача, так і Відповідача (протокол с/з від 31.01.2019).

31.1. В судовому засіданні 14.02.2019 представником Позивача надано для огляду оригінали договорів №1 від 01.01.2018, №1 від 01.01.2016 та оригінали видаткових накладних (протокол с/з від 14.02.2019). При цьому, представник Відповідача не був присутній в даному судовому засіданні, але і будь-яких відповідних клопотань або заяв про неможливість бути присутнім 14.02.2019 в засіданні суду та про свій намір ознайомитися з витребуваними документами Позивача не подавав, оскільки такі документи в матеріалах справи відсутні.

31.2. Отже, посилання Відповідача на те, що суд оглянув оригінали витребуваних документів та, як стверджує скаржник, незаконно їх повернув Позивачу, чим позбавив Відповідача права вивчити ці докази, є безпідставним, оскільки можливість ознайомитися з оригіналами документів в судовому засіданні 14.02.2019, про яке було відомо Відповідачу, залежала від волевиявлення Відповідача, проте Відповідач таким правом не скористався. При цьому, колегія суддів не вбачає порушення прав Відповідача діями суду першої інстанції щодо огляду витребуваних на виконання вимог суду оригіналів документів без присутності представника Відповідача і їх повернення Позивачу.

32. Посилання скаржника, яке наведене в пунктах 11, 14 постанови, Судом відхиляються, оскільки згідно із положеннями статей 1 та 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

32.1. З огляду на наведене, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо достовірності, належності, достатності та допустимості доказів поставки товару, наданих в матеріали справи, колегія суддів вважає помилковим посилання скаржника на те, що наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні не є первинними документами в розумінні зазначеного вище закону, не містять відомості про господарську операцію та не відповідають вимогам закону.

33. Доводи касаційної скарги, зазначені в пункті 13 постанови, колегія суддів вважає необґрунтованими з тих підстав, що відповідно до частини 1 статті 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Тобто, такі пояснення, заяви та заперечення мають стосуватися виключно викладення позиції учасника справи щодо певної саме процесуальної дії суду, визначеної ГПК України, а не викладення обставин та інших доводів щодо апеляційного оскарження судового рішення. З огляду на зазначене, надавши оцінку змісту клопотання Відповідача від 19.08.2019 (подане в порядку статей 169, 170 ГПК України), суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що вказане клопотання Відповідача є, по суті, доповненням до апеляційної скарги.

34. Таким чином, колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги Відповідача на предмет законності оскаржуваних судових рішень виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом на результат вирішення спору не впливають і зводяться до переоцінки доказів та вимог про встановлення інших обставин справи, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.

35. Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування рішення та постанови попередніх судових інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

36. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. З огляду на викладене вище, касаційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

Щодо розподілу судових витрат

38. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України (в редакції до 08.02.2020), суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Артек-Союз" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2019 у справі №916/73/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.