Історія справи

Ухвала КГС ВП від 14.03.2019 року у справі №918/572/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 918/572/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Вдовиченко Н.Ф.

відповідача - адвокат Троянчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Берестовецький спецкар'єр"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

від 04.02.2019

у складі колегії суддів: Петухова М.Г. (головуючого), Гудак А.В., Олексюк Г.Є.

та на рішення Господарського суду Рівненської області

від 04.12.2018

у складі судді: Церковної Н.Ф.

у справі № 918/572/18

за позовом Дочірнього підприємства "Західдорвибухпром" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України"

до Відкритого акціонерного товариства "Берестовецький спецкар'єр"

про витребування майна або відшкодування вартості втраченого майна в сумі 452 190,59 грн

та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Берестовецький спецкар'єр"

до Дочірнього підприємства "Західдорвибухпром" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України"

про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

1. Дочірнє підприємство "Західдорвибухпром" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Берестовецький спецкар'єр" про витребування від відповідача майна - дробарки СМД-111 балансовою вартістю 111 352 грн. 28 коп. без ПДВ, переданої останньому на зберігання згідно укладеного між сторонами договору зберігання від 04.11.2011 № 2, або відшкодування вартості зазначеного майна в сумі 452 190 грн. 59 коп.

2. 18.09.2018 надійшов зустрічний позов про визнання недійсним укладеного між сторонами договору зберігання від 04.11.2011 № 2.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.12.2018 по справі за № 918/572/18 було задоволено первісний позов частково. Витребувано від Відкритого акціонерного товариства "Берестовецький спецкар'єр" на користь Дочірнього підприємства "Західдорвибухпром" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" дробарку СМД-111 балансовою вартістю 111 352 грн. 28 коп. (без ПДВ). Закрито провадження у справі в частині первісних позовних вимог про відшкодування вартості майна на загальну суму 452 190 грн. 59 коп. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

4. Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач за первісним позовом звернувся з апеляційною скаргою.

5. Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у даній справі апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення залишено без змін.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

6. 25.02.2019 Відкрите акціонерне товариство "Берестовецький спецкар'єр" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 22.02.2019 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.12.2018 у справі № 918/572/18, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 918/572/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 04.03.2019.

8. Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 918/572/18 за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Берестовецький спецкар'єр" від 22.02.2019 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.12.2018; призначено розгляд касаційної скарги на 10.04.2019 об 11 год. 00 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

9. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідачем за первісним позовом подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

10. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

10.1 Судами попередніх інстанцій не враховано, що жодного доказу передання дробарки СМД 111 позивачем за первісним позовом та доказів придбання або наявності у позивача за первісним позовом такої дробарки не надано.

10.2 Видаткова накладна № 4538 від 03.11.2011 складена з порушенням вимог закону.

10.3 З моменту укладення договору у 2011 жодних значимих дій спрямованих на реальне виконання договору сторонами вчинено не було, що свідчить про фіктивність такого договору.

11. Представник скаржника в судовому засіданні підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

12. Позивачем за первісним позовом подано відзив на касаційну скаргу в якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення а оскаржувані судові рішення без змін.

13. Представник позивача за первісним позовом заперечила проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.

Позиція Верховного Суду

14. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

15. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

16. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

17. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

17.1 04.11.2011 між ДП "Західдорвибухпром" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (поклажодавець) та ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" (зберігач) було укладено Договір зберігання № 2 (далі - Договір), за яким зберігач зобов'язується на умовах, встановлених цим Договором зберігати майно передане йому поклажодавцем і повернути майно у цілісності на першу вимогу поклажодавця (т. 1, а. с. 16-18).

17.2 Відповідно до пункту 1.2 Договору перелік майна вказується в акті передачі майна на зберігання, який є невід'ємною частиною даного договору (додаток № 1).

17.3 Згідно пункту 1.3 Договору зберігач не має права користуватися майном, передавати його у заставу чи користування третім особам.

17.4 Відповідно до пунктів 2.1 та 2.3 Договору поклажодавець зобов'язаний передавати на збереження майно у стані, що відповідає вимогам безпечного зберігання та має право у будь-який час отримати у зберігача все майно чи частину майна.

17.5 В пунктах 3.1, 3.2 Договору сторони погодили, що ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" зобов'язується прийняти на зберігання відповідно до акту передачі майна на зберігання, який є невід'ємною частиною даного договору, майно, забезпечити належні умови зберігання майна, що не погіршують його якість.

17.6 Згідно пункту 3.3. Договору для забезпечення схоронності переданого на зберігання майна зберігач забезпечує всі заходи, передбачені законом, нормативними актами, даним договором для відповідного зберігання, а також вживає всі заходи, що відповідають суті зобов'язання по зберіганню, у тому числі властивостям переданого на збереження майна.

17.7 Положеннями пункту 3.4 Договору встановлено, що зберігач у будь-який час за вимогою поклажодавця надає необхідну кількість майна, зданого на зберігання відповідно до акту передачі майна на зберігання, який є невід'ємною частиною даного договору, по акту повернення майна, який є невід'ємною частиною даного договору.

17.8 Пунктом 3.5 Договору передбачено обов'язок зберігача повернути передане йому на зберігання майно у кількості і в тому стані, в якому воно було прийнято на зберігання.

17.9 Відповідно до пунктів 7.1 та 7.4 Договору останній набирає чинності з моменту підписання акту передачі майна на зберігання, який є невід'ємною частиною даного договору, і діє до 31.12.2013. Водночас закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від повного виконання зобов'язань за даним договором.

17.10 Факт приналежності спірного майна ДП "Західдорвибухпром" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на момент його передачі на зберігання ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" за Договором та факт його придбання первісним позивачем підтверджується наявними у матеріалах справи доказами в сукупності, а саме: копією видаткової накладної від 03.11.2011 № 4538; податковою декларацією ДП "Західдорвибухпром" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" за жовтень 2011; бухгалтерською довідкою ДП "Західдорвибухпром" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 26.09.2018 № 284; Актом звірки взаєморозрахунків між сторонами із зазначенням суми вартості спірного майна з ПДВ (т. 1, а. с. 118, 127-133, 139, 164).

17.11 На виконання вищенаведеного положення договору 04.11.2018 між сторонами було підписано та скріплено їх печатками Акт № 1 передачі майна на зберігання, згідно якого ДП "Західдорвибухпром" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (поклажодавець) передало, а ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" прийняло на відповідальне зберігання від первісного позивача дробарку СМД 111 у кількості 1 шт. балансовою вартістю 111 352 грн. 28 коп. (т. 1, а. с. 19).

17.12 В подальшому, ДП "Західдорвибухпром" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" звернулося до ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" з вимогою від 18.06.2018 № 176, відповідно до якої просило повернути йому дробарку СМД-111.

17.13 В матеріалах справи відсутні докази надання ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" відповіді на вказану вимогу ДП "Західдорвибухпром" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" чи докази повернення вищезазначеного майна у встановленому порядку.

18. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій ДП "Західдорвибухпром" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", обґрунтовуючи позов посилається на положення статей 387, 340 Цивільного кодексу України котрі регулюють правовідносини щодо витребування та повернення належного власнику майна від осіб, які незаконно, без відповідної правової підстави чи заволоділи ним,

19. Разом з тим, наявність договірних відносин між сторонами у даній справі унеможливлює застосування до спірних правовідносин вищезазначених положень цивільного законодавства, оскільки майно, котре є предметом спору, було передано відповідачу за первісним позовом на зберігання на підставі Договору зберігання № 2 від 04.11.2011.

20. Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

21. Тому, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

22. Враховуючи викладене, та встановлені судами фактичні обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про застосування до даних правовідносин положень цивільного законодавства, що регулюють надання послуг за договором зберігання.

23. Відповідно частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

24. Згідно частини 1 статті 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

25. Частиною 1 статті 938 Цивільного кодексу України визначено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

26. Нормами частини 1 статті 942 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

27. Згідно з частиною 1 статті 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

28. Як зазначено вище, ДП "Західдорвибухпром" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" звернулося до ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" з вимогою від 18.06.2018 року № 176, відповідно до якої просило повернути йому дробарку СМД-111, однак в матеріалах справи відсутні докази надання ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" відповіді на вказану вимогу ДП "Західдорвибухпром" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" чи докази повернення вищезазначеного майна у встановленому порядку.

29. Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

30. Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

31. У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

32. Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що дробарка СМД-111 була передана Відкритому акціонерному товариству "Берестовецький спецкар'єр" на підставі Договору, а тому ДП "Західдорвибухпром" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" правомірно заявив вимоги про витребування майна, а самі первісні позовні вимоги в частині витребування дробарки СМД-111 у кількості 1 шт. балансовою вартістю 111 352 грн. 28 коп. без ПДВ є обґрунтованими.

33. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів

34. За змістом частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

35. Згідно з положеннями частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

36. Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. При цьому, ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину.

37. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.12.2018 р. у справі № 911/390/18.

38. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.

39. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

40. Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 Цивільного кодексу України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

41. В той же час, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи вірно зазначено, що обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" не довів факту наявності відповідного умислу обох сторін спірного правочину, а також того, що останні не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

42. З огляду на викладене, доводи скаржника (пункт 10.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.

43. Доводи скаржника (пункт 10.1, 10.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

43.1 З огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

43.2 При цьому, доводи, викладені у касаційній скарзі (пункти 10.1, 10.2), зводяться до незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та наданою оцінкою доказів, наявних у матеріалах справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

44. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

45. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

46. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

47. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

48. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

49. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

50. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

51. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

52. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних постанови та рішення були дотримані.

53. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Берестовецький спецкар'єр" від 22.02.2019 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.12.2018 у справі № 918/572/18 залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 та рішення Господарського суду Рівненської області від 04.12.2018 у справі № 918/572/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді С. В. Жуков

Н. Г. Ткаченко