Історія справи

Постанова КГС ВП від 10.01.2024 року у справі №921/39/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 921/39/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кролевець О.А.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська технологічна компанія"

на рішення Господарського суду Тернопільської області

(суддя - Андрусик Н.О.)

від 13.06.2023

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Скрипчук О.С., судді: Матущак О.І., Плотніцький Б.Д.)

від 02.10.2023

у справі № 921/39/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська технологічна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи", Товариства з обмеженою відповідальністю "Катма Груп"

про визнання недійсними правочинів,

за участю представників учасників справи:

позивача - Світлик О.М.

відповідача 1 - Теплюк В.В.

відповідача 2 - Ополонець І.В.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Приватне акціонерне товариство "Українська технологічна компанія" (далі - ПрАТ "Українська технологічна компанія") звернулось до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи" (далі - ТОВ "Українські енергетичні системи") та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Катма Груп" (далі - ТОВ "Катма Груп") про визнання недійсними правочинів.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами було укладено правочин зі змінами з метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення коштів, відтак, укладаючи оспорювані правочини воля сторін не відповідала її зовнішньому прояву, сторони не передбачали реального настання правових наслідків обумовлених вказаним правочином, оскільки, передача майна за спірними правочинами не відбулась так, як спірне майно знаходиться в с. Зарубинці Тернопільської області, а акти приймання-передачі майна укладені у м. Києві. За переконанням позивача такий правочин та зміни до нього слід визнати недійсними на підставі статті 234 Цивільного кодексу України.

Також позивач стверджує, що зміни до спірного правочину було укладено після прийняття місцевим господарським судом рішення про стягнення з ТОВ "Українські енергетичні системи" на користь позивача коштів. Крім того, один із засновників ТОВ "Українські енергетичні системи" пов`язаний з ТОВ "Катма Груп" так, як ТОВ "Українські енергетичні системи" є одним з бенефіціарів ТОВ "БРСМ Нафта", до групи підприємств входить ТОВ "Катма Груп".

Відтак, наведені обставини позивач вважає такими, що дають підстави для кваліфікації спірних правочинів як фраудаторних, оскільки такі укладені з метою ухилення від виконання судового рішення, а також на шкоду кредитору (стягувача за судовим рішенням).

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13.06.2023 у справі №921/39/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

2.2. При прийнятті рішення, місцевий суд встановив, що спірний правочин був укладений до прийняття місцевим господарським судом рішення про стягнення з ТОВ "Українські енергетичні системи" на користь позивача коштів. Разом з тим, наявні в матеріалах справи платіжні доручення свідчать про 100% оплату ТОВ "Українські енергетичні системи" коштів за спірним правочином, який за правовою природою є договором купівлі-продажу. Щодо внесення у 2022 році змін до укладеного правочину та підписання актів прийому-передачі купленого обладнання після прийняття рішення про стягнення коштів з ТОВ "Українські енергетичні системи" на користь позивача суд виходив з того, що частина обладнання перебувала в оренді Зарубинського спиртового заводу, про що свідчать укладені договори оренди.

2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.06.2023 у справі №921/39/23 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності ознак фраудаторності укладених правочинів, дії сторін договору направлені на реальне настання правових наслідків, а матеріали справи не містять доказів вчинення фіктивних правочинів зі сторони контрагентів договору, які б підтверджували їх укладення без наміру створення правових наслідків.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13.06.2023 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у справі №921/39/23, Приватне акціонерне товариство "Українська технологічна компанія" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Підставою касаційного оскарження Приватне акціонерне товариство "Українська технологічна компанія" визначила пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Приватне акціонерне товариство "Українська технологічна компанія" підставою касаційного оскарження зазначає пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано положення статей 13 92 203 215 228 234 241 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі №904/6251/20, від 14.08.2018 у справі №910/15151/17; від 05.05.2023 у справі №160/15514/20; від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц; від 17.07.2019 у справі № 299/396/17; від 24.07.2019 у справі №405/1820/17; від 20.05.2020 у справі №922/1903/18; від 01.04.2020 у справі №182/2214/16-ц; від 14.07.2020 у справі №754/2450/18.

3.5. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

3.6. Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано відхилено клопотання про призначення технічної експертизи та економічної експертизи бухгалтерського, податкового обліку та звітності відповідачів.

3.7. У відзивах на касаційну скаргу ТОВ "Катма Груп" та ТОВ "Українські енергетичні системи" проти вимог та доводів касаційної скарги заперечують, просять відмовити у її задоволенні, а судові рішення залишити без змін, зазначаючи при цьому, що суди першої та апеляційної інстанцій врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених скаржником постановах Верховного Суду. Щодо відхилення клопотання про призначення експертиз, відповідачі вважають, що надали суду всі документальні підтвердження господарської операції, які дають можливість встановити обставини, необхідні для прийняття рішення у справі.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катма Груп", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи", як постачальником, 01.10.2019 укладено договір №01.10/19 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця не нове (таке, що було у використанні) обладнання/матеріали (далі - товар), згідно специфікацій, які є додатком №1, додатком №2 та додатком №3 до даного договору, а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити товар у відповідності із умовами договору. Найменування, кількість, вартість товару узгоджується сторонами в специфікаціях (додаток №1, додаток №2 та додаток №3 до договору).

Згідно з пунктами 1.4 - 1.5 договору постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними чи юридичними особами, державними органами і державою. При цьому, постачальник свідчить, що деяка частина товару знаходиться в оренді Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", який декларує, що не має бажання першочергової купівлі обладнання; деяка частина товару знаходиться у володінні та користуванні Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" без належної на те правової підстави.

У пунктах 2.1 - 2.5 договору передбачено, що поставка товару здійснюється постачальником на умовах DDP - об`єкт покупця (відповідно до офіційних Правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс-2010" з урахуванням умов даного договору) в строки, визначені в договорі. Об`єкт покупця знаходиться за адресою: Україна, Кіровоградська область, Голованівський район, сщ. Голованівськ, вул. Голочанська, 1 Б. Поставка товару повинна бути здійснена постачальником протягом квітня-травня 2020 року. Перехід права власності, а також ризиків випадкового знищення або пошкодження на товар, здійснюється в момент приймання-передачі товару від постачальника до покупця, що підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін актом приймання-передачі товару. Обов`язок підготовки акта приймання-передачі товару покладається на постачальника. Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем в момент підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору загальна вартість товару складає 28 875 750,00 грн (з ПДВ). Оплата покупцем товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який вказаний у даному договору, на умовах 100% передоплати (авансу) 28 875 750,00 грн (в т.ч. ПДВ) в строк - не пізніше 31.03.2020.

Даний договір набрав чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором (пункт 7.1 договору).

У додатках №№1-3 до договору (специфікації №№ 1, 2, 3) сторонами визначено перелік та вартість товару.

Зокрема, як вбачається з додатку №1, загальна вартість товару за специфікацією №1 складає 1 000 000,00 грн (5 одиниць товару). При цьому, постачальник засвідчив, що товар, який передбачений по даній специфікації на дату укладення договору та специфікації, знаходиться у Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" відповідно до договору оренди обладнання №29/12 від 29.12.2017. Водночас, пунктом 2.4 договору оренди передбачено, що у випадку продажу постачальником товару ДП "Зарубинський спиртовий завод" не має ніякого бажання на придбання цього товару і тому постачальник має право продати товар будь-якій третій особі на визначених постачальником умовах.

Відповідно до додатку № 2 до договору загальна вартість товару за специфікацією №2 становить 18 293 637,63 грн, в якому визначено 162 одиниці найменувань товару. Постачальник засвідчив, що зазначений у специфікації № 2 товар знаходиться в користуванні/володінні Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" без належних на те правових підстав. Весь товар, який зазначений у специфікації в сукупності складає комплекс обладнання для виробництва біоетанолу та лінії переробки води.

Згідно з наведеним у додатку №3 товару, його кількість становить 48 найменувань, а загальна вартість згідно специфікації № 3 складає 9 582 112,37 грн. Постачальник засвідчив, що вказаний у специфікації № 3 товар знаходиться в користуванні/володінні Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" без належних на те правових підстав.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Катма Груп" на виконання умов договору від 01.10.2019, впродовж жовтня 2019 року - березня 2020 року, згідно з платіжними дорученнями №45361 від 02.10.2019 на суму 97 647 грн, №4591 від 03.10.2019 на суму 1 276 800 грн, №4589 від 03.10.2019 на суму 290 400 грн, №4590 від 03.10.2019 на суму 340 104 грн, №4606 від 04.10.2019 на суму 1 800 000 грн, №4607 від 04.10.2019 на суму 57 000 грн, №4608 від 04.10.2019 на суму 1 320 000 грн, №2343 від 09.10.2019 на суму 1 300 000 грн, №2344 від 09.10.2019 на суму 50 000 грн, №2345 від 09.10.2019 на суму 50 000 грн, №13567 від 21.10.2019 на суму 1 000 000 грн, №4972 від 21.10.2019 на суму 50 000 грн, №4973 від 21.10.2019 на суму 50 000 грн, №13566 від 21.10.2019 на суму 80 000 грн, №13568 від 21.10.2019 на суму 1 000 000 грн, №5017 від 23.10.2019 на суму 54 000 грн, №5018 від 23.10.2019 на суму 54 000 грн, №5023 від 24.10.2019 на суму 60 000 грн, №5024 від 24.10.2019 на суму 150 000 грн, №5025 від 24.10.2019 на суму 70 000 грн, №5128 від 30.10.2019 на суму 1 300 000 грн, №5129 від 30.10.2019 на суму 1 250 000 грн, №5130 від 30.10.2019 на суму 70 000 грн, №53067 від 08.11.2019 на суму 150 000 грн, №53066 від 08.11.2019 на суму 100 000 грн, №53068 від 08.11.2019 на суму 150 000 грн, №53070 від 08.11.2019 на суму 1 100 000 грн, №53071 від 08.11.2019 на суму 1 100 000 грн, №53072 від 08.11.2019 на суму 1 100 000 грн, №53073 від 08.11.2019 на суму 1 300 000 грн, №53085 від 11.11.2019 на суму 1 300 000 грн, №53086 від 11.11.2019 на суму 1 100 000 грн, №53087 від 11.11.2019 на суму 1 100 000 грн, №53088 від 11.11.2019 на суму 1 100 000 грн, №53089 від 11.11.2019 на суму 150 000 грн, №53090 від 11.11.2019 на суму 150 000 грн, №53091 від 11.11.2019 на суму 100 000 грн, №23648 від 12.11.2019 на суму 1 300 000 грн, №23649 від 12.11.2019 на суму 1 100 000 грн, №23650 від 12.11.2019 на суму 1 100 000 грн, №23651 від 12.11.2019 на суму 1 100 000 грн, №2352 від 12.11.2019 на суму 150 000 грн, №23653 від 12.11.2019 на суму 150 000 грн, №23654 від 12.11.2019 на суму 100 000 грн, №55136 від 19.11.2019 на суму 1 000 грн, №1525565 від 19.03.2020 на суму 1 591 799 грн ТОВ "Катма Груп" сплачено грошові кошти (попередню оплату за обладнання та матеріали згідно договору №01.10/19 від 01.10.2019) в загальній сумі 28 875 750,00 грн. Отже, покупець у строк, встановлений у пункті 3.2 договору, виконав свої договірні зобов`язання у повному обсязі.

Однак, ТОВ "Українські енергетичні системи" товар, у визначений договором строк (до червня 2020 року), не передав. Фактична передача товару відбулася лише 30.07.2022, про що свідчать складені у встановленому порядку акти передачі товару №№ 1-3.

У зв`язку із невиконанням ТОВ "Українські енергетичні системи" взятих на себе зобов`язань щодо передачі ТОВ "Катма Груп" товару в обумовлений договором строк, зниженням його вартості у зв`язку з постійною експлуатацією, 30.07.2022 було укладено договір про внесення змін до договору №01.10/19 від 01.10.2019 (далі - договір від 30.07.2022), відповідно до якого змінено редакцію пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 3.1 та визначено, що:

"Пункт 2.1. Поставка товару здійснюється постачальником на умовах ЕХW - об`єкт постачальника (відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс-2010" з урахуванням умов даного договору) в строки, визначені в даному договорі.

Пункт 2.2. Об`єкт постачальника знаходиться за адресою: Україна, Тернопільська область, Збаразький район, с. Зарубинці (територія ДП "Зарубинський спиртовий завод").

Пункт 2.3. Поставка товару повинна бути здійснена постачальником 30.07.2022.

Пункт 3.1. Загальна вартість товару (надалі за текстом - "договірна ціна") складає 23 206 497,48 грн, в т.ч. ПДВ 20%".

За умовами пункту 2 договору від 30.07.2022 залишок перерахованих коштів в якості авансу у розмірі 5 669 252,52 грн, в т.ч. ПДВ, постачальник зобов`язався повернути покупцю не пізніше 31.08.2022.

Відповідно до пункту 4 договору від 30.07.2022 такий набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом строку дії договору.

Окрім того, пункт 1.5 договору від 30.07.2022 додаток №1, додаток №2 та додаток №3 до договору викладено в новій редакції, відповідно до якого зменшено перелік товару та, відповідно, зменшено його вартість.

Зокрема, як вбачається з додатку №1, покупцю передається сушильне обладнання AVM1.5 на паливні брикети в кількості 5 одиниць, загальна вартість товару за специфікацією №1 складає 610 000,00 грн, в т.ч. ПДВ.

У додатку №2 до договору від 30.07.2022 сторони встановили, що загальна вартість товару за специфікацією №2 складає 14 374 500,00 грн, в т.ч. ПДВ. При цьому, постачальник засвідчив, що зазначений у специфікації №2 товар знаходиться у володінні та користуванні Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" без будь-якої правової підстави; згідно з рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.02.2020 у справі №921/275/19 ДП "Зарубинський спиртовий завод" зобов`язано виконати обов`язок за договором оренди обладнання №04-07/18 від 04.07.2018 та повернути із оренди товар, передбачений в специфікації №2 в натурі постачальнику. Весь товар, який зазначений у цій специфікації в сукупності складає комплекс обладнання для виробництва біоетанолу та лінії переробки води (всього 162 найменувань).

У додатку №3 до договору від 30.07.2022 загальна вартість товару за специфікацією №3 складає 8 221 997,48 грн, в т.ч. ПДВ. Постачальник засвідчив, що зазначений у специфікації №3 товар (48 найменувань) знаходиться в користуванні/володінні Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" без належних на те правових підстав.

30.07.2022 відповідачами підписано акти приймання-передачі товару, якими засвідчено факт передачі ТОВ "Українські енергетичні системи" та прийняття ТОВ "Катма Груп" обумовленого договором від 01.10.2019, з врахуванням договору про внесення змін від 30.07.2022, товару, а саме за актом №1 приймання-передачі, передано товар вартістю 610 000,00 грн, в т.ч. ПДВ; за актом №2 приймання-передачі - вартістю 14 374 500,00 грн, в т.ч. ПДВ; за актом №3 приймання-передачі товару - 8 221 997,48 грн, в т.ч. ПДВ. Жодних заперечень чи зауважень щодо комплектності, цілісності чи кількості акти не містять, про що вказано в пункті 34 актів. Дане рухоме майно прийнято на баланс ТОВ "Катма Груп", про що свідчать долучені додаткові докази, зокрема копія фінансової звітності за 2022 рік, де в графі Незавершені капітальні інвестиції відображено даний товар, квитанції №1 від 01.03.2023, №2 про прийняття фінзвітності податковим органом, копії оборотно-сальдової відомості по рахунку 1521 за 2022 рік.

Як вбачається з інформації, наданої Головним управлінням ДПС у Тернопільській області (супровідний лист №4040/6/19-00-04-05-04/6196 від 23.03.2023), за період з жовтня 2019 по грудень 2019 року ТОВ "Українські енергетичні системи" зареєструвало на ТОВ "Катма Груп" 45 податкових накладних щодо купівлі-продажу товару (обладнання), а саме: №7 від 01.10.2019 на суму 97 647,00 грн, №8 від 03.10.2019 на суму 290 400,00 грн, №9 від 03.10.2019 на суму 340 104,00 грн, №10 від 03.10.2019 на суму 1 276 800,00 грн, №11 від 04.10.2019 на суму 1 800 000,00 грн, №12 від 04.10.2019 на суму 570 000,00 грн, №13 від 04.10.2019 на суму 1 320 000,00 грн, №14 від 09.10.2019 на суму 1 300 000,00 грн, №15 від 09.10.2019 на суму 50 000,00 грн, №16 від 09.10.2019 на суму 50 000,00 грн, №21 від 21.10.2019 на суму 5 000,00 грн, №23 від 21.10.2019 на суму 80 000,00 грн, №24 від 21.10.2019 на суму 1 000 000,00 грн, №25 від 21.10.2019 на суму 1 000 000,00 грн, №26 від 23.10.2019 на суму 54 000,00 грн, №27 від 23.10.2019 на суму 54 000,00 грн, №28 від 24.10.2019 на суму 70 000,00 грн, №29 від 24.10.2019 на суму 60 000,00 грн, №№30 від 24.10.2019 на суму 150 000,00 грн, №31 від 30.10.2019 на суму 70 000,00 грн, №32 від 30.10.2019 на суму 1 250 000,00 грн, №33 від 30.10.2019 на суму 1 300 000,00 грн, №34 від 08.11.2019 на суму 1 300 000,00 грн, №35 від 08.11.2019 на суму 1 100 000,00 грн, №36 від 08.11.2019 на суму 1 100 000,00 грн, №37 від 08.11.2019 на суму 1 100 000,00 грн, №38 від 08.11.2019 на суму 150 000,00 грн, №39 від 08.11.2019 на суму 150 000,00 грн, №40 від 08.11.2019 на суму 100 000,00 грн, №41від 11.11.2019 на суму 100 000,00 грн, №42 від 11.11.2019 на суму 150 000,00 грн, №43 від 11.11.2019 на суму 150 000,00 грн, №44 від 11.11.2019 на суму 1 100 000,00 грн, №45 від 11.11.2019 на суму 1 100 000,00 грн, №46 від 11.11.2019 на суму 1 100 000,00 грн, №47 від 11.11.2019 на суму 1 300 000,00 грн, №48 від 12.11.2019 на суму 100 000,00грн, №49 від 12.11.2019 на суму 150 000,00 грн, №50від 12.11.2019 на суму 150 000,00 грн, №51 від 12.11.2019 на суму 1 100 000,00 грн, №52 від 12.11.2019 на суму 1 100 000,00 грн, №53 від 12.11.2019 на суму 1 100 000,00 грн, №54 від 12.11.2019 на суму 1 300 000,00 грн, №55 від 19.11.2019 на суму 1 000,00 грн.

У письмових поясненнях №14/04-23 від 14.04.2023 (вх.№3384 від 20.04.2023) відповідачем-1 зазначено, що ТОВ "Українські енергетичні системи", отримуючи грошові кошти (аванс) по договору купівлі-продажу від 01.10.2019, згідно податкового законодавства, було зобов`язане виписати та зареєструвати відповідні податкові накладні і даним питанням займався безпосередньо керівник товариства, який допустив ряд помилок, зазначивши в податкових накладних невірний код товару згідно УКТ ЗЕД (графа 3.1 накладних), що виявлено під час розгляду даного господарського спору у суді. Відтак, залучивши спеціалістів у відповідній галузі знань, ТОВ "Українські енергетичні системи" у березні 2023 року усунуло виявлені помилки, допущені у податкових накладних, складених по договору від 01.10.2019, шляхом коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної, про що долучено Розрахунки коригування кількісних і вартісних показників від 30.07.2022 №№ 8, 13, 2, складені до податкових накладних №13 від 01.10.2019, №21 від 21.10.2019, №20 від 21.10.2019, відповідно, та котрі через систему "Єдине вікно подання електронних документів" ДПС України версія 2.3.8.65 доставлено до центрального рівня ДПС України 13.03.2023, про що свідчать квитанції №1 від 13.03.2023, від 10.03.2023 про коригування податкових накладних №13 від 04.10.2019, №21 від 21.10.2019, №20 від 21.10.2019.

Копії договору №04-07/18 від 04.07.2018 та договору №29/12 від 29.12.2017 підтверджують доводи ТОВ "Українські енергетичні системи" щодо передачі у користування Державному підприємству "Зарубинський спиртовий завод" обладнання згідно переліку, визначеного договором та додатками до нього.

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/275/19 (в межах провадження у справі про банкрутство №11/Б-1203) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи" до Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" про присудження до виконання обов`язку в натурі, а саме зобов`язання повернути із оренди обладнання в натурі за договором оренди обладнання №04-07/18 від 04.07.2018.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.02.2020 у справі №921/275/19, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020, зобов`язано Державне підприємство "Зарубинський спиртовий завод" виконати обов`язок за договором оренди обладнання №04-07/18 від 04.07.2018 щодо повернення із оренди обладнання в натурі та повернути його ТОВ "Українські енергетичні системи", з урахуванням ухвали Господарського суду Тернопільської області від 24.11.2020 у цій справі.

Встановлено, що станом на 08.08.2022 обладнання, обумовлене вказаним вище договором та рішенням суду знаходиться на території ДП "Зарубинський спиртовий завод" та задіяне у виробничому процесі підприємства.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2022 у справі №921/275/19 замінено стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Катма Груп" у виконавчому провадженні №63785137 з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 24.10.2020 №921/275/19, у зв`язку з переходом права власності на майно згідно договору купівлі-продажу від 01.10.2019, яке було предметом договору оренди №04-07/18 від 04.07.2018.

Примусове виконання судового рішення у справі №921/275/19 здійснюється на підставі виданого 24.10.2020 наказу про примусове виконання рішення у виконавчому провадженні №63785137 відкритому 02.12.2020.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.01.2023 у справі №921/495/22 стягнуто з ТОВ "Українські енергетичні системи" на користь ТОВ "Катма Груп" 5 669 252,52 грн суми неповернутого авансу, перерахованого на виконання умов договору від 01.10.2019 та з урахуванням змін, внесених до цього договору від 30.07.2022, яким загальну вартість товару зменшено на вказану суму. Дане судове рішення набрало законної сили 14.02.2023.

Між тим, позовні вимоги у цій справі обґрунтовані посиланням на рішення суду у справі №921/356/21 за позовом ПрАТ "Українська технологічна компанія" до ТОВ "Українські енергетичні системи" про стягнення 6 937 253,84 грн боргу, 1 056 553,26 грн 3% річних, 3 010 768,16 грн інфляційних нарахувань, яким позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Українські енергетичні системи" на користь ПрАТ "Українська технологічна компанія" 6 937 253,84 грн боргу, 1 054 900,35 грн 3% річних, 3 010 768,16 грн інфляційних нарахувань, 165 043,83 грн судового збору в повернення сплачених судових витрат; в задоволенні решти позову відмовлено, та виданим на його виконання Господарським судом Тернопільської області наказом від 12.11.2021.

ПрАТ "Українська технологічна компанія" 02.08.2022 звернулось до приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Дмитра Васильовича із заявою №2907/22-3 від 29.07.2022 (вх.№787) про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 12.11.2021 у справі №921/356/21. З метою повного виконання рішення та вжиття усіх заходів в рамках Закону України "Про виконавче провадження", заявником доведено до відома приватного виконавця, що боржник є власником рухомого майна виробничого обладнання, яке знаходиться на території ДП "Зарубинський спиртовий завод" (Тернопільська область, Тернопільський район, с. Зарубинці, код 00375065).

За заявою стягувача від 29.07.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Дмитром Васильовичем 02.08.2022 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу №921/356/21 від 12.11.2021 (постанова НОМЕР_1), а 11.08.2022 згідно постанови описано та накладено арешт на рухоме майно боржника - ТОВ "Українські енергетичні системи", встановлено обмеження права користування ним: зберігачу роз`яснено обов`язки із збереження майна; заборонено розтрачувати, відчужувати, приховувати, підмінювати знищувати описане майно; відповідальним зберігачем майна призначено начальника виробництва ДП "Зарубинський спиртовий завод" Кибал М.М.

Законність вчинення виконавчих дій у зазначеному виконавчому провадженні досліджувалася судом за результатами розгляду скарги ТОВ "Українські енергетичні системи" №27/10-22 від 27.10.2022 про:

1) визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д.В. щодо винесення постанови від 11.08.2022 про опис та арешт майна (коштів) боржника у ВП НОМЕР_1;

2) визнання неправомірною і скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д.В. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11.08.2022 у ВП НОМЕР_1 та зобов`язання приватного виконавця усунути порушення;

3) визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д.В. щодо винесення постанови від 05.09.2022 про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадження НОМЕР_1;

4) визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д.В. про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 05.09.2022 у ВП НОМЕР_1 та зобов`язання приватного виконавця усунути порушення;

5) визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д.В. у ВП № НОМЕР_1, які полягають у визначенні оцінки майна, перелік якого зазначений у постанові приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д. В. про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадження від 05.09.2022 у ВП НОМЕР_1;

6) визнання протиправним та скасування висновку про вартість майна, складеного 05.10.2022 ТОВ "Захід-Експерт" у ВП НОМЕР_1;

7) зупинення передачі приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д.В. у ВП НОМЕР_1 майна, яке передбачено в постанові приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д.В. про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 05.09.2022 та у висновку про вартість майна, складеного 05.10.2022 ТОВ "Захід-Експерт" на реалізацію.

В обґрунтування скарги боржник посилався на те, що частина майна, на яке приватним виконавцем накладено арешт, належить на праві власності ТОВ "Катма Груп" згідно договору №01.10/19 від 01.10.2019 (із змінами від 30.07.2022), актів приймання - передачі, які вказують про передачу ТОВ "Українські енергетичні системи" цього майна ТОВ "Катма Груп".

Відмовляючи у задоволенні скарги судом в ухвалі від 24.11.2022 у справі №921/356/21 роз`яснено, зокрема ТОВ "Катма Груп" про те, що власник описаного в рамках виконавчого провадження майна, на яке накладено арешт, може бути суб`єктом звернення з позовом про визнання права власності на це майно та зняття арешту з майна у відповідності до частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Як наслідок, ТОВ "Катма Груп" подано позов до ДП "Зарубинський спиртовий завод" про зобов`язання виконати обов`язок за договором оренди обладнання №29/12 від 29.12.2017 та повернути з оренди обладнання в натурі ТОВ "Катма Груп" (справа №921/677/22, провадження на даний час зупинено до набрання законної сили рішенням Господарського суду Тернопільської області у цій справі, ухвала від 12.05.2023).

ПрАТ "Українська технологічна компанія" вважає, що договори №01.10/19 від 01.10.2019 та від 30.07.2022, котрі укладено між відповідачами у справі мають ознаки фраудаторності, а тому підлягають визнанню судом недійсними, адже такі укладені з метою уникнення виконання ТОВ "Українські енергетичні системи" рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.10.2021 у справі №921/356/21 шляхом приховування майна, на яке можна звернути стягнення та задовольнити кредиторські вимоги ПрАТ "Українська технологічна компанія".

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Предметом спору у даній справі є визнання недійсними правочинів (договору купівлі-продажу та договору про внесення змін), які, за твердженням позивача є фраудаторними, оскільки такі укладені з метою ухилення від виконання судового рішення, а також на шкоду кредитора (стягувача за судовим рішенням), тобто за твердженням позивача, укладаючи оспорювані правочини воля сторін не відповідала її зовнішньому прояву, сторони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаними правочинами, їх дії вчинені задля переходу права власності на майно з метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів, що є підставою для визнання недійсними правочинів на підставі статті 234 Цивільного кодексу України.

5.3. Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.

5.4. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини перша, четверта статті 202 Цивільного кодексу України). Отже, встановлення взаємопогоджених дій декількох осіб, які мають єдину мету, спрямовану на набуття, зміну або припинення певних цивільних прав чи виконання певних обов`язків, є ознаками вчинення єдиного правочину такими особами. Поведінка сторін має засвідчувати єдність їх волі до настання відповідних правових наслідків. Багатосторонні правочини можуть оформлюватися договорами у письмовій формі як єдиними письмовими документами або укладатися шляхом взаємного обміну листами (повідомленнями, телеграмами), прийняттям до виконання зобов`язань чи фактичним учиненням взаємопогоджених дій, спрямованих на набуття певних прав (виконання певних обов`язків) його сторонами.

5.5. В силу приписів частини п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

5.6. Згідно з статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

5.7. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

5.8. Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

5.9. Наведеними нормами визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України).

5.10. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття заінтересована особа такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Критеріями визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі є: права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно).

5.11. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, особа вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 Цивільного кодексу України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 Цивільного кодексу України.

5.12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що оскаржувані правочини є фраудаторними, оскільки укладені з метою уникнення виконання ТОВ "Українські енергетичні системи" рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.10.2021 у справі № 921/356/21 шляхом приховування майна, на яке можна звернути стягнення та задовольнити кредиторські вимоги позивача.

Також, мета укладення спірних правочинів є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена - реальна купівля-продаж товару (обладнання), на думку позивача, реальної передачі товару не відбулося, адже акти приймання-передачі складені у м. Києві, а не за місцезнаходженням майна.

Враховуючи викладене, звертаючись з заявою про визнання недійсним спірних договорів з підстав їх фіктивності, заявник має довести, що учасники таких правочинів не мали наміру створити правові наслідки на момент їх вчинення.

5.13. Статтею 234 Цивільного кодексу України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

5.14. Слід зазначити, що у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України.

Для визнання зобов`язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявності сукупності наступних умов: вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов`язання вчинялося фіктивно. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву.

5.15. Верховний Суд у справі №904/6251/20 зазначив, що договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

5.16. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належного йому майна з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

5.17. Відповідно до правових висновків, викладених Верховним Судом у справах №299/396/17, №405/1820/17, №922/1903/18, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

5.18. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, що набрало законної сили.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).

5.19. Верховний Суд у постанові від 19.07.2022 у справі №904/6251/20 зазначив, що фраудаторні правочини в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві (стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства), при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження").

5.20. Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб`єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов`язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов`язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно та (або) на кошти на рахунках боржника в банках у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, крім випадку, коли на таке майно арешт уже накладено з тих самих підстав.

Частиною четвертою статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним.

5.21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у справі № 921/356/21 позивач звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовними вимогами до ТОВ "Українські енергетичні системи" про стягнення 11 004 575,26 грн 07.06.2021, тобто після укладення спірного правочину. Разом з тим, рішення Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/356/21 набрало законної сили 09.11.2021.

Виконавче провадження з примусового виконання рішення суду від 12.10.2021 не було відкрито на момент укладення правочинів від 01.10.2019 та від 30.07.2022, адже постанова про відкриття ВП НОМЕР_1 винесена приватним виконавцем лише 02.08.2022.

Отже, право вимоги позивача до ТОВ "Українські енергетичні системи" щодо виконання судового рішення від 12.10.2021 у справі № 921/356/21 виникло після укладення між відповідачами договору від 01.10.2019; виконавче провадження щодо примусового стягнення коштів на користь позивача відкрито також після підписання відповідачами угоди про внесення змін до договору від 01.10.2019.

5.22. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За своїм змістом договір купівлі-продажу є двостороннім, консенсуальним та відплатним правочином, метою якого є відчуження майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні.

5.23. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що укладений між відповідачами спірний правочин зі змінами за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

При цьому судами встановлено, що до моменту внесення змін до договору від 01.10.2019 ТОВ "Катма Груп" вчинено дії на виконання договору шляхом перерахування грошових коштів всієї суми вартості товару в якості авансу, однак, у зв`язку з неможливістю тривалий час передати товар продавцю, його кількість, та відповідно вартість, була переглянута сторонами, про що підписано договір 30.07.2022 про внесення змін до договору від 01.10.2019, а різниця сплачених коштів за товар в розмірі 5 669 252,52 грн була стягнута з ТОВ "Українські енергетичні системи" на користь ТОВ "Катма Груп" в судовому порядку (справа №921/495/22, рішення набрало законної сили 14.02.2023).

Отже судами встановлено реальне виконання сторонами зобов`язань за договорами (передача товару за актами та внесення ринкової ціни за нього), тим більше, що позивачем дані доводи не спростовані жодними доказами в розумінні статей 76 77 Господарського процесуального кодексу України. Не містить доводів на спростування вказаних обставин і касаційна скарга.

Також судами встановлено, що майно, яке було предметом договору від 01.10.2019, із змінами від 30.07.2022, перебувало на балансі, про що свідчать довідки №02/2 від 02.02.2023, №02/3 від 02.02.2023, №02/4 від 02.02.2023, які також підтверджують, що товар, визначений у договорі від 01.10.2019, було продано на вигідних для ТОВ "Українські енергетичні системи", як продавця за договором, умовах.

Вказане майно відображено у фінансовій звітності за 2022 рік ТОВ "Катма Груп", тоді як ТОВ "Українські енергетичні системи" у податковій звітності було відображено здійснення господарських операцій з отримання авансових платежів та продажу товару (обладнання), про що свідчать наявні у справі копії податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що проведення ТОВ "Українські енергетичні системи" коригування розрахунку кількісних і вартісних показників купівлі-продажу товару за договором від 01.10.2019 з посиланням на невірне відображення товару (з огляду на специфіку товару обладнання) за кодом УКТ ЗЕД, не може слугувати підставою для визнання договору недійсним як фіктивного відповідно до закону, а перевірка законності таких дій належить до компетенції органів податкового контролю.

Судами обох інстанцій також встановлено, що ТОВ "Українські енергетичні системи" є діючим суб`єктом господарювання, метою діяльності якого є отримання прибутку, а позивачем, в свою чергу, не доведено, що відчужене майно є єдиним, за рахунок реалізації якого, позивач як стягувач у справі №921/356/21, мав можливість отримати задоволення своїх кредиторських вимог.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів погоджується з висновком судів про недоведеність позивачем наявності у відповідачів умислу, укладаючи договір від 01.10.2019 із змінами від 30.07.2022 для приховання майна задля того, щоб за рахунок його реалізації не було виконаним судове рішення від 12.10.2021 у справі № 921/356/21 про стягнення заборгованості.

5.24. Крім того судами попередніх інстанцій спростовано доводи позивача про те, що відповідачі є пов`язаними через фізичну особу ОСОБА_1 . Судами встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, єдиним засновником та учасником ТОВ "Катма Груп" є ОСОБА_2 , а учасниками ТОВ "Українські енергетичні системи" є дві особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Входження ТОВ "Катма Груп" в групу підприємств ТОВ "БРСМ Нафта" не свідчить про пов`язаність осіб через громадянку ОСОБА_1 , адже будучи одним із засновників ТОВ "Українські енергетичні системи" остання не здійснює контроль над господарською діяльністю ТОВ "Катма Груп" в розумінні податкового законодавства, ОСОБА_1 не входить в органи управління, не є учасником, директором чи головним бухгалтером ТОВ "Катма Груп".

Крім того судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 21.07.2021 не встановлено обставин "пов`язаності юридичних осіб", що входять до групи підприємств ТОВ "БРСМ Нафта", а оскільки такі підприємства займаються переробкою пального (зокрема, ТОВ "Катма Груп" видом діяльності якого згідно КВЕД є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний), виробництво продуктів нафто перероблення, виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у., діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля пальним, складське господарство, виробництво добрив і азотних сполук), то виходячи саме з обставин реалізації незаконно виготовленого пального даними підприємства і було обґрунтовано слідчим ОВС подане до суду клопотання, а не в розумінні здійснення ТОВ "БРСМ Нафта" контролю над господарською діяльністю юридичних осіб - платників податку.

5.25. Частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2 80 91 92 Цивільного кодексу України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 Цивільного кодексу України).

Юридична особа також вчиняє правочини через свої органи, що, з огляду на приписи статті 237 Цивільного кодексу України, утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

За змістом статті 239 Цивільного кодексу України повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи.

Судами встановлено, що спірні правочини підписано керівниками відповідачів та жодна із сторін оскаржуваних правочинів не оспорює дійсну волю на їх укладення, зокрема на відчуження товару, продаж якого відбувся за ринковими цінами з урахуванням зносу через оренду обладнання державним підприємством.

5.26. З огляду на викладене, враховуючи обрану скаржником підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що зазначена підстава касаційного оскарження судових рішень не знайшла свого підтвердження, оскільки у цьому випадку не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права у справі, що розглядається, та суперечність висновків про відмову в задоволенні позову висновкам, наведеним у постановах Верховного Суду, зазначених скаржником, оскільки позивач не довів перед судом ознак фраудаторності укладених правочинів, а також судами не встановлено обставин, які б давали підстави дійти висновку про фіктивність договору від 01.10.2019 та договору про внесення змін від 30.07.2022.

Водночас колегія суддів вважає, що доводи скаржника фактично зводяться до незгоди його із наданою судами оцінкою обставин справи та вказують на переоцінку доказів у справі, що суперечить положенням статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.27. Крім того, скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано відхилено клопотання про призначення технічної експертизи та економічної експертизи бухгалтерського, податкового обліку та звітності відповідачів.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що cудова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у справі №927/32/23.

Клопотання про призначення судової технічної експертизи документів обґрунтовано тим, що у копії додатку 2 до договору № 01.10/19 від 01.10.2019 та копії висновку про вартість майна від 05.10.2022 з`ясовано, що переліки наведеного в цих документах майна співпадають у своїй послідовності, хоча такі укладені в різний час, різними, не пов`язаними між собою суб`єктами, а тому слід провести таку експертизу витребувавши оригінали зазначених документів та поставити судовому експерту питання щодо часу нанесення печаток, проставлення підписів та чи проставлені печатки є різними.

Клопотання про призначення економічної експертизи бухгалтерського, податкового обліку та звітності відповідачів обґрунтоване тим, що отримані від Головного управління ДПС у Тернопільської області лист з копіями податкових накладних не містять жодного найменування з переліку майна, який наведений в додатку 2 до договору, а тому судовому експерту слід поставити питання чи відповідає бухгалтерський, податковий облік та звітність відповідачів господарським операціям з приводу укладеного правочину. Також слід поставити питання які операції щодо руху активів відображені в бухгалтерському обліку та чи належним чином ведеться відповідачами бухгалтерський облік, податковий облік та звітність.

Аналогічні клопотання були подані і до суду апеляційної інстанції.

Відповідачі заперечували проти проведення технічної та економічної експертиз, вважали їх проведення недоцільним, а також призначення таких експертиз призведе до зупинення провадження та затягування розгляду справи, а поставленні експерту питання є такими, що не потребують спеціальних знань.

Відмовляючи у задоволенні клопотань про призначення технічної експертизи та економічної експертизи бухгалтерського, податкового обліку та звітності відповідачів суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Предметом спору є визнання недійсними правочинів, які за твердженням позивача є фраудаторними, оскільки такі укладені з метою ухилення від виконання судового рішення, а також на шкоду кредитора (стягувача за судовим рішенням), тобто за твердженням позивача, укладаючи оспорювані правочини воля сторін не відповідала її зовнішньому прояву, сторони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаними правочинами, їх дії вчинені задля переходу права власності на майно з метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів, що є підставою для визнання недійсними правочинів на підставі статті 234 Цивільного кодексу України.

Статтею 234 Цивільного кодексу України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Звертаючись з заявою про визнання недійсними спірних договорів з підстав їх фіктивності, заявник має довести, що учасники таких правочинів не мали наміру створити правові наслідки на момент їх вчинення.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України.

Судами встановлено, що позивач просив провести зазначені експертизи з тих підстав, що з копії додатку 2 до договору № 01.10/19 від 01.10.2019 та копії висновку про вартість майна від 05.10.2022 вбачається, що переліки наведеного в цих документах майна співпадають у своїй послідовності, хоча такі укладені в різний час, різними, не пов`язаними між собою суб`єктами, а податкові накладні не містять жодного переліку реєстрованого майна.

З огляду на викладене, виходячи із предмета та підстав позову, здійснивши аналіз наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши правовідносини, що склалися між сторонами, суди обох інстанцій дійшли висновку про відсутність потреби у використанні спеціальних знань судового експерта та визнали за можливе при вирішенні спору обмежитись доказами, наявними в матеріалах справи, з огляду на що відхилили клопотання позивача про призначення судової технічної експертизи документів та економічної експертизи бухгалтерського, податкового обліку та звітності відповідачів.

Враховуючи принципи змагальності та рівності сторін, предмет доказування, Верховний Суд доходить висновку, що скаржник аргументовано не довів в чому саме полягає необґрунтованість відхилення клопотань щодо призначення експертиз. Крім того, незгода із відмовою у призначенні експертизи сама по собі не може бути підставою для висновку, що судом допущено у цій частині порушення норм процесуального права, яке є підставою для скасування оскарженого рішення, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 20.12.2023 у справі №910/3600/22.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська технологічна компанія" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.06.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у справі №921/39/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кролевець