Історія справи

Постанова КГС ВП від 10.01.2024 року у справі №910/1692/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/1692/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кролевець О.А.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Козир Т.П., судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.)

від 19.10.2023

за заявою Корпорації "ТСМ Груп"

про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 910/1692/23

за позовом Корпорації "ТСМ Груп"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 1 973 782,21 грн,

та за зустрічним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Корпорації "ТСМ Груп"

про стягнення 42 120,00 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Носик Б.М.

відповідача - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Корпорація "ТСМ Груп" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом"), та, з врахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача 1 905 792,61 грн, у тому числі: 971 280,00 грн основного боргу, 470 544,87 грн пені, 63 847,15 грн 3 % річних, 400 120,59 грн інфляційних втрат коштів. Також просив зазначити у рішенні про нарахування 3% річних та пені на суму боргу до моменту виконання рішення відповідачем.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно умов договору №03/20 на виконання проектних робіт від 21.02.2020 позивач виконав роботи на суму 971 280,00 грн, які були прийняті відповідачем, однак їх вартість не була оплачена.

Також вказав, що попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається із 29 606,73 грн судового збору та 57 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

1.3. В процесі розгляду справи ДП "НАЕК "Енергоатом" подав зустрічну позовну заяву, у якій просив стягнути з Корпорації "ТСМ Груп" 42 120,00 грн, у тому числі: 23 220,00 грн пені та 18 900,00 грн штрафу.

1.4. Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що Корпорація "ТСМ Груп" станом на 24.02.2023 не виконав експертизу проекту в ДІЯРУ у строки, передбачені додатком №1 до додаткової угоди №3 до договору, прострочення на час подання зустрічного позову становить 86 днів, що є підставою для застосування передбачених договором пені і штрафу.

1.5. У відзиві на зустрічну позовну заяву Корпорація "ТСМ Груп" вказала, що у зв`язку із поданням зустрічного позову попередній розмір витрат на правову допомогу, вказаний у позовній заяві, збільшився на 12 000,00 грн і становить наразі 69 000,00 грн. Також Корпорація заявила, що надасть докази на підтвердження відповідного розміру витрат на правову допомогу відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

1.6. Корпорація "ТСМ Груп" подала до Господарського суду міста Києва заяву про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 69 000,00 грн.

1.7. ДП "НАЕК "Енергоатом" просив зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами, до 1 000,00 грн, посилаючись на те, що заявлена сума послуг не відповідає критеріям реальності та розумності, позивачем не надано доказів, які б довели, що його витрати є співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витрачених на їх виконанням, обсягом наданих послуг, ціною позову тощо.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі №910/1692/23 первісний позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ Груп" 971 280,00 грн основного боргу, 177 882,24 грн пені, 63 742,42 грн 3 % річних, 400 120,59 грн інфляційних втрат. В задоволенні іншої частини первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з Корпорації "ТСМ Груп" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 23 220,00 грн пені, 18 900,00 грн штрафу.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/1692/23 вимоги Корпорації "ТСМ Груп" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ Груп" 57 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог відмовлено.

2.3. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 57 000,00 грн за первісним позовом підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки такий розмір судових витрат доведений та документально обґрунтований, а в частині стягнення 12 000,00 грн витрат слід відмовити, оскільки зустрічний позов у даній справі було задоволено повністю.

2.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 змінено рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі №910/1692/23: Первісний позов задоволено частково: стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ Груп" 971 280,00 грн основного боргу, 177 882,24 грн пені, 63 742,42 грн 3 % річних, 400 120,59 грн інфляційних втрат. В задоволенні іншої частини первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

2.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 змінено додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/1692/23, вимоги Корпорації "ТСМ Груп" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ Груп" 69 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.6. Суд апеляційної інстанції, змінюючи додаткове рішення та задовольняючи заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 69 000,00 грн виходив з того, що оскільки ним змінено основне рішення, зокрема, відмовлено у задоволенні зустрічного позову, то зміні підлягає і додаткове рішення.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатами роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, а тому заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у повному обсязі у заявленій сумі 69 000,00 грн та стягненню з відповідача на користь позивача.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у справі №910/1692/23, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось з касаційною скаргою, якою просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги до 1 000,00 грн.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 20.07.2021 у справі №922/2604/20 (пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України), згідно з яким відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Також скаржник зазначає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності. Позивач відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України не надав доказів, які б довели, що його витрати є співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову або значенням справи для сторін, а отже ці витрати не підлягають стягненню з відповідача.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Корпорація "ТСМ Груп" проти вимог та доводів останньої заперечила та просила суд відмовити у її задоволенні, виходячи з її необґрунтованості та безпідставності.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.2. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

4.3. Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

4.4. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

4.5. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

4.6. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

4.7. Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

4.8. Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4.9. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п`ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

4.10. Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

4.11. Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

4.12. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду:

- договір про надання правничої допомоги від 05.08.2021, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Віннерлекс" та Корпорацією "ТСМ Груп" з додатком №18 до цього договору від 23.01.2023, в якому визначено фіксований розмір гонорару в сумі 57 000,00 грн за надання професійної правничої допомоги по розгляду господарським судом заяви клієнта про стягнення заборгованості по договору №03/20 від 21.03.2020;

- рахунок на оплату правової допомоги згідно договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021 на суму 57 000,00 грн;

- платіжну інструкцію №772 від 02.02.2023 про сплату позивачем адвокатському об`єднанню суми 57 000,00 грн;

- додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021 від 16.03.2023, укладену у зв`язку із поданням відповідачем по справі №910/1692/23 зустрічної позовної заяви і збільшенням обсягу необхідних дій, які має вчинити адвокатське об`єднання; з додатком № 1 до цієї додаткової угоди від 16.03.2023, в якому визначено фіксований розмір гонорару в сумі 69 000,00 грн за надання професійної правничої допомоги у справі №910/1692/23;

- рахунок на оплату правової допомоги згідно договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021 на суму 12 000,00 грн;

- платіжну інструкцію № 852 від 20.03.2023 на суму 12 000,00 грн;

- акт приймання - передачі послуг від 13.06.2023 відповідно до договору про надання правової допомоги від 05.08.2021, станом на 13.06.2023, з додатком № 1 від 13.06.2023 (звіт про надану правничу допомогу станом на 13.06.2023) до цього акта, згідно якого адвокатське об`єднання надало професійну правничу допомогу включно зі складанням позовної заяви, процесуальних заяв по справі та участі у судових зсіданнях, вартість наданих послуг (фіксований гонорар) - 69 000,00 грн.

Судами встановлено, що правничу допомогу у справі позивачу надавала адвокат Вінниченко А.О., повноваження якої підтверджувались ордером від 31.01.2023 серії АІ №1343498, та якою підписувалась позовна заява, відповідь на відзив відповідача, відзив на зустрічну позовну заяву та інші процесуальні документи, а також адвокат Носик Б.М., повноваження якого підтверджувались ордером від 17.01.2023 серії АЕ №1174276, який приймав участь у судових засіданнях.

4.13. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

4.14. Як зазначалось, відповідач заперечив проти заявленої суми витрат на правничу допомогу та просив зменшити їх до 1 000,00 грн, мотивуючи своє клопотання тим, що позивач не надав належних доказів на підтвердження понесених витрат, а саме доказів виконання послуг, акт приймання-передачі наданих послуг, перелік складових наданих послуг, розрахунок вартості складових відповідних послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, що є підставою для відмови в задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Також відповідач зазначив, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності.

Відповідні доводи скаржник продублював також в касаційній скарзі, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2021 у справі №922/2604/20.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що зазначена скаржником постанова Верховного Суду не містить протилежної позиції щодо застосування положень частини третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відносно позиції суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається, а лише передбачає, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, позивач надав документальне підтвердження надання правової допомоги, якому суди обох інстанцій, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу надали належну оцінку.

Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваної постанови.

Верховний Суд також враховує, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару (як у даному випадку) сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Проте відповідач в даному випадку цього не довів.

Крім того, посилаючись на невідповідність заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу критеріям реальності та розумності, а також необхідність її зменшення до 1 000,00 грн, відповідач (скаржник) не навів жодного обґрунтування цієї суми витрат на правничу допомогу, не зазначив жодних заперечень стосовно здійсненої судом оцінки наявних в матеріалах справи доказів фактичного понесення позивачем витрат на надання правової допомоги у заявленому до стягнення розмірі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, керуючись, зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви Корпорації "ТСМ Груп" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.2. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, виходячи із доводів та вимог касаційної скарги та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

6. Судові витрати

6.1. Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткове рішення та постанову про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно судом касаційної інстанції не розподіляється.

Керуючись статтями 236 238 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у справі №910/1692/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кролевець