Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.05.2018 року у справі №909/912/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 909/912/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

учасники справи:

позивач - Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області

відповідач - Національний природний парк "Гуцульщина"

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Національного природного парку "Гуцульщина"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду

від 26.02.2018

у складі колегії суддів: Орищин Г.В. (головуючий), Галушко Н.А., Данко Л.С.

та на рішення Господарського суду Івано-Франківської області

від 17.11.2017

у складі судді Фанди О.М.

за позовом Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області

до Національного природного парку "Гуцульщина"

у справі №909/912/17

про стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу та об'єктам природно-заповідного фонду, в розмірі 58 593, 50 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 19.03.2018 поштовим відправленням Національний природний парк "Гуцульщина" звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою за вих. №77 від 19.03.2018 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 та на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2017 у справі №909/912/17 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №909/912/17 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2018.

3. Ухвалою Верховного Суду від 02.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Національного природного парку "Гуцульщина" та ухвалено здійснити перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2017 у справі №909/912/17 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4. Ухвалою Верховного Суду від 27.06.2018 у складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я. зупинено розгляд касаційної скарги Національного природного парку "Гуцульщина" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 та на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2017 у справі №909/912/17 до розгляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №909/976/17 за позовом Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області до Національного природного парку "Гуцульщина" про стягнення 563 248, 50 грн. шкоди.

5. Постановою Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17 у складі колегії суддів: Ткач В.І. - головуючий, Булгакова І.В., Дроботова Т.Б., Львов Б.Ю., Пільков К.М., Селіваненко В.П., Ткаченко Н.Г. касаційну скаргу Національного природного парку "Гуцульщина" залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2017 у справі №909/976/17 залишено без змін. Зазначену постанову оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 14.08.2018.

6. Ухвалою від 03.09.2018 Верховний Суд поновив касаційне провадження у справі №909/912/17 Господарського суду Івано-Франківської області за касаційною скаргою Національного природного парку "Гуцульщина" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 та на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2017, продовжив розгляд касаційної скарги Національного природного парку "Гуцульщина" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 та на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2017 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

7. Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області подала відзив на касаційну скаргу Національного природного парку "Гуцульщина".

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

8. Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Національного природного парку "Гуцульщина" (далі - відповідач) про стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу та об'єктам природно-заповідного фонду на суму 58 593, 50 грн.

8.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порушення вимог статті 17 Лісового кодексу України, статті 20 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", Указу Президента України №456 2002 від 14.05.2002, відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, що призвело до вирубки дерев на території парку невідомими особами, чим завдано державі шкоду на суму 58 593, 50 грн., а тому зазначена шкода з урахуванням вимог статей 105, 107 Лісового кодексу України, статей 68, 69 Закону України "Про охорону природного середовища" підлягає відшкодуванню відповідачем. Заперечення відповідача про те, що він не є належним відповідачем у справі, а тому пред'явлення до нього позову є безпідставним, позивач спростовує актом приймання-передачі матеріальних цінностей від 23.08.2002.

Короткий зміст рішення першої інстанції

9. Рішенням від 17.11.2017 Господарський суд Івано-Франківської області позов Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області до Національного природного парку "Гуцульщина" про стягнення 58 593, 50 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу та об'єктам природно-заповідного фонду задовольнив, стягнув з Національного природного парку "Гуцульщина" на користь Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області 58 593, 50 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу та об'єктам природно-заповідного фонду, які вирішив перерахувати у фонд охорони навколишнього природного середовища Шешорської сільської ради Косівського району, стягнув на користь Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області 1600 грн. судового збору.

9.1. Місцевий суд встановив таке:

- на підставі згоди на проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду державної екологічної інспекції України від 21.10.2015 №2/3-369 щодо розгляду звернення громадянки ОСОБА_12 від 07.10.2015, листа Косівського РВ УМВС України в Івано-Франківській області від 01.10.2015 №2087, постанови про проведення перевірки СВ Косівського РВ УМВС України в Івано-Франківській області від 29.09.2015 та листа Косівського РВ УМВС України в Івано-Франківській області від 13.10.2015 №2192, постанови про проведення перевірки СВ Косівського РВ УМВС України в Івано-Франківській області від 13.10.2015, відповідно до наказу Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області №261 від 27.10.2015 та направлення для проведення перевірки №90 від 27.10.2015 Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області проведено позапланову перевірку НПП "Гуцульщина";

- внаслідок перевірки встановлено факт правопорушення, яке вчинене НПП "Гуцульщина", що зафіксовано актом планової перевірки від 30.10.2015, складеним з метою перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, на території Шешорського ПНДВ Національного природного парку "Гуцульщина" виявлено порушення та розраховано розмір шкоди;

- згідно з розрахунком розмір шкоди, що проведений відповідно до Постанови КМУ від 24.07.2013 №541 за місцем перевірки зазначеного ПНДВ НПП "Гуцульщина", визначено на суму 58 593, 50 грн. за виявлені порушення (у кварталі 33 вид.16 - незаконна рубка 6 сиростучих дерев породи бук діаметром пня 39, 73, 56, 72, 14, 52 см та 6 сиростучих вітрувальних дерев породи бук з діаметром пня 13, 16, 14, 14, 14, 13; у кварталі 33 вид 17 - незаконна рубка 2 сиростучих дерев породи бук діаметром пня 73, 63 см);

- 30.10.2015 відповідачу направлено припис Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області №90 про розгляд до 30.11.2015 акта перевірки й обговорення його на нараді спеціалістів відділу ДО та збереження природних екосистем та начальниками ПНДВ та проведення до зазначеного періоду доочистки від порубочних решток лісосіку вказану в акті перевірки;

- 23.03.2017 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №35/15 про сплату шкоди, заподіяної державі внаслідок незаконної рубки дерев, пошкодження дерев до ступеня не припинення росту;

- станом на 21.09.2017 завдана державі шкода не відшкодована, внаслідок чого позивач звернувся з даним позовом до суду.

9.2. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що:

- актом приймання-передачі цінностей лісового фонду та документації від Кутського держлісгоспу та Косівського районного підприємства "Райагроліс" до сфери управління Мінекоресурсів України від 23.08.2002, затвердженого Міністром екології та природних ресурсів України, на виконання Указу Президента від 14.05.2002 №456/2002 та наказу Мінекоресурсів від 14.08.2002 №315, вбачається, що у 2002 році комісією у складі: голови комісії, начальника Державної служби заповідної справи, заступника начальника Державної служби заповідної справи, начальника управління бухгалтерського обліку та фінансової звітності Мінекоресурсів, першого заступника Голови облдержадміністрації, начальника нормативно-правового управління Мінекоресурсів, начальника Державного управління екології та природних ресурсів в Івано-Франкіській області, начальника обласного управління лісового господарства, заступника начальника управління земельних ресурсів облдержадміністрації, начальника відділу заповідної справи та екомережі Державного управління екології та природних ресурсів в Івано-Франківській області, головного технолога ОП "Івано-Франківськоблагроліс", голови Косівської районної ради, першого заступника голови Косівської райдержадміністрації, директора Національного природного парку "Гуцульщина", директора Кутського держлісгоспу та директора Косовського районного підприємства "Райагроліс" проведено приймання-передачу матеріальних цінностей, лісового фонду та документації від Кутського держлісгоспу та Косівського районного підприємства "Райагроліс" до сфери управління Мінекоресурсів України; передано директору НПП "Гуцульщина" від директорів Кутського держлісгоспу та Косівського районного підприємства "Райагроліс" лісовий фонд площею 21562 га, документацію з обліку лісового фонду, таксаційні описи, книги лісових культур, тощо, лісову продукцію, що є в залишку в лісі, лісосічний фонд, на який виписані лісорубні квитки і сплачена попенна плата, а також по Косівському районному підприємству "Райагроліс" лісовий фонд площею 10709 га та документацію з обліку лісового фонду, таксаційні описи, книги лісових культур тощо;

- на переданій території НПП "Гуцульщина" з вилученням земель охорону здійснює служба державної охорони НПП "Гуцульщина" з часу підписання акта;

- відповідно до пунктів 5.1., 5.2., 5.4. Положення про Національний природний парк "Гуцульщина", охорона території парку покладається на службу його охорони, яка є відділом НПП "Гуцульщина" та на яку покладено обов'язок здійснення охорони природно-заповідного фонду з моменту передачі вилучених земель;

- актом перевірки НПП "Гуцульщина" від 30.10.2015 зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння і порушення природоохоронного законодавства, а зокрема, незаконна рубка дерев на території природно-заповідного фонду НПП "Гуцульщина"; цей доказ може використовуватися як в кримінальному провадженні, так у господарському судочинстві;

- акт перевірки, яким зафіксовано порушення природоохоронного законодавства - незаконну рубку дерев на території Шешорського ПНДВ НПП "Гуцульщина" від 30.10.2015, є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, є чинними на час вирішення спору та підписаний представником відповідача без жодних зауважень, відтак, акт є належним доказом у справі;

- оскільки НПП "Гуцульщина" не виписано лісорубних квитків на вирубку дерев у відповідних кварталах та лісових ділянках та не забезпечено охорону лісу та об'єктів природно-заповідного фонду від незаконних рубок, обов'язок якого саме покладено на відповідача, як постійного лісокористувача, та негативно впливає на стан природних об'єктів, то саме це підприємство повинно відшкодувати шкоду заподіяну лісу незаконним вирубуванням дерев, яка розрахована відповідно до Постанови КМУ №541 від 24.07.2013;

- керуючись статтями 86, 89, 90, 105, 107 Лісового кодексу України, статтями 41, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статтею 1166 ЦК України, місцевий суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача та стягнення 58 593, 50 грн. шкоди, завданої лісопорушенням.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

10. Постановою від 26.02.2018 Львівський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Національного природного парку "Гуцульщина" залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2017 без змін.

10.1. Апеляційний суд погодився з повнотою встановлення фактичних обставин справи місцевим судом щодо наявності складу господарського правопорушення в діях відповідача, який здійснював неналежну охорону лісових насаджень на території переданого йому національного парку, та заподіяння шкоди таким лісопорушенням на суму 58 593, 50 грн., зазначивши про правильність оцінки обставин справи місцевим судом та вірне застосування ним норм матеріального права.

Зокрема, апеляційний суд зазначив про те, що матеріалами справи підтверджується факт незаконної вирубки в виділах 16 та 17 кварталу №33 Шешорського ПНДВ НПП "Гуцульщина", яка була виявлена посадовими особами позивача та відповідача та зафіксована у відомості обліку пнів незаконно зрубаних дерев №1 від 28.10.2015 та в акті позапланової перевірки НПП "Гуцульщина" від 30.10.2015.

Апеляційний суд відхилив доводи скаржника щодо неналежності акта перевірки від 30.10.2015, у зв'язку з тим, що такий було отримано як доказ в кримінальному провадженні та зазначив про його допустимість у господарському судочинстві; при проведенні перевірки та складенні акта перевірки від 30.10.2015 позивачем дотримано вимоги чинного законодавства, у зв'язку з чим в акті перевірки належним чином зафіксовано фактичні дані про порушення природоохоронного законодавства, а саме про незаконну рубку дерев на території природно-заповідного фонду НПП "Гуцульщина", тобто зазначений акт є носієм доказової інформації та належним доказом у справі.

Апеляційний суд відхилив посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №2а/1270/8688/12, оскільки правова позиція, викладена у цій постанові, стосується відносин у сфері справляння податків та зборів, а зокрема, застосування положень пункту 86.9. Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на 19.10.2012), відповідно до якої встановлено особливі правила прийняття органом державної податкової служби податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність. Зазначені відносини у сфері справляння податків та зборів не можуть бути застосовані до інших видів здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та, зокрема, до відносин з приводу порушення вимог природоохоронного законодавства.

Апеляційний суд дійшов висновку, що допустивши незаконну рубку лісу у виділах 16 та 17 кварталу №33 Шешорського ПНДВ, які в силу закону були передані йому на відповідальне зберігання, як управителю національного парку, відповідач порушив вимоги пункту 1 частини 2 статті 19 Лісового кодексу України, оскільки не виконав свого обов'язку здійснювати охорону лісів від незаконних рубок, а тому стягнення шкоди є обґрунтованим.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідач у справі)

11. Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову Державній екологічній інспекції у задоволенні позовних вимог та вирішити питання про розподіл судових витрат.

11.1. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає таке:

- суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки доводам представника відповідача про те, що Акт позапланової перевірки від 30.10.2015 не є належним та допустимим доказом, не доводить наявності складу правопорушення в діях відповідача та вини парку у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а, отже, на думку скаржника, він не може нести деліктну відповідальність. В аспекті зазначеного відповідач наголошує на тому, що згаданий акт позапланової перевірки здобуто у кримінальному провадженні, в якому не прийнято рішення по суті. Відтак, цей акт не є належним та допустимим доказом у господарській справі;

- скаржник також вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що служба охорони парку є відділом НПП "Гуцульщина". Відповідач наголошує, що НПП "Гуцульщина" відповідно до Указу Президента України від 14.05.2002 №456 є природоохоронною установою загальнодержавного значення, яка підпорядкована Міністерству екології та природних ресурсів України, а служба охорони парку має статус правоохоронного органу і не є структурним підрозділом охорони парку. До складу служб охорони входять лише керівники парків, а не парки;

- висновки суду першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідач є постійним лісокористувачем є помилковими, оскільки право на постійне користування земельною ділянкою підтверджується державним актом на право постійного користування, який у відповідача відсутній.

Доводи інших учасників справи

12. У відзиві на касаційну скаргу Державна екологічна інспекція просить залишити рішення та постанову судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

12.1. Позивач зазначає, що акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання. Також, позивач посилається на пункт 5 розділу VІІІ Прикінцевих та перехідних положень Лісового кодексу України, відповідно до якого до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Саме у матеріалах лісовпорядкування встановлюються межі території лісового фонду України і дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

13. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 1166 - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 2 статті 1166 - особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

14. Лісовий кодекс України

Частина 1 статті 5 - до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Частина 2 статті 5 - віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Частина 1 статті 17 - у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Частина 2 статті 17 - у постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Пункт 1 частини 2 статті 19 - постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Частина 1 статті 63 - ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Пункт 5 частини 1 статті 64 - підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частина 1 статті 86 - організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Частина 5 статті 86 - забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Частина 1 статті 105 - порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Пункт 20 частини 2 статті 105 - відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог з охорони пралісів, квазіпралісів та природних лісів.

Частина 1 статті 107 - підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

15. Земельний кодекс України

Частина 1 статті 55 - до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Частина 1 статті 57 - земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

16. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статті 1166 ЦК України, статей 17, 19, 63, 64, 86, 105, 107 ЛК України, статей 3, 55, 57, 149 ЗК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

17. Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної лісу та об'єктам природно-заповідного фонду внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, з аналізу якої вбачається, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). 3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювач шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

18. Частиною 2 статті 19 ЛК України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями статті 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 64 ЛК України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до статті 86 ЛК України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

За змістом пункту 5 частини 2 статті 105 ЛК України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до статті 107 ЛК України, підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

19. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Отже, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, внаслідок чого було допущено самовільну вирубку лісу невстановленими третіми особами, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, то судами обґрунтовано стягнено з НПП "Гуцульщина" 58 593, 50 грн. завданої шкоди. У випадку встановлення винних у вирубці лісу третіх осіб відповідач може стягнути з них завдану шкоду заявивши, цивільний позов у кримінальній справі чи в окремому позовному провадженні.

При цьому, суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника, про які йшлося у пункті 11.1. постанови, зважаючи на правильне застосування судами попередніх інстанцій приписів пункту 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України, а також встановлені судами обставини надання відповідачу у постійне користування лісового фонду відповідно до Указу Президента України №456 від 14.05.2002 згідно з Актом приймання-передачі цінностей лісового фонду та документації від 23.08.2002. Зазначені висновки скаржником не спростовані.

Верховним Судом відхиляються також доводи відповідача про те, що акт позапланової перевірки від 30.10.2015 є неналежним доказом у справі та не доводить наявності встановленого судами в діях відповідача складу правопорушення, оскільки, по-перше, відповідач не заперечує встановлений факт виявлення незаконної вирубки на підконтрольних йому лісових ділянках, по-друге, такі доводи не спростовують факту порушення ним вимог щодо ведення лісового господарства щодо забезпечення охорони лісових насаджень від незаконної вирубки.

20. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 23.01.2018 в адміністративній справі №2а/1270/8688/2012 є непереконливим, оскільки, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, правова позиція, викладена у зазначеній постанові, стосується відносин у сфері справляння податків та зборів. Тобто обставини, які формували зміст правовідносин і вплинули на застосування норм права в адміністративній справі та у справі, яка розглядається, не є подібними. Відтак висновки щодо застосування норм Податкового кодексу України не можуть бути застосовані до інших видів здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Недоречним є й посилання скаржника на аналогію права, підстави для застосування якої у цій справі відсутні.

21. Суд касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника про те, що служба охорони парку не є структурним підрозділом охорони парку, оскільки такі твердження спростовуються Положенням про НПП "Гуцульщина" в редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 15.05.2017 №193, згідно з яким служба охорони є відділом НПП "Гуцульщина", на який покладено обов'язок здійснення охорони природно-заповідного фонду з моменту передачі вилучених земель, про що правильно зазначено судами попередніх інстанцій у рішенні та постанові, що оскаржуються. Отже, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що НПП "Гуцульщина" є належним відповідачем у справі.

З огляду на зазначене та враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, про які зазначено у пункті 16 цієї постанови, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову Державної екологічної інспекції у цій справі. Тоді як, звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не довів неправильного застосування судами норм права як необхідної передумови для скасування судових рішень, що оскаржуються.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

22. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 11-11.1. мотивувальної частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 17-21 мотивувальної частини цієї постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача та залишення без змін постанови апеляційного суду та рішення суду першої інстанції.

В. Судові витрати

24. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Національного природного парку "Гуцульщина" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2017 у справі №909/912/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк