Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 19.08.2019 року у справі №917/1997/17 Ухвала КГС ВП від 19.08.2019 року у справі №917/19...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.08.2019 року у справі №917/1997/17



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 917/1997/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Кременчуцької міської ради Полтавської області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2019

у справі № 917/1997/17

за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області

до Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна"

про відшкодування збитків у розмірі 538 186,52 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовом до Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла - Україна" про відшкодування 538 186,52 грн. збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства, у зв'язку з використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.06.2018 (суддя Кульбако М. М. ) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача завдані внаслідок порушення земельного законодавства збитки у розмірі 538 186,52 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 (колегія суддів у складі: Фоміна В. О. - головуючий, Бородіна Л. І., Шевель О. В. ) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове - про відмову у задоволенні позову.

Судами обох інстанцій встановлено, що між Кременчуцькою міською радою Полтавської області (орендодавцем) та Підприємством з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" (орендарем) 09.12.2007 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 5582 м2 (кадастровий номер 5310436100:08:004:0081) для будівництва торговельного центру на розі вулиць Пролетарської та Воровського в м. Кременчуці, строком на 3 (три) роки. Договір зареєстрований у Кременчуцькому районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 10.12.2007 № 040754800520.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.10.2009 відповідачу на праві приватної власності належить торговельний центр, загальною площею 2159,8 м2, по вул. Воровського, буд. 4-А в м. Кременчук.

Починаючи з 28.05.2010 відповідач неодноразово звертався до позивача із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надання дозволів на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності для експлуатації та обслуговування торговельного центру по для експлуатації та обслуговування торговельного центру по вул. Воровського, 4-А в м. Кременчуці, однак правовстановлюючих документів на земельну ділянку так і не оформив. При цьому, позивач надавав відповідні дозволи і зобов'язував відповідача розробити та подати для розгляду та затвердження у встановленому порядку проекти землеустрою, технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки.

Відповідачем 13.06.2015 за № 26/10-03/1520 подано заяву про видачу рішення про передачу в оренду земельну ділянку що перебуває у комунальній власності для експлуатації та обслуговування торговельного центру площею 5582 м2 по вул.

Театральній, 4-А (колишня назва - вул. Воровського), до заяви було додано технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки.

30.06.2016 рішенням позивача "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці", відповідачу передано в оренду строком 49 (сорок дев'ять) років земельну ділянку площею 5582 м2 (кадастровий номер undefined) для експлуатації та обслуговування торговельного центру по вул. Театральній в м. Кременчуці.

Пунктом 25.2.3 вищезазначеного рішення відповідача зобов'язано в шестимісячний термін замовити документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою та зареєструвати право оренди земельної ділянки в установленому законом порядку.

31.01.2017 позивачем прийнято рішення "Про внесення змін до рішень органів місцевого самоврядування в м. Кременчуці", яким у зв'язку з ухиленням від укладення договору оренди землі вирішено внести зміни в п. 25 рішення Кременчуцької міської ради від 30.06.2016 "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці" щодо надання в оренду підприємству з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування торговельного центру по вул. Театральній, 4-А, а саме: замість слів "на сорок дев'ять років" читати "на один рік"; замість слів "В шестимісячний термін" читати "В термін до 31.07.2017".

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області
29.05.2017 за № 485 "Про затвердження актів комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства, за користування земельною ділянкою по вул.

Театральній, 4-А в м. Кременчуці", затверджено відповідний акт по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства від 06.04.2017, яким нараховано відповідачу 538 186,52
грн.
збитків.

Листом 07.06.2017 відповідачу було запропоновано добровільно відшкодувати Кременчуцькій міській раді Полтавської області визначені збитки за використання земельної ділянки з порушенням норм земельного законодавства, проте вказані збитки останнім сплачені не були, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав встановленими обставини щодо порушення відповідачем земельного законодавства та понесення позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди. Відмовляючи у застосуванні позовної давності суд встановив обставини, які свідчать про її переривання.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що матеріалами даної справи підтверджено, що спірна земельна ділянка сформована як об'єкт цивільних прав, їй присвоєно кадастровий номер, є чітко встановлені межі, площа тощо, однак за відсутності доказів проведення нормативної грошової оцінки землі, із визначенням всіх необхідних даних, у відповідності до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, позивачем не доведено розмір недоотриманої орендної плати внаслідок неукладення договору оренди землі. Крім цього, з огляду на те, що судом першої інстанції проігноровано приписи ст. 1212 ЦК України, про які зазначав позивач у відповіді на відзив на позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що спірна сума коштів за використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів повинна стягуватися не як збитки (ст. 1166 ЦК України тощо), а як безпідставно збережені відповідачем за рахунок власника земельної ділянки кошти, які він мав сплатити у разі користування земельною ділянкою за договором оренди (ч. 1 ст. 1212 ЦК України).

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на те, що він погоджується з правовою кваліфікацією заявленої до стягнення суми як безпідставно збережених коштів, проте вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази проведення у встановленому законодавством порядку нормативної грошової оцінки землі, із визначенням всіх необхідних даних. При цьому, до касаційної скарги надано витяг із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки. Також скаржник вказує, що станом на 04.10.2019 рішення місцевого господарського суду виконано відповідачем.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 26.09.2019.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 06.09.2019 строк.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст.ст. 1212, 1214 ЦК України, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщений.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці, проте докази належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою в матеріалах справи відсутні.

Відтак, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Аналогічні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від
23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15, № 922/5468/14.

Разом з тим, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України у вказаній редакції).

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 ПК України.

За положенням ч. 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка. Крім цього, за приписами ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

З огляду на вказані приписи положень законодавства, нормативна грошова оцінка вартості земельної ділянки є обов'язковим доказом для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у вказаній справі, зокрема щодо площі земельної ділянки для розрахунку суми недоотриманих доходів позивача, а також щодо визначення розміру орендної плати за земельні ділянки на підставі нормативної грошової оцінки.

Тобто, в даному випадку необхідним є з'ясування, чи розроблялася, погоджувалася та затверджувалася нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у визначеному законодавством порядку, а також джерела вихідних даних для розрахунку недоотриманого доходу за фактичне користування земельною ділянкою.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріалами даної справи підтверджено, що спірна земельна ділянка сформована як об'єкт цивільних прав, їй присвоєно кадастровий номер, є чітко встановлені межі, площа тощо, однак відсутні докази проведення у встановленому законодавством порядку нормативної грошової оцінки землі, із визначенням всіх необхідних даних, відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.

При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що не вважає належним доказом наявні у матеріалах справи розрахунки для визначення розміру орендної плати, яку недоотримав позивач внаслідок неоформлення права оренди на спірну земельну ділянку, оскільки відсутні докази проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, відповідні витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 5582 м2 по вул. Театральній, 4-А у м. Кременчук за 2010-2016 роки відсутні.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на імперативні приписи ст. 300 ГПК України Верховний Суд не вправі здійснювати ані встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, ані вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

Враховуючи викладене та з огляду на встановлену судом апеляційної інстанції відсутність у матеріалах справи доказів проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, Верховний Суд погоджується, що визначений позивачем розмір збитків у вигляді орендної плати шляхом арифметичного розрахунку не є належним доказом на підтвердження суми заявленої до стягнення, у зв'язку з чим позивачем не доведено розмір недоотриманої орендної плати внаслідок неукладення договору оренди землі.

Доводи скаржника про те, що станом на 04.10.2019 рішення місцевого господарського суду у даній справі виконано відповідачем жодним чином не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що з огляду на положення ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права приймати до розгляду нові докази, у зв'язку з чим доданий до касаційної скарги витяг із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки судом не приймається до розгляду. В свою чергу, ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" містить чітку та недвозначну норму, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, а тому неподання відповідного доказу під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не свідчить про помилковість висновків суду апеляційної інстанції в частині доказової бази у справі.

Інші доводи скаржника зводяться до необхідності переоцінки доказів, повноваження з чого у суду касаційної інстанції відсутні в силу приписів ст. 300 ГПК України.

Враховуючи викладене та встановлені судами обох інстанцій обставини справи, а також приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного господарського суду - без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької міської ради Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 у справі № 917/1997/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О. В.
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати