ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/2528/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

учасники справи не скористались правом участі у судовому засіданні;

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Порто-Франко»

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2018

у складі колегії суддів: Аленін О.Ю. (головуючий), Богатир К.В., Мишкіна М.А.

та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.12.2017

у складі судді Лепеха Г.А.

у справі за заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Порто-Франко»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грані»

про визнання банкрутом.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Розгляд справи відбувається відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VІ, чинній після 19.01.2013), оскільки постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури прийнято після набрання чинності Законом № 4212-VІ.

Хронологія подій та опис фактів, встановлених судами першої та апеляційної

інстанції

1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.12.2016, серед іншого, порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Грані» (далі - ТОВ «Грані»), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном ТОВ «Грані». Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Колмикову Тетяну Олександрівну.

2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.02.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Грані».

3. Постановою Господарського суду Одеської області від 02.03.2017 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ «Грані» і повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Колмикової Т.О., визнано боржника банкрутом, відкрито строком на дванадцять місяців ліквідаційну процедуру ТОВ «Грані», призначено ліквідатором ТОВ «Грані» арбітражного керуючого Колмикову Т.О., здійснено інші процесуальні дії.

4. Ліквідатор подав до суду на затвердження звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута з підтверджуючими документами, а також звернувся до суду з клопотанням про затвердження звіту про нарахування грошової винагороди в сумі 57 309, 09 грн.

Розгляд справи судами

5. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.12.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2018, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «Грані»; припинено юридичну особу ТОВ «Грані»; затверджено звіт арбітражного керуючого Колмикової Т.О. про нарахування грошової винагороди в сумі 57 309, 09 грн; кредиторську заборгованість банкрута списано як безнадійну; вимоги, незадоволені за відсутністю майна, визнано вважати погашеними; припинено повноваження ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Колмикової Т.О.; провадження у справі припинено.

6. Судові рішення мотивовані тим, що оцінивши звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, матеріали, що стосуються здійснення ліквідаційної процедури, суди дійшли висновку, що ліквідатором виконано вимоги, передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство), підприємство підлягає ліквідації, а кредиторські вимоги слід вважати погашеними.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. ПАТ АБ «Порто-Франко» подало касаційну скаргу постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.12.2017 з проханням про їх скасування.

Посилання зроблені на порушення положень Закону про банкрутство з огляду на невжиття арбітражним керуючим усіх заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, зокрема не було проведено заходів щодо дослідження реєстру правочинів, укладених за рік до порушення провадження у справі про банкрутство. Також зазначено про неповне з'ясування обставин справи.

Б. Відзиви на касаційну скаргу

05.10.2018 від ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Колмикової Т.О., а 08.10.2018 від кредитора - Приватного підприємства «Південьтрансресурс» надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких з посиланням на правильність застосування судами норм права наведено прохання залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

8. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство)

Стаття 20 частина перша. Визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника

1. Правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Стаття 46 частини перша і друга. Звіт ліквідатора.

1. Після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси;

відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна;

реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів;

довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню;

для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника (для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків).

Про час і місце судового засідання, у якому має розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та членів комітету кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

2. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також власнику майна та органам доходів і зборів за місцезнаходженням банкрута.

9. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції після 15.12.2017)

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази…

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

10. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з'ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу.

11. Приймаючи ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, суд першої інстанції дійшов висновків, з якими погодився суд апеляційної інстанції, що ліквідатором виконано вимоги, передбачені Законом про банкрутство, матеріали справи свідчать про відсутність майна та майнових прав, грошових коштів для здійснення підприємницької діяльності, погашення заборгованості та можливості відновлення платоспроможності боржника.

12. Слід зазначити, що Законом про банкрутство передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі). Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 927/1191/14, від 08.05.2018 у справі № 904/5948/16.

13. Доводи касаційної скарги про невжиття ліквідатором заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна боржника, а саме непроведення заходів з дослідження реєстру правочинів укладених за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, є безпідставними.

14. Так, згідно з положеннями частини першої статті 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

15. При цьому судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що наявні матеріали справи не містять, а скаржником не надано доказів на підтвердження того, що боржник після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року до дня порушення справи про банкрутство укладав правочини, відповідно до яких безоплатно відчужував майно, приймав на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовлявся від власних майнових вимог, здійснював відчуження або придбання майна за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, внаслідок чого майна боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

16. Також колегія суддів відзначає, що принцип «диспозитивності» при здійсненні провадження у справі про банкрутство передбачає право кредиторів реагувати на дії чи бездіяльність ліквідатора при здійсненні ліквідаційної процедури шляхом подання скарг на дії ліквідатора.

Однак, ПАТ АБ «Порто-Франко» таким правом не скористався, що також підтверджує правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що скаржником не доведено, що ліквідатором при здійсненні ліквідаційної процедури не виконано вимоги, передбачені Законом про банкрутство.

17. При цьому судом апеляційної інстанції детально описано належність вжиття ліквідатором заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, та надано вичерпну відповідь на доводи скаржника, у тому числі на ті, що наведені в касаційній скарзі.

18. Крім того, суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права. При цьому суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

19. Тому судова колегія відхиляє доводи касаційної скарги стосовно неповноти встановлення обставин справи, оскільки це призведе до встановлення нових обставин справи, тобто до виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. Таким чином, оскільки оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Порто-Франко» і про залишення без змін постанови Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 та ухвали Господарського суду Одеської області від 05.12.2017.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Порто-Франко» залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.12.2017 у справі № 916/2528/16 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Я. Погребняк