Історія справи

Постанова КГС ВП від 09.08.2023 року у справі №922/1589/22
Постанова КГС ВП від 09.08.2023 року у справі №922/1589/22
Постанова КГС ВП від 09.08.2023 року у справі №922/1589/22
Постанова КГС ВП від 13.11.2024 року у справі №922/1589/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/1589/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Приватного акціонерного

товариства «Свеський насосний завод» - Дудка І. М.,

Акціонерного товариства «Українська залізниця»

в особі регіональної філії «Південна залізниця» - Лаврової М. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 (у складі колегії суддів: Геза Т. Д. (головуючий), Терещенко О. І., Тихий П. В.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2022 (суддя Пономаренко Т. О.)

у справі № 922/1589/22

за позовом Приватного акціонерного товариства «Свеський насосний завод»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця»

про стягнення заборгованості в розмірі 1 339 515,46 грн,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Приватне акціонерне товариство «Свеський насосний завод» (далі - ПрАТ «Свеський насосний завод») звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») про стягнення заборгованості в розмірі 1 339 515,46 грн, з яких: 1 255 878,00 грн - основний борг, 436,98 грн - 0,1% річних, 83 200,48 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 31.08.2021 № П/НХ-21813/НЮ в частині своєчасної та повної оплати товару.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.12.2022 позов задоволено. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ПрАТ «Свеський насосний завод» суму основного боргу у розмірі 1 255 878,00 грн, 0,1% річних у розмірі 436,98 грн, 83 200,48 грн інфляційних втрат та судові витрати у розмірі 20 092,74 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 18.01.2023 задоволено заяву ПрАТ «Свеський насосний завод» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ПрАТ «Свеський насосний завод» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2022 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2023 залишені без змін. Задоволено заяву ПрАТ «Свеський насосний завод» про розподіл судових витрат. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ПрАТ «Свеський насосний завод» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у травні 2023 року АТ «Українська залізниця» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2022 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

ПрАТ «Свеський насосний завод» подано заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «Українська залізниця».

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Зуєв В. А., ОСОБА_1 від 19.06.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 922/1589/22 за касаційною скаргою АТ «Українська залізниця» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2022 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.08.2023.

ПрАТ «Свеський насосний завод» у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що доводи скаржника щодо незастосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права є помилковими, безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійним обставинам справи, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Крім того, позивачем надано розрахунок суми понесених ним витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 9 000,00 грн, яку він просить стягнути з відповідача.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023 у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 у відставку справу № 922/1589/22 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Зуєв В. А., Міщенко І. С.

03.08.2023 до Верховного Суду надійшли пояснення (в порядку статті 42 ГПК України) АТ «Українська залізниця».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.08.2021, за результатами процедури закупівлі UА-2021-06-29-006124-с Лот № 3 , між ПрАТ «Свеський насосний завод» (постачальник) та АТ «Українська залізниця» (покупець) укладено договір № П/НХ-21813/НЮ, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію (товар) відповідно до Специфікації № 1 (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору (пункт 1.1).

Найменування товару: кришка люка піввагона, габарит 1-ВМ (пункт 1.2 договору).

У пункті 1.3 договору передбачено, що асортимент товару передбачається у Специфікації № 1, яка додається до даного договору (Додаток № 1).

Виробник товару: ПрАТ «Свеський насосний завод» смт Свеса, Україна (пункт 1.4 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною вказаною у Специфікації № 1 (Додаток № 1).

Ціна договору становить: 6 305 084,40 грн, з урахуванням ПДВ 20% - 1 050 847,00 грн. (пункт 3.4 договору).

Згідно з пунктами 4.2, 4.4 договору покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару після його поставки покупцю, при умові надання постачальником рахунку-фактури, документів якості на поставлений товар, не менше 45 банківських днів з дати реєстрації постачальником податкової накладної на кожну партію товару. Оплата за кожну партію поставленої продукції по даному Договору проводиться покупцем при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої відповідно до вимог чинного законодавства України в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

У пункті 5.1 передбачено умови та порядок постачання, зокрема:

- постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP інкотермс-2010 (Лот № 3 - 36005, м. Полтава, вул. Князя Ігоря Святославича, 7-а, Виробничий підрозділ «Полтавський відділ матеріально-технічного забезпечення» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця»).

Товар поставляється транспортом постачальника за рахунок постачальника на склад покупця впродовж 7 календарних днів з дати відправлення письмової рознарядки на електронну адресу постачальника (підпункт 5.1.1);

- поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару (підпункт 5.1.2);

- письмова рознарядка на поставку товар направляється покупцем на електронну адресу постачальника із зазначенням кількості та вартості постачання. Підтвердженням відправлення рознарядки є скріншот із зазначенням відповідних електронних адрес та дати відправлення (підпункт 5.1.4);

- представник покупця при прийнятті товару зобов`язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в накладній та видати представнику постачальника довіреність на отримання даної партії товару (підпункт 5.1.5);

- датою поставки товару вважається день підписання покупцем або його уповноваженим представником акту прийому-передачі товару, який готується постачальником (зразок додається) та надається одночасно з товаром покупцю; датування акту прийому-передачі постачальником забороняється (підпункт 5.1.6);

- акт прийому-передачі або видаткова накладна та інші первинні документи, що стосуються виконання цього договору та приймання товару, підписуються особами, що визначені у підпункті 5.1.2. (підпункт 5.1.7).

Відповідно до пункту 6.1 покупець зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари (підпункт 6.1.1).

У пункті 7.3 договору сторони погодили, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором становить 0,1% річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим договором.

Згідно з пунктом 8.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Пунктами 8.2, 8.3 договору передбачено, що сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного виконання (пункт 10.1 договору).

20.12.2021 між тими ж сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору від 31.08.2021 № П/НХ-21813/НЮ, за умовами якої внесено зміни і викладено в новій редакції, зокрема:

пункт 3.4 Розділу 3 договору: Ціна цього договору становить: 7 556 736,00 грн, з урахуванням ПДВ 20% - 1 259 456,00 грн;

пункт 10.1 Розділу 10 договору: Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 21.03.2022, а в частині розрахунків - до повного виконання.

14.02.2022 відповідач направив позивачу письмову рознарядку № НЗ-1/НГ-37/182 від 14.02.2022, в якій просив відвантажити продукцію за договором від 31.08.2021 № П/НХ-21813/НЮ (кришка люка піввагона, габарит 1-ВМ) у кількості 117 штук на загальну суму 1 255 878,00 грн, з них ПДВ у розмірі 209 313,00 грн.

Згідно з видатковою накладною від 21.02.2022 № 0000066 позивач поставив відповідачу продукцію (кришку люка піввагона, габарит 1-ВМ) в кількості 117 штук на суму 1 255 878,00 грн з ПДВ, доставивши її в обумовлене договором місце, що також підтверджується товарно-транспортною накладною від 21.02.2022 № 21/02/22/1.

Судами попередніх інстанцій установлено, що зазначений товар було отримано уповноваженим представником відповідача за дорученням без жодних зауважень чи заперечень, що підтверджується актом прийому-передачі товару від 22.02.2022.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату поставленого товару від 21.02.2022 № 0000011 на суму 1 255 878,00 грн, складено та подано податкову накладну № 4 від 21.02.2022, яку зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних 23.02.2022.

АТ «Українська залізниця» листом (від 11.04.2022 № НГ-37/324) звернулось до ПрАТ «Свеський насосний завод», у якому запропонувало реструктурувати наявну заборгованість рівними частинами з погашенням до 25% щомісячно.

ПрАТ «Свеський насосний завод» погодилось на реструктуризацію боргу за договором від 31.08.2021 № П/НХ-21813/НЮ та надало відповідачу графік погашення платежів у строк до 23.05.2022 (лист від 21.04.2022 № 02-281).

У зв`язку із невиконанням графіку оплати заборгованості, ПрАТ «Свеський насосний завод» звернулось до АТ «Українська залізниця» з претензією від 27.07.2022 № 16-484 щодо погашення наявної заборгованості.

Зазначена вимога була залишена відповідачем без задоволення.

ПрАТ «Свеський насосний завод», звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення з АТ «Українська залізниця» основного боргу, 0,1% річних та інфляційних втрат, обґрунтувало їх невиконанням відповідачем зобов`язань за договором від 31.08.2021 № П/НХ-21813/НЮ в частині своєчасної оплати поставленого товару.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши порушення відповідачем зобов`язань по оплаті поставленого товару за договором від 31.08.2021 № П/НХ-21813/НЮ, перевіривши наведені позивачем розрахунки 0,1% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено наявності форс-мажорних обставин відповідно до умов договору від 31.08.2021 № П/НХ-21813/НЮ та положень Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»; не надано доказів того, що у судовому порядку розглядається справа щодо кінцевого бенефіціарного власника позивача, а також відсутній вирок суду щодо цієї особи.

У поданій касаційній скарзі АТ «Українська залізниця», послалось на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187) та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.10.2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 12.10.2022 № 694/2022 (далі - рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.10.2022), у подібних правовідносинах, що є підставою для подання касаційної скарги відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

При цьому скаржник посилається на те, що в умовах збройної агресії російської федерації задля уникнення ситуацій, які можуть бути прямо або опосередковано пов`язані з фінансуванням країни-агресора, існує нагальна потреба в формуванні єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновку щодо питань застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 та відповідних рішень Ради національної безпеки та оборони України у подібних правовідносинах щодо виконання зобов`язань за раніше укладеними господарськими договорами з окресленим у цих нормативно-правових актах колом осіб.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ «Українська залізниця», заперечуючи проти задоволення позовних вимог ПрАТ «Свеський насосний завод» про стягнення заборгованості за договором, посилалось на мораторій, запроваджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187, та обмежувальні заходи, встановлені рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 12.10.2022 (т. 1 а.с. 100-103, 106-107, т. 2 а.с. 51-55).

В умовах збройної агресії російської федерації та введеного у зв`язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (з наступними змінами, внесеними указами Президента України), затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, є в цілому допустимим.

Зокрема, згідно з підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «…для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, установлено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку грошових та інших зобов`язань кредиторами (стягувачами), за якими є Російська Федерація або такі особи (далі -особи, пов`язані з державою-агресором):

громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації...».

Отже дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб - кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в постанові Кабінету Міністрів України від 03.03.2022, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21.

Разом з тим, при вирішенні спору у справі, яка розглядається, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції на зазначені доводи відповідача уваги не звернули та не надали їм правової оцінки.

Зі змісту пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 вбачається, що наведений у ньому мораторій (заборона) запроваджено на виконання грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або особи, визначені наявністю певних обставин, однак у справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості, не дослідили та не встановили, чи є позивач стягувачем, відносно якого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань; та чи підпадає позивач під визначення осіб, відносно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій не врахували та не дали оцінки доводам відповідача, наведеним на обґрунтування заперечень у задоволенні позову, а також не дослідили та не встановили обставини, що мають значення для надання висновку про відсутність якого наголошує скаржник, які не можуть бути встановлені Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України), наявні підстави для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 310 ГПК України).

Ураховуючи допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, касаційна скарга АТ «Українська залізниця» підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2022 у справі № 922/1589/22 скасувати.

3. Справу № 922/1589/22 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко