Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.05.2019 року у справі №922/535/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/535/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 (судді: Россолов В. В., Гетьман Р. А., Хачатрян В. С.)

за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Гуляєва Руслана Олександровича у справі

за позовом Харківської міської ради

до фізичної особи-підприємця Гуляєва Руслана Олександровича

про стягнення 277 597,10 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У березні 2018 року Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Гуляєва Руслана Олександровича про стягнення з нього 277 597,10 грн безпідставно збережених коштів орендної плати згідно зі статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Позивач в обґрунтування позову зазначив, що заявлена до стягнення сума є несплаченою відповідачем орендною платою за користування земельними ділянками площею 0,0292 га і 0,0442 га, на яких розташовано нерухоме майно відповідача та які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Харкова, без укладення договору оренди за період із 01.03.2015 по 28.02.2018, внаслідок чого територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим, на думку Харківської міської ради, порушено її охоронювані законом права та інтереси.

1.2. У відзиві на позов ФОП Гуляєв Р. О. заперечив проти позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні, наголошуючи, зокрема, що неодноразово звертався до Харківської міської ради із заявами про отримання земельної ділянки для обслуговування належних йому нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , проте такі звернення відповідача залишилися без задоволення; відповідач не використовує зазначені будівлі у господарській діяльності; доказів державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за територіальною громадою міста Харкова позивач не надав; правильності розрахунку заявленої до стягнення суми не довів. Відповідач наголосив, що нерухоме майно, власником якого він є, розташовано в межах земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (далі - ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе") згідно з державним актом на право постійного користування землею від 24.02.2000 № 730, а за змістом частини 5 статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.02.2019 (суддя Бринцев О. В.) у позові відмовлено. Стягнуто з Харківської міської ради на користь ФОП Гуляєва Р. О. 5 720,00 грн витрат на проведення експертизи і 8 000,00 грн витрат на здійснення топографо-геодезичної зйомки.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд визнав недоведеним факт набуття (збереження) відповідачем майна (спірних грошових коштів) за рахунок позивача. Суд установив, що земельні ділянки площею 0,0292 га і 0,0442 га, на яких розміщено належні відповідачеві будівлі, розташовані в межах земельної ділянки площею 0,9870 га, належної на праві постійного користування ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" згідно з чинним державним актом на право постійного користування землею від 24.02.2000 № 730, виданим відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 09.02.2000 № 133, доказів припинення такого права товариства у частині спірних земельних ділянок матеріали справи не містять. Місцевий господарський суд акцентував, що до моменту припинення права постійного користування зазначеним товариством на відповідні частини належної йому земельної ділянки та повернення їх у володіння територіальної громади міста Харкова передача цих ділянок Харківською міською радою в оренду неможлива; відсутність підстав для виникнення орендних правовідносин у порядку Закону України "Про оренду землі" унеможливлює одержання позивачем орендної плати за користування цими земельними ділянками, а отже і застосування у цьому випадку положень статті 1212 Цивільного кодексу України у разі її (орендної плати) несплати.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 (судді: Россолов В. В., Гетьман Р. А., Хачатрян В. С.) рішення Господарського суду Харківської області від 14.02.2019 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов Харківської міської ради задоволено. Стягнуто з ФОП Гуляєва Р. О. на користь Харківської міської ради 277 597,10 грн. Здійснено розподіл судових витрат.

Апеляційний господарський суд виходив із того, що з моменту набуття ФОП Гуляєвим Р. О. у власність спірних нежитлових будівель, зважаючи на положення статті 377 Цивільного кодексу України, статей 120, 141 Земельного кодексу України, припинилося право постійного користування ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" земельною ділянкою в межах площі 0,9870 га. Оскільки відповідач користується земельною ділянкою під зазначеною нерухомістю без переоформлення у належний спосіб права користування земельною ділянкою (укладення договору оренди із Харківською міською радою та державної реєстрації) і не сплачує орендну плату, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність стягнення з ФОП Гуляєва Р. О. на користь Харківської міської ради безпідставно збережених коштів орендної плати згідно зі статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України у заявленій сумі.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із висновками апеляційного господарського суду, ФОП Гуляєв Р. О. подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2019, а рішення Господарського суду Харківської області від 14.02.2019 залишити без змін.

Підставами для скасування оскарженої у справі постанови ФОП Гуляєв Р. О. зазначає порушення норм матеріального і процесуального права, вважає недоцільним у цьому випадку посилання суду апеляційної інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, оскільки обставини в обох справах є різними. Скаржник стверджує про неправильну кваліфікацію судом спірних правовідносин; наголошує, що відповідач у наведеному випадку набув (зберіг) відповідне майно (кошти) не за рахунок позивача, позаяк спірні земельні ділянки, на яких розміщена нерухомість відповідача, розташовані у межах земельної ділянки, належної на праві постійного користування ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" згідно з чинним державним актом на право постійного користування землею від 24.02.2000 № 730, яка була передана йому на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 09.02.2000 № 133. ФОП Гуляєв Р. О. акцентує на відсутності підстав для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України та зауважує, що до моменту припинення права постійного користування зазначеного землекористувача на відповідні частини належної йому земельної ділянки та повернення їх у володіння територіальної громади міста Харкова передача таких земельних ділянок в оренду іншим особам неможлива.

3.2. Від Харківської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, за змістом якого рада вважає доводи, викладені у касаційній скарзі, необґрунтованими, зазначає про правомірність висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача спірних коштів згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України, оскільки між сторонами у справі виникли кондикційні правовідносини щодо використання земельної ділянки без оформлення землекористування і внесення плати за неї, та наголошує на правильності здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми.

3.3. У письмових поясненнях ФОП Гуляєв Р. О . звертає увагу на відсутність у справі доказів повернення постійним землекористувачем спірної земельної ділянки у власність територіальної громади міста Харкова, а отже і на недоведеність факту набуття (збереження) відповідачем майна саме за рахунок позивача; необґрунтованість заявленої до стягнення суми; зазначає, що земельна ділянка під нерухомим майном не сформована як об`єкт цивільних прав у розумінні положень статті 791 Земельного кодексу України; згідно з повідомленням постійного землекористувача від 06.06.2018, наявним у справі, постійний землекористувач сплачує земельний податок, на земельній ділянці також розміщено належне йому нерухоме майно.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Переглянувши оскаржену у справі постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Як установлено господарськими судами та підтверджено матеріалами справи, на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 09.02.2000 № 133 ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" було видано державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 . Згідно із цим актом ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,9870 га для експлуатації виробничої бази ЖКО.

Перебування земельної ділянки площею 0,9870 га по АДРЕСА_1 на праві постійного користування у зазначеного підприємства також підтверджується листом відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.08.2018 № 2718/116-18.

На цій земельній ділянці розташовані нежитлові будівлі літ. "А-1" загальною площею 233,5 м2 і літ. "Б-1" загальною площею 391,3 м2, які перебувають у власності Гуляєва Р.О. на підставі заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.11.2006 у справі № 2-4556/2006.

Право власності на ці нежитлові приміщення зареєстровано за Гуляєвим Р. О. 08.12.2006, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Факт розміщення нежитлових будівель літ. "А-1" загальною площею 233,5 м2 і літ. "Б-1" загальною площею 391,3 м2, розташованих по АДРЕСА_1 , у межах земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні зазначеного товариства (наразі - ПАТ "Харківський тракторний завод") на підставі державного акта на право постійного користування землею від 24.02.2000 № 730, підтверджується висновком експерта від 29.10.2018 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса за результатами проведення судової земельно-економічної експертизи № 15247, призначеної судом у цій справі.

27.02.2018 головний спеціаліст відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Гусар І. М., інженер-геодезист Рябова А. О. та інженер-землевпорядник Кательницький С . Г. здійснили обстеження місцевості за адресою: АДРЕСА_1 , про що було складено відповідний акт. В акті зазначено, що земельні ділянки площею 0,0292 га та 0,0442 га, на яких розташовані нежитлові приміщення літ. "А-1" та літ. "Б-1", перебувають у фактичному володінні та користуванні відповідача ФОП Гуляєва Р. О.

4.3. У зв`язку із користуванням ФОП Гуляєвим Р. О. спірними земельними ділянками без внесення плати за таке користування, за відсутності оформлених правовстановлюючих документів на них Харківська міська рада звернулася із позовом у цій справі про стягнення з ФОП Гуляєва Р. О. 277 597,10 грн безпідставно збережених коштів орендної плати.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів орендної плати, оскільки позивач - Харківська міська рада, яка у спірних правовідносинах діє від імені територіальної громади міста Харкова, не є особою, за рахунок якої у цьому випадку відповідач набув спірне майно (грошові кошти), що є предметом спору у цій справі.

5.2. Скасовуючи судове рішення, суд апеляційної інстанції визнав позов обґрунтованим, зазначив, що з моменту виникнення у відповідача права власності на нерухоме майно право постійного користування землею у постійного землекористувача припинилося в силу закону (статей 120, 141 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України), а отже у відповідача виник обов`язок оформити, зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під такою нерухомістю, та сплачувати орендну плату за землю, чого ФОП Гуляєв Р. О. не зробив.

5.3. Колегія суддів не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення цього позову з огляду на таке.

5.4. Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 цього Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом глави 83 зазначеного Кодексу для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. При цьому вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (стаття 92 цього Кодексу).

Право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічні висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).

5.5. Стаття 15 Цивільного кодексу України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

5.6. Як уже зазначалося, а також установлено господарськими судами, відповідач є власником нерухомого майна, розташованого на спірних земельних ділянках, на підставі заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.11.2006 у справі № 2-4556/2006. Згідно із цим судовим рішенням за Гуляєвим Р. О. визнано право власності на нерухоме майно - самовільні побудови - нежитлові споруди літ. "А" загальною площею 233,5 м2, літ "Б-1" загальною площею 391,3 м2 по АДРЕСА_1 . Право власності на ці нежитлові приміщення зареєстровано за Гуляєвим Р. О. 08.12.2006.

Водночас суди попередніх інстанцій установили, що згідно з державним актом на право постійного користування землею від 24.02.2000 № 730, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 09.02.2000 № 133, ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,9870 га для експлуатації виробничої бази ЖКО. При цьому, як установили суди, а також підтверджено висновком експертизи, нежитлові будівлі, власником яких є відповідач, розташовані у межах зазначеної земельної ділянки.

Разом із тим під час вирішення спору місцевий господарський суд установив, і цього не спростував суд апеляційної інстанції, що зазначений державний акт на право постійного користування землею є чинним; доказів припинення права постійного землекористування ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" у частині земельних ділянок, на яких розміщена нерухомість відповідача, у матеріалах справи немає. Місцевий господарський суд, відмовляючи у позові, зауважив про неможливість передачі в оренду Харківською міською радою спірних земельних ділянок до моменту припинення права постійного користування землею її постійним землекористувачем на відповідні частини земельної ділянки, що перебувають у нього у володінні та користуванні, та повернення їх територіальній громаді міста Харкова. Порушення прав і законних інтересів позивача місцевий господарський суд не установив.

За таких обставин справи господарський суд першої інстанції визнав недоведеним факт набуття (збереження) відповідачем (ФОП Гуляєвим Р. О.) майна - безпідставно збережених коштів орендної плати саме за рахунок позивача - Харківської міської ради, що унеможливлює у цьому випадку задоволення позову на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову у справі, встановлених судом першої інстанції обставин не спростував, помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 120, пункту "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України у поточній (чинній) редакції; суд не врахував, що у редакції статті 141 Земельного кодексу України, яка діяла на час набуття відповідачем права власності на спірну нерухомість, не було зазначено такої підстави припинення права користування земельною ділянкою як набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (пункт "е"); зміни до цієї статті у зазначеній частині було внесено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю" від 05.11.2009 № 1702-VI; крім того, положення статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, які визначають долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд, також неодноразово змінювалися, відповідно, різнилися і редакції зазначених норм (поточна редакція та редакція, чинна на час набуття відповідачем права власності на спірну нерухомість).

Крім того, колегія суддів зазначає, що Харківська міська рада у позові наголосила, що позбавлена можливості отримати дохід у відповідному розмірі від здачі спірних земельних ділянок в оренду. Отже, позивач має надати докази існування протягом зазначеного у позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні положень земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також довести обґрунтованість розрахунку заявленої до стягнення суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів)).

Проте задовольняючи позов і стягуючи з відповідача на користь позивача спірну суму безпідставно збережених коштів орендної плати, суд апеляційної інстанції не встановив, що земельні ділянки під нерухомим майном сформовані як об`єкти цивільних прав у розумінні положень статті 791 Земельного кодексу України, що є визначальним для обчислення суми безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд при вирішенні спору всебічно, повно та об`єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, повно встановив фактичні обставини справи і прийняв законне та обґрунтоване рішення, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

Таким чином, касаційна інстанція вважає наведені у касаційній скарзі доводи обґрунтованими, що є підставою для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення господарського суду першої інстанції.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, законне рішення місцевого господарського суду залишити в силі, а касаційну скаргу задовольнити, судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, належить стягнути з позивача.

Зважаючи, що виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 у цій справі було зупинено ухвалою Верховного Суду від 06.06.2019, беручи до уваги, що зазначену постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, правових підстав для поновлення виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 у цій справі немає.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 4 частини 1 статті 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Гуляєва Руслана Олександровича задовольнити.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 у справі № 922/535/18 скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 14.02.2019 залишити в силі.

Стягнути з Харківської міської ради на користь фізичної особи-підприємця Гуляєва Руслана Олександровича 8 328,00 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак