Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.05.2019 року у справі №911/1113/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/1113/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Пєскова В.Г., Чумака Ю.Я.

за участю секретаря судового засідання (помічника судді) Харченко В.М.,

учасники справи:

позивач - Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі - Державної фіскальної служби України

представник Генеральної прокуратури України - прокурор Гудименко Ю.В. посвідчення № 049040 від 12.01.2018,

представник Державної фіскальної служби України - Яковенко О.В., довіреність № 99-99-10-04-33/30 від 20.05.2019,

відповідач-1 - Ірпінська фінансово-юридична академія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

представник відповідача-1 - адвокат Вітошко В.А., ордер на надання правової допомоги серія АІ № 1000510 від 09.07.2019,

відповідач-2 - Університет Державної фіскальної служби України

представник відповідача-2 - заступник начальника юридичного відділу - Грищенко В.В., наказ № 762 від 15.04.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення Господарського суду Київської області

від 01.11.2018

у складі судді: Чонгова С.І.

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 07.03.2019

у складі колегії суддів: Власов Ю.Л. (головуючий), Пашкіна С.А., Буравльов С.І.,

у справі за позовом

Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі - Державної фіскальної служби України

до

Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю,

Університету Державної фіскальної служби України

про визнання недійсним договору оренди та стягнення 2 595 600, 00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України (далі - Прокурор, Позивач) з позовом до Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Відповідач 1) та Університету Державної фіскальної служби України (далі - Відповідач 2) про (з врахуванням заяви від 12.07.2018) визнання недійсним договору оренди №1017175 від 23.02.2010, укладеного між Відповідачами, та стягнення з Відповідача 1 у дохід держави грошових коштів у сумі 2595600,00 грн, сплачених Відповідачем 2 за договором оренди нерухомого майна №1017175 від 23.02.2010.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що договір оренди нерухомого майна №1017175 від 23.02.2010 - реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий бір", що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, вул. Кірова, 3, завідомо суперечив інтересам держави і суспільству при наявності умислу у обох сторін та є таким, який підлягає визнанню в судовому порядку недійсним, а державні кошти сплачені Відповідачем 2 на користь Відповідача 1 підлягають поверненню.

3. Також, у позовній заяві вказано, що підстави для звернення до суду з даним позовом у Прокурора виникли у зв'язку з прийняттям Господарським судом Київської області рішення від 15.08.2016 у справі №911/1030/16, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2017. За цих обставин, пропущений Прокурором строк підлягає поновленню.

4. Відповідач 1 проти позову заперечив, мотивуючи тим, що правові підстави для визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 23.02.2010 №1017175 та стягнення одержаних за даним договором грошових коштів відсутні. Також Відповідач 1 зазначив про пропуск позовної давності.

5. Відповідач 2 проти позову заперечив, мотивуючи тим, що позов подано не належним Позивачем. Крім того, витрати на послугу оренди майна за договором №1017175 від 23.02.2010 здійснювалися за рахунок спеціального фонду, який формувався з самостійно зароблених коштів, якими Відповідач 2 самостійно розпоряджається у межах бюджетних асигнувань. Також Відповідач 2 зазначив, що має бути позивачем у даній справі, а не відповідачем, оскільки вважає себе потерпілим.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Господарського суду Київської області від 01.11.2018 у справі №911/1113/18 позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди №1017175 від 23.02.2010 укладений між Відповідачами. Стягнуто з Відповідача 1 в дохід держави 2595600,00 грн. Стягнуто з Відповідача 1 на користь Прокуратури Київської області 38934,00 грн судового збору. Стягнуто солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Прокуратури Київської області 1762,00 грн судового збору.

7. Рішення обґрунтоване тим, що договір оренди №1017175 від 23.02.2010 укладений між Відповідачами підлягає визнанню недійсним, як такий, що завідома суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки укладений договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий бір", укладений між Відповідачами, визнано недійсним рішенням суду від 15.08.2016 у справі №911/1030/16, а тому Відповідач 1 не мав права надати в оренду Відповідачу 2 вказаний вище комплекс, оскільки не являвся його законним власником або титульним володільцем.

8. Також суд першої інстанції вказав, що оскільки укладення оспорюваного договору оренди мало своїм наслідком втрату державних коштів, які безпідставно сплачувались Відповідачем 2 Відповідачу 1 у вигляді орендних платежів за користування реабілітаційно-оздоровчим комплексом "Сосновий Бір", яким Відповідач 2 мав право користуватись безоплатно як балансоутримувач, вимога прокурора про стягнення з Відповідача 1 в дохід держави грошових коштів у сумі 2595600,00 грн, отриманих від Відповідача 2 в якості орендних платежів за оспорюваним договором, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

9. Під час розгляду справи, господарським судом першої інстанції було встановлено:

9.1. На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Ірпінської міської ради 20.09.2007 згідно рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради №143 від 31.07.2007, за Національним університетом державної податкової служби України, Комунальним підприємством Київської обласної ради "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" в книзі: 1-29, номер запису: 160, реєстраційний номер: 20350050, було зареєстровано право власності на нерухоме майно - реабілітаційно-оздоровчий комплекс "Сосновий бір", який розташований за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вулиці Кірова, 3.

9.2. 26.11.2007 між Національним університетом державної податкової служби України (правонаступником якого є Відповідач 2) та ТОВ "Міжрегіональна фінансово-юридична академія" (правонаступником якого є Відповідач 1) укладено договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий бір", що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вулиці Кірова, 3. Продаж об'єкта нерухомості відбувся на відкритих торгах (аукціоні), що проводився Товарною біржею "Центральна універсальна біржа" 16.10.2007.

9.3. 23.02.2010 між ТОВ "Міжрегіональна фінансово-юридична академія" (правонаступником якого є Відповідач 1) та Національним університетом ДПС України (правонаступником якого є Відповідач 2) було укладено договір №1017175 про надання послуг оренди нерухомого майна, згідно з п.1.1 якого підставою для укладення даного договору є результат здійснення процедури відкритих торгів проведених відповідно до чинного законодавства (Звіт №2 від 23.02.2010).

Згідно з п.1.2 договору за цим договором ТОВ "Міжрегіональна фінансово-юридична академія" зобов'язується передати Національному університету ДПС України в строкове платне користування приміщення реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий бір" для проживання та обслуговування студентів і співробітників Національного університету ДПС України, що знаходиться в смт. Ворзель, Київської області по вулиці Кірова, 3 площею 3461 кв. м., а Національний університет ДПС України зобов'язується прийняти це майно та після припинення цього договору повернути майно ТОВ "Міжрегіональна фінансово-юридична академія" в належному стані.

Відповідно до п.1.3 договору майно, що надається в користування, належить ТОВ "Міжрегіональна фінансово-юридична академія" за правом власності на підставі договору купівлі-продажу від 26.11.2007 №4031 (Приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Запісочний О.В.), зареєстрованого в комунальному підприємстві Київської обласної ради "Ірпінське міське державне бюро технічної інвентаризації" 29.12.2007 за №17260560.

Згідно з п. 2.1 договору ТОВ "Міжрегіональна фінансово-юридична академія" протягом тижня з дня набрання чинності цим договором передає, а Національний університет ДПС України приймає у користування майно, що оформлюється відповідним актом, який підписується сторонами.

Відповідно до п. 4.1 договору Національний університет ДПС України за користування орендованим майном сплачує орендну плату за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань на оренду житлових приміщень, що є предметом даного договору. Розмір орендної плати з урахуванням індексації становить: 259560,00 грн за 1 місяць з урахуванням ПДВ. Загальна сума договору складає 2595600,00 грн з урахуванням ПДВ.

Згідно з п.6.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.03.2010 і діє до 31.12.2010.

9.4. На виконання договору ТОВ "Міжрегіональна фінансово-юридична академія" передане, а Національним університетом ДПС України прийняте у тимчасове платне користування майно, що є предметом вищевказаного договору, а саме - приміщення реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий бір", що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, вул. Кірова, 3, що підтверджується актом передання-приймання майна від 01.03.2010.

9.5. На виконання договору Національним університетом ДПС України перераховано на рахунок ТОВ "Міжрегіональна фінансово-юридична академія" грошові кошти в загальній сумі 2595600,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: 1) №235 від 30.03.2010 на суму 259560,00 грн; 2) №490 від 28.05.2010 на суму 259560,00 грн; 3) №385 від 29.04.2010 на суму 259560,00грн; 4) №1009 від 29.10.2010 на суму 259560,00 грн; 5) №1224 від 24.12.2010 на суму 259560,00 грн; 6) №763 від 30.08.2010 на суму 259560,00 грн; 7) №866 від 28.09.2010 на суму 259560,00 грн; 7) №609 від 29.06.2010 на суму 259560,00 грн; 8) №692 від 28.07.2010 на суму 259560,00 грн; 9) №1129 від 14.12.2010 на суму 259560,00 грн.

9.6. Рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2016 у справі №911/1030/16 за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України, Регіонального відділення Фонду державного майна України в Київської області до Національного університету державної податкової служби України, Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення та повернення майна у державну власність, позов задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради №143 від 31.07.2007 "Про оформлення правовстановлюючої документації на будівлі і споруди реабілітаційного оздоровчого комплексу "Сосновий бір", розташованого в смт. Ворзель, вул. Кірова, 3 за Національним університетом ДПС України". Витребувано з незаконного чужого володіння Ірпінської фінансово-юридично академії у формі ТОВ на користь держави в особі уповноваженого органу - Державної фіскальної служби України об'єкт нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчий комплекс "Сосновий бір", що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вул. Кірова, 3, загальною вартістю 1665384,25 грн.

Рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2016 у справі №911/1030/16 залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2017.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 у справі № 911/1113/18 апеляційну скаргу Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2018 у справі №911/1113/18 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2018 у справі №911/1113/18 залишено без змін. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладено на Ірпінську фінансово-юридичну академію у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

11. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають до задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 01.11.2018 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 у справі № 911/1113/18, Ірпінська фінансово-юридична академія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зупинити виконання рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 у справі № 911/1113/18 в частині стягнення з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю грошових коштів до закінчення їх перегляду у порядку касації. Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 у справі № 911/1113/18 повністю. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/1113/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Ткаченко Н.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 25.04.2019.

14. У зв'язку з відпусткою судді Ткаченко Н.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/1113/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Чумак Ю.Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2019.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Пєскова В.Г., судді - Чумака Ю.Я. від 10.05.2019 прийнято справу № 911/1113/18 Господарського суду Київської області до провадження. Відкрито касаційне провадження у справі № 911/1113/18 Господарського суду Київської області за касаційною скаргою Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 відбудеться 20.06.2019. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 30.05.2019. Витребувано з Господарського суду Київської області та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 911/1113/18 за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі - Державної фіскальної служби України до Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Університету Державної фіскальної служби України про визнання недійсним договору оренди та стягнення 2 595 600, 00 грн. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

16. До Верховного Суду надійшов відзив Керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі - Державної фіскальної служби України на касаційну скаргу Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, в якому вказує на її необґрунтованість та просить залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 у справі № 911/1113/18 - без змін.

17. До Верховного Суду надійшов відзив Державної фіскальної служби України на касаційну скаргу Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, в якому заперечує проти її доводів та просить залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 у справі № 911/1113/18 - без змін.

18. Від Університету Державної фіскальної служби України до Верховного Суду надійшли письмові пояснення (відзив) на касаційну скаргу Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, в яких вказує на те, що Університет Державної фіскальної служби України повинен бути позивачем у даній справі.

19. В судовому засіданні 20.06.2019 в порядку ст. 216 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) оголошено перерву до 09.07.2019.

20. 09.07.2019 Прокурором Генеральної прокуратури України подано до Верховного Суду клопотання, в порядку ч. 1 ст. 303 ГПК України, в якому зазначає про наявність практики суду касаційної інстанції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та просить передати справу на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у разі, якщо судова колегія при розгляді даної справи вважає за необхідне відступити від висновків суду касаційної інстанції.

21. В судове засідання 09.07.2019 з'явилися прокурор Генеральної прокуратури України, представники Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, Державної фіскальної служби України, Університету Державної фіскальної служби України, які надали пояснення у справі.

22. Представником Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в судовому засіданні 09.07.2019 заявлено клопотання про відкладення розгляду справи.

Вказане клопотання мотивоване тим, що представнику Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю необхідний час для ознайомлення з матеріалами справи, оскільки договір про надання правової допомоги укладено між ним та Ірпінською фінансово-юридичною академією у формі Товариства з обмеженою в особі виконуючого обов'язки ректора Мельника Р.В. 09.07.2019.

При цьому, представником Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю подано до суду касаційної інстанції довідку, видану Мельнику Р.В про те, що 09.07.2019 він відвідав сімейного лікаря.

Відповідно до ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, виконуючий обов'язки ректора Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою Мельник Р.В. був присутній в судовому засіданні 20.06.2019 і під розпис був повідомлений про дату наступного судового засідання. Підписання договору про надання правової допомоги в день судового засідання 09.07.2019 (при неспростованій можливості вчинити відповідні дії починаючи з 20.06.2019), колегія суддів Касаційного господарського суду розцінює як дії, що спрямовані на затягування розгляду справи і є зловживанням процесуальними правами, в зв'язку з чим відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю)

23. В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також вказує на неповне з'ясування судами обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Скаржник доводить, що в матеріалах справи відсутні докази дотримання прокурором ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо попереднього повідомлення відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення з даним позовом до суду.

Крім того, на думку скаржника, правовідносини, які являються предметом розгляду даної справи носять публічно-правовий характер.

Також, скаржник вказує на необхідність застосування строку позовної давності при вирішенні спору.

Доводи позивача

(Керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі - Державної фіскальної служби України)

Прокурор у відзиві доводить про відсутність підстав для скасування оскаржених рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції та вказує на те, що судами було з'ясовано всі обставини справи.

Також, вказує на те, що строк позовної давності не пропущений, оскільки Позивач довідався про факт укладення оспорюваного договору оренди під час звернення у 2016 році Заступником керівника прокуратури до суду.

(Державної фіскальної служби України)

Державна фіскальна служба України у відзиві заперечує проти доводів, викладених у касаційній скарзі та вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи відповідача-2

(Університету Державної фіскальної служби України)

У поданому відзиві Університет Державної фіскальної служби України зазначив, що повинен бути Позивачем у даній справі, грошові кошти повинні бути стягнуті з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Університету Державної фіскальної служби України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Одним із доводів касаційної скарги Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю є те, що правовідносини, які є предметом даної справи, носять публічно-правовий характер та судами не обґрунтована підсудність цієї справи.

Ч. 6 ст. 302 ГПК України визначено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в ч. ч. 1-4 ст. 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у ч. ч. 5 або 6 ст. 302 цього Кодексу.

У провадженні суду касаційної інстанції перебувають справи № 911/1107/18, № 911/1108/18, № 911/1109/18, № 911/1110/18 з тотожним предметом позову, між тими ж сторонами, в подібних правовідносинах як і у даній справі № 911/1113/18.

Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду ухвалами від 11.06.2019 у справі № 911/1109/18, від 19.06.2019 у справі № 911/1107/18, від 19.06.2019 у справі № 911/1108/18, від 19.06.2019 у справі № 911/1110/18 було передано ці справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до ч. 6 ст. 302 ГПК України.

Проте, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі вказаних справ на її розгляд та ухвалами від 25.06.2019 у справі № 911/1108/18, від 25.06.2019 у справі № 911/1109/18, від 02.07.2019 у справі № 911/1107/18, від 02.07.2019 у справі № 911/1110/18 повернула справи відповідним колегіям Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що передані на її розгляд питання у цій справі можуть бути вирішені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду як належним судом.

З огляду на викладене, Колегія Касаційного господарського суду не вбачає підстав для передачі даної справи № 911/1113/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

25. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ст. 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України, якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, реабілітаційно-оздоровчий комплекс "Сосновий Бір" до відчуження, перебував на балансі Національного університету державної податкової служби України (правонаступником якого є Відповідач 2), що обумовлювало безоплатне користування університетом вказаним майном.

26.11.2007 між Національним університетом державної податкової служби України (правонаступником якого є Відповідач 2) та ТОВ "Міжрегіональна фінансово-юридична академія" (правонаступником якого є Відповідач 1) укладено договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий бір", що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вулиці Кірова, 3. Продаж об'єкта нерухомості відбувся на відкритих торгах (аукціоні), що проводився Товарною біржею "Центральна універсальна біржа" 16.10.2007.

Разом з тим, вказаний договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий Бір" укладений всупереч вимогам ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", яка встановлює мораторій на приватизацію (відчуження) об'єктів освіти та науки.

За вказаних обставин, зазначене нерухоме майно вибуло з власності держави з порушенням вимог чинного законодавства шляхом укладення цивільно-правової угоди без дозволу уповноваженого державою органу управління державним майном.

Після проведення процедури відчуження, яка не відповідала вимогам законодавства України, вказаний об'єкт нерухомого майна перебував в оренді Відповідача 2 для проживання та обслуговування студентів та співробітників ВУЗу. Починаючи з 2008 року по 2014 рік між Відповідачами укладались договори найму (оренди) нерухомого майна. За вказаний період Відповідачем 2 на користь Відповідача 1 за договорами оренди було сплачено 13016083,20 грн.

Правовідносини, які були наслідком укладання зазначеного правочину купівлі-продажу прямо суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, оскільки призвели до втрат державного бюджету на суму 13016083,20 грн.

Викладені вище обставини встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2016 у справі №911/1030/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2017 у вказаній справі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що такі дії сторін договору спрямовані на незаконне заволодіння коштами Державного бюджету України, оскільки їх наслідки призвели до втрат коштів державного закладу, які безпідставно сплачувались Відповідачу 1 у вигляді орендних платежів за користування Відповідачем 2 реабілітаційно-оздоровчим комплексом "Сосновий Бір" на підставі оскаржуваного договору.

За вказаних обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, суд апеляційної інстанції вірно вказав на те, що факт встановлення обставин надходження коштів, виручених від продажу комплексу, до державного бюджету жодним чином не може підтвердити обставин відсутності умислу у сторін оскаржуваного договору оренди на заволодіння коштами Державного бюджету України, оскільки Відповідачем 1 не доведено, що орендні платежі, сплачені за вказаним договором, надійшли саме до Державного бюджету України.

Крім того, судом апеляційної інстанції правомірно відхилено аргументи Відповідача 1, що умисел у обох сторін чи однієї із сторін правочину, спрямований на незаконний результат повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи та її розгляду в суді (обвинувальний вирок суду).

Як вбачається з ст. 228 ЦК України, остання не передбачає, що наявність вказаних в ній підстав для визнання нікчемним або недійсним правочину має доводитись лише якимось певним переліком чітко визначених засобів доказування, зокрема, лише вироком суду про притягнення до кримінальної відповідальності сторони такого правочину, яка його вчинила з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Також, судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено аргументи Відповідача 1, що правовий статус добросовісного власника майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий Бір", що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вулиці Кірова, 3, Відповідач 1 втратив лише після набрання рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2016 у справі №911/1030/16 законної сили, тобто 03.11.2016.

Зокрема, суд апеляційної інстанції вказав на те, що судовим рішенням від 15.08.2016 у справі №911/1030/16 встановлено, що процедура відчуження реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий Бір", не відповідала вимогам законодавства України та об'єкт нерухомого майна вибув з державної власності всупереч законодавству та волі держави, у зв'язку з чим рішенням суду витребувано з незаконного чужого володіння Відповідача 1 на користь держави в особі уповноваженого органу Позивача об'єкт нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчий комплекс "Сосновий Бір". Відповідач 1, придбаваючи спірне майно з порушенням чинного законодавства України, знав або повинен був знати наслідки таких дій, тому не може мати статус добросовісного набувача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання спірного договору оренди Відповідачем 2 перераховано Відповідачу 1 грошові кошти з орендної плати у сумі 2595600,00 грн.

У зв'язку із визнанням оскаржуваного договору оренди недійсним та на підставі ст. 228 ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення вимог Прокурора про стягнення з Відповідача 1 в дохід держави грошових коштів в сумі 2595600,00 грн., сплачених Відповідачем 2 на користь Відповідача 1 за вказаним договором оренди як орендні платежі.

Визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, судами попередніх інстанцій було враховано, коли про порушене право дізналася або могла дізнатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний позивач або прокурор.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що підстави для звернення прокурора з даним позовом до суду виникли у зв'язку з прийняттям Господарським судом Київської області рішення від 15.08.2016 у справі №911/1030/16, оскільки саме вказаним рішенням встановлені обставини незаконності вибуття з володіння держави належного їй об'єкта нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий Бір", що знаходиться за адресою: Київська область, смт Ворзель, по вулиці Кірова, 3, загальною вартістю 1665384,25 грн, які створили правову підставу для стягнення незаконно сплачених бюджетних коштів за користування вказаним майном.

Отже, перебіг позовної давності для Позивача розпочався з моменту набрання рішенням законної сили, тобто з 03.11.2016 (дата прийняття постанови апеляційним судом, якою вказане рішення залишено без змін).

Суди попередніх інстанцій встановили, що з даним позовом прокурор звернувся до суду 24.05.2018 (що підтверджується відбитком відділення поштового зв'язку на конверті), тобто без пропуску трирічного строку позовної давності.

Крім того, судом апеляційної інстанції відхилено аргументи Відповідача 2, що саме останній повинен бути Позивачем у даній справі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно з ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Державна фіскальна служба України, як центральний орган виконавчої влади (уповноважений орган управління) відноситься до суб'єктів управління об'єктами державної власності у зв'язку наявністю відповідних повноважень.

Відповідно до п. 11,38 ч.1 ст.6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Державна фіскальна служба України як уповноважений орган управління має повноваження щодо ведення обліку об'єктів державної власності, що перебувають в її управлінні, здійснення контролю за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів та виконання інших передбачених законодавством функцій з управління об'єктами державної власності.

Відповідно до пп.83 та 85 п.4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою КМУ від 21.05.2014 №236, ДФС відповідно до покладених на неї завдань здійснює внутрішній аудит та контроль за дотриманням вимог законодавства і виконанням службових, посадових обов'язків у ДФС, її територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери її управління та здійснює управління об'єктами державної власності.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Відповідач 2 за організаційно-правовою формою являється державним закладом, засновником якого є Позивач, що підтверджує факт наявності у Позивача повноважень щодо здійснення контролю за ефективним використанням нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий Бір", що розташований за адресою: смт. Ворзель, вул. Кірова, 3 та перебуває на балансі Відповідача 2. Отже, Прокурором було вірно визначено позивача у даній справі.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що позовні вимоги Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі - Державної фіскальної служби України є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

26. Щодо суті касаційної скарги

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та повністю повторюють доводи апеляційної скарги, яким була надана належна правова оцінка судом апеляційної інстанції.

27. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003 (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006 (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань(ст. 309 ГПК України).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Ірпінської фінансово-юридична академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та залишення рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 у справі № 911/1113/18 без змін.

28. Судові витрати

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Ірпінської фінансово-юридична академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 у справі № 911/1113/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.Г. Пєсков

Ю.Я. Чумак