Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.01.2019 року у справі №903/393/18

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 903/393/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Співака С.В.

учасники справи:

позивач - Виконавчий комітет Луцької міської ради,

представник позивача - Андрусяк І.В. (довіреність № 1.1-8/1389 від 15.03.2019),

відповідач - Підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю ВТП "Санрайз" ЛТД,

представник відповідача - Давидюк В.Г. (ордер ВЛ № 000,060269 від 05.04.2019),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Виконавчого комітету Луцької міської ради,

на рішення Господарського суду Волинської області

від 20.08.2018

у складі судді: Дем'як В.М.,

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

від 22.11.2018

у складі колегії суддів: Грязнов В.В. (головуючий), Філіпова Т.Л., Мельник О.В.,

у справі за позовом

Виконавчого комітету Луцької міської ради,

до Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю ВТП "Санрайз" ЛТД

про визнання укладеним договору № 15 від 18.04.2018 на перевезення пасажирів,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Виконавчий комітет Луцької міської ради звернувся до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ВТП "Санрайз" Лтд про визнання укладеним договору від 18.04.2018 № 15 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в редакції типового договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом затвердженого рішенням виконкому Луцької міської ради від 14.10.2010 № 659-1 відповідно до конкурсної документації.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Рішенням Господарського суду Волинської області від 20.08.2018 у справі № 903/393/18 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

3. Рішення мотивоване тим, що Луцька міська рада є органом місцевого самоврядування, а згідно ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) право на затвердження типових договорів надано Кабінету міністрів України, або у випадках передбачених законом, іншим органам державної влади. Тому, договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування не можна вважати, ані типовим договором, ані договором приєднання, а суб'єкти спірних правовідносин не обмежені його умовами та не позбавлені права визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення. Разом з тим, положення запропонованого Луцькою міською радою проекту договору не узгоджуються з вимогами чинного законодавства України та суперечать принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, які визначені ст. 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

4. Під час розгляду справи, господарським судом першої інстанції було встановлено:

4.1. Рішенням виконавчого комітетом Луцької міської ради № 228-1 від 18.04.2018 затверджено результати конкурсу на перевезення пасажирів у місті Луцьку відповідно до протоколу засідання конкурсного комітету від 16.04.2018 щодо визначення у місті Луцьку за автобусними маршрутами загального користування:

- № 17 "Центральний ринок" - Завокзальний ринок" - ТОВ ВТП "Санрайз" ЛТД;

- № 17а "Центральний ринок" - Завокзальний ринок" - КП "Луцьке підприємство електротранспорту" та доручено управлінню транспорту та зв'язку підготувати необхідні матеріали для укладення договір на перевезення пасажирів у місті Луцьку з переможцями конкурсу.

4.2. Позивач передав відповідачу два підписаних примірники договору № 15 від 18.04.2018 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого організатор надає перевізнику право на перевезення пасажирів за маршрутом № 17 Центральний ринок Завокзальний ринок (за графіком руху та режимом виконання перевезень пасажирів: 6 автобусів у звичайному режимі руху) і визначає рухомий склад для роботи на даному маршруті, а саме: автобуси, зазначені у додатку, який є невід'ємною частиною договору.

4.3. Відповідач надіслав позивачу підписаний примірник договору від 18.04.2018 з протоколом розбіжностей щодо внесення змін до п. 2.2.15 договору та доповнення договору пунктами, на що отримав відповідь (лист від 23.05.2018 №1.1-15/3897) про відмову у підписанні протоколу розбіжностей до договору з посиланнями на рішення виконавчого комітету від 14.10.2010 № 659-1 "Про конкурс на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 у справі № 903/393/18, вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

6. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд вказав на те, що договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування не можна вважати ні типовим договором, ні договором приєднання, а тому суб'єкти спірних правовідносин не обмежені його умовами та не позбавлені права визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 20.08.2018 та постановою апеляційного господарського суду від 22.11.2018, Виконавчий комітет Луцької міської ради звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, з вимогою їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 903/393/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2019.

9. Ухвалою Верховного Суду від 21.01.2019, касаційну скаргу залишено без руху у відповідності з положенням ст. 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

10. Ухвалою від 15.02.2019 Верховний Суд прийняв справу № 903/393/18 Господарського суду Волинської області до провадження та відкрив касаційне провадження; призначив розгляд справи на 09.04.2019.

11. В засідання суду касаційної інстанції з'явились представники позивача та відповідача, які надали пояснення у справі.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Виконавчого комітету Луцької міської ради)

12. Скаржник вказує на поверхневість оскаржуваних судових рішень, їх невідповідність обставинам справи та нормам матеріального законодавства.

13. Скаржник доводить, що висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, щодо невідповідності умов типового договору, а також умов спірного проекту договору № 15 нормам чинного законодавства є необґрунтованими та безпідставними, оскільки не дотримано передбаченого законом порядку визнання актів органів місцевого самоврядування такими, що не відповідають нормам закону. Водночас, рішенням Луцької міської ради від 14.10.2010 № 659-1 (зі змінами і доповненнями) затверджено Порядок проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку, зразок заяви на участь у конкурсі, типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом та інше, а рішенням від 06.12.2017 № 743-1 передбачено обов'язок перевізника надавати послуги з перевезення пільгових категорій пасажирів безкоштовно та бездотаційно. Зазначені рішення органу місцевого самоврядування є чинними.

14. Також скаржник зазначає, що відбір перевізника здійснюється на конкурсній основі, а Порядок і типовий договір розміщенні у вільному доступі для ознайомлення, отже, відповідач, подаючи заяву на участь у конкурсі, засвідчив свою згоду на його підписання в разі перемоги у конкурсі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

16. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв цивільного обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній форм досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Аналогічні положення наведено у ст. 180 ГК України.

Відповідно до ст. 181 ГК України, якою визначено загальний порядок укладення господарських договорів, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

За змістом ст. 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" забезпечення організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Договір про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування укладається організатором за результатами проведеного конкурсу та відповідно є єдиною підставою для здійснення перевезень на маршрутах загального користування.

Статтею 43 Закону "Про автомобільний транспорт" передбачено, що визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Рішенням Луцької міської ради від 14.10.2010 № 659-1 (зі змінами і доповненнями) затверджено Порядок проведення конкурсу на перевезення пасажирів автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку (далі - Порядок), зразок заяви на участь в конкурсі, типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом (далі - типовий договір) та інше.

Згідно з п. 5 Порядку метою визначення автомобільного перевізника на конкурсних засадах є: реалізація основних напрямів розвитку галузі автомобільного транспорту; створення безпечних умов для перевезення пасажирів автомобільним транспортом; покращення якості пасажирських перевезень; створення конкурентного середовища; забезпечення оновлення рухомого складу; підвищення рівня безпеки перевезень пасажирів; забезпечення виконання соціально значущих перевезень.

За змістом п. 8 Порядку рішення про переможця конкурсу приймається конкурсним комітетом. Рішення конкурсного комітету обов'язкове для виконання організатором, крім випадків, передбачених пунктом 53 цього Порядку.

Відповідно до п. 10 Порядку у конкурсі можуть брати участь автомобільні перевізники, які мають ліцензію на той вид послуг, що виносять на конкурс, на законних підставах використовують у достатній кількості сертифіковані міські автобуси, відповідають вимогам ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Згідно з п. 14 Порядку організатор залучає робочий орган, на який покладаються функції із підготовки матеріалів для проведення конкурсу, їх аналізу та оцінки відповідності конкурсних пропозицій перевізника-претендента умовам конкурсу, підготовки паспортів автобусних маршрутів і матеріалів для подальшого встановлення відносин між організатором та автомобільним перевізником - переможцем конкурсу. До проведення перевірки достовірності інформації, поданої перевізниками-претендентами, організатор може залучати територіальні підрозділи Міністерства транспорту та зв'язку України. Перевірка достовірності поданої інформації проводиться згідно з умовами та у порядку, що визначені Міністерством транспорту та зв'язку України та Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Пунктом 27 Порядку передбачено, що організатор або робочий орган публікує в офіційних друкованих засобах масової інформації не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку конкурсу оголошення про конкурс, яке повинне містити, зокрема, таку інформацію: умови конкурсу; порядок одержання необхідної інформації про об'єкт конкурсу.

Рішення про результати конкурсу приймається конкурсним комітетом на закритому засіданні у присутності не менше як половини його складу, у тому числі голови конкурсного комітету або його заступника, простою більшістю голосів. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови конкурсного комітету (або за його відсутності - голос заступника голови конкурсного комітету) (п. 46 Порядку).

Відповідно до пунктів 49 - 51 Порядку протокол засідання конкурсного комітету повинен містити інформацію про: номери та назви об'єктів конкурсу; найменування перевізників-претендентів; результати голосування членів конкурсного комітету або результати, отримані за бальною системою оцінки пропозицій перевізників-претендентів; рішення конкурсного комітету про визначення переможця конкурсу та перевізника-претендента, який за результатами розгляду посів друге місце.

Рішення конкурсного комітету щодо визначення переможця конкурсу вводяться у дію розпорядженням міського голови протягом не більш як 10 робочих днів із дня проведення конкурсу.

Витяги із протоколу засідання конкурсного комітету подаються на підставі письмової заяви перевізника-претендента протягом 30 днів з дня її надходження.

За змістом п. 52 Порядку організатор укладає з переможцем конкурсу договір на перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті згідно з умовами конкурсу. У разі письмової відмови перевізника-претендента, який став переможцем конкурсу, від укладення договору з організатором договір укладається з перевізником-претендентом, який посів друге місце. У договорі визначаються умови перевезень на маршруті (маршрутах) відповідно до визначеного об'єкта конкурсу.

Як вже було зазначено вище, рішенням виконавчого комітетом Луцької міської ради № 228-1 від 18.04.2018 затверджено результати конкурсу на перевезення пасажирів у місті Луцьку відповідно до протоколу засідання конкурсного комітету від 16.04.2018 щодо визначення у м. Луцьку за автобусними маршрутами загального користування, зокрема, - № 17 - ТОВ ВТП "Санрайз" ЛТД.

З огляду на викладене, можливо дійти висновку, що на момент подання документів про участь у конкурсі відповідачу були відомі умови конкурсу.

Оскільки виконавчим комітетом Луцької міської ради умову договору про перевезення перевізником додатково, окрім держзамовлення на соціально значущі послуги, безкоштовно та бездотаційно пасажирів пільгових категорій згідно з переліком, встановленим рішенням виконавчого комітету на відповідний рік, було внесено до типового договору, затвердженого рішенням Луцької міської ради ще у 2010 році (рішення від 14.10.2010 № 659-1 зі змінами і доповненнями), цю умову було визначено як істотну умову договору і конкурсу зокрема.

При цьому, оскільки відбір перевізника відбувається на конкурсній основі, Порядок і Типовий договір належить до публічної інформації, наявні у вільному доступі для ознайомлення.

Звертаючись із заявою про участь у конкурсі на перевезення пасажирів на міському маршруті загального користування, відповідач підтвердив, зокрема, свою згоду брати участь у конкурсі відповідно до умов його проведення, визначених організатором, ознайомлення з об'єктом конкурсу та його основними характеристиками, а також укладення договору у разі перемоги у конкурсі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 903/32/18 та від 22.01.2019 № 903/33/18.

Зважаючи на викладене, висновки судів попередніх інстанцій щодо недосягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору є передчасним.

Крім того, господарські суди попередніх інстанцій не врахували, що зміст типового договору, затверджений рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 № 659-1 є складовою умов конкурсів на перевезення пасажирів за автобусними.

Згідно з п. 6 ст. 59 та п. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті у межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Рішенням Луцької міської ради від 14.10.2010 № 659-1 внесено до типового договору умову про перевезення перевізником безкоштовно та бездотаційно пасажирів пільгових категорій.

Крім того, обов'язок перевізника надавати послуги з перевезення пільгових категорій пасажирів безкоштовно та бездотаційно визначено в рішенні позивача від 06.12.2017 № 743-1.

Поряд з цим, господарські суди попередніх інстанцій не дослідили та не встановили чи дотримано передбачений законом порядок визнання актів органів місцевого самоврядування такими, що не відповідають нормам закону.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Не в повному обсязі встановлені судами обставини не дають можливості дійти однозначного висновку про наявність/відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, тобто, спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки.

Не з'ясувавши відповідних обставин, не дослідивши пов'язані з ними докази, попередні судові інстанції припустилися порушення норм процесуального права, а саме ч. 1 ст. 86 ГПК України щодо всебічного, повного, об'єктивного дослідження наявних у справі доказів та ч. 5 ст. 236 названого Кодексу стосовно ухвалення судового рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин.

17. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

В силу приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Згідно п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Виконавчого комітету Луцької міської ради та скасування постанови апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суддів.

Під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

18. Судові витрати

У зв'язку зі скасуванням постанови апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Виконавчого комітету Луцької міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 та рішення Господарського суду Волинської області від 20.08.2018 у справі № 903/393/18 скасувати.

3. Справу № 903/393/18 направити на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк Судді Л.Й. Катеринчук В.Г. Пєсков