Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 902/440/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.01.2019 (судді: Петухов М. Г., Гудак А. В., Маціщук А. В.)

за касаційною скаргою Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" у справі

за позовом фізичної особи - підприємця Григор?єва Євгена Сергійовича

до Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал"

про стягнення 345 519,73 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У липні 2018 року фізична особа - підприємець (далі - ФОП) Григор'єв Євген Сергійович звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" (далі - КП "Вінницяоблводоканал") 345 519,73 грн матеріальної шкоди на підставі положень статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству України від 05.07.1995 № 30, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 21.07.1995 за № 231/767 (далі - Правила), Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.10.2008 № 936/15627.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок аварії системи водопостачання (прориву водогону) біля приміщення торговельного комплексу з продажу продовольчих і непродовольчих товарів сталося залиття орендованих позивачем приміщень магазину, у зв'язку з чим йому завдано шкоди у загальній сумі 345 519,73 грн, з яких: 276 972,65 грн реальних збитків (вартість знищеного товару) і 68 547,08 грн упущеної вигоди у виді торговельної націнки (виручки). Позивач зазначав, що залиття приміщень магазину і завдання шкоди його майну сталося через невиконання КП "Вінницяоблводоканал" вимог щодо нагляду за станом водопровідної мережі, запобігання передчасному зносу споруд і устаткування, а також аваріям, та за відсутності належних організаційно-технічних заходів з догляду за водопровідною мережею і спорудами, їх ремонту, тому спірна сума збитків підлягає відшкодуванню відповідачем.

1.2. У відзиві на позов КП "Вінницяоблводоканал" заперечило проти позовних вимог, просило відмовити у їх задоволенні, посилаючись на використання позивачем спірного приміщення, яке, на його думку, не пристосовано для зберігання продуктів харчування, а також на порушення орендодавцем державних будівельних норм при будівництві торговельно-офісного центру і наголошуючи на недоведеності розміру заявлених до стягнення збитків.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.10.2018 (суддя Матвійчук В. В.) у позові відмовлено.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд визнав позов необґрунтованим, виходячи із недоведеності правових підстав для стягнення заявлених збитків.

2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.01.2019 (судді: Петухов М. Г., Гудак А. В., Маціщук А. В.) рішення Господарського суду Вінницької області від 25.10.2018 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Вінницяоблводоканал" на користь ФОП Григор'єва Є. С. 276 972,65 грн збитків і 4 154,53 грн витрат зі сплати судового збору за подання позову. У задоволенні позову в частині стягнення 68 547,08 грн упущеної вигоди відмовлено. Стягнуто з КП "Вінницяоблводоканал" на користь ФОП Григор'єва Є. С. 6 251,80 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції виходив із наявності обставин, з якими положення законодавства у цьому випадку пов'язують відшкодування збитків, і визнав доведеним позивачем розмір спірної суми реальних збитків, завданих внаслідок знищення товару позивача у зв'язку із залиттям орендованого ним приміщення. Суд установив, що відповідач є балансоутримувачем водопровідної мережі, через прорив якої було затоплено орендоване позивачем приміщення; саме на відповідача покладено обов'язок з утримання мережі водопостачання у належному стані. Апеляційний господарський суд з'ясував, що причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками у наведеному випадку полягає в тому, що внаслідок невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо утримання мережі водопостачання у належному стані позивачеві було завдано збитків; відсутності своєї вини у завданні таких збитків відповідач не довів.

Водночас суд відмовив у позові в частині стягнення з відповідача 68 547,08 грн упущеної вигоди у зв'язку з її недоведеністю.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із висновками апеляційного господарського суду, КП "Вінницяоблводоканал" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.01.2019, як ухвалену з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а рішення Господарського суду Вінницької області від 25.10.2018 залишити в силі. Скаржник в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на відсутність підстав для стягнення спірних збитків із відповідача та наголошує, зокрема, на недоведеності як розміру спірних збитків, так і наявності товару у приміщенні, де сталося затоплення; нездійсненні гідроізоляції цього приміщення.

3.2. Від ФОП Григор'єва Є. С. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін постанову у справі як законну та обґрунтовану, а касаційну скаргу відхилити. Позивач наголошує на безпідставності доводів, викладених у касаційній скарзі, які, на його думку, стосуються переоцінки доказів у справі, та акцентує, що апеляційний господарський суд повно, всебічно та об'єктивно розглянув обставини та оцінив наявні у справі докази.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Переглянувши оскаржену у справі постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Як установлено апеляційним господарським судом і підтверджено матеріалами справи, ФОП Григор'єв Є. С. на підставі договору оренди магазину від 02.03.2017 № 52 орендував у Товариства з обмеженою відповідальністю "АЯГіК" (далі - ТОВ "АЯГіК") торгове приміщення у торговельному комплексі з продажу продовольчих і непродовольчих товарів площею 103,8 м2 за адресою: м. Вінниця, просп. Юності, 35А (підвальне приміщення) строком до 31.12.2019.

Зазначене приміщення, як зазначає позивач, він використовував як магазин-склад із торгівлі продовольчими товарами - кондитерськими виробами.

06.06.2018 внаслідок аварії - прориву труби водопостачання біля приміщення торговельного комплексу з продажу продовольчих і непродовольчих товарів за зазначеною адресою сталося залиття магазину, орендованого ФОП Григор'євим Є. С., через що підприємцеві завдано матеріальної шкоди у зв'язку зі знищенням товару. У приміщенні магазину станом на 06.06.2018 перебував товар на загальну суму 293 625,75 грн, що, як з'ясував суд апеляційної інстанції, підтверджується матеріалами справи.

Цього ж дня було складено відповідний акт про залиття, а також акт про пошкодження майна та розмір завданих збитків внаслідок затоплення, підписаний ФОП Григор'євим Є. С., директором, завгоспом ТОВ "АЯГіК" і (як з'ясував суд апеляційної інстанції) продавцями ОСОБА_6, ОСОБА_7, за змістом якого вартість знищеного товару становить 276 972,65 грн, вартість неушкодженого товару - 16 653,10 грн.

За інформацією, викладеною виконавчим комітетом Вінницької міської ради у листі від 21.09.2018 № 01-00-011-43900, відділ оперативного реагування "Цілодобова варта" Вінницької міської ради 06.06.2018 зафіксував звернення щодо течії мережі холодного водопостачання та затоплення підвального приміщення магазину по АДРЕСА_1; ремонтні роботи з усунення течії виконувало КП "Вінницяоблводоканал"; згідно з рішенням виконкому Вінницької міської ради від 11.12.1997 № 1317 мережі водопостачання та каналізації житлового будинку АДРЕСА_2 прийнято у комунальну власність територіальної громади міста та передано на баланс і обслуговування КП "Вінницяоблводоканал"; експлуатацію, обслуговування та ремонт водопроводу до будинку АДРЕСА_2, здійснює балансоутримувач - КП "Вінницяоблводоканал".

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 11.12.1997 № 1317 затверджено акт приймання-передачі у комунальну власність територіальної громади міста 127 квартирного житлового будинку для малосімейних по вул. Юності, 29.

17.12.1997 відповідно до акта передачі-приймання на баланс водопровідно-каналізаційних мереж СПП "Вінницяводоканал" прийняло на баланс мережі водопроводу та каналізації житлового будинку по вул. Юності, 29.

Таким чином, як установив суд апеляційної інстанції, відповідач є балансоутримувачем зазначеної водопровідної мережі, внаслідок прориву якої було затоплено орендоване позивачем приміщення.

4.3. Як убачається із матеріалів справи та установлено судами, предметом позову у цій справі є вимога ФОП Григор'єва Є. С. про стягнення з КП "Вінницяоблводоканал" 276 972,65 грн реальних збитків (вартість знищеного товару) і 68 547,08 грн упущеної вигоди у виді торговельної націнки (виручки) на підставі статей 22, 1166 Цивільного кодексу України.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень зазначеної норми майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Ця стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.

Отже, у розумінні наведених положень законодавства позивач повинен довести суду факт заподіяння йому шкоди, розмір цієї шкоди, наявність протиправної поведінки відповідача і причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками. При цьому відсутність вини має доводити відповідач.

Таким чином, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до пункту 14.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.08.2008 за № 936/15627, вуличні, квартальні, дворові, будинкові мережі, споруди і обладнання систем водопостачання та водовідведення обслуговуються та реконструюються тим підприємством, у якого ці об'єкти перебувають на балансі.

Згідно з пунктом 1.2 Правил ці Правила є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання, у тому числі юридичних осіб, що здійснюють технічну експлуатацію систем водопостачання та водовідведення, незалежно від організаційно-правової форми та форми власності.

Пунктом 2.1.3 цих Правил передбачено, що технічна експлуатація систем водопостачання та водовідведення повинна забезпечувати безперебійну і надійну роботу всіх споруд при високих техніко-економічних і якісних показниках з урахуванням вимог охорони водойм від забруднення стічними водами і раціонального використання водних ресурсів.

За змістом пунктів 2.9.1-2.9.7 Правил система планово-попереджувальних ремонтів (далі - ППР) споруд і устаткування виробника включає в себе організаційно-технічні заходи нагляду і догляду за спорудами і всіма видами ремонту, які здійснюються періодично за заздалегідь розробленим планом. Метою ППР є попередження передчасного зносу споруд і устаткування, запобігання аварій, забезпечення безперебійної роботи споруд і устаткування при високих якісних і техніко-економічних показниках. Огляди споруд і устаткування повинні проводитись періодично, за затвердженим керівництвом календарним планом. На основі даних цих оглядів і профілактичного обслуговування складаються дефектні відомості, розробляється проектно-кошторисна документація і проводяться поточний і капітальний ремонти. Поточний ремонт виконують за рахунок експлуатаційних витрат, включають до техпромфінплану виробника і здійснюють силами ремонтних підрозділів чи експлуатаційного персоналу. Капітальний ремонт виконують силами ремонтно-будівельних організацій (підрядним способом) чи ремонтних бригад виробника (господарським способом). Впровадження систем ППР входить до обов'язків керівника виробника.

За змістом пункту 9.1.2 Правил головними завданнями технічної експлуатації систем подачі і розподілу води є: нагляд за станом водопровідної мережі, споруд, пристроїв і обладнання на ній, технічне утримання мережі, усунення засмічень, промерзання тощо; розробка економічних режимів експлуатації мережі та управління її роботою; забезпечення необхідного тиску води на вводах споживачів і розподіл потоків води згідно із замовленою споживачами потребою у воді; утримання водопровідних мереж у належному санітарному стані, вчасна їх промивка та дезинфекція; поточний і капітальний ремонти на мережах, ліквідація аварій і витоків; ведення технічної документації та звітності; нагляд за будівництвом та приймання в експлуатацію нових ліній мереж, споруд на ній і споживацьких приєднань; вивчення мережі, нагляд за тиском, складання перспективних планів реконструкції і розвитку мережі з урахуванням будівництва в населеному пункті.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 зазначеного Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За змістом частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд, урахувавши наведені положення законодавства, дослідивши обставини та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення збитків у сумі 276 972,65 грн з огляду на наявність у наведеному випадку складу правопорушення у діях відповідача.

Суд апеляційної інстанції установив, що відповідач є балансоутримувачем водопровідної мережі житлового будинку по вул. Юності, 29, внаслідок прориву труби на якій було затоплено орендоване позивачем приміщення; залиття орендованих позивачем приміщень сталося внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків, визначених законодавством, оскільки саме на відповідача покладено обов'язок із забезпечення якісного утримання мережі водопостачання, своєчасного вжиття заходів із запобігання та недопущення аварійних ситуації на системі водопостачання.

Водночас суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, у зв'язку з недоведеністю відхилив посилання відповідача на нездійснення орендодавцем гідроізоляції спірного приміщення та недотримання державних норм і правил під час будівництва торгового центру, в якому розташовано це приміщення, при цьому суд зазначив про ненадання відповідачем доказів на підтвердження того, що зазначене приміщення є самочинним/незаконним будівництвом чи було збудовано без належного проектування або ж не прийнято в експлуатацію, а також про ненадання відповідачем доказів на спростування свої вини у завданні позивачеві матеріальних збитків за наслідками прориву труби на належній йому мережі водопостачання.

Крім того, суд апеляційної інстанції визнав недоведеним розмір заявленої позивачем до стягнення суми упущеної вигоди (68 547,08 грн), у зв'язку з чим обґрунтовано відмовив у позові у цій частині.

Оскільки суд апеляційної інстанції установив обставини, з якими законодавство у цьому випадку пов'язує відшкодування збитків у сумі 276 972,65 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування оскарженої у справі постанови, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судом. Як убачається зі змісту касаційної скарги, доводи скаржника про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права зводяться до його незгоди із встановленими судом обставинами справи та здійсненою ним оцінкою зібраних у справі доказів. Однак повторна оцінка доказів, на підставі яких господарський суд дійшов висновків про встановлення тих чи інших обставин справи, за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до компетенції суду касаційної інстанції. Водночас не отримав підтвердження і спростований матеріалами справи (а. с. 33) довід скаржника про те, що суд апеляційної інстанції послався на товарно-транспортні накладні, яких у матеріалах справи немає.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною 7 статті 301 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій.

6.2. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені апеляційним господарським судом, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що правових підстав для зміни чи скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки підстав для скасування постанови та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" залишити без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.01.2019 у справі № 902/440/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак