ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/5041/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Малашенкова Т.М., Селіваненко В.П.

за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Країна» - Тележинський М.М.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Маддокс Україна» - Ляшко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маддокс Україна»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022

(головуючий суддя - Руденко М.А., судді - Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.)

у справі №910/5041/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Країна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маддокс Україна»

про стягнення 22 303 048, 24 грн,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс країна» (далі - ТОВ «Люкс Країна», позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маддокс Україна» (далі - ТОВ «Маддокс Україна», відповідач) про стягнення 22 303 048,24 грн попередньої оплати.

2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань за договором поставки № 11.21-236РН в частині поставки товару.

3. Позивач зазначає, що за договором поставки перерахував відповідачеві 71 703 635,95 грн оплати за дизельне паливо, що підтверджується виписками по рахунку позивача. Відповідач поставив позивачеві товар на суму 39 935 692,16 грн, що підтверджується актами прийому-передачі №788 від 14.12.2021, №793 від 16.12.2021, №71 від 01.02.2022 та актами коригування №788-0КР від 31.12.2021, №793-0КР від 31.12.2021. Відповідачем здійснено часткове повернення суми передоплати в розмірі 9 464 895,54 грн. За доводами позивача заборгованість відповідача становить 22 303 048,24 грн

Короткий зміст оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/5041/22 в задоволенні позову відмовлено.

5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що право власності на товар (паливо дизельне Євро, міжсезонне, сорт Е, екологічного класу К5 марки ДТ-Е-К5, ГОСТ 32511-2013 (відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 (для ДП-3- Євро5-В0) загальною вагою 609,201 тон (загальним об`ємом 728 832 літрів) та загальною вартістю - 22 860 096,94 з ПДВ, і ризики його випадкової втрати (псування) перейшли від відповідача до позивача - 27.02.2022, а відповідач вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки товару позивачу за договором поставки №11.21-236РН від 26.11.2021 та додатковою угодою №3 належним чином.

6. Місцевий господарський суд зазначає, що за умовами п. 5 додаткової угоди №3 до договору сторони погодили, що датою поставки є дата календарного штемпеля станції прикордонного переходу (ст. Хоробичи УЗ) на залізничній накладній. Всі витрати та ризики стосовно товару переходять від постачальника до покупця з дати поставки. Тобто, відповідно до умов FCA Інкотермс-2010 та п. 5 додаткової угоди №3 до договору, враховуючи принцип свободи договору, товар вважається поставленим відповідачем позивачу з дати станції прикордонного переходу - ст. Хоробичи AT «Укрзалізниця».

7. Суд першої інстанції, приймаючи до уваги митні декларації ф. МД-2 від 27.02.2022 №UA903060/2022/002457 та від 08.04.2022 №UA903050/2022/003085, дійшов висновку, що вантаж згідно з накладною СМГС БЧ №23256882 від 22.02.2022 перетнув станції Тереховка (код станції 150805) та Хоробичи (327203) та пройшов митне оформлення.

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі № 910/5041/22 задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Люкс Країна». Скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022, ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ «Маддокс Україна» на користь ТОВ «Люкс Країна» 22 303 048,24 грн та здійснено розподіл судових витрат.

9. Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що п. 5 додаткової угоди № 3 передбачає, що дата календарного штемпеля станції прикордонного переходу є лише датою поставки товару, тоді як право власності на товар переходить саме з дати митного оформлення товару. У пункті 1 додаткової угоди № 3 сторони узгодили, що станцією митного оформлення є Сновськ, код станції 326906.

10. Пунктом 9 додаткової угоди №3 до договору передбачено, що факт поставки підтверджується залізничною накладною з відміткою станції митного оформлення, передача права власності на товар оформляється сторонами актом прийому-передачі товару в порядку, передбаченому договором.

11. Суд апеляційної інстанції зазначає, що на дублікаті залізничної накладної СМГС БЧ №23256882 від 22.02.2022, яка надана відповідачем в якості підтвердження поставки спірного товару, відсутня відмітка станції митного оформлення - Сновськ, код станції 326906.

12. Апеляційний господарський суд вказує на те, що дублікат залізничної накладної СМГС БЧ №23256882 від 22.02.2022 не може бути доказом факту поставки вантажу (паливо дизельне Євро, міжсезонне, сорт Е, екологічного класу К5 марки ДТ-Е-К5, ГОСТ 32511-2013 (відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 (для ДП-3- Євро5-В0) загальною вагою 609,201 тон (загальним об`ємом 728 832 літрів) та загальною вартістю - 22 860 096,94 з ПДВ).

13. Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що між сторонами не був підписаний акт приймання-передачі товару, як передбачено п. 9 додаткової угоди № 3. Позивач листом № 01/157 від 21.07.2022 надав свої заперечення проти підписання акта прийому-передачі № 54 від 27.02.2022 з огляду на те, що вказаний в акті товар позивач фактично не отримував, а тому відповідно до умов п. 4.7 договору даний акт вважається таким, що не погоджений та не підписаний позивачем.

14. Також судом апеляційної інстанції взято до уваги, що в матеріалах справи відсутні зареєстровані податкові та акцизні накладні, які б у сукупності з іншими доказами у справі змогли підтвердити факт поставки відповідачем позивачу товару відповідно до умов додаткової угоди № 3.

15. Апеляційний господарський суд, посилаючись на приписи ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, вказав на те, що зазначена стаття містять в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією, в якій просив повернути попередню оплату.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

16. Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ «Маддокс Україна» звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022.

17. Підставою касаційного оскарження відповідач вказує п.п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

18. Відповідач зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних категоріях спорів, викладеного в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17; без урахування, викладеного в постановах Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 910/15963/20, від 08.04.2018 у справі №904/8351/16, щодо наведення в судових рішень обґрунтувань відхилення аргументів про здійснення поставки оформлення товару, викладених відповідачем; без урахування, викладеного в постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №910/14900/19, від 08.09.2021 у справі № 913/690/20 щодо дослідження первинних документів.

19. Крім того, відповідач вказує на відсутність висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

20. Також ТОВ «Маддокс Україна» в касаційній скарзі зазначає про те, що судом апеляційної інстанції не досліджено та не надано оцінки наявним у матеріалах справи доказам на підтвердження виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару та митного оформлення партії товару.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

21. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити відповідачеві в задоволенні касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

22. 26 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Країна» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маддокс Україна» (постачальник) укладено договір поставки № 11.21-236РН (договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку, в строки та на умовах цього договору передати, а покупець прийняти і оплатити товар.

23. Відповідно до пп. 1.1.3 п. 1.1 договору поставки датою поставки є момент часу, з якого постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки товару покупцю згідно з умовами поставки, відповідно до пункту А4 базису Інкотермс в редакції 2010 року.

24. Пунктом 2.2 договору поставки встановлено, що найменування, кількість, номенклатура, ціна, строки, умови поставки і оплати кожної місячної партії товару та/або окремої партії товару узгоджуються сторонами в додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

25. Згідно з п. 4.1 договору поставки відвантаження товару в межах цього договору здійснюється в порядку, строки та на умовах поставки, передбачених у додаткових угодах до цього договору. Зобов`язання сторін за умовами поставки партії товару можуть конкретизуватися і змінюватися щодо базисів Інкотермс -2010 у відповідних додаткових угодах до цього договору.

26. За змістом п. 4.2 договору поставки зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними, а право власності на товар та ризики його випадкової втрати (псування) переходять від постачальника до покупця з дати поставки, що, в залежності від умов поставки, підтверджується документами, зазначеними у відповідній додатковій угоді до цього договору, якщо інше не вказано у відповідній додатковій угоді.

27. У пункті 4.3.3 договору поставки встановлено, що постачальник зобов`язується передати покупцю/вантажоодержувачу всі необхідні і належним чином оформлені документи на товар.

28. Пунктом 4.7 договору поставки передбачено, що за результатами поставки відповідної партії товару, сторонами підписується акт прийому-передачі товару. Обов`язок по складанню акта прийому-передачі товару лежить на постачальнику.

29. Згідно з п. 9.1 договору поставки цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до « 31» січня 2022 року, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо жодна зі сторін за 30 (тридцять) днів до закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону про свій намір припинити його дію, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах, без обмежень кількості таких продовжень.

30. Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Країна» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маддокс Україна» (експедитор) укладено генеральний договір надання транспортно-експедиційних послуг №11.21-236РН/ТЕО від 26.11.2021, відповідно до якого експедитор зобов`язується за винагороду і за рахунок клієнта, надавати останньому транспортно-експедиційні послуги щодо організації перевезень залізничним транспортом небезпечних вантажів клієнта у міжнародному та у внутрішньому сполученні, а також повернення порожніх, в тому числі, приватних або орендованих /залізничних вагонів-цистерн, в обсягах, за напрямками та за маршрутами згідно заявок позивача.

31. Для цілей цього договору вантажем клієнта вважаються виключно - нафтопродукти та скраплений вуглеводневий газ, які придбані ТОВ «Люкс Країна» у ТОВ «Маддокс Україна» відповідно до договору поставки №11.21-236РН від 26.11.2021.

32. 04 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Країна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маддокс Україна» укладено додаткову угоду № 3 до договору поставки №11.21-236РН від 26.11.2021.

33. Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 3 від 04.02.2022 постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити наступні нафтопродукти: дизельне паливо (паливо дизельне Євро з вмістом сірки не більше 10 ppm - згідно з ГОСТ 32511-2013, країна походження - РФ), в кількості 900,00 метричних тон +/- 10% в опціоні постачальника; термін поставки до 28.02.2022 з можливістю поставки перехідних обсягів до 31.03.2022 року.

Товар поставляється завантаженим у залізничний транспорт на умовах поставки FCA (Інкотермс - 2010) - ст. Хоробичи УЗ, код станції 327203 (надалі - станція прикордонного переходу). Постачальник забезпечує надання товару покупцю, відвантаженого вантажовідправником за наступними реквізитами:

- станція призначення - Бахмач-Гомельський, код станції 326107;

- станція митного оформлення - Сновськ, код станції 326906;

- платник залізничного тарифу по УЗ (експедитор) - ТОВ «Маддокс Україна», код платника 8258776;

- вантажоодержувач (експедитор) - ТОВ «Маддокс Україна», код вантажоодержувача 1959.

Постачальник повинен здійснити всі митні формальності для імпорту товару (випуску товару в вільний обіг), сплатити будь-яке імпортне мито, ПДВ та інші податки та збори, що справляються при імпорті товару в строк не більше 4 календарних днів від дати прибуття товару на станцію митного оформлення (дата штемпеля станції митного оформлення на залізничній накладній =день1).

34. У пункті 5 додаткової угоди №3 до договору сторони погодили, що датою поставки є дата календарного штемпеля станції прикордонного переходу на залізничній накладній. Всі витрати та ризики стосовно товару переходять від постачальника до покупця з дати поставки.

Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати (псування) товару переходять від постачальника до покупця з дати повної оплати покупцем попередньої вартості товару, але не раніше дати митного оформлення партії товару в митний режим імпорт (випуску товару в вільний обіг).

35. Відповідно до п. 6 додаткової угоди №3 попередня ціна товару, що поставляється по цій додатковій угоді складає 31 270,60 грн за одну метричну тонну без ПДВ.

36. Попередня вартість товару, що поставляється по цій додатковій угоді складає 28 143 540,00 грн, крім того ПДВ - 5 628 708,00 грн (п.7 додаткової угоди №3).

37. Пунктом 9 додаткової угоди №3 до договору передбачено, що факт поставки підтверджується залізничною накладною з відміткою станції митного оформлення, передача права власності на товар оформляється сторонами актом прийому-передачі товару в порядку, передбаченому договором.

38. Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач згідно із договором поставки перерахував відповідачеві 71 703 635,95 грн оплати за дизельне паливо, що підтверджується виписками по рахунку за 16.02.2022, з 01.12.2021 по 22.06.2022, з 01.12.2021 по 22.06.2022.

39. Згідно з наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі №788 від 14.12.2021, №793 від 16.12.2021, №71 від 01.02.2022 та актами коригування №788-0КР від 31.12.2021, №793-0КР від 31.12.2021 відповідач поставив позивачеві 39 935 692,16 грн.

40. Відповідачем здійснено часткове повернення суми передоплати в розмірі 9 464 895,54 грн (11.04.2022 - у сумі 1 512 345,43 грн та 17.06.2022 - у суму 7 952 660,11 грн).

41. Предметом позову є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маддокс Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Країна» 22 303 048,24 грн попередньої оплати, сплаченої на підставі договору поставки №11.21-236РН від 26.11.2021, у зв`язку з невиконанням ТОВ «Маддокс Україна» договірних зобов`язань (не здійснення відповідачем поставки товару).

Позиція Верховного Суду

42. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

43. За приписами ст. 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

44. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

45. Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

46. Як встановлено судами попередніх інстанцій 26.11.2021 між ТОВ «Люкс Країна» (покупець) та ТОВ «Маддокс Україна» (постачальник) укладено договір поставки №11.21-236РН, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку, в строки та на умовах цього договору передати, а покупець прийняти і оплатити товар.

47. Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

48. Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

49. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

50. За приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

51. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

52. Згідно з ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

53. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

54. У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/5444/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, зроблено висновок щодо застосування ст. 693 ЦК України. Верховний Суд зазначив, що зі змісту частин першої та другої статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця

55. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

56. Верховний Суд зазначає, що застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України залежить від обставин щодо фактичної поставки/непоставки товару.

57. Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ТОВ «Маддокс Україна» виконало свої зобов`язання за договором поставки товару ТОВ «Люкс країна», та вказав про відсутність підстав для стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 22 303 048,24 грн.

58. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Маддокс Україна» суми попередньої оплати, з огляду на відсутність доказів факту поставки товару на загальну суму 22 860 096,94 грн.

59. Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

60. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

61. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

62. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

63. Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

64. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

65. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

66. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

67. Відповідно до пп. 1.1.3 п. 1.1 договору поставки датою поставки є момент часу, з якого постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки товару покупцю згідно з умовами поставки, відповідно до пункту А4 базису Інкотермс в редакції 2010 року.

68. За змістом п. 4.2 договору поставки зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними, а право власності на товар та ризики його випадкової втрати (псування) переходять від постачальника до покупця з дати поставки, що, в залежності від умов поставки, підтверджується документами, зазначеними у відповідній додатковій угоді до цього договору, якщо інше не вказано у відповідній додатковій угоді.

69. Згідно з п.1 додаткової угоди № 3 від 04.02.2022 товар поставляється завантаженим у залізничний транспорт на умовах поставки FCA (Інкотермс - 2010) - ст. Хоробичи УЗ, код станції 327203 (далі - станція прикордонного переходу); станція призначення - Бахмач-Гомельський, код станції 326107; станція митного оформлення - Сновськ, код станції 326906; платник залізничного тарифу по УЗ (експедитор) - ТОВ «Маддокс Україна», код платника 8258776, вантажоодержувач (експедитор) - ТОВ «Маддокс Україна», код вантажоодержувача 1959.

70. У пункті 5 додаткової угоди №3 до договору сторони погодили, що датою поставки є дата календарного штемпеля станції прикордонного переходу на залізничній накладній. Всі витрати та ризики стосовно товару переходять від постачальника до покупця з дати поставки.

Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати (псування) товару переходять від постачальника до покупця з дати повної оплати покупцем попередньої вартості товару, але не раніше дати митного оформлення партії товару в митний режим імпорт (випуску товару в вільний обіг).

71. Пунктом 9 додаткової угоди №3 до договору передбачено, що факт поставки підтверджується залізничною накладною з відміткою станції митного оформлення, передача права власності на товар оформляється сторонами актом прийому-передачі товару в порядку, передбаченому договором.

72. Термін «франко-перевізник» (FCA FREE CARRIER) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

73. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення.

74. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

75. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

76. Відповідно до п. А. 3 за наявності прохання покупця або відповідної комерційної практики, у випадку, якщо покупець своєчасно не дав інших указівок, продавець вправі укласти договір перевезення на звичайних умовах за рахунок і на ризик покупця.

77. Пунктом А.4 передбачено, що продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 «а», у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

78. Поставка вважається здійсненою,

а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього;

б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 «а», нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

79. Якщо сторони не узгодили конкретного пункту в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього пунктів, продавець може вибрати пункт у межах місця поставки, який найбільш задовольняє його цілям.

80. За відсутності точних вказівок від покупця, продавець може поставити товар для перевезення у спосіб, що зумовлюється видом транспорту та/або кількістю та/або характером товару.

81. Згідно з п. А.5 продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4.

82. Верховний Суд констатує, що FCA Інкотермс-2010 означає, що зобов`язання продавця щодо поставки вважається виконаним після передачі товару, очищеного від мита на експорт, під відповідальність перевізника, у погодженому місці або пункті.

83. Згідно з п. 4.1 договору поставки відвантаження товару в межах цього договору здійснюється в порядку, строки та на умовах поставки, передбачених у додаткових угодах до цього договору. Зобов`язання сторін за умовами поставки партії товару можуть конкретизуватися і змінюватися щодо базисів Інкотермс -2010 у відповідних додаткових угодах до цього договору.

84. Суд першої інстанції, посилаючись на те, що датою поставки є дата календарного штемпеля станції прикордонного переходу (ст. Хоробичи) на залізничній накладній, та з огляду на те, що товар перетнув станцію Хоробичи та пройшов митне оформлення, дійшов висновку, що відповідачем доведено факт поставки позивачеві товару.

85. Разом з тим, як зазначалося вище, відповідно до п. 5 додаткової угоди № 3 право власності на товар, а також ризики випадкової втрати (псування) товару переходять від постачальника до покупця з дати повної оплати покупцем попередньої вартості товару, але не раніше дати митного оформлення партії товару в митний режим імпорт (випуску товару в вільний обіг). Пунктом 9 зазначеної додаткової угоди встановлено, що факт поставки підтверджується залізничною накладною з відміткою станції митного оформлення.

86. У пункті 2 в графі 29 «Митний орган виїзду/в`їзду» зазначаються згідно з Класифікатором митних органів найменування митниці і код пункту пропуску, через який товари ввозяться в Україну.

87. В митних деклараціях від 27.02.2022, від 08.04.2022 зазначено: UA102140, відповідно до зазначеного вище Класифікатору - пункт пропуску «Щорс - Терехівка», відділ митного оформлення № 1 митного поста «Сновськ», м. Сновськ.

88. У пункті 2 у графі 30 «Місце розташування товарів» розділу ІІ Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, зазначаються відомості про місце, у якому здійснюється пред`явлення товарів, а саме:

для зон митного контролю, яким присвоєно коди,- код відповідної зони митного контролю;

в інших випадках - відомості про адресу відповідного місця, у якому за погодженням митниці може бути здійснено митний огляд задекларованих товарів. У періодичній або попередній МД зазначаються відомості про зону митного контролю, до якої доставлятимуться товари з метою пред`явлення їх митному органу.

У попередній МД, яка містить всю необхідну для випуску товарів інформацію, а також при зміні митного режиму переробки на митній території України або тимчасового ввезення на митний режим імпорту зазначаються відомості про зону митного контролю, до якої доставлятимуться товари з метою пред`явлення їх митному органу у разі прийняття відповідного рішення митниці.

89. В митних деклараціях від 27.02.2022, від 08.04.2022 місцем розташування товару зазначено ст. Терехівка.

90. Відповідно до додаткової угоди № 3 станція митного оформлення - Сновськ, код станції 326906.

91. Як встановлено судом апеляційної інстанції на дублікаті залізничної накладної СМГС БЧ №23256882 від 22.02.2022 відсутня відмітка станції митного оформлення - Сновськ, код станції 326906.

92. Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду неодноразово звертав увагу, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, не лише обставини оформлення первинних документів, а й інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

93. Таким чином, невизнання стороною факту поставки спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення поставки товару.

94. Схожа правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, на яку посилається відповідач у касаційній скарзі.

95. За приписами п.п. 187.1, 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

96. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

97. Згідно з п. 201.7 ст. 201 зазначеного Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

98. За приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

99. Відповідно до п. 201.12 ст. 201 зазначеного Кодексу у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

100. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.06.2022 у справі №922/2115/19 дійшла висновку, що податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

101. Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції врахував, що матеріали справи не містять зареєстрованих податкових накладних, які б у сукупності з іншими доказами у справі змогли підтвердити факт поставки відповідачем позивачеві товару.

102. Верховним Судом не приймаються до уваги посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що він раніше склав податкову накладну на загальну суму попередньої оплати, оскільки матеріалами справи не містять податкових накладних ні відповідно до п. 187.1, ні відповідно до п. 187.8 Податкового кодексу України.

103. За приписами ст. 231 Податкового кодексу України платник податку при ввезенні на митну територію України пального або спирту етилового, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу, або реалізації пального або спирту етилового зобов`язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального або спирту етилового та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Акцизна накладна складається платником податку в день ввезення на митну територію України пального або спирту етилового чи в день реалізації пального або спирту етилового при кожній повній або частковій операції з реалізації пального або спирту етилового.

Реєстрація в Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється - акцизної накладної при ввезенні пального або спирту етилового на митну територію України - не пізніше дня, наступного за днем оформлення належним чином митної декларації.

104. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні зареєстровані акцизні накладні, які б у сукупності з іншими доказами у справі змогли підтвердити факт поставки відповідачем позивачеві товару.

105. З огляду на відсутність відмітки станції митного оформлення - Сновськ на залізничній накладній та відсутність в матеріалах справи належних і допустимих доказів, які в розумінні положень законодавства та укладеного договору, підтверджували б поставку відповідачем позивачу товару, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми попередньої оплати.

106. Верховним Судом відхиляються посилання відповідача на неврахування судом апеляційної інстанції при дослідженні обставин здійснення постачання товару, висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 10.12.2020 №910/14900/19, оскільки у справі, що розглядається, та в наведеній скаржником справі, суди встановили різні фактичні обставини та прийняли відповідні рішення, що не свідчить про різне застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

107. Крім того, у постанові від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Водночас Верховний Суд звернув увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Верховний Суд зазначив, що необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

108. Крім того, Верховний Суд у зазначеній постанові вказав на те, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу (товару).

109. Також, з огляду на сукупність встановлених судом апеляційної інстанції обставин у цій справі та змісту правових висновків викладених у постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №910/14900/19, від 25.11.2021 у справі №910/15963/20, від 08.09.2021 у справі №913/690/20, від 08.04.2018 у справі №904/8351/16, аргументи відповідача щодо неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків викладених у зазначених постановах Верховного Суду, в контексті цієї справи, фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог ст. 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

110. Матеріали справи свідчать про те, що суд апеляційної інстанції, керуючись нормами ст. 269 ГПК України, дослідив питання поставки відповідачем товару, надав належну оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, застосував стандарт доказування «вірогідність доказів», дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

111. Скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на підставу касаційного оскарження - п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, вказав на неправильне застосування судом апеляційної інстанції ч. 2 ст. 693 ЦК України за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

112. Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував ч. 2 ст. 693 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних категоріях спорів (спорів, які виникли з договорів поставки), а саме висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.

113. Як зазначалося вище, в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/5444/17 зроблено висновок щодо застосування ст. 693 ЦК України. Верховний Суд зазначив, що зі змісту частин першої та другої статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Верховний Суд зазначив, що застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України залежить від обставин щодо фактичної поставки/непоставки товару.

Також Верховний Суд вказав на те, що відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах «Брумареску проти Румунії» (п. 74), «Пономарьов проти України» (п. 43), «Агрокомплекс проти України».

114. У зазначеній справі, Верховний Суд, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення попередньої оплати, та направляючи справу на новий розгляд, вказав на передчасність висновків судів попередніх інстанцій, зроблених без з`ясування всіх істотних обставин справи, з порушенням принципів справедливості, закріплених у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Цивільного кодексу України.

115. У справі, що розглядається судом апеляційної інстанції встановлено відсутність в матеріалах справи належних і допустимих доказів, які підтверджували б поставку відповідачем позивачу товару.

116. Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної скаржником на підставі п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

117. Верховний Суд вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

118. Відхиляючи доводи скаржника щодо не дослідження судом апеляційної інстанції доказів, Верховний Суд констатує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до ч. 3 ст. 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», а не «факту», отже, відповідно до ст. 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

119. За змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.

120. Проте, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження.

121. За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме ненадання судом оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

122. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів та встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови позивачеві в позові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

123. Частинами 1, 2 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

124. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

125. Згідно з положеннями ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

126. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, касаційна скарга - залишається без задоволення.

Розподіл судових витрат

127. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маддокс Україна» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі №910/5041/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді Т. М. Малашенкова

В. П. Селіваненко